Постанова 4824 № 755/389/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 755/389/23 № апеляційного провадження: 22-ц/824/6151/2023 Головуючий у суді першої інстанції: Галаган В.І. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Семенюк Т.А. 18 квітня 2023 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого судді: Семенюк Т.А. Суддів: Кирилюк Г.М., Рейнарт І.М., при секретарі - Максюк І.Г., розглянувши в судовому засіданні в м. Києві, справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 12 січня 2023 року в цивільній справі за заявою ОСОБА_2 , заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві, про встановлення факту перебування члена сім`ї на утриманні померлого годувальника,- В С ТА Н О В И В : У січні 2023 року ОСОБА_2 звернулась до суду першої інстанції із даною заявою, посилаючись в обґрунтування своїх вимог на те, що 16 серпня 2017 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 булозареєстровано шлюб, про що Бердянським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області видане Свідоцтво про шлюб, актовий запис №461. Зазначила, що ОСОБА_3 , який звільнився з військової служби 31.10.1998 році за вислугою років, прослужив в армії 29 років. Він отримував достойну заробітну плату і сім`ї з двох осіб повністю вистачало грошових коштів. В 2015 році заявник залишила роботу та була повністю на утриманні чоловіка. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, про що 20 січня 2020 року Олександрівським районним у місті Запоріжжі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) видане Свідоцтво про смерть, актовий запис №63. За наведених обставин, просилавстановити факт перебування ОСОБА_2 на повному утриманні померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 годувальника ОСОБА_3 , який був чоловіком заявника, задля призначення пенсії у зв`язку із втратою годувальника. Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 12 січня 2023 року відмовлено у відкритті провадження за заявою ОСОБА_2 про встановлення факту перебування члена сім`ї на утриманні померлого годувальника. Не погоджуючись з ухвалою суду, ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу скасувати та направити справу до суду першої інстанції, вважаючи, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом порушено норми процесуального права та не враховано обставини, які мають суттєве значення для справи. В обґрунтування апеляційної скарги, зазначила, що при постановленні ухвали суд посилається на п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду №5 від 31.03.1995 року, проте не враховує та ігнорує п.5 та п.8 даної Постанови, де розтлумачується, що встановлювати в суді факт перебування фізи­чної особи на утриманні не тільки можливо, але й за якими саме нормами необхідно встановлювати в суді даний факт. Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив, що за положеннями ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції виходив з вимог п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, відповідно до якої суддя відмовляє у відкриті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. З матеріалів справи вбачається, що предметом спору є встановлення факту, що має юридичне значення, а саме, перебування члена сім`ї на утриманні померлого годувальника. Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Стаття 315 ЦПК України містить вичерпний перелік справ які підлягають розгляду судом щодо встановлення фактів, що мають юридичне значення. На підставі п. 2 ч. 1 ст. 315 ЦПК судом може бути встановлено факт перебування фізичної особи на утриманні померлого. Згідно п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 5 «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», встановлення факту перебування особи на утриманні померлого має значення для одержання спадщини, призначення пенсії або відшкодування шкоди, якшо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування. Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для вимови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, шо основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання. Згідно ст. 10 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Відповідно до ст. 37 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні (стаття 38 Закону України «Про пенсійне забезпечення»). При цьому дітям пенсії призначаються незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника. Відповідно до ст. 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено умови призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника, а саме пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника. Члени сім`ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв`язку з втратою годувальника. Отже, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про неможливість розгляду в судовому порядку порушеного питання, зокрема в порядку окремого провадження. Такі висновки суду є помилковими, оскільки не ураховують мети, для якої заявник просить встановити факт, та наведених вище положень законодавства. Факт перебування фізичної особи на утриманні померлогоє таким, що має юридичне значення, оскільки від нього залежить виникнення права на отримання пенсії у зв`язку з втратою годувальника. Спір про право в даному випадку відсутній. Зважаючи на помилковість висновків, викладених в ухвалі суду першої інстанції, які не відповідають матеріалам справи, колегія суддів вважає, що в силу ст. 379 ЦПК України є підстави для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст.ст. 367, 374, 379, 381-384 ЦПК України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 - задовольнити. Ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 12 січня 2023 року - скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова набирає чинності з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Повний текст виготовлено 04 травня 2023 року. Головуючий Судді