Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 380/9203/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 травня 2023 рокуЛьвівСправа № 380/9203/22 пров. № А/857/1158/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді: Глушка І.В., суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І., розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2022 року, ухвалене суддею Клименко О.М. у м.Львові за правилами спрощеного позовного правадження без повідомлення учасників у справі № 380/9203/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,- ВСТАНОВИВ: 04 липня 2022 року позивач - ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідача - Головного управління Національної поліції у Львівській області, у якому просила визнати протиправними дії щодо невключення при нарахуванні розміру одноразової грошової допомоги при звільненні індексації у розмірі 2031,94 грн та щомісячної доплати, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану у розмірі 30000,00 грн; зобов`язати нарахувати та виплатити у розмірі 88613,44 грн різницю між виплаченою одноразовою грошовою допомогою при звільненні зі служби в поліції та одноразовою грошовою допомогою при звільненні зі служби в поліції, розрахованою з урахуванням розміру індексації та щомісячної доплати, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану. Також заявлено вимоги про розподіл понесених судових витрат на сплату судового збору та професійну правничу допомогу. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2022 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Національної поліції у Львівській області щодо невключення до складу місячного грошового забезпечення для нарахування одноразової грошової допомоги при звільненні ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення та додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану. Зобов`язано Головне управління Національної поліції у Львівській області нарахувати та виплатити (з урахуванням виплачених сум) ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні з включенням до складу місячного грошового забезпечення для її нарахування індексації грошового забезпечення та додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану. В решті позовних вимог відмовлено. Водночас судом здійснено розподіл понесених позивачем судових витрат. Не погоджуючись з вищевказаним рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення ухвалене з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, наведених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити. Доводи апеляційної скарги зводяться до правомірності дій відповідача при обрахунку одноразової допомоги при звільненні. Вважає, що індексація грошового забезпечення та додаткова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану, не підлягає включенню до складу грошового забезпечення, з якого обраховується одноразова допомога позивача при звільнені. Зокрема покликається на те, що індексація не є складовою грошового забезпечення, а компенсаційною виплатою. Щодо додаткової винагороди, скаржник зауважує, що така на день звільнення позивачу за травень встановлена не була та була нарахована позивачу лише згідно наказу від 26.05.2022 №291 о/с. Крім того зазначає, що додаткова винагорода є окремим тимчасовим видом грошового забезпечення, не має постійного характеру і виплачується лише із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України. Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та відзиву на неї, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити. Так, судом першої інстанції достовірно встановлено, матеріалами справи підтверджено, що Наказом Головного управління Національної поліції у Львівській області № 262 о/с від 13 травня 2022 року Про особовий склад капітана поліції ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за пунктом 7 частини 1 статті 77 (за власним бажанням) Закону України Про Національну поліцію. Згідно з цим наказом стаж служби в поліції при звільненні та для виплати одноразової грошової допомоги становить 11 років 08 місяців 11 днів. Відповідно до Інформації на виплату одноразової грошової допомоги при звільненні капітану поліції ОСОБА_1 розмір цієї допомоги становить 34515,06 грн, а при її розрахунку враховано такі складові грошового забезпечення: посадовий оклад 2600,00 грн; оклад за спеціальним званням 1800,00 грн; надбавка за стаж служби в поліції 1100,00 грн; надбавка за специфічні умови проходження служби 2475,00 грн; премія 4767,06 грн; всього 12742,06 грн. Розрахунок одноразової грошової допомоги при звільненні: 12742,06 грн (грошове забезпечення) х 11 років х 25% = 35040,67 грн. 35040,67 грн 525,61 грн (1,5% військовий збір) = 34515,06 грн. Вказана одноразова грошова допомога виплачена позивачу 29 червня 2022 року. На звернення представника позивача із заявою від 23.06.2022 про здійснення перерахунку розміру нарахованої одноразової грошової допомоги при звільненні ОСОБА_1 із врахуванням всіх складових місячного грошового забезпечення; виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні та середнього заробітку за весь час затримки виплати одноразової грошової допомоги по день фактичного розрахунку, Головне управління Національної поліції у Львівській області листом від 29.06.2022 за № З-14/Ез/17/01-2022 повідомило заявника про те, що одноразова грошова допомога при звільненні зі служби ОСОБА_1 була розрахована зі всіх складових місячного грошового забезпечення, установлених їй наказами на день звільнення, тому підстав для її перерахунку немає. Вважаючи дії відповідача щодо неврахування до складу грошового забезпечення, з якого обраховується розмір одноразової допомоги при звільненні, виплаченої у травні індексації грошового забезпечення та щомісячної доплати, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану, протиправними, позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права. Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального та процесуального права, з огляду на таке. Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Статтею 17 Конституції України встановлено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей. Конституційний Суд України у рішенні від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004 (справа про соціальний захист військовослужбовців та працівників правоохоронних органів) вказав, що визначений законами України відповідно до положень статті 17 Конституції України комплекс організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих на забезпечення соціального захисту військовослужбовців та працівників правоохоронних органів, зумовлений не їх непрацездатністю або відсутністю достатніх засобів для існування (стаття 46 Конституції України), а особливістю професійних обов`язків, пов`язаних з ризиком для життя та здоров`я, певним обмеженням конституційних прав і свобод, у тому числі і права заробляти матеріальні блага для забезпечення собі і своїй сім`ї рівня життя, вищого за прожитковий мінімум. Тобто соціальні гарантії військовослужбовців та працівників правоохоронних органів випливають з характеру покладених на них службових обов`язків у зв`язку з виконанням ними державних функцій. Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України від 2 липня 2015 року № 580-VІII «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VІII). Частинами першою, другою, п`ятої статті 94 Закону № 580-VІII визначено, що поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України. Грошове забезпечення поліцейських індексується відповідно до закону. Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України від 3 липня 1991 року № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон № 1282-ХІІ). Згідно зі статтею 1 Закону № 1282-ХІІ індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. Частинами першою, п`ятою статті 2 Закону № 1282-ХІІ визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Статтею 4 Закону №1282-ХІІ передбачено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін. У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Статтею 18 Закону України від 05 жовтня 2000 року № 2017-ІІІ «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (далі - Закон № 2017-ІІІ) визначено, що індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно зі статтею 19 цього Закону, є обов`язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності. Критерії виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції визначає Порядок виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року № 260 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 квітня 2016 року за N 669/28799; далі - Порядок №260). Відповідно до пункту 3 Порядку №260 до складу грошового забезпечення поліцейського входять: посадовий оклад; оклад за спеціальним званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); премії; одноразові додаткові види грошового забезпечення. Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (далі - Порядок № 1078, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Згідно із пунктом 2 Порядку № 1078 (у редакції до 24 жовтня 2017 року) індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру: -пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат, установлених законодавством), крім тих, які зазначені у пункті 3 цього Порядку; -стипендії; -оплата праці найманих працівників підприємств, установ, організацій у грошовому виразі, яка включає оплату праці за виконану роботу згідно з тарифними ставками (окладами) і відрядними розцінками, доплати, надбавки, премії, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені законодавством, а також інші компенсаційні виплати, що мають постійний характер; -грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби; -розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі; -суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування (допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, щомісячна грошова сума, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим), щомісячна страхова виплата особам, які перебували на утриманні потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, страхова виплата дитині, яка народилась інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності); -суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника. Постановою Кабінету Міністрів України від 18 жовтня 2017 року №782, яка набрала чинності 24 жовтня 2017 року, внесено зміну до пункту 2 Порядку № 1078, доповнивши абзац п`ятий після слова «військовослужбовців» словом «поліцейських». Згідно із пунктом 6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню: 1) підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів; 2) підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету; 3)об`єднання громадян підвищують розміри оплати праці за рахунок власних коштів; 4) індексація пенсій, страхових виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, щомісячного довічного грошового утримання, що виплачується замість пенсії, інших видів соціальної допомоги провадиться відповідно за рахунок Пенсійного фонду, фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування та коштів державного бюджету; 6) індексація стипендій особам, які навчаються, провадиться за рахунок джерел, з яких вони сплачуються; 7) індексація розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі, проводиться за рахунок коштів платника аліментів. Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік. Аналізуючи правові норми Закону №2017-ІІІ та Закону №1282-ХІІ індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. При цьому відповідно до вимог чинного законодавства України, проведення індексації, у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією), є обов`язком для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суду від 19 липня 2019 у справі № 240/4911/18, від 16 вересня 2020 року у справі № 815/2590/18, від 04 вересня 2020 року у справі № 120/2005/19-а. Конституційний Суд України у рішенні від 15 жовтня 2013 року № 9-рп/2013 вказав, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Суд апеляційної інстанції наголошує, що згідно зі статтями 18, 19 Закону №2017-III, індексація є відповідною соціальною гарантією, оскільки це є виплата, що спрямована на забезпечення достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати. Субсидіарне застосування зазначених норм права дає підстави для правового висновку, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення, що забезпечує дотримання прав осіб, звільнених з військової служби, як складової конституційного права на соціальний захист. В іншому випадку, не врахування індексації грошового забезпечення призводить до застосування для визначення розміру одноразової допомоги при звільненні знеціненого грошового забезпечення. Наявною у матеріалах справи довідкою про доходи ОСОБА_1 від 06 червня 2022 року № 80/75, виданою Управлінням фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУНП у Львівській області, підтверджується, що станом на дату звільнення зі служби в поліції (травень 2022 року) позивачу нараховано та виплачено у складі грошового забезпечення індексацію в сумі 852,10 грн. Крім того, відповідно до Інформації про грошове забезпечення та інші виплати ОСОБА_1 , наданої Управлінням фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУНП у Львівській області, позивачці з листопада 2017 року по дату звільнення щомісячно нараховувалась індексація, що підтверджує систематичний характер її виплати у складі грошового забезпечення позивачки. Оскільки індексація не була включена до складу грошового забезпечення, з якого позивачу розраховувалась одноразова грошова допомога при звільненні, що не заперечується відповідачем, суд апеляційної інстанції поділяє висновок суду першої інстанції про протиправність таких дій відповідача. Надаючи правову оцінку правомірностій дій Головного управління Національної поліції у Львівській області щодо невключення до складу грошового забезпечення, з якої обраховано ОСОБА_1 одноразову допомогу при звільненні, додаткової винагороди суд виходить з наступного. Так, на виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64 "Про введення воєнного стану в Україні" та №69 "Про загальну мобілізацію" Кабінетом Міністрів України прийнято постанову "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" від 28.02.2022 (далі - Постанова №168 в редакції, чинні на час виникнення спірних правовідносин), якою установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми "єПідтримка", виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). Пунктом 5 Постанови №168 визначено, що ця постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року. З метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, Міністром оборони України надіслана телеграма від 25.03.2022 №248/1298, пунктом 2 якої передбачалося, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям (у тому числі військовослужбовцям строкової служби та курсантам вищих військових навчальних закладів і військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти) встановлювати виплату щомісячної додаткової винагороди (пропорційно із розрахунку на місяць) в розмірах: 100 000 гривень - військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (пропорційно часу участі у таких діях або заходах); 30 000 гривень - іншим військовослужбовцям (із дня призову (прийняття) на військову службу до дня виключення із списків особового складу військової частини у зв`язку зі звільненням з військової служби). Пунктами 5, 6 вказаного наказу передбачено, що виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин (військових навчальних закладів, установі організації) - особовому складу військової частини; керівника вищого органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин. Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видаються до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів. Суд апеляційної інстанції, здійснивши перевірку рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень щодо відповідності визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України критеріям, вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч.ч.1-3 ст.90 КАС України). З інформації про грошове забезпечення та інші виплати ОСОБА_1 та довідки про доходи ОСОБА_1 від 06 червня 2022 року № 80/75, виданих Управлінням фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУНП у Львівській області, судом встановлено, що позивачу у березні 2022 року виплачено 30000,00 грн додаткової винагороди, у квітні 2022 року виплачено 30000,00 грн додаткової винагороди, у травні 2022 року виплачено 19000,00 грн додаткової винагороди. Таким чином, додаткова винагорода, передбачена Постановою № 168, виплачувалася позивачу щомісячно з моменту її установлення Кабінетом Міністрів України та до моменту звільнення позивача зі служби в поліції та підлягає включенню до складу грошового забезпечення, з якого обраховується одноразова допомога при вільненні. Наведені обставини враховані судом першої інстанції при перевірці законності та обґрунтованості дій відповідача на відповідність критеріям правомірності, визначених ч.2 ст.2 КАС України. Щодо покликань скаржника на те, що щомісячна доплата, передбачена Постановою №168, на день звільнення наказом позивачу встановлена не була і лише згодом відповідно до наказу Головного управління Національної поліції у Львівській області від 26 травня 2022 року № 291о/с їй було нараховано вказану доплату, судом першої інстанції слушно вказано на те, що дата винесення наказу (після звільнення) правового значення не має, оскільки визначальним є факт набуття поліцейським права на певний вид грошового забезпечення, установленого наказом, саме на момент звільнення, що й мало місце у розглядуваному випадку. Судом встановлено та підтверджується скаржником, що наказом Головного управління Національної поліції у Львівській області від 26 травня 2022 року № 291о/с Про виплату додаткової винагороди поліцейським ГУНП у Львівській області наказано виплатити додаткову винагороду за період з 25 квітня 2022 року по 24 травня 2022 року, зокрема ОСОБА_1 . Таким чином, ураховуючи період виплати додаткової винагороди, визначений зазначеним наказом (з 25 квітня 2022 року по 24 травня 2022 року) станом на день звільнення позивача зі служби в поліції (13 травня 2022 року) їй була установлена додаткова винагорода, а в подальшому виплачена. Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції, що вірним способом відновлення порушеного права позивача є визначення Головному управлінню Національної поліції у Львівській області зобов`язання нарахувати та виплатити (з урахуванням виплачених сум) ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні з включенням до складу місячного грошового забезпечення для її нарахування індексації грошового забезпечення та додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану Слід зазначити, що відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами і перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Оцінюючи доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції зазначає, що такі були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Доводами апеляційної скарги не спростовуються висновки, викладені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні. Відповідно до частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає. Частинами першою та третьою статті 143 КАС України передбачено, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі; якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Частиною першою статті 132 КАС України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу. У разі задоволення позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Відповідно до частини 9 вказаної статті, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує : 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Питання, що стосуються витрат на професійну правничу допомогу, регулюються статтею 134 КАС України. Відповідно до частини 2 цієї статті за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Склад та обсяг судових витрат визначено у частині 3 статті 134 КАС України, згідно з якою для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Відповідно до частини четвертої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.5 ст.134 КАС України). У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 134 КАС України). При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат відповідно до вимог частини сьомої цієї статті покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Водночас, згідно з ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Так, представником позивача у відзиві на апеляційну скаргу заявлено до стягнення судові витрати, понесені позивачем у суді апеляційної інстанції, у розмірі 2000,00 грн. До заяви додано ордер, розрахунок розміру правової допомоги у справі №380/9203/22 із зазначенням наданої послуги, затраченого часу, вартості, акт здавання-приймання робіт, квитанцію до платіжної інструкції із зазначенням відповідного призначення платежу та надано докази надіслання відзиву відповідачу у справі. Повноваження представника у суді апеляційної інстанції підтверджується ордером серії ВС №11151171. Таким чином, на підтвердження понесення витрат на правову допомогу представником позивача надано докази, які кореспондуються між собою та дозволяють суду ідентифікувати заявлені позивачем до стягнення витрати як такі, що понесені за надання правничої допомоги у даній справі у суді апеляційної інстанції (подання відзиву на апеляційну скаргу). Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц вказала на виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку іншої сторони. Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог. Верховний Суд у своїх постановах також неодноразово звертав увагу на частини шосту, сьому статті 134 КАС України, якими встановлено право суду за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, за умови недотримання критеріїв співмірності. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката. Разом з тим, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що відповідачем до ухвалення судового рішення у справі не вчинено жодних процесуальних дій за наслідками заявлення представником позивача клопотання до суду апеляційної інстанції вимог про розподіл судових витрат. З огляду на наведене суд апеляційної інстанції приходить до висновку про необхідність стягнення понесених позивачем у суді апеляційної інстанції витрат за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу розглянуто судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) в строки, встановлені статтею 309 Кодексу адміністративного судочинства України. Керуючись статтями 139, 242, 308, 309, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2022 року у справі № 380/9203/22 без змін. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Львівській області (ЄДРПОУ 40108833) на користь ОСОБА_1 (РНОК ПП НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 2000,00 (дві тисячі) грн на професійну правничу допомогу, понесені у суді апеляційної інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя І. В. Глушко судді О. І. Довга І. І. Запотічний