Постанова 4855 № 810/1468/16

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 810/1468/16 Суддя (судді) першої інстанції: Шевченко А.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 травня 2023 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача: Беспалова О. О., суддів: Ключковича В. Ю., Парінова А. Б. розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2022 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення- рішення, вимоги про сплату боргу (недоїмки) та застосування штрафних санкцій,- В С Т А Н О В И В : Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Білоцерківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області, в якому просив суд: - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача № 111/0019251702 від 19.04.2016, згідно з яким позивач має сплатити 24734, 40 грн, з них: 19787, 52 грн (податкове зобов`язання) та 4946, 88 грн (штрафні (фінансові) санкції) за платежем податок на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування в частині нарахування 22452, 94 грн. (17962, 88 грн (податкового зобов`язання) та 4490, 65 грн (штрафні (фінансові) санкції)); - визнати протиправною та скасувати вимогу відповідача про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0016471702/10 від 07.04.2016, згідно з якою станом на 07.04.2016 заборгованість зі сплати єдиного внеску ОСОБА_1 становить 45775, 22 грн., в частині нарахування 40703, 42 грн. єдиного внеску; - визнати протиправним та скасувати рішення відповідача № 112/0019281702 від 19.04.2016 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно ненарахованого єдиного внеску, згідно з яким ОСОБА_1 донараховано штрафні санкції в сумі 4577, 52 грн. в частині нарахування 4070, 04 грн штрафних санкцій. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2022 року позов задоволено повністю. Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій апелянт просить його скасувати та прийняте нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, вважаючи, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального права. До Шостого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу не надходив. У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила таке. Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, Головним управлінням ДПС у Київській області проведено документальну позапланову документальну невиїзну перевірку позивача з питань повноти обчислення та своєчасності внесення до бюджету податку на доходи фізичних осіб, нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 по 31.12.2014, за результатами якої складено акт перевірки від 07.04.2016 № 350/17-2/2476107014/74 (надалі - акт перевірки). Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем норм податкового законодавства, а саме: - п. 177.1, 177.2, 177.3 статті 177 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено чистий дохід, який підлягає оподаткуванню, на загальну суму 131917, 00 грн, що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб за 2014 рік на суму 19787, 52 грн; - абзацу другого пункту 1 статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", що призвело до заниження суми єдиного соціального внеску, який підлягає сплаті до бюджету в сумі 45775, 22 грн. Крім того, податковим органом складено акт від 07.04.2016 № 201/17-2/2476107014 про неможливість вручення позивачу акту перевірки від 07.04.2016 № 350/17-2/2476107014/74, у зв`язку із чим акт був скерований позивачу поштовою кореспонденцією з повідомленням про вручення та був отриманий ним 11.04.2016. На підставі висновків акта перевірки Головним управлінням ДПС у Київській області 19.04.2016 року прийнято: - податкове повідомлення-рішення № 111/0019251702, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування, на 24734, 40 грн, втому числі за основним платежем на суму 19787,52 грн та штрафні (фінансові) санкції); - рішення № 112/0019281702 від 19.04.2016, яким до позивача застосовані штрафні санкції в розмірі 4577, 52 грн, у зв`язку з донарахуванням єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 45775, 22 грн; - вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 07.04.2016 № Ф-0016471702/10, якою від позивача вимагається сплатити суму недоїмки зі сплати єдиного внеску в розмірі 45775, 22 грн. Уважаючи прийняті Головним управлінням ДПС у Київській області спірні акти індивідуальної дії протиправними, позивач звернувся з позовом до суду про їх скасування. Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає про таке. В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі - ПК України), у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин. Згідно з абзацами 1, 2 пункту 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Відповідно до абзацу 1 пункту 44.3 статті 44 ПК України, платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складання якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності. Пунктом 85.2 статті 85 ПК України передбачено, що платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки. У свою чергу, відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон № 996), первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Згідно із частиною першої статті 9 Закону № 996, первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій є підставою для бухгалтерського обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Виходячи з аналізу наведених вище правових норм вбачається, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Разом із тим, норми податкового законодавства не обмежують період подання платником необхідних первинних документів лише часом проведення податкової перевірки, оскільки положення пункту 44.6 статті 44 ПК України визначають статус показників податкової звітності, які не підтверджені необхідними документами під час перевірки, однак не обмежують право платника довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, поданням виключно тих доказів, що надавались ним під час проведення податкової перевірки. Право надавати заперечення щодо висновків податкового органу та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику, як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів. В іншому випадку, обмеження судом предмету дослідження призвело би до неповноти дослідження та порушення справедливого судового розгляду. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 05.07.2022 у справі № 810/1468/16. Відповідно до підпунктів 72.1.1, 72.1.5 пункту 72.1 статті 72 ПК України, для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла, зокрема: від платників податків та податкових агентів; за результатами податкового контролю. Інформація, визначена у статті 72 цього Кодексу, безоплатно надається контролюючим органам періодично або на окремий письмовий запит контролюючого органу у терміни, визначені пунктом 73.2 цього Кодексу (пункту 73.1 статті 73 Кодексу). Згідно з пунктом 73.3 статті 73 ПК України, контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження. Запит вважається врученим, якщо його надіслано поштою листом з повідомленням про вручення за податковою адресою або надано під розписку платнику податків або іншому суб`єкту інформаційних відносин або його посадовій особі. Платники податків та інші суб`єкти інформаційних відносин зобов`язані подавати інформацію, визначену у запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом). У разі коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому цього пункту, платник податків звільняється від обов`язку надавати відповідь на такий запит. Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, податковим органом позивачу надсилався запит у порядку пункту 73.3 статті 73 Кодексу про надання письмових пояснень та документального підтвердження від 21.01.2016 № 466/17-2/109/50, поштою рекомендованим листом з повідомленням про вручення за № 0911703323289 від 17.03.2016. При цьому, згідно з доводами податкового органу, вказане відправлення не отримано позивачем та повернулося Інспекції з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання", у зв`язку із чим податковий орган дійшов висновку про відсутність документів та провів перевірку на підставі інформації з бази даних та інформації, наданої контрагентами щодо доходів позивача. Крім того, судом першої інстанції вірно встановлено, та апелянтом не заперечується, що про проведення позапланового заходу позивачу відомо не було, жодних поштових направлень від податкового органу не отримував, а про проведення перевірки дізнався лише після її проведення. Також з матеріалів справи вбачається, що наказ на проведення перевірки та запит про надання документів направлялися позивачу різними поштовими відправленнями, а саме: наказ відправленням за № 0911703323289 від 17.03.2016р; запит відправленням за № 0911703209133 від 21.01.2016. Проте документально підтверджено повернення з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання" лише щодо відправлення за № 0911703323289. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідачем не доведено належне виконання вимог статті 73 Кодексу, що позбавило позивача можливості подати до перевірки наявні у нього первинні документи на підтвердження отриманих доходів та понесених витрат на підставі відповідного запиту. При цьому, відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом. Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу. Згідно з підпунктами 78.1.1, 78.1.2 пункту 78.1, пункту 78.4 статті 78 ПК України, документальна позапланова перевірка здійснюється, зокрема: якщо отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту; якщо платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію, розрахунки, звіт про контрольовані операції або документацію з трансфертного ціноутворення, якщо їх подання передбачено законом. Про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки. Разом із тим, як вірно встановлено судом першої інстанції та не спростовано апелянтом, копія наказу щодо проведення перевірки від 17.03.2016 № 307 позивачу під розписку не вручено. Крім того, як вірно зауважено судом першої інстанції, в наказі від 17.03.2016 № 307 вказано підставу проведення перевірки підпункт 78.1.2 пункту 78.1 статті 78 ПК України, у той час, як в тексті преамбули наказу також вказано про надходження службової записки від відділу адміністрування доходів і зборів з фізичних осіб, майнових податків та ЄСВ від 07.12.2015 № 1053/17-01 про порушення позивачем податкового законодавства щодо нарахування та сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб та нарахування, обчислення і сплати ЄСВ, що охоплюється підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України. Наведене дає суду підстави вважати, що суб`єкт владних повноважень намагався маніпулювати та підміняти норм податкового законодавства, зокрема, щодо підстав для проведення перевірки позивача. Крім того, стаття 177 Кодексу регулює питання оподаткування доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування. Доходи фізичних осіб-підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу (пункту 177.1 статті 177 ПК України). Відповідно до пункту 177.2 статті 177 ПК України, об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця. Для фізичної особи-підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг) (пункт 177.3 статті 177 ПК України). Таким чином, оскільки об`єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб є дохід, визначений, як різниця між загальним оподатковуваним доходом і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю платника податку, то податковий орган для правильного визначення об`єкта оподаткування має встановлювати обставини, як отримання доходу (його розмір), так і понесених витрат (їх розмір). Натомість, порушуючи наведені положення пункту 177.2 статті 177 ПК України, податковий орган за результатами перевірки позивача визначив об`єкт оподаткування податком на доходи фізичних осіб виходячи лише з оцінки отриманих позивачем доходів за 2014 рік. Будь-яких дій щодо встановлення наявності (відсутності) документально підтверджених витрат, пов`язаних з господарською діяльністю позивача, Інспекцією не вчинялось, що свідчить про невірне визначення Інспекцією об`єкта оподаткування. Відповідно до підпунктів 177.4.1 - 177.4.4 пункту 177.4 статті 177 ПК України, до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать: витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат; витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу); обов`язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов`язкове страхування життя або здоров`я працівників у випадках, передбачених законодавством; суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг. Документами, які підтверджують понесені витрати, можуть бути платіжні доручення, квитанція, фіскальний чек, акт закупки (виконаних робіт, наданих послуг) та інші первинні документи, що засвідчують акт оплати товарів, робіт, послуг. Як вірно встановлено судом першої інстації та не спростовано апелянтом, позивачем подано до суду копії первинних документів на підтвердження понесених ним у 2014 році витрат, пов`язаних з провадженням господарської діяльності, що не було враховано Інспекцією під час перевірки, а саме: рахунки-фактури, видаткові накладні, податкові накладні, меморіальна ордери, платіжні доручення щодо придбання: у ТОВ "БЦ Друзі" паперу на суму 324, 91 грн., на суму 1199, 04 грн. та на суму 329, 56 грн.; у ПП "Поліум" друкованої продукції на суму 13369, 80 грн.; у ТОВ "УДЕН-Україна" електроприладів на суму 3320, 00 грн. та на суму 2223, 00 грн.; у ТОВ "Надійний Компаньйон" приладів на суму 1359, 00 грн.; у ТОВ "Меран Пром" приладдя на суму 42607, 68 грн. та на суму 71911, 80 грн. Відтак, матеріалами справи підтверджено, що у 2014 році, окрім доходу, позивачем також понесено витрати, що документально ним підтверджені, що податковим органом не враховано під час перевірки, внаслідок чого позивачу невірно визначено об`єкт оподаткування податком на доходи фізичних осіб. Відповідно до положень статті 4, 7 Закону № 2464-VI, єдиний внесок нараховується для фізичних осіб-підприємців - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток). Отже внаслідок невірного визначення податковим органом об`єкту оподаткування податком на доходи фізичних осіб, позивачу безпідставно збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб та донараховано єдиний внесок загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Інші доводи апеляційної скарги не спростовують позицію суду першої інстанції та відхиляються колегією суддів за необґрунтованістю. Згідно з ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні. У відповідності до ст. 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні. Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Керуючись ст.ст. 229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2022 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення- рішення, вимоги про сплату боргу (недоїмки) та застосування штрафних санкцій залишити без задоволення. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2022 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України. Суддя-доповідач О. О. Беспалов Суддя В. Ю. Ключкович Суддя А. Б. Парінов (Повний текст постанови складено 05.05.2023року)