Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 400/830/23

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 08 травня 2023 р.м.ОдесаСправа № 400/830/23 Головуючий в 1 інстанції: Лісовська Н.В. Дата і місце ухвалення: 09.03.2023р., м. Одеса Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого Ступакової І.Г. суддів Бітова А.І. Лук`янчук О.В. розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 березня 2023 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області про визнання відмови протиправною, зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И Л А : В лютому 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області, в якому просив суд: - визнати протиправною відмову відповідача у зарахуванні пільгової вислуги років ОСОБА_1 , начальнику сектору превенції відділення поліції №1 Первомайського районного відділу поліції ГУНП в Миколаївській області, спеціальне звання «майор поліції», до його календарної вислуги та до стажу служби в поліції; - зобов`язати ГУНП в Миколаївській області здійснити перерахунок та зарахувати ОСОБА_1 , начальнику сектору превенції відділення поліції №1 Первомайського районного відділу поліції ГУНП в Миколаївській області, спеціальне звання «майор поліції», відповідно до ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» та п.3 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992р. №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» до календарної вислуги років, яка дає право на призначення пенсії, вислугу в пільговому обчисленні, сформовану за періоди 16.12.2004р. - 01.04.2005р.; 01.04.2005р. - 17.09.2007р.; 17.09.2007р. - 01.09.2008р.; 01.09.2008р. - 09.07.2010р.; 09.07.2010р. - 30.08.2011р.; 30.08.2011р. - 20.03.2013р.; 20.03.2013р. - 10.06.2013р.; 10.06.2013р. - 01.06.2015р. у загальній кількості 05 років 02 місяці 22 дні у пільговому обчисленні. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що його календарна вислуга років служби в ОВС та НПУ станом на 20.12.2022р. складає 15 років 08 місяців 12 днів, пільгова - 05 років 02 місяці 22 дні. На звернення ОСОБА_1 до ГУНП в Миколаївській області щодо зарахування вислуги років у пільговому обчисленні до календарної вислуги років, яка дає право на призначення пенсії, листом від 18.01.2023р. відповідач повідомив, що чинним законодавством не передбачено зарахування пільгової вислуги років в календарну для отримання працівником права на призначення пенсії відповідно до п. «а» ст.12 Закону №2262-ХІІ. Додатково повідомлено, що пільгова вислуга зараховується працівнику, який має необхідну календарну вислугу років для призначення пенсії, і впливає лише на розмір пенсії згідно п. «а» ст.13 Закону. Таку відмову ОСОБА_1 вважає протиправною та зазначає, що для призначення пенсії за вислугу років за Законом №2262-ХІІ календарна вислуга років може бути зарахована на пільгових умовах відповідно до Порядку №393. При цьому, таке зарахування не є самостійним видом вислуги і не конкурує з її календарним обчисленням, а є лише пільговим зарахуванням уже наявної вислуги. Фактична тривалість вислуги при такому зарахуванні не змінюється, а лише зараховується на пільгових (кратних) умовах. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 09.03.2023р. в задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з вказаним рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не повне з`ясування обставин справи, просить скасувати рішення від 09.03.2023р. з ухваленням по справі нового судового рішення про задоволення його позову у повному обсязі. В своїй скарзі апелянт зазначає, що при вирішенні спору суд першої інстанції погодився з доводами позивача, що для набуття права на призначення пенсії за вислугу років на підставі Закону №2262-ХІІ враховується як календарна, так і пільгова вислуга років в сукупності. При цьому, суд необґрунтовано виходив з того, що надана ГУНП в Миколаївській області листом від 18.01.2023р. відповідь не є рішенням суб`єкта владних повноважень, а по своїй суті є роз`ясненням щодо підстав та моменту виникнення у ОСОБА_1 права на включення вислуги років на пільгових умовах до календарної вислуги років, тоді як питання призначення пенсії вирішуватиметься під час звільнення позивача зі служби в поліції. Апелянт стверджує, що норми Порядку №393 необхідно застосовувати не лише при обчисленні вислуги років після звільнення особи зі служби в поліції, але й під час проходження такої служби, з метою встановлення набуття особою права на пенсію за вислугу років. Таке обчислення вислуги років проводиться безпосередньо з метою подальшого призначення пенсії, а також спрямоване на забезпечення принципу юридичної визначеності. Головне управління Національної поліції в Миколаївській області подало письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому просить скаргу позивача залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін. Відповідач зазначає, що зарахування періоду проходження служби в пільговому обчисленні до вислуги років позивача, у разі такої необхідності, буде вирішуватися при призначенні йому пенсії. Враховуючи те, що ОСОБА_1 проходить службу в поліції, а також зважаючи на те, що він не звертався до ГУНП із заявою про оформлення та подання документів для призначення пенсії за вислугу років із зарахуванням пільгового стажу, зобов`язання відповідача зарахувати позивачу до календарної вислуги років, яка дає право на пенсію, вислугу років в пільговому обчисленні, має передчасний характер. Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.3 ч.1 ст.311 КАС України. Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ з 06.12.2004р. по 06.11.2015р., а з 07.11.2015р. по 01.08.2016р. та з 03.12.2018р. до теперішнього часу проходить службу в Національній поліції України. Згідно довідки Управління кадрового забезпечення ГУНП в Миколаївській області від 23.12.2022р. №395/14-2022 станом на 20.12.2022р. вислуга років у календарному обчисленні ОСОБА_1 становить 15 років 08 місяців 12 днів. Пільгова вислуга років (без урахування календарної) складає 05 років 02 місяці 22 дні, а саме наступні періоди: 16.12.2004р. - 01.04.2005р. дільничний інспектор міліції відділу дільничних інспекторів міліції Арбузинського РВ УМВС України в Миколаївській області (стаж служби обчислювався з розрахунку 1,5 місяця за кожен місяць служби на підставі постанови КМУ №1525 від 17.11.2004р.); 01.04.2005р. - 17.09.2007р. оперуповноважений групи кримінальної міліції у справах неповнолітніх Арбузинського РВ УМВС України в Миколаївській області (стаж служби обчислювався з розрахунку 1,5 місяця за кожен місяць служби на підставі постанови КМУ №1144 від 19.09.2007р.); 17.09.2007р. - 01.09.2008р. оперуповноважений відділення карного розшуку Арбузинського РВ УМВС України в Миколаївській області (стаж служби обчислювався з розрахунку 1,5 місяця за кожен місяць служби на підставі постанови КМУ №1497 від 16.11.2001р.); 01.09.2008р. - 09.07.2010р. оперуповноважений Южноукраїнського відділу по боротьбі з організованою злочинністю УБОЗ УМВС України в Миколаївській області (стаж служби обчислювався з розрахунку 1,5 місяця за кожен місяць служби на підставі постанови ВРУ №3720-ХІІ від 16.12.1993р.); 09.07.2010р. - 30.08.2011р. оперуповноважений Южноукраїнського відділу по боротьбі з організованою злочинністю (м.Южноукраїнськ) УБОЗ УМВС України в Миколаївській області (стаж служби обчислювався з розрахунку 1,5 місяця за кожен місяць служби на підставі постанови ВРУ №3720-ХІІ від 16.12.1993р.); 30.08.2011р. - 20.03.2013р. оперуповноважений відділу боротьби з міжнародними організованими злочинними групами УБОЗ УМВС України в Миколаївській області (стаж служби обчислювався з розрахунку 1,5 місяця за кожен місяць служби на підставі постанови ВРУ №3720-ХІІ від 16.12.1993р.); 20.03.2013р. - 10.06.2013р. оперуповноважений в особливо важливих справах відділу тактичної, стратегічної розвідки УБОЗ УМВС України в Миколаївській області (стаж служби обчислювався з розрахунку 1,5 місяця за кожен місяць служби на підставі постанови ВРУ №3720-ХІІ від 16.12.1993р.); 10.06.2013р. - 01.06.2015р. оперуповноважений відділу боротьби з міжнародними організованими злочинними групами УБОЗ УМВС України в Миколаївській області (стаж служби обчислювався з розрахунку 1,5 місяця за кожен місяць служби на підставі постанови ВРУ №3720-ХІІ від 16.12.1993р.). 12.01.2023р. представник позивача звернувся до начальника ГУНП в Миколаївській області з адвокатським запитом про перерахунок та зарахування майору поліції ОСОБА_1 вислуги в пільговому обчисленні у загальній кількості 05 років 02 місяці 22 дні до календарної вислуги років, яка дає право на призначення пенсії. Листом від 18.01.2023р. ГУНП в Миколаївській області повідомило ОСОБА_1 , що зарахування пільгової вислуги років в календарну для отримання працівником права на призначення пенсії відповідно до п. «а» ст.12 Закону №2262-ХІІ чинним законодавством не передбачено. Додатково роз`яснено, що пільгова вислуга років зараховується працівнику, який має необхідну календарну вислугу років для призначення пенсії, і впливає лише на розмір пенсії згідно п. «а» ст.13 вищевказаного Закону. Вважаючи протиправною відмову відповідача в зарахуванні до календарної вислуги років вислуги в пільговому обчисленні та здійснення перерахунку стажу служби в поліції, ОСОБА_1 оскаржив її в судовому порядку. Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що враховуючи те, що позивач проходить службу в поліції та не звертався до відповідача із заявою про оформлення та подання документів для призначення пенсії за вислугу років із зарахуванням пільгового стажу, зобов`язання ГУНП в Миколаївській області зарахувати ОСОБА_1 до календарної вислуги років, яка дає право на пенсію, вислугу років в пільговому обчисленні, має передчасний характер та суперечить процедурі та визначеному у застосованих нормативних актах (Закон №2262-ХІІ та Порядок №393) обставинам та часу їх застосування. Крім того, за висновками суду, відсутні підстави вважати, що при звільненні позивача зі служби в поліції та обчисленні його стажу для призначення пенсії за вислугу років відповідачем буде відмовлено йому у зарахуванні пільгового стажу до календарної вислуги для її призначення. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного. Спір у цій справі виник з приводу відмови суб`єкта владних повноважень зарахувати працюючому поліцейському відповідно до ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» та п.3 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992р. №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» вислуги років в пільговому обчисленні до календарної вислуги років, яка дає право на призначення пенсії. Статтею 12 Закону №2262-ХІІ встановлені умови призначення пенсії за вислугу років, однією з яких в є наявність певної вислуги років. Так, відповідно до п. «а» ч.1 ст.12 Закону №2262-ХІІ пенсія за вислугу років призначається особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д», «ж», «з» статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше. Стаття 17-1 Закону №2262-ХІІ передбачає, що порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Такий Порядок визначено постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992р. №393, пункт 1 якого визначає види служби, які зараховуються до вислуги років для призначення відповідно до Закону №2262-XII пенсій за вислугу років особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ. Пунктом 3 Порядку №393 передбачено, що до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах один місяць служби за півтора місяця у військових частинах і підрозділах внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ, Національної гвардії з охорони дипломатичних представництв, консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних організацій в Україні, у підрозділах Управління державної охорони, Служби судової охорони, що визначаються в установленому порядку, а також у підрозділах спеціального призначення Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, установ виконання покарань органів внутрішніх справ, воєнізованих формуваннях Державної кримінально-виконавчої служби, у частинах і підрозділах (загонах) спеціального призначення внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ, Національної гвардії та у підрозділах міліції особливого призначення за Переліком посад і умовами (в порядку), що визначаються керівниками відповідних міністерств і відомству військових частинах і підрозділах внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ, Національної гвардії з охорони дипломатичних представництв, консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних організацій в Україні, у підрозділах Управління державної охорони, Служби судової охорони, що визначаються в установленому порядку, а також у підрозділах спеціального призначення Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, установ виконання покарань органів внутрішніх справ, воєнізованих формуваннях Державної кримінально-виконавчої служби, у частинах і підрозділах (загонах) спеціального призначення внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ, Національної гвардії та у підрозділах міліції особливого призначення за Переліком посад і умовами (в порядку), що визначаються керівниками відповідних міністерств і відомств. При цьому, колегія суддів враховує, що Порядок №393 прийнятий на виконання Закону №2262-XII і його положення визначають виключно умови призначення пенсій за вислугу років та порядок обчислення вислуги років для її призначення. У постанові від 03.03.2021р. Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду відступив від правових висновків, викладених, зокрема, у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19.09.2018р. у справі №725/1959/17, від 27.03.2018р. у справі №295/6301/17, і з метою приведення судової практики до єдиного тлумачення та застосування норм Закону №2262-XII у частині призначення пенсії за вислугу років, дійшов висновку, що основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу, є Закон №2262-XII. Пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, Постановою №393. Можливість пільгового обчислення вказаного періоду пов`язується, насамперед, зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті виконання відповідної роботи, яка визначена у законодавчому порядку. Закон №2262-ХІІ як єдину, обов`язкову умову призначення пенсії за вислугу років передбачає наявність у особи певної кількості років певного виду служби (вислуги). При цьому, наявність необхідної вислуги років забезпечує право на пенсію за вислугу років безвідносно до віку, стажу та працездатності особи. Визначення у Законі №2262-XII вислуги саме в календарних роках передбачає обов`язкову вислугу усіх календарних днів (365), що в такому випадку і буде становити календарний рік і буде відповідати правилу, закріпленому в частині 4 статті 17 цього ж Закону, щодо можливості врахування при призначенні пенсії тільки повних років вислуги. Таким чином, передбачена Законом №2262-XII календарна вислуга - це вислуга, яка складається з повної кількості календарних днів відповідного періоду (календарний рік - 365 календарних днів, календарний місяць - 30 календарних днів). Передбачені статтею 17-1 Закону №2262-XII пільгові умови призначення пенсій відповідно до Постанови №393 полягають в пільговому (кратному) зарахуванні вислуги років. При цьому, таке зарахування не є самостійним видом вислуги і не конкурує з її календарним обчисленням, а є лише пільговим зарахуванням уже наявної вислуги. Фактична тривалість вислуги при такому зарахуванні не змінюється, а лише зараховується на пільгових (кратних) умовах. Завдяки такому зарахуванню необхідну кількість років для призначення пенсії за вислугу років особа набуває швидше, порівняно із зарахуванням вислуги на загальних (не пільгових) умовах, що і становить природу пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за Законом №2262-XII. Подібного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 14.04.2021р. у справі №480/4241/18. У справі № 805/3923/18-а Верховний Суд прийшов до висновків, що для набуття права на призначення пенсії за вислугу років на підставі Закону №2262-XII, враховується як календарна, так і пільгова вислуга років в сукупності. Враховуючи, що ОСОБА_1 проходив службу, яка передбачена Постановою №393, колегія суддів вважає обґрунтованими його посилання на те, що він має право на обрахування вислуги років в пільговому розрахунку в цілях призначення пенсії за вислугою років на підставі пункту «а» ч.1 ст.12 Закону №2262-XII. Варто зазначити, що вказану обставину не заперечує і ГУНП в Миколаївській області, яке у наданій ОСОБА_1 довідці від 23.12.2022р. №395/14-2022 зазначило про наявність у позивача станом на 20.12.2022р. пільгової вислуги років (без урахування календарної) 05 років 02 місяці 22 дні, а також вказало, що періоди проходження служби в ОВС на відповідних посадах зараховуються на пільгових умовах до вислуги років тільки для призначення пенсії. Поряд з цим, при вирішенні даного спору колегія суддів враховує, що при зверненні ОСОБА_1 до ГУНП в Миколаївській області та, відповідно, з даним позовом до суду, останній просить здійснити перерахунок та зарахувати йому відповідно до ст.12 Закону №2262-ХІІ та п.3 Порядку №393 до календарної вислуги років, яка дає право на призначення пенсії, вислугу в пільговому обчисленні у загальній кількості 05 років 02 місяці 22 дні. Сторонами у справі не заперечується, що ОСОБА_1 продовжує проходити службу в поліції та не звертався до ГУНП в Миколаївській області із заявою про оформлення та подання документів для призначення пенсії за вислугу років із зарахуванням пільгового стажу. При цьому, як вже зазначалося, положення Порядку №393 визначають порядок обчислення вислуги років лише для призначення пенсії. Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Завданням адміністративного судочинства, згідно ч.1 ст.2 КАС України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Таким чином, завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи в публічно-правових відносинах. При цьому захист прав, свобод та інтересів осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення. Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Таким чином, гарантоване статтею 55 Конституції України, конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові. Визначення обсягу вимог, що підлягають судовому захисту є диспозитивним правом позивача. При цьому, підстави, з якими позивач пов`язує виникнення у нього права на звернення до суду і для задоволення його вимог визначаються позивачем самостійно. Суд під час ухвалення вирішує, зокрема, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються і яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин (стаття 244 Кодексу адміністративного судочинства України). Оскільки, адміністративне судочинство спрямоване на захист уже порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тому для задоволення позову адміністративний суд повинен встановити, що в зв`язку з прийняттям суб`єктом владних повноважень рішення, вчиненню ним дій чи допущенням бездіяльності порушуються права позивача. Захист прав, свобод та інтересів осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення. Неможливо зобов`язати відповідача на майбутнє вчиняти певні дії чи утриматись від вчинення певних дій, оскільки відсутні факти порушення прав позивача в майбутньому. Відповідно до матеріалів справи, позивач на даний час перебуває на службі в Національній поліції України, питання щодо призначення йому пенсії за вислугу років та розрахунку вислуги відповідачем не вирішувалося і з цього приводу ОСОБА_1 до ГУНП в Миколаївській області не звертався. Відтак, вимога позивача про здійснення перерахунку та зарахування вислуги років у пільговому обчисленні до календарної вислуги років, яка дає право на призначення пенсії, є передчасною, а тому задоволенню не підлягає. Такі висновки колегії суддів узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 22.02.2023р. по справі №320/12166/20. У зв`язку з цим, колегія суддів вважає правильним висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для зарахування пільгової вислуги років позивача в календарну вислугу саме під час проходження ним служби в поліції. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 правильність висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для задоволення скарги позивача та скасування рішення від 09.03.2023р. колегія суддів не вбачає. Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, тому постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягає. Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 березня 2023 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України. Повний текст судового рішення виготовлений 08 травня 2023 року. Головуючий: І.Г. Ступакова Судді: А.І. Бітов О.В. Лук`янчук