Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 160/15615/22

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 19 квітня 2023 року м. Дніпросправа № 160/15615/22 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Олефіренко Н.А., Шальєвої В.А., за участі секретар судового засідання Соловей Л.О., позивача ОСОБА_1 , представника відповідача Рижик С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.12.2022 року в адміністративній справі №160/15615/22 (суддя у 1 інстанції Луніна О.С.) за позовом ОСОБА_1 до Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону про визнання протиправними дій, стягнення середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні, стягнення моральної шкоди,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду до Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону, в якому просив: - визнати протиправними дії відповідача щодо не проведення повного розрахунку при звільненні невиплату громадянину ОСОБА_1 в день виключення із списків військової прокуратури об?єднаних сил (10.09.2020) в повному обсязі компенсації за невикористані відпустки відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету міністрів України № 100 від 08.02.1995 року; - стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період із 10.09.2020 по день фактичного розрахунку (06.10.2022) в розмірі 1 027 721,52 грн; - стягнути з Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об?єднаних сил на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 30 000 грн. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.12.2022 року позов задоволено частково. Стягнуто з Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об?єднаних сил на користь ОСОБА_1 середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період із 10.09.2020 по день фактичного розрахунку (06.10.2022) в розмірі 49 691,88 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити у задоволені позову. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим та незаконним, постановлене з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, без всебічного та повного з`ясування фактичних обставин справи та належного дослідження доказів, що мають значення для розгляду справи. Так, позивач вже отримав компенсацію за несвоєчасний розрахунок, що унеможливлює подвійне стягнення з відповідача будь-яких коштів за один і той же період часу. При цьому, судом помилково розглянулася ця справа в порядку спрощеного позовного провадження. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків. З матеріалів справи слідує, що позивач проходив військову службу у Збройних Силах України та був відряджений до Генеральної прокуратури України із залишенням на військовій службі. Наказом виконувача обов`язків військового прокурора об`єднаних сил від 10 вересня 2020 року № 572 к позивача звільнено з посади начальника відділу організації діловодства та матеріально-технічного забезпечення військової прокуратури об`єднаних сил. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 20.09.2020 року у справі № 200/12191/21 адміністративний позов ОСОБА_1 до Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, а також стягнення заборгованості у розмірі 140 432, 35 грн. задоволено частково. Визнано протиправними дії Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил в частині незастосування Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 року, при обчисленні ОСОБА_1 грошової компенсації за 247 днів невикористаної відпустки. Зобов`язано Спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил здійснити перерахунок належної ОСОБА_1 компенсації за невикористанні відпуски у кількості 247 діб, з урахуванням вимог Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 - з урахуванням раніше виплачених сум. В решті заявлених вимог відмовлено. У вказаному рішенні суд, зокрема, встановив наступні обставини. Так, на момент звільнення позивача залишок невикористаної відпустки останнього складав 247 днів. Відповідно до довідки Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил від 11.10.2021 № 14-342вих-21 позивачу виплачена компенсація за невикористанні відпуски у розмірі 332 573,15 грн. Вказана компенсація обрахована шляхом ділення суми грошового забезпечення, належного військовослужбовцю за повний календарний місяць, на кількість календарних днів місяця, за який здійснювалась виплата, у відповідності до п.7 ст. 1 Порядку №

260. Відповідач протиправно при розрахунку компенсації за невикористанні відпуски застосував приписи Порядку № 260, а тому вимоги позивача про визнання дій Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил в частині незастосування Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 при обчисленні останньому грошової компенсації за 247 днів невикористаної відпустки є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. На виконання вказаного рішення суду позивачу 06.10.2022 року здійснено перерахунок та виплату недорахованих коштів компенсації за невикористані дні відпустки у розмірі 49 731,93 грн. Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 07.05.2002 року №8-рп/2002 (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, встановивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми Кодексу Законів про працю України, у якому визначені основні трудові права працівників. Таким чином, за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини. Так, питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні військовослужбовців (зокрема, затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати коштів за період вимушеного прогулу на виконання рішення суду, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористану відпустку, які не є складовими грошового забезпечення) не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення. В той же час такі питання врегульовані Кодексом законів про працю України. Строки проведення розрахунку при звільненні та відповідальність за недотримання таких строків визначені статтями 116 та 117 КЗпП України. Відповідно до статті 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму. Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні встановлено статтею 117 КЗпП України, згідно з приписами якої в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спор. При цьому, за правовою позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.02.2020 року у справі №821/1083/17, під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем. З матеріалів справи слідує, що у день виключення позивача зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення 10.09.2020 року, відповідачем не було виплачено всі суми, що підлягали виплаті, а саме: компенсацію за невикористані дні відпустки у розмірі 49 731,93 грн. Доказів проведення нарахування середнього заробітку за затримку у виплаті належних позивачу сум грошового забезпечення, що підлягали виплаті при звільненні ОСОБА_1 , до суду не надано. Відповідно до п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року (далі - Порядок №100), у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Пунктом 8 Порядку №100 визначено, що нарахування виплат, які обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Таким чином, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні позивача слід обраховувати, виходячи з розрахунку календарних днів. Згідно з пункту 10.4 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» №7 від 20.05.2013 року, задовольняючи позов про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суди повинні вказувати розмір виплати, період вимушеного прогулу та розрахунок розміру виплати необхідно зазначати в мотивувальній частині судового рішення. Так, відповідно до довідки Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил №14-290 вих-20 від 29.09.2020 року, середньоденне грошове забезпечення ОСОБА_1 за 2 останні місяці, що передують даті звільнення, складає 1306,81 грн., виходячи із розрахунку 40239,87 грн. (розмір грошового забезпечення за липень 2020 року) + 40782,37 грн. (розмір грошового забезпечення за серпень 2020 року) = 81022,24 грн. / 62 (сума календарних днів за липень та серпень 2020 року). Наказом від 10.09.2020 року №572к полковника юстиції ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас з 10.09.2020 року, а тому днем розрахунку з позивачем є 10.09.2020 року. Колегія судів погоджується з судом першої інстанції, що середній заробіток за затримку у виплаті позивачу сум грошового забезпечення, які були нараховані та виплачені ОСОБА_1 відповідно до постанови Донецького окружного адміністративного суду у справі №200/12191/21 від 20.01.2022 року, підлягає розрахунку з 11.09.2020 року (наступний день після проведеного розрахунку) по 06.10.2022 року день фактичної виплати компенсації за невикористану відпустку у розмірі 49 731,93 грн. Так, затримка розрахунку складає 756 календарних днів, а тому сума стягнення за весь час затримки складає 987948,36 грн. За висновками Великої Палати Верховного Суду зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до ст.117 КЗпП України, необхідно враховувати: - розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; - період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; - ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; - інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні. Тобто, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, визначених критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково. Відтак, при визначенні розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, зокрема, застосовуючи висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 30.10.2019 року у справі №806/2473/18, де сформульована правова позиція щодо врахування істотності частки складових заробітної плати в порівнянні із середнім заробітком за час затримки розрахунку, суд зазначає наступне. Істотність частки складових заробітної плати (грошового забезпечення) в порівнянні із середнім заробітком за час затримки розрахунку складає 49 731,93 грн. (частка компенсації за невикористану відпустку) / 987948,36 грн. (середній заробіток за весь час затримки розрахунку з 11.09.2020 року по 06.10.2022 року (756 дні)) х 100 = 5,03%. Отже, сума, яка підлягає відшкодуванню з урахуванням істотності частки 5,03% становить: 1306,81 грн. (середньоденний заробіток позивача) х 5,03 % = 65,73 грн.; 65,73 грн. х 756 (днів затримки розрахунку) = 49 691,88 грн. Таким чином, виходячи з принципу справедливості та співмірності, середній заробіток за час затримки розрахунку має бути виплачений позивачу у розмірі 49 691,88 грн., з урахуванням істотності частки недоплаченої суми порівняно із середнім розміром грошового забезпечення. Відповідачем в апеляційній скарзі не зазначено доводів щодо необґрунтованості вказаного розрахунку. Стосовно доводів скаржника, що судом першої інстанції помилково розглянуто цю справу в порядку спрощеного позовного провадження, колегія суддів зазначає наступне. Згідно з ч.1 ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. Відповідно до ч.2 ст.12 КАС України спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Згідно з п.1 ч.6 ст. 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України «Про запобігання корупції» займають відповідальне та особливо відповідальне становище. В даному випадку предмет позову у цій справі не пов`язаний з прийняттям громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, оскільки позивачем заявлено вимоги щодо стягнення середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні та моральної шкоди. За таких обставин, колегія суддів вважає помилковими твердження скаржника, що судом першої інстанції безпідставно розглянуто справу за правилами спрощеного позовного провадження. На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та надано їм належну юридичну оцінку, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення. Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.12.2022 року в адміністративній справі №160/15615/22 залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.12.2022 року в адміністративній справі №160/15615/22 залишити без змін. Вступна та резолютивна частини постанови складені в нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 19.04.2023 року, в повному обсязі постанова складена відповідно до ст. 243 КАС України. Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий - суддя С.В. Білак суддя Н.А. Олефіренко суддя В.А. Шальєва