Постанова 4820 № 686/18768/22

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 травня 2023 року м. Хмельницький Справа № 686/18768/22 Провадження № 22-ц/4820/894/23 Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Костенка А.М. (суддя-доповідач), Гринчука Р.С., Спірідонової Т.В. секретар судового засідання Кошельник В.М. з участю: позивача, його представника, представника відповідачів, третьої особи ОСОБА_1 розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 686/18768/22 за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 лютого 2023 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача приватний нотаріус Хмельницького міського нотаріального округу Паляниця Людвіга Сигізмундівна про визнання недійсним договору дарування квартири. Заслухавши доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з апеляційною скаргою, суд в с т а н о в и в : У вересні 2022 року ОСОБА_2 , звернувся до суду з позовом та просив ухвалити рішення, яким визнати недійсним договір дарування квартири квартири АДРЕСА_1 від 09.06.2020 року №476, який укладено між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та посвідчений приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Паляницею Л.С. Позов був обґрунтований тим, що оспорюваний договір дарування квартири, є фіктивним, оскільки укладаючи його 09 червня 2020 року, ОСОБА_3 мав на меті уникнення цивільно-правової відповідальності з відшкодування шкоди, завданої ним в результаті ДТП, яке мало місце 25 травня 2020 року, пов`язаної зі смертю потерпілих. Так, постановою Хмельницького апеляційного суду від 15 травня 2022 року з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_5 стягнуто у відшкодування заподіяної шкоди загалом 623 324 грн. Безкоштовне відчуження ОСОБА_3 єдиного наявного в нього нерухомого майна, після внесення до ЄРДР відомостей про вчинення ДТП, свідчить про фіктивність вказаного договору, укладеного з метою уникнення ним відповідальності за заподіяну шкоду. Тому просив визнати оспорюваний договір недійсним. Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 лютого 2023 року в задоволенні вказаного позову було відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити. На думку апелянта, висновки суду не відповідають встановленим обставинам справи. Суд неправомірно не взяв до уваги, що безкоштовне відчуження квартири - єдиного наявного нерухомого майна ОСОБА_3 здійснив після вчинення ним смертельної дорожньо-транспортної пригоди та порушення щодо нього кримінального провадження за ч. 3 ст.286 КК України. Апелянт вважає дивним те, що у позивача волевиявлення на відчуження квартири виникло саме після скоєння ним ДТП. Також судом не враховано, що договір дарування було вчинено під час перебування на стаціонарному лікуванні ОСОБА_3 , на якому від перебував з 25.05.2020 року по 19.06.2020року. Апелянт вважає недоведеним посилання відповідача на те, що між ним та ОСОБА_4 домовленість про дарування квартири виникла ще на початку травня, оскільки жодних доказів цьому відповідач не надав, не здобуті такі докази і судом. На думку апелянта, суд мав критично оцінити пояснення відповідача про те, що він нібито передав ОСОБА_4 квартиру в рахунок погашення позичених в нього 10000 доларів США. Вказані обставини не свідчать по реальний характер укладеного між ними договору дарування. При вирішенні вказаного спору, судом допущено порушення норм матеріального права, оскільки суд безпідставно не застосував до спірних правовідносин положення ст.ст. 1166, 1188 ЦК України, які підлягали до застосування відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 24.02.2021р. у справі №583/780/17. Апелянт зазначає, що вирішуючи спір, суд належним чином не перевірив та не надав належної правової оцінки дійсним обставинам справи, за яких вчинявся правочин. Висновки суду є невірними та не узгоджуються з матеріалами справи. Тому просить задоволити апеляційну скаргу, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. У відзиві на апеляційну скаргу, адвокат Ялохи А.М. та ОСОБА_4 - ОСОБА_6 вважає оскаржуване рішення законним і обґрунтованим, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін. Вказує, що вирішуючи спір суд правильно встановив обставини справи, дав їм вірну оцінку та вірно застосував норми матеріального права для спірних правовідносин. Так, суд встановив, що оспорюваний договір дарування має реальних характер, оскільки відбувся фактичний перехід майна. Обдарований, використовуючи правомочності власника на розпорядження майном, 31.01.2020 року уклав договір оренди спірної квартири, надавши ключі орендарю, та також сплачує за комунальні послуги. Вважає безпідставним посилання позивача на те, що договір дарування був укладений ОСОБА_3 з метою уникнення цивільно-правової відповідальності з відшкодування шкоди, завданої ним в результаті ДТП. На момент вчинення правочину, ніяких судових рішень про стягнення шкоди не було. Твердження позивача про те, що ОСОБА_3 достовірно усвідомлював настання відповідальності за завдану ним шкоду, на думку адвоката, є хибним. Крім того, постановлені в подальшому судові рішення по справі про стягнення шкоди, заподіяної внаслідок ДТП були не однозначними. Також вказує, що підтвердженням реальності договору дарування є те, що фактичний власник квартири змінився задовго до нотаріального посвідчення спірного правочину. Вірним також вважає висновок суду про те, що договір дарування сторони уклали саме з метою погашення заборгованості ОСОБА_3 по позиці для повернення позичених у ОСОБА_4 коштів. Вважає, що позивач не довів, що його право на отримання грошової компенсації заподіяної шкоди порушено діями відповідачів, які оформили реальний правочин, спрямований на досягнення конкретного результату, обговорення якого мало місце задовго до вчинення ДТП. ОСОБА_3 як дарувальник, який відчужив своє майно на підставі безоплатного договору на користь іншої особи ОСОБА_4 до виникнення у нього зобов`язання зі сплати грошових коштів, діяв очевидно добросовісно та не зловживав правами щодо потерпілої сторони. Укладаючи договір дарування сторони діяли саме на припинення права власності в однієї особи та набуття права власності іншою особою, тому такий правочин не може бути визнаний фіктивним. Ця обставина не спростована позивачем. Обов`язок доведення суду про відсутність в учасників правочину наміру створити юридичні наслідки покладається на позивача, такий правовий висновок закріплений в постанові Верховного Суду від 21.01.2015р. у справі № 6-197цс14, а також у постановах Верховного Суду від 14.02.2018р. у справі № 379/1256/15-ц, та у постанові від 08.02.2018р. у справі № 756/9955/16-ц. Апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав. Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права. Так судом встановлено, що 25 травня 2020 року близько 18 години 20 хвилин, ОСОБА_3 керуючи транспортним засобом марки "OpelVivaro" державний номерний знак НОМЕР_1 по лівій смузі свого напрямку руху за населенним пунктом по автомобільній дорозі М-12 «Стрий-Тернопіль-Кропивницький-Знам`янка» на 1 км + 150 м автодороги «Західний під`їзд до міста Хмельницького», де дозволена швидкість не більше 90 км/год, зі сторони м. Хмельницького в напрямку смтВійтівці (м. Тернопіль), в районі заїзду до заводу «керамзитового гравію» Хмельницького району, виявивши попереду свого руху, що водій транспортного засобу марки "RenaultTrafic" державний номерний знак НОМЕР_2 ОСОБА_7 здійснював маневр розвороту ліворуч, сприйнявши обстановку як небезпечну, змінив напрямок свого руху ліворуч, виїхав на зустрічний напрямок руху, де передньою правою частиною керованого ним транспортного засобу допустив зіткнення з боковою лівою частиною транспортного засобу марки "RenaultTrafic" державний номерний знак НОМЕР_2 , який в цей час знаходився на зустрічному напрямку руху, та закінчував маневр розвороту. Внаслідок вказаного ДТП ОСОБА_7 та ОСОБА_8 отримали тілесні ушкодження, які мають ознаки тяжких, що небезпечні для життя в момент заподіяння, та перебувають в прямому причинному зв`язку із настанням смерті. ОСОБА_7 загинув безпосередньо під час ДТП, а ОСОБА_8 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 отримала тілесні ушкодження середньої тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров`я. За даним фактом 25 травня 2020 року було розпочато кримінальне провадження № 12020240000000269 по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України 09 червня 2020 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладено договір дарування квартири посвідчений приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Паляницею Л.С., зареєстрований у реєстрі за № 476, за умовами якого ОСОБА_3 безоплатно передав у власність ОСОБА_4 , а останній прийняв квартиру АДРЕСА_1 . Таким чином за безвідплатним правочином ОСОБА_3 відчужив належну йому квартиру сину своє бувшої дружини від першого шлюбу 09.06. 2020 року, тобто після ДТП, яка сталася 25.05.2020 року, і яка призвела до спричинення тяжких тілесних ушкоджень потерпілим. Постановою Хмельницького апеляційного суду від 18 травня 2022 року стягнуто з ОСОБА_9 на ОСОБА_10 у відшкодування моральної шкоди 200 000 грн., на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 200 000 грн та майнової шкоди 73 324 грн., на користь ОСОБА_5 , від імені та в інтересах якої діє законний ОСОБА_11 у відшкодування моральної шкоди 150 000 грн. За змістом статей 15 та 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання. За договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність (частина перша статті 717 ЦК України) Відповідно до вимог частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Відповідно до частин першої-третьої, п`ятої та шостої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Згідно із частинами другою та третьою статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Цивільно-правовий договір не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення (у тому числі вироку). Договори, направлені на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України) є недійсними. Згідно з частиною першою статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц зазначила, що фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знають заздалегідь, що він не буде виконаний. Така протизаконна ціль, як укладення особою договору дарування майна зі своїм родичем з метою приховання цього майна від конфіскації чи звернення стягнення на таке майно в рахунок погашення боргу, свідчить, що його правова мета є іншою, ніж та, що безпосередньо передбачена правочином (реальне безоплатне передання майна у власність іншій особі), а тому цей правочин є фіктивним і може бути визнаний судом недійсним. Вочевидь ОСОБА_3 на час безоплатного відчуження майна, було достеменно відомо про ДТП, що сталася за його участю, і про наявність кримінального провадження стосовно нього, відкритого за частиною другою статті 286 КК України, а отже й про відповідні наслідки таких подій та зобов`язання відшкодувати потерпілим завдану шкоду. При цьому за нормами ст. 1188 ЦК України, якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов`язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини, що підтверджено і постановою Хмельницького апеляційного суду від 18 травня 2022 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь потерпілих у відшкодування майнової та моральної шкоди грошових коштів. При цьому дане судове рішення в добровільному порядку боржником на даний час повністю не виконано. Вказане підтверджує доводи позивачів про те, що ОСОБА_3 вчинив оспорюваний договір дарування для приховання майна від виконання у майбутньому зобов`язань щодо відшкодування шкоди, спричиненої внаслідок ДТП. Такі дії є очевидно недобросовісними, зводяться до зловживання правом та не можуть залишатися поза реакцією суду. Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 19 травня 2022 року у справі № 711/3724/21, від 08 вересня 2021 року в справі № 200/823/19, від 22 березня 2023 року у справі № 712/4755/21. Натомість суд першої інстанції першої інстанції вищезазначеного не врахував та дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для визнання недійсним договору дарування, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що відчужуючи спірне майно, ОСОБА_3 був обізнаний про судове кримінальне провадження щодо нього по факту скоєння ДТП з тяжкими наслідками, а отже міг передбачити негативні наслідки для себе у випадку виконання судового рішення про відшкодування шкоди, шляхом звернення стягнення на майно, укладаючи договір дарування через два тижні після ДТП діяв недобросовісно, зловживаючи своїми цивільними правами на шкоду правам інших осіб, оскільки відчуження належного йому майна відбулося з метою попередження нівелювання негативних наслідків судового рішення про стягнення безпідставно набутих грошових коштів. В зв`язку з цим слід дійти висновку, що оспорюваний договір дарування є фіктивним, оскільки дії сторін під час його укладання були направлені не на реальне настання правових наслідків, обумовлених договором дарування, а з метою приховання цього майна від виконання за його рахунок грошового зобов`язання. З огляду на викладене, колегія суддів не приймає до уваги пояснення представника ОСОБА_3 у відзиві на апеляційну скаргу щодо правомірності оспорюваного правочину, так як такі пояснення на думку колегії суддів суперечать обставинам справи. Також колегія суддів критично оцінює пояснення відповідача, що оспорюваний договір дарування квартири укладено з метою погашення заборгованості ОСОБА_3 по позиці, а саме з метою повернення позичених у ОСОБА_4 коштів, оскільки жодних доказів в обґрунтування таких тверджень суду не надано, не містить відповідних застережень з цього питання і сам договір дарування. Наявність боргової розписки ОСОБА_3 без укладення договору іпотеки в забезпечення виконання договору позики не є безумовною підставою для визнання факту дарування квартири в рахунок погашення боргу. При цьому, колегія суддів зауважує, що рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 11 січня 2016 року вже визнавався недійсним договір дарування квартиру АДРЕСА_1 , укладений між у ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , саме за позовом ОСОБА_3 . Дана обставина в сукупності з іншими доказами свідчить про фіктивність оспорюваного договору дарування в даній цивільній справі з метою уникнути цивільної відповідальності за фактом ДТП, оскільки ОСОБА_3 вже дарував ОСОБА_4 спірну квартиру, а потім визнавав вчинення такого свого волевиявлення помилковим. З врахуванням викладеного, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову з підстав неправильного застосування норм матеріального права та невідповідності висновків суду обставинам справи. Керуючись ст. ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд, п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 лютого 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення: Позов ОСОБА_2 задовольнити. Визнати недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1 , укладений 09 червня 2020 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Паляницею Л.С., зареєстрований у реєстрі за №

476. Стягнути із ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 судовий збір, сплачений за подання позовної заяви та апеляційної скарги по 1240,5 грн. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повне судове рішення складено 08 травня 2023 року. Судді А.М.Костенко Р.С. Гринчук Т.В. Спірідонова