Постанова 4801 № 149/37/23

Справа № 149/37/23 Провадження № 33/801/309/2023 Категорія: 156 Головуючий у суді 1-ї інстанції Павлюк О. О. Доповідач: Копаничук С. Г. ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 травня 2023 року м. Вінниця Суддя Вінницького апеляційного суду Копаничук С.Г., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 09.03.2023 року, якою визнано винним ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого по АДРЕСА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, - в с т а н о в и в : Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 135740 від 25.12.2022 року, того ж дня о 21 год. по вул. Соборній в с. Сальниця водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Mitsubishi Outlander д.н.з. НОМЕР_1 із ознаками алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з ротової порожнини, хитка хода, не чітка мова. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 відмовився. Вказаними діями ОСОБА_1 порушив п. 2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Постановою Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 09.03.2023 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього стягнення у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 536,80 грн. В апеляційній скарзі, ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, просив постанову суду скасувати, а у справі постановити нову, якою закрити провадження в справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП. Вказав, що він дійсно перебував у стані алкогольного сп`яніння, проте транспортним засобом не керував, а тому в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 247 КУпАП. Протокол про адміністративне правопорушення не є належним доказом його вини у його вчиненні , оскільки зазначені у ньому відомості вносяться працівниками поліції на основі їх візуального спостереження. Висновок суду про те, що пояснення свідка ОСОБА_2 є належним та допустимим доказом його вини, є помилковим, оскільки між ним і ОСОБА_2 виник конфлікт і остання зацікавлена в притягненні його до адміністративної відповідальності. Крім того, він визнає, що перебував у стані алкогольного сп`яніння, заперечуючи при цьому сам факт керування ним транспортним засобом, а тому акт огляду його на стан сп`яніння та направлення для огляду в медичному закладі не є доказами його вини у вчиненні зазначеного правопорушення. Технічний відеозапис із нагрудної камери працівників поліції також не є достатнім, достовірним та допустимим доказом його вини, оскільки він не є безперервним. Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, постанови суду в межах доводів апеляційної скарги , апеляційний суд вважає, що остання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах доводів апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом. Згідно з вимогами ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення. Згідно зі статтею 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчинені, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Визнаючи винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КупАП, суд виходив з того, що його вина цілком доведена та підтверджується доказами: протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 135740 від 25.12.2022 року, актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, письмовими поясненнями свідка ОСОБА_2 . Суд першої інстанції відповідно до ст. 245 КУпАП у повній мірі дослідив всі докази і надав їм правильну правову оцінку, а відтак дійшов обґрунтованого висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, за вчинення яких застосував до нього адміністративне стягнення в межах санкції зазначеної статі. Доводи апеляційної скарги про те, що транспортним засобом ОСОБА_1 не керував, а покази свідка ОСОБА_2 не є належним доказом його керування автомобілем, не заслуговують на увагу. Пунктом 2.5 Правил дорожнього руху передбачено водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Статтею 130 КУпАП України передбачено притягнення водіїв до адміністративної відповідальності, зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. В засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 пояснив, що вийшовши із будинку подруги ОСОБА_2 він сів за кермо свого автомобіля, завів двигун і зрушив з місця, однак проїхав недовго, оскільки застряг у ямі, що була розташована неподалік вказаного будинку. Незважаючи на те, що на навідні запитання адвоката Михальнюк М.В. дав інші покази, попередні його пояснення узгоджуються як із письмовими поясненнями свідка ОСОБА_2 , наданими нею працівниками поліції, так і у засіданні суду першої інстанції Так, із письмових пояснень, наданих ОСОБА_2 працівникам поліції, вбачається, що 25.12.2022 року вони разом із ОСОБА_1 і її подругою у будинку останньої вживали спиртні напої, після чого ОСОБА_1 сів у свій автомобіль, маючи намір їхати додому у м. Хмільник, однак при виїзді на дорогу застряг у ямі. У судовому засіданні ОСОБА_2 також пояснила, що 25.12.2022 року вона разом із ОСОБА_1 і своєю подругою вживали спиртні напої у будинку останньої, після чого ОСОБА_1 сів за кермо свого автомобіля та намагався виїхати із подвір`я, однак застряг у ямі. Оскільки вказані пояснення свідка ОСОБА_2 є послідовними і повністю узгоджуються із попередніми поясненнями ОСОБА_1 та побічно підтверджуються технічним відеозаписом з нагрудної камери працівників поліції, з якого вбачається, що під час бесіди з працівниками поліції фари автомобіля ОСОБА_1 були увімкнені, двигун заведений, а сам він сидів на місці водія. Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом підтверджується допустимими, достовірними і достатніми доказами, а його посилання на те, що він очікував друзів, які мали відвезти його додому, розцінюються судом як спосіб уникнення від відповідальності. Доводи апеляційної скарги про те, що протокол про адміністративне правопорушення не є належним доказом його вини у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення, оскільки зазначені у ньому відомості вносяться працівниками поліції на основі їх візуального спостереження, не заслуговують на увагу. Згідно зі статтею 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення. Таким чином протокол про адміністративне правопорушення є достатнім, достовірним та допустимим доказом наявності в діях ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Доводи апеляційної скарги про те, що технічний відеозапис з нагрудної камери працівника поліції не є безперервним, а тому не відповідає вимогам п. 3.5 розділу ІІІ Інструкції про порядок зберігання, видачі, приймання та використання нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) працівниками патрульної поліції та доступ до відеозаписів з них, затвердженої наказом Департаменту патрульної поліції НП України №100 від 03.02.2016 року і п. 5 розділу ІІ та п. 2 розділу ІІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозаписів, засобів фото і кінозйомки , затвердженої наказом МВС України №1026 від 18.12.2018 року, не заслуговують на увагу. Так, відповідно до п. 5 розділу ІІ та п. 2 розділу ІІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозаписів, засобів фото і кінозйомки , затвердженої наказом МВС України №1026 від 18.12.2018 року включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу. При цьому в процесі включення відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу. Залежно від наявних режимів відеореєстратора та освітлення відеозапис здійснюється у відповідному режимі денної або нічної зйомки. Згідно із п. 3.5 розділу ІІІ Інструкції про порядок зберігання, видачі, приймання та використання нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) працівниками патрульної поліції та доступ до відеозаписів з них, затвердженої наказом Департаменту патрульної поліції НП України №100 від 03.02.2016 року, після активації нагрудної відеокамери (відеореєстратора) все спілкування повинно бути записане безперервно. Як вбачається з технічного відеозапису з нагрудної камери працівників поліції, всі значимі обставини для кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, починаючи з моменту зупинки його транспортного засобу і закінчуючи складенням щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення, були зафіксовані в проміжок часу коли велася безперервна відеойзомка, а тому доводи скаржника про те, що зазначений відеозапис не є безперервним є безпідставними і правого значення не мають. З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги правильних висновків суду про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП не спростовують і не є підставою для скасування оскаржуваної постанови суду. Отже постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, тому її слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Керуючись ст. ст. 280, 283, 294, 295 КУпАП, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 09.03.2023 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя : С. Г. Копаничук