Постанова 4818 № 629/2527/22

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ «08» травня 2023 року м. Харків справа № 629/2527/22 провадження № 22ц/818/820/23 Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Бурлака І.В., (суддя-доповідач), суддів - Мальованого Ю.М., Яцини В.Б. учасники справи: позивач - Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Харківгаз», представниця позивача - Бєловол О. О. відповідачка - ОСОБА_1 розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Харківгаз» на рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 23 лютого 2023 року в складі судді Ткаченко О.А. в с т а н о в и в: У грудні 2022 року Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Харківгаз» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з розподілу природного газу. Позовна заява мотивована тим, що між ним та ОСОБА_1 укладено типовий договір розподілу природного газу шляхом підписання нею заяви-приєднання до умов договору. Вказав, що ОСОБА_1 є споживачем послуг з розподілу природного газу з відкритим абонентським рахунком № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 . Фактом приєднання споживачки до умов договору розподілу природного газу є документальне підтвердження споживання природного газу, а саме: показання лічильника, зафіксовані у відомостях зняття показників лічильника газу, а також помісячні покази лічильника природного газу в доданій довідці про розрахунок заборгованості за послуги розподілу природного газу, згідно з якими зафіксовано різницю у показниках лічильника природного газу, заява-приєднання до умов договору розподілу природного газу. Пропозицій чи заяв щодо розірвання типового договору розподілу природного газу від відповідачки на його адресу не надходило. Зазначив, що внаслідок систематичного нехтування відповідачкою своїми обов`язками щодо повної та своєчасної оплати послуг з розподілу природного газу у неї утворилась заборгованість за період з 01 січня 2020 року по 30 листопада 2022 року у розмірі 697,69 грн, яка не погашена. Просив стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за послуги з розподілу природного газу за період з 01 січня 2020 року по 30 листопада 2022 року в сумі 697,69 грн та судовий збір в розмірі 2481,00 грн. Рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 23 лютого 2023 року в задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Харківгаз» - відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Харківгаз» подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду - скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги та клопотання про заміну відповідача - задовольнити в повному обсязі, вирішити питання щодо судових витрат. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції при ухваленні судового рішення порушив норми процесуального права, неправильно застосував норми матеріального права, не надав належної оцінки доказам у справі та безпідставно відмовив йому у задоволенні клопотання про заміну відповідача. Адже про те, що 13 березня 2019 року ОСОБА_1 продала ОСОБА_2 будинок за адресою: АДРЕСА_1 стало відомо лише перед судовим засіданням 23 лютого 2023 року. До судового засідання ОСОБА_1 не повідомляла про зміну власника майна. Заяву про розірвання договору ОСОБА_1 не складала. Відповідне клопотання заявлено ним до початку розгляду справи по суті. Ухвала про відмову у заміні відповідача судом в день її постановлення не проголошувалась, лише направлена на електронну пошту представника. Щодо суті спору вважав, що сума боргу за період з 01 січня 2020 року по 30 листопада 2022 року є обгрунтованою та підлягає стягненню з ОСОБА_1 . Відзивів на апеляційну скаргу від учасників справи до суду апеляційної інстанції не надходило. Частинами 1, 3 статті 369 ЦПК України передбачено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу. Частиною 1 статті 369 ЦПК України передбачено, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Аналізуючи наведені норми права, судова колегія вважає за необхідне розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Харківгаз» необхідно задовольнити, рішення суду - скасувати. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачка за адресою, зазначеною в позові, не зареєстрована і не є власницею будинку. Документів, які б свідчили про обов`язок відповідачки сплачувати рахунки за послуги з газопостачання, до суду не надано, що позбавляє суд можливості дійти висновку про обов`язок відповідачки сплачувати за житлово-комунальні послуги за вказаною позивачем адресою. Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що за адресою: АДРЕСА_1 , відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 щодо надання послуг з розподілу природного газу. 14 жовтня 2016 року ОСОБА_1 підписано заяву-приєднання до умов договору розподілу природного газу (для побутового споживача) щодо об`єкта за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 10). З довідки розрахунку заборгованості за послуги з розподілу природного газу вбачається, що за період з 01 січня 2020 року по 30 листопада 2022 року за особовим рахунком № НОМЕР_1 утворилась заборгованість у розмірі 697,69 грн (а. с. 9). 13 березня 2019 року ОСОБА_1 продала ОСОБА_2 належний їй житловий будинок з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією договору купівлі-продажу будинку, посвідченого приватним нотаріусом Лозівського районного нотаріального округу Харківської області Даниленко Н.В. за № 368 (а. с. 47-48). Того ж дня право власності ОСОБА_2 на вказаний будинок зареєстровано належним чином, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 159291954 (а. с. 49). У лютому 2020 року за вказаною адресою знімались показання лічильника газу, що підтверджується відомістю (а. с. 16). 15 липня 2021 року складено акт про припинення газопостачання на об`єкт (газові прилади) споживача у присутності споживача ОСОБА_1 про те, що за адресою: АДРЕСА_1 , проведено відключення від газопостачання об`єкту, знято згін, установлено глушку та опломбовано через поручення споживачем Правил безпеки систем газопостачання, що створює загрозу виникнення аварійної ситуації (а. с. 17). Місце проживання ОСОБА_1 зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 , з 10 жовтня 2017 року (а. с. 35, 45). 23 лютого 2023 року Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Харківгаз» подав до суду першої інстанції клопотання про визнання відповідача неналежним, виключення її зі списку відповідачів, заміну на належного відповідача, у якому просив визнати ОСОБА_1 неналежним відповідачем, а ОСОБА_2 - належним, та стягнути суму заборгованості і судові витрати з нього. Ухвалою Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 23 лютого 2023 року в задоволенні цього клопотання відмовлено. Взаємовідносини між газопостачальником, газорозподільним підприємством, газотранспортним підприємством та споживачами природного газу регулюються Законом України «Про ринок природного газу», Кодексом газорозподільних мереж, Типовим договором розподілу природного газу, затвердженим постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2498 (далі типовий договір № 2498), Типовим договором № 2500, Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою НКРЕКП від 30.09.2015 за № 2496 та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за № 1382/27827 (надалі Правила) та іншими нормативно-правовими актами України. Відповідно до пункту 4 глави 1 розділу І Кодексу газорозподільних мереж (далі - Кодекс ГРМ) договір розподілу природного газу це правочин, укладений між оператором газорозподільної системи та споживачем (у тому числі побутовим споживачем) відповідно до вимог цього Кодексу, згідно з яким оператор газорозподільної системи забезпечує цілодобовий доступ об`єкта споживача до газорозподільної системи для можливості розподілу природного газу; - доступ до газорозподільної системи - право користування потужністю складової (об`єкта) газорозподільної системи в обсязі та на умовах, встановлених у договорі (технічній угоді) про надання відповідних послуг з оператором газорозподільної системи; - оператор газорозподільної системи (далі - Оператор ГРМ) суб`єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться у його власності або користуванні відповідно до законодавства, та здійснює щодо неї функції оперативно-технологічного управління; споживач природного газу (споживач) - фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, об`єкти якої в установленому порядку підключені до/через ГРМ Оператора ГРМ, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, зокрема в якості сировини, а не для перепродажу. Взаємовідносини, пов`язані з розподілом природного газу споживачам, у тому числі побутовим споживачам, підключеним до/через ГРМ, включаючи забезпечення Оператором ГРМ цілодобового їх доступу до ГРМ для споживання (розподілу) належного їм (їх постачальникам) природного газу, регулюються договором розподілу природного газу, укладеним між Оператором ГРМ та споживачем відповідно до вимог глави 3 розділу VI цього Кодексу (пункт 5 глави 3 розділу І Кодексу ГРМ). Згідно з пунктом 2 глави 1 розділу VI Кодексу ГРМ суб`єкти ринку природного газу (у тому числі споживачі), які в установленому законодавством порядку підключені до газорозподільних систем, мають право на отримання/передачу природного газу зазначеними газорозподільними системами за умови дотримання ними вимог цього Кодексу та укладення договору розподілу природного газу. Доступ споживачів, у тому числі побутових споживачів, до ГРМ для споживання природного газу надається за умови та на підставі укладеного між споживачем та Оператором ГРМ (до ГРМ якого підключений об`єкт споживача) договору розподілу природного газу, що укладається за формою Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року №2498 (далі - типовий договір розподілу природного газу), в порядку, визначеному цим розділом. Пунктом 1 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ передбачено, що договір розподілу природного газу має бути укладений Оператором ГРМ з усіма споживачами, у тому числі побутовими споживачами, об`єкти яких в установленому порядку підключені до/через ГРМ, що на законних підставах перебуває у власності чи користуванні Оператора ГРМ. Споживачі, у тому числі побутові споживачі, для здійснення ними санкціонованого відбору природного газу з ГРМ та можливості забезпечення постачання їм природного газу їх постачальниками зобов`язані укласти договір розподілу природного газу з Оператором ГРМ, до газорозподільної системи якого в установленому законодавством порядку підключений їх об`єкт. Здійснення відбору (споживання) природного газу споживачем за відсутності укладеного договору розподілу природного газу не допускається. За змістом пунктів 3,4 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ договір розподілу природного газу є публічним та укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 ЦК України за формою Типового договору розподілу природного газу. Оператор ГРМ зобов`язаний на головній сторінці свого веб-сайту, а також в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності, та власних центрах обслуговування споживачів розмістити редакцію договору розподілу природного газу та роз`яснення щодо укладення та приєднання споживача до договору розподілу природного газу. Договір розподілу природного газу між Оператором ГРМ та споживачем укладається шляхом підписання заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу, що відповідає Типовому договору розподілу природного газу, розміщеному на офіційному веб-сайті Регулятора та Оператора ГРМ та/або в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності з розподілу газу, і не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми договору. Статтею 633 ЦК України передбачено, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов`язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася. Сторона, яка приєдналася, має довести, що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору. За змістом статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» послуги з постачання та розподілу природного газу віднесено до комунальних. За змістом пункту 5 частини 2 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» - індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. Статтею 40 Закону України «Про ринок природного газу» передбачено, що розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами. За договором розподілу природного газу оператор газорозподільної системи зобов`язується забезпечити замовнику послуги розподілу природного газу на період та умовах, визначених договором розподілу природного газу, а замовник зобов`язується сплатити оператору газорозподільної системи вартість послуг розподілу природного газу. Типовий договір розподілу природного газу затверджується Регулятором. Договір розподілу природного газу є публічним. Типовий договір постачання природного газу побутовим споживачам, що затверджений постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2500, та Типовий договір розподілу газу, що затверджений постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2498, є публічними і регламентують порядок та умови постачання природного газу споживачу як товарної продукції постачальником. Відповідно до пункту 1.3. Типового договору розподілу природного газу - фактом приєднання Споживача до умов цього Договору (акцептування договору) є вчинення Споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти Договір, зокрема надання підписаної Споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 1 до цього договору, яку в установленому порядку Оператор ГРМ направляє Споживачу Інформаційним листом за формою, наведеною у додатку 3 до цього Договору, та/або сплата рахунка Оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу. У частині другій статті 13 Закону України «Про ринок природного газу» передбачено, що споживач зобов`язаний, зокрема, укласти договір про постачання природного газу. За змістом абзацу четвертого, п`ятого пункту 9 розділу Ш Правил постачання природного газу за відсутності укладеного в установленому порядку договору постачання природного газу з постачальником споживач не має права споживати природний газ із газорозподільної системи та має подати оператору газорозподільних систем письмову заяву про припинення розподілу природного газу на його об`єкт. Якщо відбулась зміна власності на об`єкт постачання природного газу, приєднаний до газорозподільних систем оператора газорозподільних систем, новий власник повинен самостійно звернутися до постачальника з відповідною заявою-приєднання до договору постачання природного газу. За змістом пунктів 26 розділу III Правил постачання природного газу побутовий споживач зобов`язаний укласти договір постачання природного газу з постачальником, а за відсутності укладеного договору припинити відбір (споживання) природного газу з газорозподільної системи. Споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність письмово оформленого договору з позивачем не позбавляє відповідача обов`язку оплачувати надані йому послуги. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 14-280цс18 та є усталеною у судовій практиці. Під час розгляду справи про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги визначальним є встановлення факту надання обслуговуючою організацією (позивачем) житлово-комунальних послуг особам, які є їх споживачами (відповідачу), та правильність нарахування заборгованості за житлово-комунальні послуги. Відповідно до частин першої, третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. Суд при розгляді справи має виходити із складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. Відповідно до статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку. Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно зі специфікою спірних правовідносин), суд повинен відмовляти у задоволенні позову. Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Разом з тим установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. Зазначені правові висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постановах: від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18); від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц (провадження № 14-178цс18); від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (провадження № 14-392цс18); від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (провадження № 14-512цс18); від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (провадження № 14-511цс18), від 05 травня 2019 року у справі № 554/10058/17 (провадження № 14-20цс19). З аналізу положень статті 51 ЦПК України випливає, що заміна первинного відповідача належним відповідачем належить до повноважень суду першої інстанції. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 була власницею житлового будинку з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 . За цією адресою на її ім`я відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 на підставі підписаної нею заяви-приєднання до умов розподілу природного газу від 14 жовтня 2016 року. 13 березня 2019 року ОСОБА_1 укладено з ОСОБА_2 договір купівлі-продажу зазначеного майна, на підставі якого право власності на нього зареєстровано за ОСОБА_2 . Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не є власницею будинку та документів щодо сплати нею заборгованості позивачем не надано. Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи на ОСОБА_1 на час розгляду справи в суді першої інстанції оформлено особовий рахунок № НОМЕР_1 . Нею 14 жовтня 2016 року підписано заяву-приєднання до умов розподілу природного газу. Із відомостей про зняття показань лічильників від 26 листопада 2019 року, 11 лютого 2020 року вбачається, що саме ОСОБА_1 особисто була присутня при перевірці лічильника, дала згоду на зняття показань, погодилася з ними та підписала ці відомості. Також, припинення газопостачання на житловий будинок 15 липня 2021 року відбувалося у присутності ОСОБА_1 , що зазначено в акті та підписано. Слід звернути увагу і на те, що відповідачка взагалі ще з 10 жовтня 2017 року, проживаючи в спірному будинку, була зареєстрована по АДРЕСА_2 . За таких обставин, після продажу будинку неможливо достеменно вважати, що ОСОБА_1 не продовжує проживати в цьому будинку. Це підтверджується тим, що після продажу будинку в 2019 році вона не зверталася з заявою про виключення її як споживача газопостачання, також ОСОБА_3 не звертався до постачальника з відповідною заявою-приєднанням до договору постачання природного газу та заявою про переоформлення особового рахунку. Ухвалою суду першої інстанції від 23 лютого 2023 року в день розгляду справи та ухвалення судового рішення відмовлено Акціонерному товариству «Оператор газорозподільної системи «Харківгаз» в задоволенні клопотання про заміну неналежного відповідача. В апеляційній скарзі Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Харківгаз» просив стягнути заборгованість саме з ОСОБА_1 , відповідачки за його позовом. Враховуючи ці обставини, судова колегія вважає, що позов Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Харківгаз» підлягає задоволенню, оскільки ОСОБА_1 не повідомила належним чином позивача щодо зміну власника будинку, не зверталася з заявою про переоформлення особого рахунку, всі дії, пов`язані з перевіркою лічильника газу, припиненням газопостачання здійснювалися в її присутності, тому категоричний висновок суду щодо відмови в задоволенні позову на підставі того, що ОСОБА_1 не була власницею будинку в спірний період є безпідставним. Дійсно, тягар з утримання майна у відповідності до статті 322 ЦК України несе його власник, яким з 13 березня 2019 року став ОСОБА_2 . На нього як нового власника майна Правилами постачання природного газу покладено обов`язок самостійно звернутися до постачальника з відповідною заявою-приєднанням до договору постачання природного газу, який ним не виконано, як і не виконано ОСОБА_1 обов`язку щодо виключення її як споживача газопостачання за цією адресою. Відповідальність за невиконання ОСОБА_2 такого обов`язку не може бути покладена на ОСОБА_1 , однак і ОСОБА_1 не повідомила належним чином про зміну власника позивачеві. Спірний період стосується 01 січня 2020 року по 30 листопада 2022 року. В цей період ОСОБА_1 підписувала відомості, акт припинення газопостачання як власниця будинку. Ухвалюючи судове рішення, суд першої інстанції уваги на зазначене не звернув та дійшов помилковому висновку щодо відмови в задоволенні позову позивачу. Порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права є підставою для скасування судового рішення з ухваленням нового судового рішення та задоволенням позову позивача. В разі задоволення позову та стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , вона не позбавлена можливості звернутися до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення грошової суми в порядку регресу. Разом з тим доводи апеляційної скарги Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Харківгаз» щодо того, що суд першої інстанції безпідставно відмовив йому у задоволенні клопотання про заміну неналежного відповідача, не можуть бути взяті до уваги, адже апеляційний суд не наділений повноваженнями вчиняти процесуальні дії щодо заміни неналежного відповідача або скасовувати рішення суду та направляти справу для продовження розгляду судом першої інстанції. За правилом частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Харківгаз» задоволено, з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Харківгаз» підлягає стягненню судовий збір в сумі 6202, 50 грн (2481,00 грн - за подачу позову та 3721, 50 грн - за подачу апеляційної скарги). Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст.376, ст. ст. 381 - 384, 389 ЦПК України п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Харківгаз» - задовольнити. Рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 23 лютого 2023 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Харківгаз» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з розподілу природного газу - задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Харківгаз» 697,69 грн заборгованості за послуги з розподілу природного газу та 6202, 50 грн судового збору. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Головуючий І.В. Бурлака Судді Ю.М. Мальований В.Б. Яцина Повний текст постанови складено 08 травня 2023 року.