Постанова 4811 № 465/5100/21

Справа № 465/5100/21 Головуючий у 1 інстанції: Мартьянової С.М. Провадження № 22-ц/811/695/23 Доповідач в 2-й інстанції: Цяцяк Р. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 травня 2023 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючий - суддя Цяцяк Р.П., судді Ванівський О.М. та Шеремета Н.О., за участю секретаря Назар Х.Б., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Франківського районного суду міста Львова від 12 грудня 2022 року, В С Т А Н О В И В: У липні 2021 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 , у якому просили стягнути зі згаданого відповідача на користь позивачів 48 453 грн. сплачених, однак не отриманих туристичних послуг. Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що 28.12.2017 року позивачами з відповідачкою було укладено договори про надання туристичних послуг № 29.12/01 та №29.12/02, відповідно до яких відповідачкою було здійснено продаж туристичних продуктів - організацію туру до Тунісу за маршрутом Львів-Туніс-Львів терміном на 10 ночей. Позивачі вчасно та в повному обсязі сплатили вартість турів у розмірі 48 453, 00 грн. Однак, відповідних послуг позивачі не отримали. 11.07.2018 року позивачі надіслали відповідачу заяву про повернення сплачених коштів, однак листом від 23.07.2018 року відповідачка фактично відмовила позивачам, у зв`язку з чим позивачі і були змушені звернутися до суду з даним позовом (а.с. 1-3). Оскаржуваним рішенням у задоволенні позову відмовлено (а.с. 111-118). Дане рішення оскаржили позивачі. Апелянти просять оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, покликаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, та на невідповідність висновків суду обставинам справи. Звертають увагу на те, що укладені ними 28.12.2017 року з відповідачкою договори про надання туристичних послуг № 29.12/01 та №29.12/02 «жодних взаємовідносин з ТзОВ «Оазіс трепел Україна» вищевказані договори не передбачають» і позивачі зі згаданим ТзОВ «взаємовідносин … не мають» (а.с. 131-137). Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав. ЦПК України встановлено, що: - цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом, і що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (статті 12 і 81); - в апеляційній скарзі мають бути зазначені в чому полягає незаконність і (або) необґрунтованість рішення або ухвали (неповнота встановлення обставин, які мають значення для справи, та (або) неправильність установлення обставин, які мають значення для справи, внаслідок необґрунтованої відмови у прийнятті доказів, неправильного їх дослідження чи оцінки, неподання доказів з поважних причин та (або) неправильне визначення відповідно до встановлених судом обставин правовідносин тощо); нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції (п.п. 5 і 6 частини 2 статті 356). Як зазначено у преамбулі Закону України «Про туризм» (в подальшому - Закон»), саме цей Закон визначає загальні правові, організаційні та соціально-економічні засади реалізації державної політики України в галузі туризму. Як вбачається зі змісту статті 5 згаданого Закону, суб`єктом, що здійснює туристичну діяльність, є саме туристичні оператори (далі - туроператори) - юридичні особи, для яких виключною діяльністю є (зокрема) організація та забезпечення створення туристичного продукту, реалізація та надання туристичних послуг і які в установленому порядку отримали ліцензію на туроператорську діяльність, а туристичними агентами (турагентами) є юридичні особи, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності, які здійснюють посередницьку діяльність з реалізації туристичного продукту туроператорів. А як вбачається зі змісту статті 20 Закону, сторонами договору на туристичне обслуговування є турист (з однієї сторони), а з іншої - саме туроператор, який укладає договір на туристичне обслуговування туриста безпосередньо або через турагента (частина 1), і саме туроператор несе перед туристом відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування (частина 12). В обґрунтування заявлених позовних вимог про стягнення з відповідачки на користь позивачів сплачених за туристичні послуги 48 453 грн. позивачами долучено до позовної заяви лише фотокопії договорів про надання туристичних послуг № 29.12/01 та № 29.12/02, які були укладеними 28 грудня 2017 року (а.с. 4-13). Принагідно слід зауважити, що жодних доказів про сплату ними 48 453 грн., стягнення яких є предметом позовних вимог, позивачами до суду подано не було і такі докази у матеріалах справи відсутні. В преамбулі вищезгаданих договорів про надання туристичних послуг зазначено, що при їх укладенні туристичне агентство «Богіра-тур» в особі ОСОБА_4 (відповідачки) діє, як турагент - за дорученням ТзОВ «Оазіс тревел» (а.с. 4, 9). Як вбачається з матеріалів справи, всі інші документи, необхідні позивачам для здійснення туристичної поїздки (договори страхування подорожуючих за межами України, листи бронювання, інформаційні листи, ваучери, бронювання готелю тощо) оформлялися від імені ТОВ «Оазіс Тревел Україна», як туроператора, про що позивачам було відомо, оскільки їм згадані документи було вручено. Відтак, доводи апеляційної скарги стосовно того, що укладені позивачами (апелянтами) договори про надання туристичних послуг № 29.12/01 та № 29.12/02 «жодних взаємовідносин з ТзОВ «Оазіс трепел Україна» … не передбачають» і позивачі зі згаданим ТзОВ «взаємовідносин … не мають», не відповідають фактичним обставинам справи, а тому до уваги прийматися не можуть. Самими ж позивачами до позовної заяви було долучено копію відповіді відповідачки ще від 23.07.2018 року на їхнє звернення про повернення їм сплачених коштів, з якої неоднозначно вбачається, що ці кошти позивачам має повернути саме ТОВ «Оазіс Тревел Україна», як туроператор (а.с. 16). За вищенаведених обставин в їх сукупності суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову про стягнення коштів саме з відповідачки ОСОБА_4 . В той же час, в апеляційній скарзі не зазначено в чому саме полягає незаконність і (або) необґрунтованість оскаржуваного рішення (які саме обставини та (чи) докази, що мають значення для справи, встановлені, досліджені чи оцінені неповно та (або) неправильно); які саме нові обставини та (чи) докази, підлягають встановленню, дослідженню чи оцінці в ході апеляційного розгляду справи; не наведено заперечень проти доказів, використаних судом першої інстанції тощо. З урахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дав належну оцінку всім обставинам і доказам по справі в їх сукупності та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому приходить до висновку про те, що підстави для його скасування (та, відповідно, для задоволення позовних вимог) відсутні і апеляційну скаргу на нього, доводи якої не спростовують висновків рішення суду, слід залишити без задоволення. Пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України встановлено, що судові рішення у малозначних справах касаційному оскарженню не підлягають. Малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пункт 1 частини шостої статті 19 ЦПК України). Згідно з частиною дев`ятою наведеної статті для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення. Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» установлено у 2023 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня 2023 року - 2 684, 00 грн. Предметом позову у цій справі є майнові вимоги про стягнення з відповідачки 48 453 грн. оплачених, однак не отриманих позивачами послуг. Відтак, ціна позову у цій справі складає 48 453 грн., що станом на 01 січня 2023 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 684, 00 грн. х 100 = 268 400, 00 грн). Урахувавши, що ціна позову у цій справі становить 48 453 грн., судові рішення, ухвалені у такій справі, не підлягають касаційному оскарженню відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 п.1, 375, 381, 382, 383, 384, 389 частина 3 пункт 2 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Франківського районного суду міста Львова від 12 грудня 2022 року- без змін. Постанова апеляційного суду касаційному оскарженню не підлягає. Повну постанову складено 08 травня 2023 року. Головуючий: Цяцяк Р. П. Судді: Ванівський О.М. Шеремета Н.О.