Постанова 4855 № 320/8959/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/8959/20 Суддя першої інстанції: Горобцова Я.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 травня 2023 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача - Горяйнова А.М., суддів - Файдюка В.В. та Шелест С.Б., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Києві апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2021 року, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), у справі за адміністративним позовом Акціонерного товариства «Городище-Пустоварівський цукровий завод» до Державної податкової служби України та Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИЛА: У червні 2020 року АТ «Городище-Пустоварівський цукровий завод» звернулося до суду з позовом, у якому просило: - визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Головного управління ДФС у м. Києві (процесуальним правонаступником якої є Головне управління ДПС у м. Києві), яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації (далі - Комісія) від 28 листопада 2019 року № 1340371/00372428; - зобов`язати ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 19 серпня 2019 року №

71. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2021 року вказаний адміністративний позов було задоволено. Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач - Головне управління ДПС у м. Києві подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права. Скаржник вказує на те, що позивач надав документи, необхідні для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної, не у повному обсязі. Також скаржник вважає, що суд першої інстанції обрав неналежний спосіб захисту прав позивача, адже встановивши протиправність рішення щодо відмови в реєстрації податкової накладної, суд повинен був зобов`язати ДПС України повторно розглянути надані позивачем документи, а не зареєструвати податкову накладну. Відзив на апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві не надходив, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження за наявними матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2021 року - без змін, виходячи з такого. Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції встановлено та сторонами справи не заперечується, що між АТ «Городище-Пустоварівський цукровий завод» та ТОВ «Торговий дім «ГАЛС АГРО» був укладений договір комісії на продаж продукції № 1 від 01 лютого 2011 року, згідно з яким позивач зобов`язався від свого імені за дорученням, в інтересах та за рахунок комітента вчинити правочини з продажу переданої комітентом продукції - цукру-піску. АТ «Городище-Пустоварівський цукровий завод» виписало для ТОВ «Торговий дім «ГАЛС АГРО» податкову накладну від 19 серпня 2019 року № 71 на загальну суму 713922 грн 30 коп, у т.ч. ПДВ - 118987 грн 05 коп, яку направило для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Згідно з квитанцією про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної від 06 вересня 2019 року зазначену податкову накладну було прийнято, однак її реєстрацію зупинено відповідно до п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України та запропоновано АТ «Городище-Пустоварівський цукровий завод» подати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних. Позивач направив до ДПС України документи та пояснення, які, на його думку, є достатніми для прийняття відповідно рішення. Рішенням Комісії від 28 листопада 2019 року № 1340371/00372428 було відмовлено у реєстрації податкової накладної 19 серпня 2019 року №

71. Не погоджуючись із вказаним рішенням Комісії, АТ «Городище-Пустоварівський цукровий завод» звернулося до суду з адміністративним позовом. Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову АТ «Городище-Пустоварівський цукровий завод», суд першої інстанції виходив з того, що у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної не зазначено, за якою саме підставою позивача із указаних в пп. 1.6 п. 1 Критеріїв віднесено до ризикових платників. Також суд першої інстанції врахував, що відповідні критерії не були визначені у встановленому законом порядку. Як наслідок, недотримання податковим органом вимог законодавства на етапі зупинення реєстрації податкової накладної щодо оформлення квитанції прямо вказує на те, що рішення, яке прийняте на наступному етапі, тобто рішення про відмову у реєстрації податкових накладних, теж не є законним. Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення адміністративного позову, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи. У відповідності до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (тут та надалі у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Згідно з п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України реєстрація податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України. Положеннями п. 6 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 117, у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин (далі - Порядок № 117) передбачено, що у разі коли за результатами моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну / розрахунок коригування, відповідає критеріям ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється. Відповідно до п.п. 12, 13 Порядку № 117 у разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації. У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування зазначаються: номер та дата складання податкової накладної / розрахунку коригування; порядковий номер, номенклатура товарів/послуг продавця, код товару згідно з УКТЗЕД / послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, зазначені у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена; критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі. Колегія суддів звертає увагу на те, що положеннями пп. 3 п. 13 Порядку № 117 передбачено зазначення «критерій(ї) ризиковості платника податку» та/або «критерій(ї) ризиковості здійснення операцій». На час прийняття рішення про зупинення реєстрації податкової накладної від 19 серпня 2019 року № 71 критерії ризиковості платника податку були визначені у п. 1 листа ДФС України від 07 серпня 2019 року № 1962/99-99-29-01-01, а критерії ризиковості здійснення операцій - у п. 2 зазначеного листа. Згідно з п. 2 листа ДФС України від 07 серпня 2019 року № 1962/99-99-29-01-01 податкові накладні / розрахунки коригування, складені платниками податку, перевіряються на відповідність ознакам ризиковості здійснення операцій. Отже, податкові накладні / розрахунки коригування перевіряються саме на відповідність ознакам ризиковості здійснення операцій, що перелічені у п. 2 листа ДФС України від 07 серпня 2019 року № 1962/99-99-29-01-01. Натомість на відповідність критеріям, передбаченим у п. 1 вказаного листа, перевіряються саме платники податку. Також п. 1 листа ДФС України від 07 серпня 2019 року № 1962/99-99-29-01-01 передбачено, що у разі виявлення, що платник податків має ознаки ризиковості згідно з пунктом 1.6 цих Критеріїв, то такий платник податків виноситься на розгляд Комісії в той самий день і вноситься до переліку ризикових платників у день проведення засідання Комісії, на якому прийнято відповідне рішення. У свою чергу п. 1.6 листа ДФС України від 07 серпня 2019 року № 1962/99-99-29-01-01 містить 7 критеріїв, за якими комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС можуть розглядати питання щодо встановлення ризиковості платника податків. Зазначені норми вказують на те, що підставами для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є встановлення невідповідності: платника податку - критеріям ризиковості платника податку, а податкової накладної/розрахунку коригування - критеріям ризиковості здійснення операції. У разі встановлення невідповідності платника податку одному з критеріїв, що перелічені у п. 1.6 листа ДФС України від 07 серпня 2019 року № 1962/99-99-29-01-01, у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної необхідно зазначити, який саме із критеріїв було виявлено. У квитанції від 06 вересня 2019 року в якості підстави для зупинення реєстрації податкової накладної від 19 серпня 2019 року № 71 зазначено: «ПН/РК відповідає вимогам пп. 1.6 п. 1 Критеріїв ризиковості платника податку». Посилання на невідповідність податкових накладних критеріям, визначеним для перевірки ризиковості операцій - відсутні. Також відсутні посилання на те, який саме із семи передбачених п. 1.6 критеріїв було встановлено у даному випадку. Таким чином, приймаючи рішення про зупинення реєстрації податкової накладної від 19 серпня 2019 року № 71, контролюючий орган не виконав вимоги пп. 3 п. 13 Порядку № 117, оскільки зазначені у квитанції від 06 вересня 2019 року відомості не дають можливості однозначно встановити: - критерії ризиковості чого саме виявлено контролюючим органом: платника податків чи податкової накладної (операції); - який саме із семи критеріїв, передбачених пп. 1.6 п. 1 листа ДФС України від 07 серпня 2019 року № 1962/99-99-29-01-01, був виявлений контролюючим органом. Додатково колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 30 січня 2020 року у справі № 300/148/19, яка полягає у тому, що критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій нормативно-правовим актом визначені не були. Наказ Міністерства фінансів України «Про затвердження Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та Вичерпного переліку документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних» від 13 червня 2017 року № 67 втратив чинність згідно з наказом Міністерства фінансів України 06 квітня 2018 року № 409 (дата набрання чинності 25 травня 2018 року). Враховуючи вказану обставину, Верховний Суд прийшов до висновку, що за відсутності нормативно-правового акту, яким визначалися критерії ризиковості платника податку та критерії ризиковості здійснення операцій, зупинення реєстрації податкової накладної, поданої позивачем, не мало правового підґрунтя. Верховний Суд також зазначив, що вирішуючи питання щодо правомірності рішення про відмову у реєстрації податкової накладної, суди попередніх інстанцій правильно виходили з того, що це питання безпосередньо пов`язане з питанням щодо зупинення реєстрації цієї податкової накладної, як передумови прийняття зазначеного рішення. У постанові від 21 травня 2020 року у справі № 560/391/19 Верховний Суд зазначив, що акти, які затверджують критерії ризиковості здійснення операцій мають на меті встановити норми права, які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян, а відтак підлягають обов`язковій реєстрації у порядку, визначеному діючим законодавством. Листи міністерств, інших органів виконавчої влади не є нормативно-правовими актами, не є джерелом права відповідно до ст. 7 КАС України. Отже, зупинення реєстрації податкових накладних на підставі критеріїв ризиковості, встановлених листом ДФС, порушує принцип правової визначеності та передбачуваності, а, відтак, є неправомірним. Згідно з постановою від 07 травня 2020 року у справі № 300/183/19 Верховний Суд неодноразово наголошував, що невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності. Контролюючий орган повинен конкретно зазначати відповідний підпункт, в межах якого й закріплений конкретний критерій, на основі якого було зупинено реєстрацію податкової накладної. Така вимога є обґрунтованою, з огляду на те, що: а) від розуміння конкретного критерію, на підставі якого було зупинено реєстрацію податкової накладної, залежить послідовність надання платником податків пояснень, достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної; б) тільки визначивши критерій, на підставі якого було зупинено реєстрацію податкової накладної, контролюючий орган може чітко визначити вичерпний перелік конкретних документів, які платник податків повинен надати контролюючому органу. У відповідності до п. 14 Порядку № 117 перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, включає в себе: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством. Положеннями п. 21 Порядку № 117 передбачено, що підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства. У рішенні Комісії від 28 листопада 2019 року № 1340371/00372428 зазначено, що підставою для відмови в реєстрації податкової накладної АТ «Городище-Пустоварівський цукровий завод» стало ненадання платником податків копій первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків-фактур/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних (документи, які не надано підкреслити). При вирішенні справи колегія суддів виходить із того, що ненадання документів, передбачених п. 14 Порядку № 117, може бути підставою для відмови у реєстрації податкової накладної виключно за умови, що кожен з таких документів підлягав складенню згідно умов договору або вимог закону, а також перебував або повинен був перебувати у розпорядженні платника податків. Колегія суддів звертає увагу на те, що у рішенні Комісії не зазначено (не підкреслено) яких саме документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних. Перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладених, який міститься у п. 14 Порядку № 117 та п. 11 Порядку № 520, є загальним. При визначенні переліку документів, які є об`єктивно необхідними для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної, Комісія зобов`язана була враховувати особливості господарської операції, у зв`язку з вчиненням якої складено податкову накладну та у кожному випадку застосувати індивідуальний підхід до вирішення питання про те, чи є надані платником податків документи достатніми для прийняття рішення. Згідно з постановою Верховного Суду від 23 жовтня 2018 року у справі № 822/1817/18 загальними вимогами, які висуваються до індивідуальних актів, як актів правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття. Отже, посилаючись на відсутність окремих документів, як на підставу для відмови у реєстрації податкових накладних, Комісія зобов`язана була чітко вказати перелік таких документів із зазначенням обґрунтування необхідності їх надання. Саме по собі загальне посилання на ненадання певних документів, можливість подання яких передбачена п. 14 Порядку № 117, не є виконанням вимог закону щодо форми і змісту індивідуального акту. Оцінюючи подібні за змістом рішення про відмову в реєстрації податкової накладної, Верховний Суд у постанові від 27 квітня 2020 року у справі № 360/1050/19 зазначив, що оскаржуване рішення є формальним, оскільки об`єктивно не містить чіткого визначення підстав та мотивів для його прийняття, так само як і мотивів прийняття чи відхилення наданих позивачем пояснень та документів, а тому не може бути визнане законним та обґрунтованим. Наведені обставини у своїй сукупності вказують на те, що рішення Комісії від 28 листопада 2019 року № 1340371/00372428 про відмову в реєстрації податкової накладної від 19 серпня 2019 року № 71 є необґрунтованими та незаконними і було правомірно скасоване судом першої інстанції. В апеляційній скарзі Головне управління ДПС у м. Києві зазначає виключно посилання на нормативно-правові акти, що регулюють питання зупинення реєстрації податкових накладних, а також прийняття рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних. Крім того скаржник навів приклади судових рішень щодо вирішення подібних спорів судами першої та апеляційної інстанцій. Разом з тим в апеляційній скарзі не зазначено, відсутність яких саме документів стала підставою для відмови в реєстрації податкових накладних від 19 серпня 2019 року №

71. Звертаючись до суду з апеляційною скаргою, Головне управління ДПС у м. Києві наголошувало також на тому, що суд першої інстанції втрутився в дискреційні повноваження ДПС України як органу, уповноваженого приймати рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних. Водночас колегія суддів погоджується з обраним судом першої інстанції способом захисту порушеного права позивача та не вважає, що прийняте судове рішення призводить до втручання в дискреційні повноваження ДПС України. Згідно зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав. Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. З огляду на викладене колегія суддів вважає, що встановивши відсутність підстав для відмови в реєстрації податкової накладної АТ «Городище-Пустоварівський цукровий завод» та зобов`язавши ДПС України провести їх реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних, суд першої інстанції правильно обрав спосіб захисту порушеного права позивача. Отже, суд першої інстанції ухвалив законне рішення про задоволення адміністративного позову, а доводи апеляційної скарги Головного управління ДПС у м. Києві не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в рішенні від 21 грудня 2021 року та не можуть бути підставою для його скасування. З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв`язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2021 року - без змін. Керуючись ст.ст. 242, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві - залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2021 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Суддя-доповідач А.М. Горяйнов Судді В.В. Файдюк С.Б. Шелест