Постанова 4854 № 420/13504/22

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 05 травня 2023 р.м.ОдесаСправа № 420/13504/22 Головуючий в 1 інстанції: Дубровна В.А. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: судді-доповідача Турецької І. О., суддів Шевчук О. А., Шеметенко Л. П. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії В С Т А Н О В И В: Короткий зміст позовних вимог. У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі ВЧ НОМЕР_1 ), в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 06.10.2019, включно, відповідно до приписів абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 (далі Порядок № 1078). - стягнути з відповідача індексацію грошового забезпечення у фіксованій величині 4463,15 грн. в місяць за період з 01.03.2018 по 06.10.2019 включно в сумі 84 378,74 грн, відповідно до приписів абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078. В обґрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_1 зазначив про обов`язок ВЧ НОМЕР_1 нарахувати та виплатити йому індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 до 06.10.2019, оскільки розмір підвищення його доходу в березні 2018 року був меншим за суму індексації грошового забезпечення, яка склалася в тому місяці. За таких умов, на переконання позивача, відповідно до положень абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 відповідач був зобов`язаний з 1 березня 2018 року виплачувати йому фіксовану індексацію грошового забезпечення в розмірі 4463,15 грн щомісяця, як різницю між сумою індексації і розміром підвищення доходу. Посилаючись на позицію Верховного Суду, яка викладена у постановах від 27.12.2019 у справі № 643/11749/17, від 11.12.2019 у справі № 638/5794/17, позивач наголошував на тому, що ігнорування відповідачем вимог абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 призвело до того, що йому було виплачене знецінене грошове забезпечення, яке не підтримувало купівельну спроможність внаслідок подорожчання споживчих товарів та послуг. Короткий зміст рішення суду першої інстанції. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2022 року, ухваленого за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції, дійшов висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог щодо бездіяльності відповідача у виплаті позивачу індексації -різниці грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 06.10.2019 за приписами абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078, адже за спірний період роботодавцем виплачена поточна індексація грошового забезпечення, яка склалась внаслідок перевищення порогу для проведення індексації в 103 % в сумі 1411,29 грн. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву. В апеляційній скарзі, ОСОБА_1 , посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає, що суд першої інстанції помилково не звернув увагу на тому, що предметом позову є протиправна бездіяльність відповідача, щодо невиплати індексації, яка виплачується у разі настання обставин передбачених абзацами 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078. Скаржник наголошував на тому, що для вирішення питання про наявність підстав для виплати індексації грошового забезпечення у місяці підвищення доходу (березень 2018 року), суд не встановив, чи перевищує розмір підвищення грошового доходу суму індексації, що склалася у місяці підвищення такого доходу. На думку скаржника, ВЧ НОМЕР_1 була зобов`язана з березня 2018 року виплачувати фіксовану суму індексацію грошового забезпечення, а у разі коли величина індексу споживчих цін перевищить поріг в розмірі 103 відсотка, то в підвищеному розмірі, аж до наступного підвищення тарифної ставки (окладу), при якому сума збільшення грошового забезпечення (заробітної плати) перевищить фіксовану суму індексації. У відзиві на апеляційну скаргу ВЧ НОМЕР_1 посилається на необґрунтованість та безпідставність доводів апеляційної скарги, та зазначає, що суд першої інстанції ухвалив законне рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 . Просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2022 року залишити без змін. Ураховуючи, що апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції, відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України, розглянув справу в порядку письмового провадження. Фактичні обставини справи. ОСОБА_1 проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_1 . Відповідно до наказу №41 о/с від 27 вересня 2019 року начальник військового наряду 1 патрульного взводу 2 патрульної роти ВЧ НОМЕР_1 прапорщик ОСОБА_1 звільнений з військової служби у запас Збройних Сил України за підпунктом «а» пункту 2 частини 5 (у зв`язку із закінченням строку контракту) статті 26 Закону України «Пpo військовий обов`язок і військову службу». Наказом командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 226 від 03 жовтня 2019 року ОСОБА_1 , виключений з 06.10.2019 зі списків особового складу частини, всіх видів забезпечення та направлений для зарахування на військовий облік до Херсонського ОМВК Херсонської області. 08.02.2021 позивач звернувся до командира ВЧ НОМЕР_1 із заявою про нарахування та виплату йому індексації грошового забезпечення, в тому числі, за період з 01.03.2018 по 06.10.2019, а також просив надати інформацію про розмір його грошового забезпечення та розмір виплаченої індексації. Листом від 24.03.2021 за вих.№3/56/11/1-545 відповідач направив ОСОБА_1 інформацію розміри основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, інформацію щодо виплат сум індексації, інформацію щодо сум посадових окладів, витяги з наказу командира військової частини. Джерела правового регулювання (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та оцінка суду апеляційної інстанції доводів апеляції і висновків суду першої інстанції. Переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що наявні підстави для часткового задоволення апеляції, з огляду на таке. Так, спірним питанням є право позивача на виплату так званої «фіксованої» індексації грошового забезпечення та її розмір. Позивач вважає, що для цього є умови, встановлені абзацами 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078. Позивач, як в позовній заяві так і в апеляційній скарзі наполягає на тому, що він має право на виплату індексації грошового забезпечення у фіксованому розмірі, починаючи з місяця підвищення окладів, тобто з березня 2018 року. Оцінюючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів керується наступним. Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Так, колегія суддів враховує висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладені у постанові від 23 березня 2023 року по справі №400/3826/21 щодо підстав виплати та розміру так званої «фіксованої» індексації грошового забезпечення та наявності/відсутності у військової частини дискреційних повноважень у цьому питанні. У цій справі Верховний Суд скасував рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції та направив справу до суду першої інстанції на новий розгляд, визначивши коло питань, які не були досліджені судами попередніх інстанцій під час вирішення спору. При цьому, суд касаційної інстанції керувався такими мотивами. З 01.12.2015 в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 і йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці. Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку №1078 у редакціях, які застосовувалися з 1 грудня 2015 року до 1 квітня 2021 року, передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме: - сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3); - сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4). Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку №1078 додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки. Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дає підстави зробити висновок, що нарахування й виплата індексації-різниці має щомісячний фіксований характер, гарантується законом і є обов`язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників. Враховуючи те, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, та з огляду на правила й умови нарахування суми індексації-різниці, які встановлені абзацами 3, 4, 6 пункту 5 Порядку №1078, Суд дійшов висновку, що повноваження військової частини щодо виплати цієї суми не є дискреційними. Провівши системне і цільове тлумачення абзаців 3, 4 Порядку №1078, Верховний Суд дійшов висновку, що у березні 2018 року як місяці підвищення доходу позивача військовій частині належало вирішити питання, чи має останній право на отримання суми індексації-різниці. Досліджуючи обставини наявності у позивача право на отримання індексації різниці з 01.03.2018 по 06.10.2019, колегія суддів дійшла висновку, що правильне вирішення спірних правовідносин вимагає встановлення співвідношення розміру підвищення грошового доходу позивача в березні 2018 року (всіх складових грошового забезпечення, які не мають разового характеру) та суми індексації, що мала скластися в цьому місяці. Відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 позивач має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року. При цьому, відповідно до пункту 4 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У березні 2018 року прожитковий мінімум становив 1762 грн. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків. Відповідно до приписів абзацу 5 пункту 4 Порядку №1078, даних Мінстатистики щодо індексів споживчих цін, сума індексації за березень 2018 року розраховується: прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.03.2018 слід помножити на величину приросту індексу споживчих цін і поділити на 100 (1762,*253,30%/100), та становить 4 463,15 грн. Для встановлення обставин підвищення розміру грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (всіх складових грошового забезпечення, які не мають разового характеру), колегія використала копію довідки про нараховане грошове забезпечення ОСОБА_1 з 01.01.2018 по 06.10.2019 за 2018 рік (а. с. 12). При цьому, колегія суддів погоджується з доводами скаржника про те, що відповідно до частини 2 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-ХІІ від 12.12.1991 «грошовий дохід» включає в себе усі складові його грошового забезпечення, а не лише посадовий оклад. За аналізом згаданих вище документів розмір грошового забезпечення позивача в лютому 2018 року становив 9950 грн, в березні 2018 року 9828,80 грн. За таких умов, розмір збільшення грошового доходу ОСОБА_1 в березні 2018 року становить 0,00 грн. (9828,80 грн. - 9950 грн.). Таким чином, враховуючи приписи абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 сталий щомісячний розмір індексації ОСОБА_1 з березня 2018 року до дати звільнення 06.10.2019 становить 4 463,15 грн. (4463,15 грн. 0,00 грн.). Колегія суддів враховує, що матеріалами справи, а саме картками особового рахунку грошового забезпечення за 2018-2019 роки, підтверджується, що позивачу з грудня 2018 року по липень 2019 індексація грошового забезпечення виплачувалася внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 Порядку №1078 та її загальний розмір становить 1411,29 грн. Слід підкреслити, що виплата вказаної індексації не спростовує необхідність щомісячної виплати позивачу індексації-різниці у розмірі 4463,15 грн., за період з 01.03.2018 по 06.10.2019 на виконання вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078. Провівши відповідний розрахунок, колегія суддів приходить до висновку, що розмір невиплаченої позивачу індексації за період з 01.03.2018 по 06.10.2019 становить: 84799,85 (4463,15 грн. * 19 місяців (з березня 2018 по вересень 2019 включно) + 863,82 грн. (6 днів роботи в жовтні 2019 року (4463,15/ 31 *6)) всього 85663,67 грн. При цьому, розрахунок індексації за 6 днів жовтня 2019 року здійснений з урахуванням приписів пункту 7 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, який затверджено наказом Міноборони України від 07 червня 2018 року № 260, відповідно до якого розмір грошового забезпечення, що належить військовослужбовцю не за повний календарний місяць, визначається шляхом множення середньоденного розміру грошового забезпечення на кількість календарних днів, прослужених військовослужбовцем у цьому місяці. При цьому середньоденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення, належного військовослужбовцю за повний календарний місяць, на кількість календарних днів місяця, за який здійснюється виплата. Сформовані судом висновки та здійснені розрахунки підтверджують обґрунтованість доводів скаржника про наявність підстав для нарахування та виплати йому індексації різниці за період з 01.03.2018 по 06.10.2019 в загальній сумі 85 663,67 грн. Саме в такий спосіб, на думку суду апеляційної інстанції слід захистити права позивача, передусім враховуючи те, що спірна сума індексації різниці позивачу не нараховувалася. У зв`язку з цим суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 мають бути задоволені частково, оскільки, останній, вважав, що його порушене право повинно бути захищено шляхом стягнення наведеної заборгованості з ВЧ НОМЕР_1 . У відповідності до вимог пункту 4 частини 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права. Враховуючи, що суд неправильно розтлумачив законодавство, яке регулює спірні правовідносини, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині відмови у задоволені позовних вимог із прийняттям постанови про часткове задоволення позову в цій частині. За результатами апеляційного перегляду, розподіл судових витрат, відповідно до вимог статті 139 КАС України не проводився. Стаття 328 КАС України встановлює право учасників справи, а також осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки на касаційне оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Водночас пункт 2 частини 5 вказаної статті встановлює, що не підлягають касаційному оскарженню, у тому числі судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Отже, враховуючи, що судом апеляційної інстанції постановлено рішення у справі розглянутої за правилами спрощеного позовного провадження, відсутні підстави для його оскарження в касаційному порядку. Керуючись статтями 308, 311, 315, 317, 322, 325, 328 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2022 року скасувати. Ухвалити у справі нове рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1 . Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати в повному розмірі ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 06.10.2019, включно, у фіксованому розмірі 4463,15 грн. в місяць відповідно до приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення у фіксованому розмірі 4463,15 грн. в місяць за період з 01.03.2018 по 06.10.2019, включно, у загальній сумі 85663,67 грн., відповідно до приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078. В іншій частині позову відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України. Доповідач - суддя І. О. Турецька суддя О. А. Шевчук суддя Л. П. Шеметенко Повне судове рішення складено 05.05.2023.