Постанова Київський апеляційний суд № 753/18665/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 03680 м. Київ , вул. Солом`янська, 2-а Номер апеляційного провадження № 22-ц/824/2217/2023 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 березня 2023 року м. Київ Справа № 753/18665/21 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді-доповідача Ящук Т.І., суддів Махлай Л.Д., Немировської О.В., за участю секретаря судового засідання Кравченко Н.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Мегабанк», яка подана представником Дребот Іриною Анатоліївною, на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 20 грудня 2021 року, ухвалене у складі судді Комаревцевої Л.В., у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Мегабанк», третя особа - Національний банк України про захист прав споживача шляхом зобов`язання вчинити дії по реструктуризації заборгованості, встановив: У вересні 2021 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідача АТ «Мегабанк», третя особа - Національний банк України про захист прав споживача шляхом зобов`язання вчинити дії. Свої вимоги обґрунтовує тим, що 13 липня 2021 року ОСОБА_1 звернулась до Банку з відповідною заявою про реструктуризацію за процедурою, передбаченою Законом України № 1381-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті». У відповідь на зазначену заяву відповідач направив позивачу лист з відмовою у проведенні реструктуризації зобов`язань за процедурою, передбаченою Законом України № 1381-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті». Оскільки позивач вважає відмову відповідача про проведення реструктуризації незаконною, була змушена звернутися з відповідним позовом до суду та просила захистити її права, як споживача, шляхом визнання неправомірною відмову у проведенні реструктуризації відповідно до Закону України № 1381-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті», зобов`язати вчинити дії, а саме провести реструктуризацію відповідно до Закону України № 1381-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті» , визнати заборгованість за кредитним договором, яка належить реструктуризації, у сумі 174 957,50 грн., затвердити план реструктуризації відповідно до Закону України № 1381-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті» за кредитним договором № 09в-п/2005, укладеним 28 грудня 2005 року між ВАТ «Мегабанк» та ОСОБА_1 , покласти судові витрати відповідача. Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 20 грудня 2021 року частково задоволено позов у даній справі. Визнано неправомірною відмову Акціонерного товариства «Мегабанк» ОСОБА_1 у проведенні реструктуризації відповідно до Закону України № 1381-IX «Про внесення змін до законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті». Зобов`язано АТ «Мегабанк», вчинити дії, а саме провести реструктуризацію ОСОБА_1 відповідно до Закону України № 1381-IX «Про внесення змін до законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті». Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено. Не погоджуючись з рішенням, представник АТ «Мегабанк» - Дребот І.А. звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення та неправильне судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи. В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що Банк приймає рішення щодо реструктуризації за договором про споживчий кредит, наданий в іноземній валюті, виключно та на підставі зазначених в п.7 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» критеріїв обов`язкової реструктуризації. Так, підпунктом 1 п. 7 Закону № 1381-ІХ законодавець передбачив критерій для обов`язкової реструктуризації - наявність станом на 23.04.2021 р. будь-якого непогашеного грошового зобов`язання (простроченого грошового зобов`язання та/або грошового зобов`язання, строк сплати якого не закінчився) перед Банком, крім випадку переходу усіх прав кредитора до поручителя (заставодавця) у зв`язку з виконанням ним зобов`язань позичальника. Пунктом 1.1. договору кредиту сторони погодили строк сплати платежів згідно графіку за договором кредиту - до 27 грудня 2020 року. Відтак, строк сплати грошового зобов`язання за договором кредиту закінчився 27 грудня 2020 року. Натомість, в зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань за договором кредиту заборгованість позичальника станом на 26.07.2021 року складає: 53 266,23 дол. США, із яких: прострочена заборгованість за кредитом - 27 868,73 доларів США; прострочена заборгованість за процентами - 25 397,50 доларів США; та штрафи в розмірі 357 053,42 грн. Крім того, на час звернення позивача із заявою про проведення реструктуризації та із позовною заявою з аналогічними вимогами, в провадженій Дарницького районного суду міста Києва знаходилася справа №753/22003/15 за позовом Банку до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, про стягнення заборгованості за договором кредиту, звернення стягнення на предмет іпотеки ти виселення. На дату ухвалення рішення по справі №753/18665/21, рішення Дарницького районного суду м. Києва по справі №753/22003/15-ц від 31.03.2021 року не набрало законної сили та знаходиться на стадії апеляційного оскарження. З огляду на викладене, у АТ «Мегабанк» відсутні жодні підстави для проведення реструктуризації у порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті» № 1381-ІХ від 13 квітня 2021 року, натомість позивачем не доведено наявність підстав для її проведення. У відзиві на апеляційну скаргу позивач ОСОБА_1 , вважаючи рішення суду законним та обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду залишити без змін. Вказує, що позивачем (позичальником) виконано усі умови проведення реструктуризації, про що зазначено у позовній заяві та надано докази виконання усіх умов. Звертає увагу, що саме у листі-відмові відповідач підтвердив, що строк (термін) виконання зобов`язання (до 27.12.2020 року) відмінний від строку дії договору кредиту та відповідно до п. 8.2 погоджений сторонами - до повного виконання позичальником своїх зобов`язань. Тим чином, саме Банк підтвердив наявність непогашеного грошового зобов`язання. Отже, вимога щодо проведення на умовах реструктуризації, визначеною Законом України № 1381-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті», є цілком законною, обґрунтованою та доведеною, в відмова у проведенні реструктуризації за Законом зі сторони відповідача є неправомірною. Зазначає, що справа № 753/22003/15, що знаходиться Дарницькому районному суді м. Києва, слухається на протязі 6 років, та на сьогоднішній день не вирішено питання, відповідно і відсутнє рішення суду, яке набрало законної сили. Вважає, що звернення позивача з заявою про реструктуризацію у визначений Законом строк є повністю законним та ніяк не може бути аргументом або підставою для відмови у проведенні реструктуризації. В судовому засіданні представник відповідача Дребот І.А. підтримала апеляційну скаргу та просила задовольнити. Позивач ОСОБА_1 вважала рішення суду законним і обґрунтованим, тому просила у задоволенні апеляційної скарги відмовити. Представник третьої особи - Національного банку України про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, в судове засідання не з`явився, судом визнано за можливе розглянути справу за його відсутності. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача та представника відповідача, з`ясувавши обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи, 28 грудня 2005 року між ВАТ «Мегабанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 09в-п/2005, відповідно до умов якого відповідач надав позивачу грошові кошти у розмірі 68 000 доларів США на придбання квартири з процентною ставкою 14,6% річних на строк з 28.12.2005 по 27.12.2020. У якості забезпечення виконання позичальником грошових зобовязань, відповідно до іпотечного договору від 28 грудня 2005 року позичальник надав в іпотеку нерухоме майно, а саме квартиру, загальною площею 57,9 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 . У квітні 2015 року ПАТ «Мегабанк» звернувся до позивача з письмовою вимогою, відповідно до якої сума боргу за кредитним договором становить 31 611,06 доларів США, яка складається з заборгованості за кредитом - 27 868,73 доларів США, заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками - 3742,33 долара США, що піддержується копією вимоги №10-276 від 23.04.2015 щодо погашення заборгованості за кредитним договором № 09в-п/2005 від 28.12.2005 та повідомлення №10-277 від 23.04.2015 про порушення умов кредитного договору № 09в-п/2005 від 28.12.2005. 13 липня 2021 року ОСОБА_1 звернулась до Банку з відповідною заявою про реструктуризацію за процедурою, передбаченою Законом України № 1381-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті", що підтверджується описом поштових відправлень з зазначенням документів, наданих ОСОБА_1 разом з заявою про проведення реструктуризації. У відповідь на зазначену заяву, АТ «Мегабанк» направив позивачу лист за вихідним №142-6786 від 28.07.2021, яким у реструктуризації за Законом України № 1381-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті", ОСОБА_1 - відмовлено. Підставою для відмови у проведенні реструктуризації відповідачем зазначено, що оскільки підпунктом 1 п. 7 Закону № 1381-ІХ законодавець передбачив критерій для обов`язкової реструктуризації - наявність станом на 23.04.2021 будь-якого непогашеного грошового зобов`язання (простроченого грошового зобов`язання та/або грошового зобов`язання, строк сплати якого не закінчився), а пунктом 1.1. договору кредиту сторони погодили строк сплати платежів згідно графіку за договором кредиту - до 27 грудня 2020 року, строк сплати грошового зобов`язання за договором кредиту закінчився 27 грудня 2020 року. Відтак, у АТ «Мегабанк» відсутні підстави для проведення реструктуризації у порядку на умовах, передбачених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті» № 1381-ІХ від 13 квітня 2021 року. У листі відповідач вказав, що строк (термін) виконання зобов`язання (до 27.12.2020) відмінний від строку дії договору кредиту та відповідно до п. 8.2 погоджений сторонами - до повного виконання позичальником своїх зобов`язань та заборгованість станом на 26.07.2021 складає 53 266,23 доларів США 23 центи, із яких: прострочена заборгованість за кредитом 27 868,73 доларів США , прострочена заборгованість за процентами - 25 397,50 доларів США та штрафи в розмірі 357 053,42 грн. Ухвалюючи оскаржуване рішення та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що у позивача станом на дату направлення заяви про реструктуризацію існували невиконані грошові зобов`язання перед відповідачем, непогашена заборгованість за зобов`язаннями, станом на 01.01.2014 у позивача відсутня, як і відсутня прострочена заборгованість за грошовими зобов`язаннями, предметом іпотеки є квартира, загальною площею 57,9 кв. м., що відповідає п.2 ч. 7 розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України «Про споживче кредитування». Позивачем до заяви про реструктуризацію долучено усі визначені ч. 7 розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України «Про споживче кредитування» документи. Відтак, суд першої інстанції дійшов висновку, що дії відповідача щодо відмови позивачу у проведенні реструктуризації є протиправними, тому за заявленим способом захисту підлягають поновленню права позивача шляхом визнання неправомірною відмови у проведенні реструктуризації відповідно до Закону України № 1381-IX "Про внесення змін до законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті» та зобов`язання вчинити дії, а саме провести реструктуризацію відповідно до Закону України № 1381-IX «Про внесення змін до законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті». Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині визнання суми заборгованості у розмірі 174 957,50 грн., затвердження плану реструктуризації, суд виходив з того, що він позбавлений права перевірити розмір заборгованості, оскільки наявність письмової вимоги не є обставиною, яка є безумовною для підтвердження розміру боргу. В тому числі судом враховано, що АТ «Мегабанк» подано позов до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки. Як зазначили представники сторін в судовому засіданні, у задоволенні позовних вимог суд відмовив, рішення не набрало законної сили, натомість сума боргу за договором є значно більшою, ніж та, яка заявлена у реструктуризації. Окрім того, питання щодо затвердження плану реструктуризації належить до повноважень Банку, який зобов`язано провести реструктуризацію відповідно до Закону України № 1381-IX «Про внесення змін до законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті». Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог позивачем не оскаржено, тому в цій частині суд апеляційної інстанції рішення не переглядає. З висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині визнання дій банку неправомірними та зобов`язання АТ «Мегабанк» провести реструктуризацію ОСОБА_1 відповідно до Закону України № 1381-IX «Про внесення змін до законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті», - колегія суддів не погоджується, оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи та зроблені з порушенням норм матеріального права. Так, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті» №1381-ІХ від 13 квітня 2021 року, що набув чинності 23 квітня 2021 року, внесено зміни до Закону України «Про споживче кредитування», а саме: у розділі IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» пункт 2 викладено в такій редакції: "2.Дія цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені після дня набрання чинності цим Законом, крім пункту 6 цього розділу, дія якого поширюється на всі договори про споживчий кредит, та пункту 7 цього розділу, дія якого поширюється на всі договори про споживчий кредит, наданий в іноземній валюті, які відповідають викладеним у зазначеному пункті критеріям". Також розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» доповнено пунктом 7 наступного змісту: Зобов`язання позичальників за договорами про споживчий кредит, наданий в іноземній валюті, що відповідають зазначеним у цьому пункті критеріям (незалежно від дати укладення договору), підлягають обов`язковій реструктуризації на вимогу позичальника (особи, до якої перейшли права та обов`язки позичальника) або його представника (за законом або за наявності довіреності на вчинення таких дій) у порядку та на умовах, встановлених цим пунктом: 1) обов`язковій реструктуризації підлягають зобов`язання, передбачені договором про споживчий кредит, наданий в іноземній валюті, у разі: наявності станом на день набрання чинності цим пунктом будь-якого непогашеного грошового зобов`язання (простроченого грошового зобов`язання та/або грошового зобов`язання, строк сплати якого не закінчився) перед кредитором, крім випадку переходу усіх прав кредитора до поручителя (заставодавця) у зв`язку з виконанням ним зобов`язань позичальника; відсутності станом на 1 січня 2014 року простроченої заборгованості, яку згідно з договором позичальник зобов`язаний сплатити не пізніше 1 січня 2014 року (крім простроченої заборгованості із сплати неустойки та інших платежів, нарахованих у зв`язку із простроченням позичальником платежів, та/або будь-якої заборгованості, строк сплати якої відповідно до договору спливає після 1 січня 2014 року, але яку кредитор вимагав повернути достроково (у строк до 1 січня 2014 року) у зв`язку з простроченням позичальником платежів), або якщо зазначену прострочену заборгованість погашено до дня проведення реструктуризації; 2) виконання зобов`язань за договором забезпечено предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку" у вигляді майна, віднесеного до об`єктів житлового фонду (далі - житлове нерухоме майно), або об`єкта незавершеного житлового будівництва, або майнових прав на нього, або садового будинку, або земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), а загальна площа такого нерухомого майна (об`єкта незавершеного житлового будівництва) не перевищує для квартири 140 квадратних метрів, для житлового будинку - 250 квадратних метрів, для садового будинку - 250 квадратних метрів, для земельної ділянки - площі, визначеної пунктом "г" частини першої статті 121 Земельного кодексу України. Крім того, вимагається виконання хоча б однієї з таких умов: предмет іпотеки - житлове нерухоме майно використовується як місце постійного проживання позичальника або майнового поручителя (крім житлового нерухомого майна, що розташоване на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі), за умови відсутності у власності позичальника або майнового поручителя іншого житлового нерухомого майна (крім житлового нерухомого майна, що розташоване на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі); у власності позичальника або майнового поручителя, який є власником предмета іпотеки - об`єкта незавершеного житлового будівництва, відсутнє інше житлове нерухоме майно (крім житлового нерухомого майна, що розташоване на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі); предмет іпотеки - нерухоме житлове майно придбавалося повністю або частково за рахунок кредитних коштів, отриманих за договором, і умовами договору або іпотечного договору передбачено заборону реєстрації місця проживання позичальника або майнового поручителя за адресою розташування житлового нерухомого майна, за умови відсутності у власності позичальника або майнового поручителя іншого житлового нерухомого майна (крім житлового нерухомого майна, розташованого на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі); предметом іпотеки є земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за умови відсутності у власності позичальника або майнового поручителя житлового нерухомого майна (крім житлового нерухомого майна, площа якого не перевищує 250 квадратних метрів, розташованого на зазначеній земельній ділянці, та житлового нерухомого майна, розташованого на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі); предметом іпотеки є садовий будинок, за умови відсутності у власності позичальника або майнового поручителя житлового нерухомого майна (крім житлового нерухомого майна, розташованого на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі). 13 липня 2021 року ОСОБА_1 звернулась до Банку з заявою про реструктуризацію за процедурою, передбаченою Законом України № 1381-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті». Відмовляючи у задоволенні заяви листом від 28 липня 2021 року, АТ «Мегабанк» виходив з того, що банкприймає рішення щодо реструктуризації за договором про споживчий кредит, наданий в іноземній валюті, виключно та на підставі зазначених в п.7 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» критеріїв обов`язкової реструктуризації. Так, підпунктом 1 п. 7 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» в редакції закону № 1381-ІХ законодавець передбачив критерій для обов`язкової реструктуризації наявність станом на 23.04.2021 року будь-якого непогашеного грошового зобов`язання (простроченого грошового зобов`язання та/або грошового зобов`язання, строк сплати якого не закінчився) перед банком, крім випадку переходу усіх прав кредитора до поручителя (заставодавця) у зв`язку з виконанням ним зобов`язань позичальника. Враховуючи, що кредит було видано позичальнику на строк до 27 грудня 2020 року, банк вважав неможливим проведення реструктуризації, оскільки строк сплати грошового зобов`язання за договором кредиту від 28 грудня 2005 року закінчився 27 грудня 2020 року. Виходячи з положення пунктів 2, 7 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» в редакції Закону №1381-ІХ від 13 квітня 2021 року, колегія суддів вважає обґрунтованою відмову банку у проведенні реструктуризації, оскільки зазначеною нормою закону ( підпункт 1 пункту 7) умовою обов`язкової реструктуризації грошового зобов`язання за кредитом, наданим в іноземній валюті, є наявність станом на 23.04.2021 року як простроченого грошового зобов`язання, так і грошового зобов`язання, строк сплати якого не закінчився, або наявність грошового зобов`язання, строк сплати якого не закінчився. Отже, обов`язковою умовою для проведення реструктуризації банком кредитної заборгованості за кредитом в іноземній валюті є наявність у боржника грошового зобов`язання, строк сплати якого не закінчився. Разом з тим, як вбачається з п. 3.2.1 кредитного договору, укладеного 28 грудня 2005 року між ВАТ «Мегабанк» та ОСОБА_1 , позичальник зобов`язується повернути одержаний кредит у повному обсязі до 27 грудня 2020 року. За викладених обставин, АТ «Мегабанк» правомірно відмовив позичальнику у проведенні реструктуризації. Крім того, з матеріалів справи встановлено, що 14 грудня 2015 року ПАТ «Мегабанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення мешканців квартири та з урахуванням уточнень до позову просив: - звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом її продажу від імені банку будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу за ціною, встановленою на підставі оцінки майна, проведеної суб`єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, в порядку, встановленому статтею 38 Закону України «Про іпотеку», для задоволення вимог банку в сумі 932 600,38 грн., що виникли з кредитного договору № 09в-п/2005 від 28.12.2005; - передати предмет іпотеки, ключі від квартири та всі документи на предмет іпотеки банку в управління на період його реалізації; надати банку право отримувати будь-які документи, необхідні для продажу предмета іпотеки, зокрема, дублікати правовстановлюючих документів у відповідних уповноважених органах з можливістю здійснення банком усіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмета іпотеки; - виселити ОСОБА_1 та всіх інших мешканців, які зареєстровані в квартирі, яка є предметом іпотеки; - стягнути солідарно з ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором, що виникла станом на 18.11.2015 в сумі 932 600,38 грн., яка складається із: заборгованості за кредитом - 27 868,73 доларів США ; нарахованих та несплачених процентів - 3742,33 доларів США, неустойка (штрафи) - 181 171,41 грн. Зі змісту наявної у матеріалах справи копії позовної заяви вбачається, що залишок тіла кредиту станом на 18.11.2015 становить 27 868,73 доларів США, нараховані та несплачені проценти - 3742,33 доларів США, неустойка (штрафи) - 181 171,41 грн. Відповідно в рахунок погашення такої заборгованості банк просив звернути стягнення на предмет іпотеки. ( а.с. 56-59, т. 1). 31 березня 2021 року Дарницьким районним судом м. Києва у вказаній справі № № 753/22003/15 було ухвалено рішення, яке на даний період часу не набуло законної сили, про відмову у задоволенні позовних вимог АТ «Мегабанк». Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України). Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина друга статті 1050 ЦК України). Відповідно до правових висновків Верховного Суду у постановах 10 квітня 2019 року у справі № 607/2-160/2011-ц, від 02 червня 2021 року у справі № 2-6460/11 (провадження № 61-14479св20), від 12 липня 2021 року у справі № 404/6241/19, «звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору у повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України». Таким чином, звернення АТ «Мегабанк» до суду з позовом про дострокове стягнення кредиту шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки змінило порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору у повному обсязі. З викладеного слідує, що строк виконання зобов`язання ОСОБА_1 за кредитним договором № 09в-п/2005 від 28 грудня 2005 року у повному обсязі настав у грудні 2015 року, а тому доводи позивача ОСОБА_1 про наявність у неї грошового зобов`язання, строк сплати якого не закінчився, є необґрунтованими. Крім того, підпунктом 3 пункту 7 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» в редакції закону № 1381-ІХ, визначено, що реструктуризація зобов`язань, передбачених договором, здійснюється за заявою, що подається кредитору позичальником (особою, до якої перейшли права та обов`язки позичальника) або його представником (за законом або за наявності довіреності на вчинення таких дій) особисто або надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим пунктом, крім таких випадків, зокрема: - у разі наявності на день набрання чинності цим пунктом у суді відкритого провадження у справі, предметом спору в якій є права та обов`язки сторін за договором, щодо реструктуризації зобов`язань за яким подається заява, та/або права та обов`язки сторін за іпотечним договором, укладеним для забезпечення виконання передбачених цим договором зобов`язань, та/або договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, та відсутності рішення суду, що набрало законної сили, заява про проведення реструктуризації може бути подана після спливу тримісячного строку з дня набрання чинності цим пунктом, але не пізніше двох місяців з дня набрання законної сили рішенням суду в такій справі. З викладеної норми вбачається, що у разі наявності у суді невирішеного спору щодо прав та обов`язків сторін за договором, заява про реструктуризацію заборгованості може бути подана лише протягом двох місяців з дня набрання законної сили рішенням суду у справі, предметом спору в якій є права та обов`язки сторін за договором, щодо реструктуризації зобов`язань за яким подається заява. Враховуючи, що як на день звернення ОСОБА_1 з даним позовом до суду, так і на день розгляду даної справи судом першої інстанції рішення Дарницького районного суду м. Києва від 31 березня 2021 року у справі за позовом ПАТ «Мегабанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором кредиту, звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення не набуло законної сили, колегія суддів вважає, що правові підстави для вирішення питання щодо реструктуризації кредитної заборгованості, передбачені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті» №1381-ІХ від 13 квітня 2021 року, - були відсутні, а тому банк правомірно відмовив позивачу у задоволенні її заяви. Зазначених обставин та вимог закону суд першої інстанції не врахував, у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку про наявність підстав для застосування пункту 7 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» в редакції закону № 1381-ІХ, та задоволення позовних вимог у вказаній частині. Відповідно до вимог ч.1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість доводів апеляційної скарги та наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині визнання дій АТ «Мегабанк» неправомірними та зобов`язання АТ «Мегабанк» провести реструктуризацію ОСОБА_1 відповідно до Закону України № 1381-IX «Про внесення змін до законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті», та ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі. Згідно з ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до ч. 7 ст. 141 ЦПК України, якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Враховуючи, що позивач ОСОБА_1 як споживач відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів» звільнена від сплати судового збору, а відповідачем понесено судові витрати - сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги, то слід компенсувати АТ «Мегабанк за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, судові витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в розмірі 2724 грн. Керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 374 - 376, 381-383 ЦПК України, суд постановив: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Мегабанк», яка подана представником Дребот Іриною Анатоліївною, - задовольнити. Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 20 грудня 2021 року - скасувати та прийняти постанову: У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Мегабанк», третя особа - Національний банк України про захист прав споживача шляхом зобов`язання вчинити дії по реструктуризації заборгованості - відмовити. Компенсувати Акціонерному товариству «Мегабанк» витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 2724 грн. за рахунок держави в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повний текст постанови складено 04 травня 2023 року. Суддя - доповідач: Ящук Т.І. Судді: Махлай Л.Д. Немировська О.В.