Постанова 4824 № 753/8495/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження № 22-ц/824/5954/2023 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 02 травня 2023 року місто Київ справа № 753/8495/22 Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Борисової О.В. суддів: Левенця Б.Б., Ратнікової В.М. за участю секретаря судового засідання - Савлук І.М. розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 01 грудня 2022 року, ухвалене під головуванням судді Трусової Т.О., повний текст рішення складено 13 січня 2023 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання малолітньої дитини з батьком,- В С Т А Н О В И В: У серпні 2022 року позивач звернувся до Дарницького районного суду міста Києва з позовом до відповідача, в якому просив: визначити місце проживання малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з батьком ОСОБА_1 . В мотивування вимог посилався на те, що з 07 червня 1996 року він з ОСОБА_3 перебувають у зареєстрованому шлюбі, від якого мають сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вказував, що станом на сьогодні дитина проживає з нимза місцем його реєстрації та постійного проживання. Зазначав, що він займається догляд та вихованням сина, піклується про його здоров'я та забезпечує усім необхідним, захищає від небезпеки та створює комфортні та безпечні умови, у зв`язку з введенням військового положення в Україні. Посилався на те, що він має можливість приділяти вихованню та розвитку дитини увесь свій вільний час, він має відмінне здоров`я, у нього відсутні шкідливі звички, які б могли зашкодити розвитку дитини, психічними захворюваннями він не страждає. Позивач вказував, що син дуже прив'язаний до нього, а тому їх спільне проживання відповідатиме найкращим інтересам дитини. Зазначав, що між сторонами неодноразово виникали спори щодо визначення місця проживання сина, які негативно впливають на його психоемоційний стан, при цьому самостійно вирішити спір сторонам не вдалося. Вважає, що в ситуації воєнного стану є необхідність у визначенні місця проживання сина разом з батьком. Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 01 грудня 2022 року відмовлено у затвердженні мирової угоди, укладеної між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , про визначення місця проживання малолітньої дитини з батьком. Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 01 грудня 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального і порушення норм процесуального права, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити. На обґрунтування доводів апеляційної скарги посилався на те, що твердження суду, що матеріали справи не містять відомості про фактичні взаємини подружжя, причини їхнього роздільного проживання та припинення між ними шлюбно-сімейних відносин не заслуговує на увагу, оскільки відомості щодо шлюбно-сімейних відносин між сторонами не є предметом розгляду в даній справі. Вказував, що суд першої інстанції не сприяв забезпеченню принципу найкращих інтересів дитини, що є визначальною засадою при розгляді даної категорії справи. Зазначав, що відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції не вказав яким чином проживання малолітнього ОСОБА_4 разом з батьком буде суперечити інтересам дитини. Окрім того, суд взагалі не встановив доцільності місця проживання малолітньої дитини ні з будь-яким з батьків. Посилався на те, що суд не надав можливості ОСОБА_4 , який на момент розгляду справи досяг 10-річного віку, висловити свою думку щодо того, з ким з батьків той бажає проживати. Вказував, що оскільки сторони по справі не змогли самостійно вирішити спір щодо визначення місця проживання малолітньої дитини та забезпечити належне доброзичливе спілкування з обома батькам рівноцінно, у зв`язку із цим, ОСОБА_1 звернувся до суду з метою вирішення спірного питання з відповідачем щодо визначення місця проживання їхньої дитини разом з ним. Зазначав, що відмовляючи у затвердженні мирової угоди, суд першої інстанції не вказав яким чином умови даної угоди суперечать закону чи порушують права третіх осіб. Також не було зазначено які саме дії скаржника, ОСОБА_1 суперечать інтересам малолітнього ОСОБА_4 , якого він представляє як законний представник. Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло. Представник позивача у судовому засіданні апеляційного суду підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити. Представник відповідача не заперечувала проти задоволення апеляційної скарги. Третя особа Служба у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації у судове засідання не з`явилася, про день, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином. Колегія суддів вважає за можливе розглядати справу у відсутності третьої особи відповідно до положень ч.2 ст.372 ЦПК України. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з`явилися у судове засідання, з`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Частиною 1 ст.367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив відсутності підстав для його задоволення, оскільки позивачем недоведенофакту окремого проживання сторін та наявності між ними спору щодо місця проживання дитини, тобто обставин, з якими матеріальний та процесуальний закон пов'язує вирішення цього питання в судовому порядку. Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_5 таОСОБА_3 з 07 червня 1996 року перебувають у зареєстрованому шлюбі. Від шлюбу сторони мають сина: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Сторони та їх син ОСОБА_4 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 . Вказана квартира належить ОСОБА_5 таОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності, що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло від 04 листопада 1998 року. Звертаючись до суду з даним позовом, позивач ОСОБА_1 вказував на те, що син проживає з ним за адресою: АДРЕСА_1 , а відповідач проживає за адресою: АДРЕСА_2 .Зазначав, що саме він займається догляд та вихованням сина, піклується про його здоров'я та забезпечує усім необхідним, захищає від небезпеки та створює комфортні та безпечні умови, у зв`язку з введенням військового положення в Україні. Посилався на те, що між сторонами неодноразово виникали спори щодо визначення місця проживання сина, які негативно впливають на його психоемоційний стан, при цьому самостійно вирішити спір сторонам не вдалося. 01 листопада 2022 року Дарницькою РДА в місті Києві органом опіки та піклування було складено акт обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_2 , з якого вбачається, що вказана квартира є трикімнатною, у дитини окрема кімната. Житло з усіма комунальними зручностями, повноцінно оснащене меблями та побутовою технікою, санітарно-гігієнічний стан задовільний, чисто, охайно, прибрано. Для виховання та розвитку дитини створені всі умови. Дитина проживає з батьком протягом року. Відповідно до висновку Дарницької РДА в місті Києві як органу опіки та піклування від 21 листопада 2022 року №101-7993/02 щодо визначення місця проживання дитини, орган опіки та піклування вважає за доцільне визначити місце проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з батьком ОСОБА_1 . При цьому, у даному висновку зазначено, що питання щодо визначення місця проживання дитини 10 листопада 2022 року розглянуто на засіданні комісії з питань захисту прав дитини Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, на якому були присутні батьки дитини та малолітня дитина. Стосовно визначення місця проживання дитини батько зазначив, що він спроможний задовольнити всі потреби дитини, працює, має стабільний дохід, створив належні житлово-побутові умови. Син почуває себе з батьком в безпеці та впевнено. ОСОБА_3 не заперечувала щодо проживання дитини з батьком, що свідчить про відсутність спору між батьками. Під час засідання комісії було заслухано думку ОСОБА_6 , який виявив бажання проживати з батьком (а.с.65-66). Відповідно до ст.51 Конституції України та ст.5 СК України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Зокрема, держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини (частина друга і третя статті 5 СК України). При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини. Згідно зч.ч.2, 8, 9 ст.7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. За змістом статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Відповідно до статей 18, 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада1989 року (ратифікована Україною 27 лютого 1991 року, дата набуття чинності для України 27 вересня 1991 року) (далі - Конвенція) держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. В силу частини першої статті 3 Конвенції в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини. Згідно з положеннями статті 9 зазначеної Конвенції держави-учасниці забезпечують, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах. Зазначене узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі №402/428/16-ц. У постанові Верховного Суду від 14 лютого 2019 року в справі №377/128/18 зазначено, що тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку. У рішенні Європейського суду з прав людини від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76). У §54 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 07 грудня 2006 року №31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Олсон проти Швеції» (№ 2) від 27 листопада 1992 року, №250, ст.35-36, §90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Аналіз наведених норм права та практики ЄСПЛ дає підстави для висновку про те, що рівність прав батьків є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені інтереси дитини у ситуації спору, а вже тільки потім права батьків. Відповідно до ст.141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою, чи розірвано шлюб і чи проживають вони разом чи окремо. Згідно з ст.160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою. Статтею 161 СК України передбачено, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Колегія суддів звертає увагу на те, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (див. рішення у справі Olsson v. Sweden (№ 2), від 27 листопада 1992 року, Серія A, №250, ст.35-36, п.90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції (995-004) не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини (див. рішення у справі Johansen v. Norway від 07 серпня 1996 року, п.78). У судовому засіданні апеляційного суду представник позивача пояснив, що сторони проживають окремо, дитина проживає з позивачем за адресою: АДРЕСА_2 , який забезпечує сина всім необхідним, піклується про нього, а відповідач проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Вказував, що ОСОБА_1 є приватним підприємцем. Представник відповідача у судовому засіданні також підтвердила, що малолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає з батьком ОСОБА_1 . Судом апеляційної інстанції було запропоновано представникам сторін забезпечити явку дитини до суду апеляційної інстанції щодо вислухання її думки з приводу з ким із батьків ОСОБА_4 бажає проживати. Однак представники сторін вказали, що явку дитини вони не зможуть забезпечити, оскільки з`явлення дитини до суду може вплинути на її психологічний стан. Колегія суддів вважає, що при визначенні місця проживання дитинипершочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченнюїї інтересів в силу вимог ст.3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року. При визначенні місця проживання дитини, суд апеляційної інстанції враховує, що малолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 тривалий час проживає спільно з батьком, який здійснює належний догляд за ним, турбується про нього, забезпечує його розвиток і виховання те, що малолітній ОСОБА_4 під час засідання комісії виявив бажання проживати з батьком. З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що саме батько забезпечить кращі інтереси дитини з метою реалізації його прав на освіту, всебічний розвиток, здоров'я, виховання в оточенні любові і поваги. А відтак, колегія суддів приходить до висновку, що з урахуванням інтересів малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та забезпечення надалі можливості його всебічного морального, духовного, культурного, фізичного та психічного розвитку, місце проживання дитини необхідно визначити з батьком, оскільки таке рішення максимально відповідає інтересам дитини. При цьому, визначення місця проживання дитини з позивачем не може розцінюватися як її розлучення з матір'ю, яка має такі ж права що і батько, а відтак, маючи бажання, може займатися вихованням та розвитком сина на рівні з позивачем. Мати дитини у разі визначення місця проживання малолітнього з батьком не обмежена у своєму праві на спілкування з ним, турботі та участі у його вихованні й може реалізувати свої права шляхом домовленості з батьком дитини щодо встановлення часу спілкування або за рішенням органу опіки і піклування, або за рішенням суду. При розгляді справи жодних фактів, що визначення місця проживання дитини з батьком буде суперечити його інтересам не встановлено. Наведене вище суд першої інстанції не врахував та дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову, а відтак рішення Дарницького районного суду міста Києва від 01 грудня 2022 року підлягає скасуванню з ухваленням нового про задоволення позову ОСОБА_1 . На основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги. На підставі викладеного, керуючись ст.ст.268, 367, 368, 374, 376, 381-383, 389 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задовольнити. Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 01 грудня 2022 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення. Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання малолітньої дитини з батьком - задовольнити. Визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 . Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 05 травня 2023 року. Головуючий: Судді: