Постанова 4824 № 754/15569/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 19 квітня 2023 року справа № 754/15569/19 провадження № 22-ц/824/4173/2023 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Музичко С.Г., суддів: Болотова Є.В., Кулікової С.В., при секретарі: Яницькій О.Л. учасники справи: позивач - ОСОБА_1 відповідач - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в особі його законного представника ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ковальчук Сергій Павлович розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_6 - ОСОБА_8 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 16 лютого 2022 року, постановлене під головуванням судді Скрипки О.І., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в особі його законного представника ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ковальчук Сергій Павлович, про визнання недійсними договорів В С Т А Н О В И В : В жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду із вищевказаним позовом. Свої вимоги позивач мотивувала тим, що 01.02.2008 року її чоловік ОСОБА_10 передав в іпотеку ПАТ «Банк «Таврика» квартиру АДРЕСА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 її чоловік помер, в зв`язку з чим відкрилась спадщина, в тому числі і на спірну квартиру. Спадкоємцями стали вона та їхні діти ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та батько чоловіка ОСОБА_13 . Хоча спадщину вони отримали, проте через наявну іпотеку оформити у встановленому порядку отриману в спадщину квартиру та зареєструвати своє право власності на неї вони не змогли. 10.12.2013 року ПАТ «Банк «Таврика», якому було достеменно відомо про смерть ОСОБА_10 з квітня 2010 року, з відвертим порушенням встановлених ст. 1281 ЦК України строків для пред`явлення вимог до спадкоємця боржника, звернувся до Деснянського районного суду м. Києва з позовом до неї та інших спадкоємців про звернення стягнення на предмет іпотеки. 05.05.2015 року ухвалою Деснянського районного суду м. Києва згідно відповідних договорів уступки прав за кредитним договором та договором іпотеки позивача ПАТ «Банк «Таврика» замінено на його правонаступника - фізичну особу ОСОБА_14 03.07.2015 року рішенням Деснянського районного суду м.Києва ОСОБА_14 в порядку стягнення на предмет іпотеки набув право власності на спірну квартиру. 17.03.2016 року рішенням Апеляційного суду м.Києва рішення суду першої інстанції було скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову, згідно якого ОСОБА_14 в порядку звернення стягнення на предмет іпотеки набув право власності на вказану квартиру. Постановою Верховного Суду від 18.04.2018 року вказані судові рішення були скасовані і в задоволенні позову ОСОБА_14 було відмовлено. Однак, скасувати реєстрацію права власності ОСОБА_14 на квартиру, зроблену згідно рішення апеляційної інстанції від 17.03.2016 року та оформити в порядку спадкування відповідне право власності на себе їй та іншим спадкоємцям не вдалося, оскільки квартира була кілька разів відчужена. Так, 23.03.2016 року згідно договору купівлі-продажу власником квартири стала ОСОБА_6 , яка 19.07.2017 року продала квартиру ОСОБА_7 . Про вказані правочини їй стало відомо в 2019 році під час судового провадження № 754/11747/18 за її та її дітей позовом про витребування спірної квартири з чужого незаконного володіння. Позивач вважає, що договори щодо відчуження квартири, а також щодо відступлення прав іпотекодержателя на неї, вчинені з 04.03.2016 року є незаконними і наявні усі правові підстави для визнання їх недійсними. Так, 11.09.2019 року державним виконавцем Солом`янського РВ ДВС Огородником Д.О. в ході здійснення виконавчого провадження, де вона є стягувачем, а ОСОБА_14 боржником, їй стало відомо, що ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_14 помер, тобто згідно ч. 4 ст. 25, п. 6 ч.1 ст. 248 ЦК України припинилась його правоздатність, тобто можливість набувати будь-яких прав і обов`язків включно з правом власності, а також припинились повноваження усіх його представників за виданими довіреностями. Таким чином, на момент винесення 17.03.2016 року Апеляційним судом м. Києва рішення, яким було визнано за ОСОБА_14 право власності на спірну квартиру в порядку звернення стягнення на предмет іпотеки, його вже не було в живих, а отже він не міг набути це право. Крім того, правочини від 23.03.2016 року щодо відступлення прав іпотекодержателя та щодо відчуження квартири на користь ОСОБА_6 були також вчинені після смерті ОСОБА_14 , а тому дії представника за довіреністю, який підписував ці договору, є незаконними. Крім того, на думку позивача, наявні додаткові підстави недійсності договорів між ОСОБА_14 та ОСОБА_6 про відступлення прав вимоги за кредитним договором і договором іпотеки, наведені у правовій позиції Великої палати Верховного Суду при розгляді справи № 465/646/11, відповідно до якої відступлення права вимоги за кредитним договором на користь фізичної особи суперечить положенням ч.3 ст.512 та ст.1054, оскільки для зобов`язань, які виникли на підставі кредитного договору характерний спеціальний суб`єкт, а саме кредитор - банк або інша фінансова установа. Посилаючись на викладені обставини, позивач просила суд визнати недійсними укладені між ОСОБА_14 та ОСОБА_6 договори від 04.03.2016 року про відступлення прав вимоги за кредитним договором № 11-08-КЛ від 01.02.2008 року та договором іпотеки від 01.02.2008 року; визнати недійсним укладений між ОСОБА_14 та ОСОБА_6 договір купівлі-продажу квартири від 23.03.2016 року; визнати недійсним укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 договір купівлі-продажу квартири від 19.07.2017 року. Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 16 лютого 2022 року позов ОСОБА_1 про визнання недійсними договорів - задоволено. Визнано недійсними укладені між ОСОБА_14 та ОСОБА_6 договори про відступлення прав вимоги від 04.03.2016 року за кредитним договором №11-08-КЛ від 01.02.2008 року та договором іпотеки від 01.02.2008 року, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шепелюк Оленою Григорівною за реєстровим номером

313. Визнано недійсним укладений між ОСОБА_14 та ОСОБА_6 договір купівлі-продажу квартири від 23.03.2016 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком Сергієм Петровичем за реєстраційним номером 1666. Визнано недійсним укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 договір купівлі-продажу квартири від 19.07.2017 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком Сергієм Петровичем за реєстраційним номером 7286. В поданій апеляційній скарзі представник ОСОБА_6 - ОСОБА_8 просить рішення суду в частині визнання недійсними укладених між ОСОБА_14 та ОСОБА_6 договори про відступлення прав вимоги від 04.03.2016 року за кредитним договором №11-08-КЛ від 01.02.2008 року та договором іпотеки від 01.02.2008 року, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шепелюк Оленою Григорівною за реєстровим номером 313, та в частині визнання недійсним укладений між ОСОБА_14 та ОСОБА_6 договору купівлі-продажу квартири від 23.03.2016 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком Сергієм Петровичем за реєстраційним номером 1666 скасувати, постановити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову. В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що висновки суду щодо часу смерті ОСОБА_14 та щодо відступлення прав вимоги після його смерті зроблені без належних для того доказів та всупереч обставинам справи. З листа КНП «Київська міська клінічна лікарня №4» від 17.11.2021 року не вбачається, що смерть ОСОБА_14 відбулась о 04.03 год. першої чи другої половини дня, а тому даний лист не є належним доказом. Апелянт стверджує, що укладення договорів поступки прав вимоги від 04.03.2016 року було здійснено до смерті ОСОБА_14 . Оспорювані договори укладено з урахуванням волі та інтересів ОСОБА_14 та його спадкоємців. Вказує, що постановою Київського апеляційного суду 05.12.2019 року задоволено позов ОСОБА_1 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 до ОСОБА_7 про витребування частини спірної квартири, зокрема 5/8 частини квартири були витребувані у ОСОБА_7 на користь ОСОБА_1 , а відтак права позивача вже були відновлені судом. У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_15 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції залишити без змін. Посилається на те, що суд першої інстанції надав належну оцінку доказам у справі, в тому числі повідомленню КНП «Київська міська клінічна лікарня №4» від 17.11.2021 року №0887 про час настання смерті ОСОБА_14 . Оспорювані правочини стосуються прав та обов`язків позивача, протилежного апелянтом не наведено. В судове засідання апелянт та її представник не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином . В судовому засіданні представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін. Інші сторони в судове засідання не з`явились, повідомлені про розгляд справи у встановленому законом порядку. Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що особи, які укладали з ОСОБА_6 оспорювані правочини не мали прав та повноважень на їх укладення, оскільки на час їх укладення у ОСОБА_14 припинилась його правоздатність у зв`язку із смертю. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Як вірно встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, а також встановлено судовими рішеннями у справах № 754/21847/13 та № 754/11747/18, 01.02.2008 року між АБ «Таврика», правонаступником якого є ПАТ «Банк «Таврика», та ТОВ «Полібудсервіс Плюс» укладений договір про надання відновлювальної відкличної кредитної лінії № 11-08-КЛ, за умовами якого банк відкрив позичальнику відновлювальну відкличну кредитну лінію з лімітом у сумі 1 300 000,00 грн. строком до 29 січня 2010 року зі сплатою 19 % річних за користування кредитними коштами. Додатковою угодою від 11 березня 2008 року № 1 банк переоформив позичальнику відновлювальну відкличну кредитну лінію на мультивалютну відновлювальну відкличну кредитну лінію з лімітами у сумі 1 300 000,00 грн та 885 000,00 Євро зі сплатою за користування кредитними коштами 19 % річних у гривні та 13 % річних у Євро. Додатковою угодою від 14 травня 2008 року № 2 змінено розмір процентної ставки на 20 % річних у гривні та 14 % у Євро. Додатковою угодою від 04.07.2008 року № 4 банк переоформив позичальнику мультивалютну відновлювальну відкличну кредитну лінію на мультивалютну невідновлювальну відкличну кредитну лінію з лімітом у сумі, еквівалентній 15 100 000,00 грн. Згідно з додатковою угодою з 04 липня 2008 року кредитні кошти надаються у доларах США; за користування кредитними коштами встановлюється плата у розмірі 20 % річних у гривні, 17,5 % річних у доларах США та 14 % річних у Євро. Додатковою угодою від 29 вересня 2008 року № 5 змінено розміри процентних ставок на 23 % річних у гривні, 17,5 % річних у доларах США та 15 % річних у Євро. Додатковою угодою від 09 жовтня 2008 року № 8 змінено розміри процентних ставок на 24 % річних у гривні, 18,5 % річних у доларах США та 16 % річних у Євро. Додатковою угодою від 28 листопада 2008 року № 15 змінено розміри процентних ставок на 25 % річних у гривні, 17,5 % річних у доларах США та 16 % річних у Євро. Додатковою угодою від 31 липня 2009 року № 20 банк переоформив позичальнику мультивалютну невідновлювальну відкличну кредитну лінію на мультивалютний кредит у сумі 3 153 000,00 грн. 1 386 511,12 доларів США та 814 200,00 Євро. 01.02.2008 року між АБ «Таврика» (іпотекодержатель) та ОСОБА_10 (іпотекодавець) був укладений договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шепелюк О.Г. та зареєстрований в реєстрі за №

313. Відповідно до умов цього договору, для забезпечення повного і своєчасного виконання позичальником зобов`язань за договором про надання відновлювальної відкличної кредитної лінії від 01.02.2008 року № 11-08-КЛ з усіма змінами і доповненнями до нього, іпотекодавець передав іпотекодержателю квартиру АДРЕСА_1 , що належить іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу від 26.05.2005 року, зареєстрованого Комунальним підприємством «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна» 02.06.2005 року за № 9754. Згідно пункту 6.4 іпотечного договору, сторони дійшли згоди, що іпотекодержатель може звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом переходу права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя в рахунок виконання боргових зобов`язань позичальника за кредитним договором. Перехід права власності на предмет іпотеки здійснюється в порядку статті 37 Закону України «Про іпотеку». Іпотекодержатель надсилає позичальнику іпотечне повідомлення з вказівкою про загальну суму боргових зобов`язань та граничний строк погашення боргових зобов`язань. У випадку непогашення позичальником боргових зобов`язань у строк, передбачений в іпотечному повідомленні, право власності на предмет іпотеки переходить від іпотекодавця до іпотекодержателя в день, наступний за останнім днем строку погашення боргових зобов`язань, вказаному в іпотечному повідомленні. Оцінка предмета іпотеки здійснюється суб`єктом оціночної діяльності, визначеним іпотекодержателем. При цьому така обумовленість, яка визнається договором про задоволення вимог іпотекодержателя, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки. Банк виконав зобов`язання за кредитним договором та надав позичальнику кредит. ІНФОРМАЦІЯ_1 іподекодавець ОСОБА_10 помер. Спадщину, до складу якої входить передана в іпотеку квартира, прийняли ОСОБА_1 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , яким державним нотаріусом видано свідоцтва про право на спадщину. Позичальник зобов`язання щодо повернення кредиту належним чином не виконав, внаслідок чого станом на 09.12.2013 року прострочена заборгованість за кредитом становить 14 594 273,67 грн. Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.02.2014 року у справі № 910/25005/13 стягнуто з ТОВ «Полібудсервіс Плюс» на користь ПАТ «Банк «Таврика» заборгованість за договором про надання відновлювальної відкличної кредитної лінії від 01.02.2008 року № 11-08-КЛ станом на 20.12.2013 року у розмірі 14 594 795,23 грн. За договорами про відступлення права вимоги від 26.02.2015 року № 10/260215 та № 26/02/15, укладеними відповідно між ПАТ «Банк «Таврика» і ТОВ «Кредекс Фінанс» та ТОВ «Кредекс Фінанс» і ОСОБА_14 , до ОСОБА_14 перейшло право вимоги до позивачів за вказаним кредитним договором та договором іпотеки. Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 03.07.2015 року у справі за позовом ОСОБА_14 до ОСОБА_1 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 про звернення стягнення на предмет іпотеки позовні вимоги задоволено, звернено стягнення на предмет іпотеки, а саме квартиру АДРЕСА_1 шляхом визнання права власності на квартиру за ОСОБА_14 . 04.03.2016 року між ОСОБА_14 та ОСОБА_6 був укладений договір про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого ОСОБА_14 відступає ОСОБА_6 своє право вимоги за кредитним договором від 01.02.2008 року з усіма додатковими угодами та додатками до нього, що є невід`ємною частиною, укладеним між ПАТ «Банк «Таврика» та ТОВ «Полібудсервіс плюс». Крім того, 04.03.2016 року між ОСОБА_14 та ОСОБА_6 був укладений договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки, відповідно до умов якого ОСОБА_14 відступив, а ОСОБА_6 прийняла усе та будь-яке належне ОСОБА_14 право вимоги за договором іпотеки від 01.02.2008 року, включаючи право звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 . Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 17.03.2016 року рішення Деснянського районного суду м. Києва від 03.07.2015 року скасовано та постановлено нове, яким позовні вимоги ОСОБА_14 до ОСОБА_1 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 про звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено, та в рахунок погашення заборгованості за договором про надання відновлювальної відкличної кредитної лінії від 01.02.2008 року № 11-08-КЛ, яка станом на 09.12.2013 року становить 14 594 237,67 гривень звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 46,20 кв. м, яка належить на праві власності в порядку спадкування за законом: - ОСОБА_1 в розмірі 1/5 частини квартири; - ОСОБА_11 у розмірі 1/8 частини квартири; - ОСОБА_12 у розмірі 1/8 частини квартири; - ОСОБА_13 у розмірі 1/8 частини квартири; Після смерті іпотекодавця ОСОБА_10 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ціною, визначеною на підставі оцінки проведеної суб`єктом оціночної діяльності - в розмірі 1 454 551,88 грн. шляхом визнання за ОСОБА_14 права власності на предмет іпотеки, а саме: квартиру АДРЕСА_1 . 23.03.2016 року між ОСОБА_14 та ОСОБА_6 був укладений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 . 19.07.2017 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_16 був укладений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 . Постановою Верховного Суду від 18.04.2018 року рішення Деснянського районного суду міста Києва від 03.07.2015 року та рішення Апеляційного суду міста Києва від 17.03.2016 року скасовано, постановлено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_14 , про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності відмовлено. Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 24.04.2019 року у справі № 754/11747/18 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 до ОСОБА_14 , ОСОБА_7 , третя особа: ОСОБА_6 , про визнання права власності на квартиру та витребування майна відмовлено, а також відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 до ОСОБА_1 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_14 , ОСОБА_7 про визнання права іпотекодержателя. Ухвалою Київського апеляційного суду від 24.10.2019 року рішення Деснянського районного суду міста Києва від 24.04.2019 року у частині позовних ОСОБА_1 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 до ОСОБА_14 про визнання права власності та витребування майна, а також у частині позовних вимог ОСОБА_6 до ОСОБА_14 про визнання права іпотекодержателя скасовано і провадження у справі в цій частині закрито. Постановою Київського апеляційного суду від 05.12.2019 року, з урахуванням ухвали Київського апеляційного суду від 09.12.2019 року про виправлення описки, апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 задоволено частково, рішення Деснянського районного суду міста Києва від 24.04.2019 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 до ОСОБА_7 скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким позовні вимоги про визнання права власності та витребування майна задоволено частково та витребувано з незаконного володіння ОСОБА_7 5/8 частин квартири АДРЕСА_1 у володіння ОСОБА_1 , та по 1/8 частини квартири АДРЕСА_1 у володіння ОСОБА_11 та ОСОБА_12 . В іншій частині рішення Деснянського районного суду міста Києва від 24.04.2019 року залишено без змін. Постановою Верховного Суду від 14.04.2021 року постанову Київського апеляційного суду від 05.12.2019 року залишено без змін. Судом встановлено, що відповідно до копії свідоцтва про смерть ОСОБА_14 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . З повідомлення КНП «Київська міська клінічна лікарня № 4» від 17.11.2021 року № 0887, вбачається, що ОСОБА_14 помер в КНП «КМКЛ № 4» 04.03.2016 року о 04 год.03 хв. (а.с.155 т.2). Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. У частинах першій та третій статті 215 ЦК України зазначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину, на час розгляду справи судом не має права власності чи речового права на предмет правочину та/або не претендує на те, щоб майно в натурі було передано їй у володіння. Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним (частина третя статті 215 ЦК України) спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав (постанова Верховного Суду від 25 травня 2020 року у справі № 645/5540/16-ц (провадження № 61-33486св18)). Судом також обґрунтовано встановлено, що на час укладення спірних договорів відступлення прав вимог за кредитним договором та договором іпотеки, а також договорів купівлі-продажу позивач ОСОБА_1 не була законним власником вказаного у цих правочинах майна. Закон не обмежує коло осіб, які мають право вимагати визнання недійсним оспорюваного правочину, лише сторонами правочину. Ними можуть бути будь-які заінтересовані особи, права або охоронювані інтереси яких порушені таким правочином. Позов особи, яка не була учасником правочину, про визнання недійсним оспорюваного правочину може бути задоволений лише в тому разі, якщо таким правочином порушено право цієї особи - не учасника правочину, і воно може бути відновлене шляхом повернення сторін цього правочину до первісного стану. Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 29.01.2020 року у справі № 716/1471/18 (провадження № 61-16011св19). Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позивач має право на звернення до суду з даними вимогами і даний спосіб захисту прав є ефективним та правильним і має бути застосований. Частиною 1 ст.12 ЦК України визначено, що особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Статтею 25 ЦК України встановлено, що здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження. У випадках, встановлених законом, охороняються інтереси зачатої, але ще не народженої дитини. У випадках, встановлених законом, здатність мати окремі цивільні права та обов`язки може пов`язуватися з досягненням фізичною особою відповідного віку. Цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті. Крім того, відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 237 ЦК України, представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства. Згідно ст. 239 ЦК України, правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє. Відповідно до ч. 3 ст. 244 ЦК України, довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі. Як встановлено судом і про це зазначено вище, ОСОБА_14 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 о 04.03 год. і саме з цього моменту припинилась його правоздатність, а також припинилось представництво за виданими ним довіреностями. Отже, особи, що укладали з ОСОБА_6 оспорювані правочини від 04.03.2016 року та 23.03.2016 року від імені ОСОБА_14 , не мали прав та повноважень на їх укладання, тому висновок суду про визнання їх недійсними відповідає вимогам закону та матеріалам справи. Як наслідок, підлягає визнанню недійсним і договір купівлі-продажу квартири від 19.07.2017 року, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , оскільки ця вимога є похідною від попередніх позовних вимог. Доводи апелянта про те, що постановою Київського апеляційного суду від 05.12.2019 року права ОСОБА_1 на спірну квартиру було відновлено, шляхом витребування 5/8 частин квартири у ОСОБА_7 , тому відсутні підстави для визнання договору купівлі - продажу недійсним, колегія суддів відхиляє, оскільки дійсність оспорюваних договорів не була предметом перегляду Київським апеляційним судом 05.12.2019 року. Посилання апелянтів на те, що законність вказаних договорів встановлена судовими рішеннями колегія суддів відхиляє, оскільки постановлені судові рішення, за позовами заявленими з інших підстав. Судом першої інстанції вірно взято до уваги те, що з судових рішень у справах № 754/21847/13 та № 754/11747/18 вбачається, що з моменту смерті ОСОБА_14 під час розгляду даних судових справ особи, на ім`я яких ОСОБА_14 видав довіреність, суди про факт смерті довірителя та про припинення дії довіреностей не повідомляли, а також продовжували їх використання в подальшому. Дану обставину суд враховує і при вирішенні питання щодо заяви відповідача ОСОБА_7 про застосування строку позовної давності, в якій вона зазначає про те, що оскільки ОСОБА_14 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , то позовні вимоги мали бути заявлені до 04.03.2019 року. Так, відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», що містяться у статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 81 ЦПК України, про обов`язковість доведення стороною тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше. Аналогічна Правова позиція викладена також і у постанові Верховного Суду України у справі за № 6-2469цс16. Судом вірно взято до уваги те, що позивачу про смерть ОСОБА_14 стало відомо лише 11.09.2019 року в органах виконавчої служби, на підтвердження чого нею надано копію акту державного виконавця від 11.09.2019 року, відповідно до якого виходом державного виконавця за місцем проживання ОСОБА_14 було встановлено, що він помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , відтак, строк позовної давності не пропущено. На спростування повідомлення КНП «Київська міська клінічна лікарня № 4» від 17.11.2021 року № 0887 щодо часу смерті ОСОБА_14 в КНП «КМКЛ № 4» 04.03.2016 року о 04 год.03 хв. апелянтом не надано належних та допустимих доказів в розумінні ст.ст.77, 79, 95 ЦПК України. Інші доводи представника відповідача не впливають на правильність висновків рішення суду першої інстанції. Згідно із ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права Керуючись ст.ст. 370, 375, 381, 382 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_8 залишити без задоволення. Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 16 лютого 2022 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Повний текст постанови виготовлено 05 травня 2023 року. Суддя-доповідач Судді