Постанова 4803 № 199/7979/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/4204/23 Справа № 199/7979/22 Суддя у 1-й інстанції - Подорець О.Б. Суддя у 2-й інстанції - Демченко Е. Л. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 травня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого- судді Демченко Е.Л. суддів Куценко Т.Р., Макарова М.О. розглянувши в порядку спрощеного письмового провадження, без повідомлення учасників справи, в м.Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 13 лютого 2023 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - в с т а н о в и л а: У жовтні 2022 року товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, мотивуючи його тим, що 13 серпня 2020 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «1 безпечне агентство необхідних кредитів» (далі - ТОВ «ФК «1 безпечне агентство необхідних кредитів») та ОСОБА_1 було укладено договір позики №9643393. Договір позики було підписано електронним підписом позичальника. Правила надання грошових коштів у позику ТОВ «ФК «1 безпечне агентство необхідних кредитів», будучи опублікованими на сайті www/mycredit.ua. Зазначали, що 14 червня 2021 року між ТОВ «ФК«1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ними укладено договір факторингу №14/06/21, у відповідності до умов якого, ТОВ «ФК «1 безпечне агентство необхідних кредитів» передає їм за плату належні йому права вимоги до боржників. Відповідно до реєстру боржників за №1 від 14 червня 2021 року значиться ОСОБА_1 . Таким чином вони набули право грошової вимоги на суму 30 142 грн,, з яких 12 000 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 18 142 грн. сума заборгованості за відсотками. Вказували, що 02 листопада 2020 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвеструм» (далі ТОВ «ФК«Інвеструм») та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №00565-11/202. Договір було підписано електронним підписом позичальника. Відповідно до п.п.1.6 п.1 кредитного договору, невід`ємною частиною цього договору є Правила надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту фінансового кредиту, які розміщені на сайтах товариства https://www/zecredit.com.ua. 21 травня 2021 року між ТОВ «ФК «Інвеструм» та ними укладено договір факторингу №21052021, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Інвеструм» передає (відступає) їм за плату належні права боржників, зазначених в реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників від 21 травня 2021 року ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право грошової вимоги до відповідача на загальну суму 15 300 грн., з яких 4 500 грн. - сума заборгованості за основного боргу; 10 800 грн. - сума заборгованості за відсотками. Посилаючись на те, що ОСОБА_1 допустила заборгованість за взятими на себе кредитними зобов`язаннями, просили суд ухвалити рішення, яким стягнути з неї заборгованість у загальному розмірі 45 442,00 грн. Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 13 лютого 2023 року позов задоволено. Вирішено питання стосовно судових витрат. В апеляційній скарзі відповідачка ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, залишив без уваги той факт, що позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів отримання нею кредитних коштів. Надані до позову розрахунки заборгованості за період виключно з дати набуття позивачем права вимоги, що також є незаконним та не доводить розміру заборгованості та підстави її виникнення. 25 квітня 2023 року від позивача ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вони, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просили залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Наголошували на тому, що їх вимоги повністю доведені та належним чином обґрунтовані. До відзиву були долучені документи, які не приймаються до уваги, оскільки докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Згідно з п.1 ч.1 ст.274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою. Для цілей цього кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України). Зважаючи на те, що ціна позову у даній справі становить 45 442 грн. та не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін. Розглянувши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне. Відповідно до ст.ст.263,264 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим та має стосуватися, зокрема питань: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини сторін випливають із установлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин тощо. Проте, зазначеним вимогам закону рішення суду не відповідає з огляду на таке. Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог. Судом першої інстанції встановлено, що 13 серпня 2020 року між ТОВ «ФК «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики №9643393, відповідно до умов договору відповідачці було надано кредит у розмірі 12 000 грн. строком на 30 днів з процентною ставкою 1,60% в день. Загальна вартість позики та процентів складає 13 728 грн. Договір позики було підписано електронним підписом позичальника. Правила надання грошових коштів у позику ТОВ «ФК «1 безпечне агентство необхідних кредитів», будучи опублікованими на сайті www/mycredit.ua. Ці правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст.ст.641,644 ЦК України на укладання договору позики та визнають порядок і умови кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладання договору. 14 червня 2021 року між ТОВ «ФК «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК«Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №14/06/2, у відповідності до умов якого, ТОВ «ФК «1 безпечне агентство необхідних кредитів» передає ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги до боржників відповідно до реєстру. Відповідно до реєстру боржників за №1 від 14 червня 2021 року значиться відповідачка по справі. Таким чином позивач набув право грошової вимоги на суму 30 142 грн., з яких 12 000 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 18 142 грн. сума заборгованості за відсотками. 02 листопада 2020 року між ТОВ «ФК «Інвеструм» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту №00565-11/2020, відповідно до якого відповідачці було надано кредит у розмірі 4 500 грн., кредит наданий строком на 30 днів, тобто до 01 грудня 2020 року, за користування кредитом кредитор повинен сплатити 730% річних від суми кредиту, тобто 2% на добу. Відповідно до додатку №1 до договору (графік розрахунків та орієнтовна сукупна вартість кредиту) складає 4 500 грн. тіло кредиту; 2 700 грн. - сума нарахованих процентів за користування кредитом. Договір позики було підписано електронним підписом позичальника. Відповідно до п.п.1.6 п.1 кредитного договору, невід`ємною частиною цього договору є Правила надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту фінансового кредиту, які розміщені на сайтах Товариства https://www/zecredit.com.ua. Приймаючи умови кредитного договору, клієнт підтверджує, що він ознайомлений з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно їх дотримуватися. 21 травня 2012 року між ТОВ «ФК «Інвеструм» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №21052021, відповідно до умов якого ТОВ «ФК«Інвеструм» передає (відступає) ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права боржників, зазначених в реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників від 21 травня 2021 року ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право грошової вимоги до відповідача на загальну суму 15 300 грн., з яких 4 500 грн. - сума заборгованості за сумою основного боргу; 10 800 грн. - сума заборгованості за відсотками. Вирішуючи позовні вимоги ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» суд першої інстанції виходив з того, що кредитні договори були укладені між сторонами в електронній формі. Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Матеріалами справи підтверджується факт неналежного виконання відповідачкою взятих на себе зобов`язань за кредитними договорами, внаслідок чого утворилася заборгованість у зазначеному позивачем розмірі, а тому позовні вимоги є доведеними та такими, що підлягають до задоволення. Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції у зв`язку з наступним. Частиною першою статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять його умови. Договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За змістом частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до вимог статті 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням. Згідно статті 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні. Судом апеляційної інстанції установлено, що відповідно до пункту 1 договору позики №9643393 від 13 серпня 2020 року позикодавець (ТОВ «ФК «1 безпечне агентство необхідних кредитів») зобов`язується передати позичальнику ( ОСОБА_1 ) грошові кошти на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики (а.с.8). Отже, передумовою надання кредиту шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позичальника є його заява із зазначенням банківського карткового рахунку, на який позикодавець має перерахувати необхідні позичальнику кошти. Відповідно до п.1.1 договору про надання фінансового кредиту №00565-11/2020 від 02 листопада 2020 року товариство (ТОВ «ФК «Інвеструм») надає клієнту ( ОСОБА_1 ) фінансовий кредит в розмірі 4 500 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах визначених цим договором. Пунктом 1,5 вказаного договору встановлено, що датою укладання цього договору вважається дата перерахування грошових коштів на банківський рахунок клієнта (а.с.26-27). Отже, передумовою надання кредиту шляхом перерахування коштів на банківський рахунок клієнта є його заява із зазначенням банківського карткового рахунку, на який товариство має перерахувати необхідні позичальнику кошти. Колегія суддів наголошує на тому, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (частина перша статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Таким чином, з наведених норм законодавства вбачається, що доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є саме первинні документи, вимоги до яких встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Аналогічні за змістом висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2019 року по справі №755/2284/16-ц, провадження №61-4685св19. При цьому, у разі заміни первісного кредитора у зобов`язанні, останній повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, в тому числі і первинні документи, що підтверджують факт виконання свого обов`язку перед позичальником, тобто факт надання коштів у кредит. Разом із тим, колегія суддів зауважує, що позивачем ТОВ ФК «Європейська агенція з повернення боргів» не надано доказів на підтвердження зарахування кредитних коштів. Колегія суддів зазначає, що обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07 липня 1989 у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Відповідно до вимог частин 3 та 4 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України). У відповідності до вимог статті 83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. Частинами першою-третьою статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Звертаючись до суду, позивач у позовній заяві виклав обставини, якими обґрунтовував свої вимоги, зазначив докази, що підтверджують вказані обставини, разом з тим, не заявляв клопотання про вжиття заходів забезпечення доказів, та не зазначав про докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою із поважних причин, не подавав клопотання про їх витребування. У своїй позовній заяві ТОВ ФК «Європейська агенція з повернення боргів» просило розглянути справу у їх відсутність, клопотання про витребування додаткових доказів та інших документів не заявляв. Отже, позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій. Аналогічний висновок, викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2020 року, справа 755/18920/18, провадження 61-17205ск19. Доданий до позовної заяви роздрукований розрахунок заборгованості за договорами (виключно за період 14 червня 2021 року по 31 серпня 2022 року за договором, укладеним з ТОВ «ФК «1 безпечне агентство необхідних кредитів», та за період з 21 травня 2021 року по 31 серпня 2022 року за договором, укладеним з ТОВ «ФК «Інвеструм») як на підставу задоволення позовних вимог є необґрунтованими, оскільки сам розрахунок заборгованості є внутрішнім документом фінансової установи та не містить відомостей, що дозволили б суду перевірити, чи передавалися в дійсності кошти позичальнику в кредит (а.с.20,35). Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 13 травня 2020 року, справа №219/1704/17, провадження №61-1211св19. У зв`язку із недоведенням позивачем факту перерахування кредитних коштів з метою доведення виконання умов договору позики №9643393 від 30 серпня 2020 року та договору про надання фінансового кредиту № 00565-11/2020 від 02 листопада 2020 року, а також фактичного користування відповідачкою кредитними коштами, підстави для стягнення на користь позивача заборгованості за тілом кредиту, відсотками та пенею відсутні. Крім того, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу, що наданий позивачем витяг з Реєстру боржників до договору факторингу №14/06/21 від 14 червня 2021 року не містить підпису сторін фактору та клієнта, які би підтверджували дійсність переходу права вимоги до боржника ОСОБА_1 за договором позики №9643393 від 30 серпня 2020 року. Безпосередньо реєстр боржників до вищевказаного договору факторингу з якого вбачалося право вимоги за спірним кредитним договором позивачем надано не було (а.с.18). Витяг з Реєстру боржників до договору факторингу №21052021 від 21 травня 2021 року також не містить підпису сторін фактору та клієнта, які би підтверджували дійсність переходу права вимоги до боржника ОСОБА_1 за договором про надання фінансового кредиту №00565-11/20220 від 02 листопада 2020 року. Безпосередньо реєстр боржників до вищевказаного договору факторингу з якого вбачалося право вимоги за спірним кредитним договором позивачем надано не було (а.с.33). Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. На основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову. Зважаючи на результат розгляду справи, в порядку ч.13 ч.141 ЦПК України з позивача на користь відповідачки підлягає стягненню судовий збір в розмірі 3 721,50 грн за подання апеляційної скарги. Керуючись ст.ст.367,374,376,382-384 ЦПК України, колегія суддів, - п о с т а н о в и л а: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 13 лютого 2023 року скасувати та ухвалити нове рішення. У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 3 721,50 грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів. Повний текст постанови складено 04 травня 2023 року. Головуючий: Е.Л. Демченко Судді: Т.Р. Куценко М.О. Макаров