Постанова Харківський апеляційний суд № 638/2278/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Єдиний унікальний номер 638/2278/19 Номер провадження 22-ц/818/717/23 П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 травня 2023 року м. Харків Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого судді - Мальованого Ю.М., суддів Бурлака І.В., Яцини В.Б., за участю секретаря судового засідання Супрун Я.С., представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору адвоката Шовкова О. С., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 23 лютого 2023 року в складі судді Рибальченко Л.М., у справі № 638/2278/19 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, ОСОБА_1 , про визнання права власності на будинок, визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло, в с т а н о в и в : В лютому 2019 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, ОСОБА_1 , в якому з урахуванням уточнень просила визнати за нею право власності на будинок за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати недійсним з дати видання та скасування свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане Відкритим акціонерним товариством «Теплоенергомонтаж» від 07 квітня 1997 року № 383 та зареєстрованого в Комунальному підприємстві «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» 08 квітня 1994 року на ім`я ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 13 жовтня 2022 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено. 23 грудня 2022 року ОСОБА_1 в особі представника адвоката Шовкова Олександра Сергійовича подав заяву про ухвалення у справі додаткового рішення, яким просив вирішити питання судових витрат, стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн. Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 23 лютого 2023 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 в особі представника адвоката Шовкова О.С. про ухвалення додаткового рішення відмовлено. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що наданий ОСОБА_1 в особі представника адвоката Шовкова О.С., акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) до договору № 02-10/2021 від 02 жовтня 2021 року містить лише перелік послуг без зазначення часу виконання та їх тривалості, а тому вказаний акт не є детальним описом робіт (наданих послуг), як це передбачено статтею 137 ЦПК України. Крім того, не надано доказів оплати гонорару визначеного пунктами 5.1., 5.2. договору від 02 жовтня 2021 року № 02-10/2021 про надання правової допомоги. 13 березня 2023 року ОСОБА_1 в особі представника адвоката Шовкова О.С. подав апеляційну скаргув якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просив скасувати ухвалу суду першої інстанції, а справу повернути до суду першої інстанції для розгляду заяви про винесення додаткового рішення. Апеляційна скарга мотивована тим, що 02 жовтня 2021 року між ОСОБА_1 та адвокатом Шовковим О.С. укладено договір про надання правової допомоги № 02-10/2021. Умовами договору визначено фіксовану суму за виконання умов договору, яка не залежить від витраченого часу, обсягу виконаної роботи та ін. Крім того, в постанові Верховного Суду від 15 червня 2021 року у справі № 159/5837/19 зроблено висновок, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено. Інші учасники справи ухвалу суду першої інстанції не оскаржили, правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористались. Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Судові повістки-повідомлення про розгляд справи 04 травня 2023 року, надіслані апеляційним судом на адреси сторін-учасників: позивачці ОСОБА_2 , відповідачам ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , повернуті на адресу апеляційного суду з відмітками від 21квітня 2023 року «адресат відсутній за вказаною адресою» (т. 2, а.с.209-2010, 213-216), що у відповідності до пункту 3 частин 8 статті 128 ЦПК України є днем вручення судової повістки. Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу у відсутність учасників справи, явка яких у судове засідання обов`язковою не визнавалась, оскільки відповідно до частини 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, представник третьої особи ОСОБА_1 адвоката Шовкова О.С., який підтримав доводи апеляційної скарги, просив скасувати ухвалу суду першої інстанції, а справу повернути до суду першої інстанції для розгляду заяви про винесення додаткового рішення, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, виходячи з наступного. Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Частиною 3 статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з ч. 1ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Відповідно до ч. 5 ст.270 ЦПК додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено. Постановляючи ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення суд першої інстанції виходив з того, що наданий ОСОБА_1 в особі представника адвоката Шовкова О.С. акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) до договору № 02-10/2021 від 02 жовтня 2021 року містить лише перелік послуг без зазначення часу виконання та їх тривалості, а тому вказаний акт не є детальним описом робіт (наданих послуг), як це передбачено статтею 137 ЦПК України. Крім того, не надано доказів оплати гонорару визначеного 5.1., 5.2. договору від 02 жовтня 2021 року №02-10/2021 про надання правової допомоги. Проте, погодитися з таким висновком суду колегія суддів не може, виходячи з наступного. Матеріали справи свідчать, що 02 жовтня 2021 року між ОСОБА_1 та адвокатом Шовковим О.С. було укладено договір № 02-10/2021 про надання правової допомоги. Відповідно до пункту 5.1., 5.2. договору вартість гонорару за підготування документів та представництво клієнта в суді першої інстанції сторони визначили у розмірі 20000,00 грн. Клієнт здійснює оплату суми гонорару протягом 10 робочих днів з дня винесення рішення судом першої інстанції (а.с. 136-137). Відповідно до акту приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 14 жовтня 2022 року до договору № 02-10/2021 від 02 жовтня 2021 року, адвокат надав, а замовник прийняв наступні послуги: ознайомлення з матеріалами наданими клієнтом, надання клієнту усних консультацій і роз`яснень, усний правовий аналіз (всього за весь час); підготування, розпечатка на принтері клопотання про залучення ОСОБА_1 у якості третьої особи у справі №638/2278/19; ознайомлення з матеріалами справи № 638/2278/19; виготовлення пояснень третьої особи щодо позовної заяви; представлення клієнта в суді (а.с. 168). Відповідно до додаткової угоди до договору № 02-10/2021 від 02 жовтня 2021 року, сторони вирішили доповнити договір № 02-10/2021 від 02 жовтня 2021 року пунктом 6.1. в редакції «6.1. Цей догорів набирає чинності з моменту його укладення сторонами і діє до 31 грудня 2025 року, а в частині виконання зобов`язань до їх повного виконання. При цьому момент укладення договору вважається дата його підписання сторонами» (а.с. 169). До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 3 частини 1 статті 133 ЦПК України). Відповідно до частини 1 статті 137 ЦПК України, яка регламентує витрати на професійну правничу допомогу, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Згідно з частиною 2 статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Згідно частиною 12 статті 141 ЦПК України судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь із сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги. Судом встановлено, що третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, ОСОБА_1 виступає на стороні відповідачів; проти позову заперечував у повному обсязі. За таких обставин, наявні підстави для застосування положень частини 12 статті 141 ЦПК України. Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Згідно з частиною 1 статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути:1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер;4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. За змістом статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Відповідно до частини 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Пунктом 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права. При цьому у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року в справі № 922/1964/21 зазначено, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку. Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 рокув справі № 922/1964/21 також дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права. Верховний Суду у постанові від 15 червня 2021 року в справі № 159/5837/19 (провадження № 61-10459св20) дійшов висновку, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України). Аналогічна позиція висловлена Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18). Склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами. Крім того, саме заінтересована сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 27 лютого 2023 року у справі № 726/1142/22. Оскільки позивачкою не надано клопотання про зменшення заявленого ОСОБА_1 , в особі представника адвоката Шовкова О.С. розміру витрат на правову допомогу, суд не може за власною ініціативою надавати оцінку співмірності заявленого розміру витрат із обсягом виконаних адвокатом робіт, наданих послуг, складністю справи тощо. Колегія суддів вважає, що надані ОСОБА_1 в особі представника адвоката Шовкова О.С. документи в їх сукупності є достатніми доказами на підтвердження наявності підстав для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в заявленому розмірі. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю/або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Керуючись ст. ст.374, 376, 381 - 384 ЦПК України, п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 23 лютого 2023 року скасувати і постановити нове судове рішення. Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення задовольнити. Стягнути з ОСОБА_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код № НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код № НОМЕР_2 ) судові витрати пов`язані з правничою допомогою адвоката, понесених в суді першої інстанції в розмірі 20 000 (двадцяти тисяч) гривень 00 коп. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Повний текст постанови складено 05 травня 2023 року. Головуючий Ю.М. Мальований Судді І.В. Бурлака В.Б. Яцина