Постанова 4803 № 185/8325/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/2459/23 Справа № 185/8325/22 Суддя у 1-й інстанції - Юдіна С.Г. Суддя у 2-й інстанції - Новікова Г. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 травня 2023 року Дніпровський апеляційний суд в складі колегії: судді-доповідача Новікової Г.В. суддів: Гапонова А.В., Никифоряка Л.П., розглянувши у письмовому провадженні без виклику сторін в м. Дніпро апеляційну скаргу представника Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 грудня2022 року (ухваленого під головуванням судді Юдіної С.Г.) у цивільній справі №185/8325/22за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про стягнення моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я на виробництві, - В С Т А Н О В И В: 30 вересня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним позовом. В обґрунтування посилався на те, що тривалий час працював у відповідача у шкідливих підземних умовах праці з повним робочим днем під землею, внаслідок чого захворів на професійні захворювання. 08.05.2009 року позивача звільнено з займаної посади за ч. 2 ст. 40 КЗпП України, у зв`язку з невідповідністю виконуваній роботі за станом здоров`я. Відповідно довідки МСЕК від 06.10.2009 року серії МСЕ-ДНА-01 № 684600 у зв`язку з професійним захворюванням встановлено первинно 65% втрати працездатності (30 % - радікулопатія, 20% - дефартроз, 10% - нейросенсорна приглухуватість, 5% - трудове каліцтво від 03.06.1995 року № 60 за актом н-1) та 3 групу інвалідності. Вважає, що з вини підприємства, яке не створило безпечних умов праці, він втратив своє здоров`я та йому завдана моральна шкода, яка полягає в тому, що його турбує фізичний біль, погане самопочуття, порушення душевної рівноваги, а тому просив суд стягнути з відповідача в рахунок відшкодування моральної шкоди спричиненої ушкодженням здоров`я внаслідок виконання трудових обов`язків 234 000 грн. Просив стягнути з відповідача в рахунок відшкодування моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров`я внаслідок виконання трудових обов`язків 234 000 грн. Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 грудня 2022 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я 130 000грн з відрахуванням податків та інших обов`язкових платежів. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» на користь держави судовий збір у розмірі 1300 грн. В апеляційній скарзі представник ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог. Вважає,що склад правопорушення в діях відповідача відсутній. Відповідач забезпечив позивача усіма необхідними засобами індивідуального захисту та спеціальним одягом,створив безпечні і нешкідливі умови праці. В матеріалах справи відсутні докази порушення норм законодавства з охорони праці. На думку представника відповідача позивач зобов`язаний подати до суду належні та допустимі докази в обґрунтування своїх позовних вимог,самого згадування про фізичні та моральні страждання недостатньо. Від позивача під час знаходження його в трудових відносинах з відповідачем не надходило скарг про неналежні умови праці. Відповідач не скористався своїм правом на подання відзивів на апеляційну скаргу, що відповідно до ч.3 ст. 360 ЦПК України не є перешкодою для перегляду рішення суду першої інстанції. Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Відповідно до ч.1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Згідно із ч. 3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу. У ч.1 ст. 369 ЦПК України зазначено, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Зважаючи, що по даній справі ціна позову становить 234000 грн., тобто менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб і справа не відноситься до справи, яка не підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розгляд апеляційної скарги здійснюється без повідомлення сторін. Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що позивачеві встановлена стійка втрата професійної працездатності у зв`язку з професійним захворюванням в 65%, чим спричинено моральну шкоду, тому відповідно до вимог ст. 237-1 КЗпП України роботодавець повинен відшкодувати завдану працівнику моральну шкоду. Зазначений висновок відповідає встановленим обставинам та узгоджується з положеннями статей 153, 237-1 КЗпП України. Частина четверта статті 43 Конституції зазначає, що кожен має право на належні, безпечні умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Відповідно до частин першої, третьої статті13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Згідно частини другої статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Підставою для відшкодування моральної шкоди, згідно зі статтею 237-1 КЗпП України, є порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Відшкодування моральної шкоди провадиться власником, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральних втрат потерпілого, порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Під моральними втратами потерпілого розуміються страждання, заподіяні працівникові внаслідок фізичного або психічного впливу, що спричинило погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Вина власника не вказана серед юридичних фактів, які входять до юридичного складу правопорушення, який є підставою для відшкодуванню моральної шкоди. В таких правовідносинах перевага надається встановленню обставин завдання шкоди саме на підприємстві відповідача та наявності моральних страждань працівника. При цьому презюмується обов`язок власника на створення належних, безпечних, здорових умов праці, слідкування за їх дотриманням усіма працівниками та відповідальність за шкоду, завдану особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань (така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12 квітня 2022 року у справі № 225/4242/21). Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 працював на підприємствах ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» з 02.04.1992 року по 08.05.2009 року, підтверджено записами у трудовій книжці. 08.05.2009 року ОСОБА_1 був звільнений у зв`язку з виявленою невідповідністю працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок стану здоров`я, що перешкоджає продовженню даної роботи, п. 2 ст. 40 КЗпП України. Висновком ЛЕК УкрНДІПРОММЕД 25.08.2009 року протокол № 2012, позивачу встановлені діагнози : радикулопатія шийна і попереково-крижова на фоні полісегментарної дископатії з вираженими (3 ст.) статитко-динамічними порушеннями, стійким больовим і периферичним нейросудинним синдромами та трофічними порушеннями на кистях. Двосторонній плечолопатковий періартроз (ПФ 2 ст.), деформівний артроз в поєднанні з періартрозами ліктьових (ПФ 1ст) і колінних (ПФ 2 ст.) суглобів, стійкий больовий синдром. Нейросенсорна приглухуватість 1 ст. (з легким зниженням слуху). Протипоказана важка фізична праця, робота в умовах впливу виробничих вібрацій, шуму та несприятливого мікроклімату, підземно. (а.с. 12,13) 03.09.2009 року Головним державним санітарним лікарем м. Павлограда затверджено акт розслідування хронічного професійного захворювання, яким встановлено, що професійне захворювання виникло через тривалу дію шкідливих факторів виробничого середовища на організм робочого, недосконалість технологічних процесів. Відповідно до довідки МСЕК від 06.10.2009 року ОСОБА_1 встановлено первинно безстроково 65 % втрати професійної працездатності: 30% - радікулопатія; 20% - дефартроз; 10% - туговухість; 5% - трудове каліцтво 03.06.1995 року № 60 за актом Н-1. Статтею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків. Суд першої інстанції правильно виходив із того, що надані позивачем письмові докази є належними, оскільки містять інформацію щодо предмета доказування. В акті розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 03.09.2009 року встановлено зв`язок між захворюванням та умовами праці, встановлено обставини виникнення хронічного професійного захворювання: тривала дія шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу на організм хворого, недосконалість технологічних процесів. Право позивача на відшкодування моральної шкоди виникло з дня первинного встановлення йому висновком МСЕК стійкої втрати працездатності. Відповідач у своїх запереченнях не посилався на те, що позивач раніше уже використав своє право на відшкодування моральної шкоди у зв`язку із професійним захворюванням та таких доказів суду не надав. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позовні вимоги про стягнення моральної шкоди, спричиненої втратою працездатності у зв`язку із професійним захворюванням на виробництві підлягають задоволенню. Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції правильно керувався принципом розумності та справедливості, прийняв до уваги тяжкість професійного захворювання, характер та обсяг страждань позивача внаслідок професійного захворювання, істотність вимушених змін в життєвих стосунках, як і стан здоров`я позивача , суд врахував обставини, які вимагають в подальшому докладання зусиль для організації життя та відновлення нормального психоемоційного стану. Посилання на те, що судом не правильно враховано при визначенні розміру моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, вину позивача в нещасному випадку, не можуть бути прийняті до уваги. Оскількив акті розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 03.09.2009 року зазначено, що професійне захворювання виникло в результаті тривалої дії шкідливих факторів виробничого середовища на організм робочого,недосконалість технологічних процесів. Доводи про те, що позивачем не надано доказів спричинення моральних страждань є безпідставними. Суд першої інстанції правильно зазначив,що в п. 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 року вказано, що моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, відповідно до ст. ст. 23, 1167 ЦК України, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, які він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють йому моральні та фізичні страждання, а тому не потребують якихось додаткових доказів. Створення неналежних умов виробництва призводить до порушення особистих немайнових прав особи на життя, на охорону здоров`я тощо. Вирішуючи спір, встановивши фактичні обставини справи, надавши належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам у їх сукупності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову, оскільки внаслідок незабезпечення роботодавцем безпечних і нешкідливих умов праці (наявність шкідливих умов праці зазначена в акті розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 03.09.2009 року) у ОСОБА_1 виникли професійні захворювання, що призвели до втрати професійної працездатності на 65%. Отже суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивачу заподіяна моральна шкода, яку роботодавець зобов`язаний відшкодувати в силу зазначених вище норм закону. Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу внаслідок стійкої втрати професійної працездатності, суд першої інстанції врахував обставини, які мають суттєве значення, глибину фізичних та душевних страждань, зокрема ступінь втрати працездатності, кількість професійних захворювань, які вразили відразу декілька систем організму (дихальну, опорно-рухову, сенсорну), звільнення позивача з роботи через виявлену невідповідність займаній посаді за станом здоров`я, глибину, інтенсивність, тривалість фізичних та душевних страждань, істотність вимушених змін у життєвих стосунках, а також дотримався засад розумності і справедливості. Визначаючи розмір моральної (немайнової) шкоди, суд навів в рішенні відповідні мотиви. Враховуючи наведене, доводи апеляційної скарги не спростовують правових висновків суду та не дають підстав для висновку про неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, що привело або могло привести до неправильного вирішення справи. Постановлене судом рішення є законним і обґрунтованим, вимоги матеріального і процесуального права при розгляді справи додержані. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки апеляційним судом не встановлено порушення або неправильне застосування судом першої інстанції при розгляді справи норм матеріального чи процесуального права та невідповідності висновків суду обставинами справи, то підстав для задоволення скарги і скасування судового рішення з ухваленням нового рішення немає. Відповідно до частини 3 статі 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову,що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Так як ціна позову складає 234000 грн., що менше двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то судове рішення не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись ст.ст. 368, 369, 375, 382,384 ЦПК України, апеляційний суд,- ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу представника Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" залишити без задоволення. Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 грудня 2022 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України. Судді: