Постанова 4803 № 175/3025/19-ц

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/3058/23 Справа № 175/3025/19-ц Суддя у 1-й інстанції - Озерянська Ж.М. Суддя у 2-й інстанції - Барильська А. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 квітня 2023 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі: головуючого судді: Барильської А.П., суддів: Деркач Н.М., Макарова М.О., за участю секретаря Заворотного К.Я. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 21 грудня 2022 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про виділ частки з майна в натурі, що є спільною сумісною власністю, припинення спільної часткової власності та усунення перешкод в користуванні власністю шляхом вселення, - ВСТАНОВИЛА: В липні 2019 року ОСОБА_2 звернулася до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про виділ в натурі частки з майна, що є у спільній сумісній власності, припинення спільної часткової власності та усунення перешкод в користуванні власністю шляхом вселення, яку в грудні 2022 року уточнила та просила суд постановити рішення, яким виділити в натурі 1/3 частину домоволодіння розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_2 , згідно першого варіанту розподілу висновку судових експертів, а саме: загальною площею 81,755 кв.м. у будинку літ. «А-2» на другому поверсі: прим. 1-13 (площею 15,2 кв.м); прим. 1-14 (площею 16,7 кв.м); прим. 1-15 (площею 2,6 кв.м); прим. 1-16 (площею 9,2 кв.м); прим. 1-17 (площею 13,8 кв.м); прим. 1-18 (площею 7,7 кв.м); в загальному користуванні на першому поверсі - прим. 1-5 (площею 3,9 кв.м); в загальному користуванні на другому поверсі - прим. 1-12 (площею 3,9 кв.м); у цокольному поверсі: в загальному користуванні - прим. 1-3 (площею 3,75 кв.м); в загальному користуванні - прим. 1-1 (площею 1,105 кв.м); в загальному користуванні - прим. 1-4 (площею 3,9 кв.м). Виділити в натурі 1/3 частину земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 1221481000:02:004:0158, що належить на праві власності ОСОБА_2 , а саме: земельну ділянку загальною площею 230 кв.м.; Залишити в загальному користуванні земельну ділянку, загальною площею 260 кв.м.. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію в розмірі 4855 грн. 33 коп. Виділити в натурі 2/3 частини домоволодіння розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 , згідно першого варіанту розподілу висновку судових експертів, а саме: у будинку літ. «А-2» на першому поверсі; прим. 1-6 (площею 9,4 кв.м); прим. 1-7 (площею 22,2 кв.м); прим. 1-8 (площею 9,2 кв.м); прим. 1-9 (площею 2,6 кв.м); прим. 1-10 (площею 13,8 кв.м); прим. 1-11 (площею 7,7 кв.м); в загальному користуванні на першому поверсі - прим. 1-5 (площею 3,9 кв.м); в загальному користуванні на другому поверсі - прим. 1-12 (площею 3,9 кв.м); у цокольному поверсі: прим. 1-1 (площею 42,39 кв.м); прим. 1-2 (площею 13,8 кв.м); в загальному користуванні - прим. 1-3 (площею 3,75 кв.м); в загальному користуванні - прим. 1-1 (площею 1,105 кв.м); в загальному користуванні - прим. 1-4 (площею 3,9 кв.м). Дворові господарські споруди: літня кухня літ. Б; погріб; сарай літ. В; вбиральня Г. Виділити в натурі 2/3 частини земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 1221481000:02:004:0158, що належить на праві власності ОСОБА_1 , а саме: земельну ділянку загальною площею 590 кв.м.; Залишити в загальному користуванні земельну ділянку загальною площею 260 кв.м. Припинити спільну часткову власність домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 . Усунути перешкоди ОСОБА_2 в користуванні 1/3 частиною домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 шляхом її вселення та стягнути з відповідачки судові витрати. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що вона за рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 29 серпня 2013 року разом із її сестрою ОСОБА_3 набула у власність в порядку спадкування після батька ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , по 1/6 частині зазначеного домоволодіння та по 1/6 частини земельної ділянки. Договором дарування позивач від ОСОБА_3 01 березня 2018 року набула у власність 1/6 частину спірного домоволодіння та 1/6 частину земельної ділянки, належну ОСОБА_3 , та відтоді стала власницею 1/3 частини спірного домоволодіння та земельної ділянки, однак користуватись своєю власністю позивач не має можливості, оскільки відповідач, яка є її мачухою та фактично мешкає за спірною адресою, не допускає її до домоволодіння та чинити перешкоди у користуванні власністю. З метою поділу в натурі домоволодіння та земельної ділянки, за заявою позивача, інженером з інвентаризації нерухомого майна виготовлений варіант такого поділу між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , а за висновком суб`єкту оціночної діяльності ПП «Донецько-Східний Брокерський Торговий Дім» визначено ринкову вартість домоволодіння, що складає 2 093 930,71 грн., та земельної ділянки, що складає 580 496,03 грн. та що відповідає 1/3 частки у домоволодінні та 1/3 частки земельної ділянки. При розгляді цивільної справи судом щодо визнання за позивачем прав власності в порядку спадкування відповідач ОСОБА_1 давала згоду на виплату грошової компенсації позивачам, однак своєї обіцянки не виконала, внаслідок чого позивач не може користуватись безперешкодно своєю власністю та просить виділити в натурі майно, у відповідності до складеного експертами ДНДІ СЕ висновку будівельно-технічної експертизи та земельно-технічної експертизи, яким визначено два варіанти поділу. Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 21 грудня 2022 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені. Виділено в натурі 1/3 частину домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_2 , згідно першого варіанту розподілу висновку судових експертів, а саме: загальною площею 81,755 кв.м., у будинку літ. «А-2» на другому поверсі: прим. 1-13 (площею 15,2 кв.м), (додаток №2 до експертизи, на плані визначений в синій колір); прим. 1-14 (площею 16,7 кв.м), (додаток №2 до експертизи, на плані визначений в синій колір); прим. 1-15 (площею 2,6 кв.м), (додаток №2 до експертизи, на плані визначений в синій колір); прим. 1-16 (площею 9,2 кв.м), (додаток №2 до експертизи, на плані визначений в синій колір); прим. 1-17 (площею 13,8 кв.м), (додаток №2 до експертизи, на плані визначений в синій колір); прим. 1-18 (площею 7,7 кв.м), (додаток №2 до експертизи, на плані визначений в синій колір); в загальному користуванні на першому поверсі - прим. 1-5 (площею 3,9 кв.м), (додаток №2 до експертизи, на плані визначений в червоний колір); в загальному користуванні на другому поверсі - прим. 1-12 (площею 3,9 кв.м), (додаток №2 до експертизи, на плані визначений в червоний колір); у цокольному поверсі: в загальному користуванні - прим. 1-3 (площею 3,75 кв.м), (додаток №2 до експертизи, на плані визначений в червоний колір); в загальному користуванні - прим. 1-1 (площею 1,105 кв.м), (додаток №2 до експертизи, на плані визначений в червоний колір); в загальному користуванні - прим. 1-4 (площею 3,9 кв.м), (додаток №2 до експертизи, на плані визначений в червоний колір). ОСОБА_2 здійснити переобладнання приміщення 1-17 під кухню. Виділено в натурі 1/3 частину земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 1221481000:02:004:0158, що належить на праві власності ОСОБА_2 , а саме: земельну ділянку, загальною площею 230 кв.м., (додаток №1 до експертизи, на плані визначений в синій колір). Залишено в загальному користуванні земельну ділянку, загальною площею 260 кв.м., (додаток №1 до експертизи, на плані визначений в червоний колір). Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію в розмірі 4855 грн. 33 коп. Виділено в натурі 2/3 частини домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 , згідно першого варіанту розподілу висновку судових експертів, а саме: у будинку літ. «А-2» на першому поверсі; прим. 1-6 (площею 9,4 кв.м), (додаток №2 до експертизи, на плані визначений в жовтий колір); прим. 1-7 (площею 22,2 кв.м), (додаток №2 до експертизи, на плані визначений в жовтий колір); прим. 1-8 (площею 9,2 кв.м), (додаток №2 до експертизи, на плані визначений в жовтий колір); прим. 1-9 (площею 2,6 кв.м), (додаток №2 до експертизи, на плані визначений в жовтий колір); прим. 1-10 (площею 13,8 кв.м), (додаток №2 до експертизи, на плані визначений в жовтий колір); прим. 1-11 (площею 7,7 кв.м), (додаток №2 до експертизи, на плані визначений в жовтий колір); в загальному користуванні на першому поверсі - прим. 1-5 (площею 3,9 кв.м), (додаток №2 до експертизи, на плані визначений в червоний колір); в загальному користуванні на другому поверсі - прим. 1-12 (площею 3,9 кв.м), додаток №2 до експертизи, на плані визначений в червоний колір); у цокольному поверсі: прим. 1-1 (площею 42,39 кв.м), (додаток №2 до експертизи, на плані визначений в жовтий колір); прим. 1-2 (площею 13,8 кв.м), (додаток №2 до експертизи, на плані визначений в жовтий колір); в загальному користуванні - прим. 1-3 (площею 3,75 кв.м), (додаток №2 до експертизи, на плані визначений в червоний колір); в загальному користуванні - прим. 1-1 (площею 1,105 кв.м), (додаток №2 до експертизи, на плані визначений в червоний колір); в загальному користуванні - прим. 1-4 (площею 3,9 кв.м), (додаток №2 до експертизи, на плані визначений в червоний колір). Дворові господарські споруди: літня кухня літ. Б; погріб; сарай літ. В; вбиральня Г. Виділено в натурі 2/3 частини земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 1221481000:02:004:0158, що належить на праві власності ОСОБА_1 , а саме: земельну ділянку загальною площею 590 кв.м.(додаток №1 до експертизи, на плані визначений в жовтий колір); Залишено в загальному користуванні земельну ділянку, загальною площею 260 кв.м. (додаток №1 до експертизи, на плані визначений в червоний колір). Вирішено ОСОБА_2 та ОСОБА_1 здійснити встановлення перегородок в приміщенні 1-1 з утворенням нового приміщення 1-1 (додаток №2 до експертизи, цокольний поверх, на плані визначений в червоний колір). Припинено спільну часткову власність домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 . Усунено перешкоди ОСОБА_2 в користуванні 1/3 частиною домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 шляхом її вселення (а.с.215-224 Том І). Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати повністю та ухвалити нове, яким відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог, мотивуючи її тим, що судом першої інстанції не було надано належної оцінки доказам, які мають значення для розгляду справи, судом неповно з`ясовані обставини справи, що мають значення при розгляді, не вірно з`ясовано характер спірних правовідносин, зокрема, варіант виділеного майна в натурі не відповідає ідеальним часткам співвласників як у домоволодінні, так і земельної ділянки, а також не враховано, що рішенням Дніпропетровськоо районного суду Дніпропетровської області від 29 серпня 2013 року ОСОБА_5 та її сестрі відмовлено у задоволенні вимоги щодо розподілу майна в натурі у зв`язку із технічною неможливістю такого розподілу у співвідношення 2/3 на 1/3. Разом з цим, суд фактично переглянув співвідношення часток власників у праві спільної часткової власності, встановлених рішенням суду від 29 серпня 2013 року шляхом виділу частки ОСОБА_2 із спільної власності, залишивши іншому власнику ОСОБА_1 лише частину з належних їй 2/3 частин та припинив право власності ОСОБА_1 на ці 2/3 частини у праві власності на будинок, як і не встановив різницю між поділом спільного майна та виділом частки співвласників або припинення його права на частку у спільному майні, застосувавши при цьому ст.367 ЦК України, чим порушено норми матеріального права (а.с.229-240 Том І). ОСОБА_2 своїм правом, передбаченим ст. 360 ЦПК України, не скористалась та відзиву на апеляційну скаргу не подавала. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 належить задовольнити частково, скасувавши рішення суду першої інстанції в частині виділу в натурі частки у майні, стягнення грошової компенсації та припинення спільної часткової власності, виходячи з наступних підстав. Так, судом першої інстації встановлено та вбачається із матеріалів справи, що рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 29 серпня 2013 року у цивільній справі №2-410/6188/12 за позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа Дніпропетровська районна державна нотаріальна контора, про визнання права власності в порядку спадкування за законом та про розподіл домоволодіння в натурі задоволено частково. Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/6 частини земельної ділянки та домоволодіння АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 . Визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/6 частини земельної ділянки та домоволодіння АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 Відмовлено ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у задоволенні позову до ОСОБА_1 про розподіл в натурі між співвласниками домоволодіння АДРЕСА_1 (а.с.12-14). 01 березня 2018 року між співвласниками частин земельної ділянки та домоволодіння АДРЕСА_1 укладено договір дарування частини домоволодіння та договір дарування частини земельної ділянки, у відповідності до умов яких ОСОБА_3 передала у власність, а ОСОБА_2 прийняла належну ОСОБА_3 на праві приватної власності 1/6 частину домоволодіння АДРЕСА_1 разом з 1/6 частиною земельної ділянки (а.с. 22-25). Відповідно до Витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на підставі вищевказаних договорів було зареєстровано право власності на 1/6 частину домоволодіння та земельної ділянки (а.с.26-27). Таким чином після укладення договорів дарування та державної реєстрації за ОСОБА_2 іншої 1/6 частини домоволодіння та земельної ділянки, остання отримала право власності на 1/3 спірного майна. Дані обставини, в силу ч.4 ст. 82 ЦПК України, є преюдиційними для розгляду цієї справи. Виходячи зі змісту загальних засад регулювання права власності, що встановлені статтею 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Норми статей 317,319 ЦК України передбачають, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном, яке він здійснює на власний розсуд і усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Статтею 355 ЦК України передбачено, що майно, яке є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Згідно з нормами ч. 1ст. 367 ЦК України, власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 про виділ часток в натурі у спільному майні, стягнення грошової компенсації та припинення спільної часткової власності, судом першої інстанції не взято до уваги те, що судовим рішенням від 29 серпня 2013 року майно, яке набули позивач та відповідач, визначено частки у праві на таке майно, а тому власність сторін у справі є спільною частковою, як і не взято за основу те, що цим рішенням ОСОБА_1 , як власнику 2/3 частини домоволодіння, вже надано квартиру АДРЕСА_2 загальною площею 70,3 кв.м., що відповідає 51/100 частини житлового фонду і на 18,1 кв.м. менше її 2/3 частини, а ОСОБА_3 , яка в подальшому відчужила свою частку ОСОБА_2 , та останній, як власникам 1/3 частини надано квартиру АДРЕСА_3 загальною площею 62,3 кв.м., що відповідає 49/100 частини житлового фонду і на 18,1 кв.м. більше їх ідеальної долі. Тобто, фактично судом здійснений поділ майна з виділом кожному із співвласників житлової площі в будинку, яка відповідає їх часткам у праві спільної власності. Натомість, судом проведено експертне дослідження з наданням висновку будівельно-технічної експертизи, що аж ніяк не відповідає встановленим судом обставинам та ідеальним часткам позивача та відповідача у праві на спільне майно, визначивши відповідачеві, яка має 2/3 частини, тобто більшу частку у праві спільної часткової власності, значно менше житлової площі в будинку, аніж позивачеві, яка, в свою чергу, має лише 1/3 частини, та врахувавши для ОСОБА_1 господарчі споруди в домоволодінні, що в силу ст. 186 ЦК України, поділу не підлягає. Разом з цим, судом першої інстанції також не вірно встановлено правову природу позовних вимог позивача. Так, колегія суддів зазначає, що установивши, що домоволодіння належить на праві спільної часткової власності двом співвласникам, суд першої інстанції не врахував, що виділ частки в цьому майні лише для позивача є неможливим. Саме про виділ частки в натурі із спільного майна і звернулась ОСОБА_2 до суду, як це передбачено ст. 364 ЦК України, однак, судовим рішенням від 29 серпня 2013 року вже такі частки виділено кожному із співвласників, а у відповідності до ст. 367 ЦК України, тобто щодо поділу майна в натурі між співвласниками позивач вимог не заявляла, оскільки за висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 19 травня 2021 року у справі №501/2148/17, поділ спільного майна відрізняється від виділу частки співвласника або припинення його права на частку в спільному майні, адже, лише у разі поділу майна право спільної часткової власності на нього припиняється. Суд першої інстанції, припинивши частки співвласників у праві спільної часткової власності при виділі часток, які, до того ж, вже були визначені судом та зареєстровані у встановленому законом порядку за кожним із співвласників, фактично позбавив співвласників їх ідеальних часток, встановлених судовим рішенням, суттєво змінивши їх. У відповідності до ч.3 ст. 358 ЦК України, кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. Суд першої інстанції зазначену норму матеріального права, яка має змістовний характер правового регулювання спірних правовідносин, не застосував, що призвело до порушення норм матеріального права. Висновком Верховного Суду, висловленим у постанові від 01 грудня 2021 року у справі №688/4007/19 встановлено, що визначальним для поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування будинком, а розмір часток співвласників та технічна можливість поділу будинку. Суд першої інстанції, взявши до уваги висновок судової будівельно-технічної експертизи, фактично встановив порядок користування будинком, а не поділив майно у відповідності до ідеальних часток у праві власності між співвласниками, що не відповідає характеру спірних правовідносин, які склались між сторонами спору. Таким чином, з огляду на встановлені фактичні обставини, які узгоджуються з наданими письмовими доказами, колегія суддів доходить висновку, що позивач ОСОБА_2 не довела, що спірний будинок, а, відтак, і земельну ділянку цього домоволодіння, можливо поділити в натурі відповідно до часток співвласників, а тому належить в цій частині позовних вимог відмовити, як і відмовити у стягненні грошової компенсації та припиненні спільної часткової власності між співвласниками майна, оскільки ці вимоги є похідними від основної щодо поділу майна. Згідно зі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Разом з цим, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо вселення позивача до спірного будинку, оскільки вона є співвласником домоволодіння та земельної ділянки і має право, в силу ст.ст.316,317,319,321 ЦК України, користуватись своїм майном, тому таке право позивача належить захистити шляхом її вселення до будинку, про що вірно вказав і суд першої інстанції, а доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 в цій частині колегія суддів до уваги не приймає, з вищенаведених підстав. За змістом ст.ст.12, 13, 76, 81, 82 ЦПК України суд розглядає справи в межах вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Доказування не можу ґрунтуватись на припущеннях. Оцінюючи дослідженні в судовому засіданні докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд першої інстанції помилково вважав їх достовірними та достатніми для вирішення позовних вимог щодо виділу часток в натурі у спільному майні співвласників цього майна, знехтувавши з`ясуванням характеру спірних правовідносин та норм матеріального права, зокрема, ст.ст. 364, 367 ЦК України, а аналізуючи встановлені на підставі таких доказів обставини в контексті викладених норм законодавства, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення вимог щодо виділу частки в натурі у спільному майні, стягнення грошової компенсації та припинення спільної часткової власності для всіх сторін у справі, що є порушенням матеріального права та підставою для застосування вимог ст. 376 ЦПК України. За змістом статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовим і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Відповідно до ст. 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Відповідно до ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 21 грудня 2022 року в частині виділу в натурі частки у майні, стягнення грошової компенсації та припинення спільної часткової власності постановлено з порушенням норм матеріального права, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню в частині виділу в натурі частки у майні, стягнення грошової компенсації та припинення спільної часткової власності з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 в цій частині. Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 21 грудня 2022 року скасувати в частині виділу в натурі частки у майні, стягнення грошової компенсації та припиненні спільної часткової власності. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про виділ в натурі частки у майні, стягнення грошової компенсації та припиненні спільної часткової власності відмовити. В іншій частині рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 21 грудня 2022 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст постанови складений 28 квітня 2023 року. Головуючий: А.П.Барильська Судді: Н.М.Деркач М.О.Макаров