Постанова КАС ВС № 120/6700/22

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 02 травня 2023 року справа № 120/6700/22 адміністративне провадження № К/990/6554/23 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого - Ханової Р. Ф. (суддя-доповідач), суддів: Бившевої Л. І., Хохуляка В. В., за участю секретаря судового засідання Статілко Ю. С. представника позивача - адвоката Бохана О. С. на підставі Ордера, представника відповідача - Кухрівського О. В., Андріюк О. О. в порядку самопредставництва, розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрохелат» на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 8 лютого 2023 року (судді: Залімський І. Г., Мацький Є. М., Сушко О. О.) у справі №120/6700/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрохелат» до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - УСТАНОВИВ: І. Рух справи Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрохелат» (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області (далі - податковий орган, відповідач у справі), у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 08 серпня 2022 року №0047590703, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 2567093,00 грн та застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 641773 грн, №0047600703, яким застосовано штрафні санкції в розмірі 1020,00 грн, з мотивів безпідставності їх прийняття. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2022 року (суддя Жданкіна Н. В.) адміністративний позов задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 08 серпня 2022 року №0047590703, №0047600703. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 8 лютого 2023 року апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області задоволено, рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2022 року скасовано, ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову. 23 лютого 2023 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Товариства на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 8 лютого 2023 року у справі №120/6700/22. Ухвалою Верховного Суду від 27 лютого 2023 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, справу витребувано з суду першої інстанції. 20 березня 2023 року справа №120/6700/22 надійшла до Верховного Суду. ВИСНОВКИ СУДІВ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ Задовольняючи позовні вимоги, Вінницький окружний адміністративний суд критично оцінив наведені в акті перевірки висновки посадових осіб відповідача про відсутність у Товариства обладнання для здійснення виробничого процесу з переробки сировини (фруктів та овочів), в тому числі первинного дроблення і перекручування, змішування, очищення зворотного осмосу тощо. Суд вказав на наявність всіх документів, що підтверджують наявність виробничих потужностей, які надавалися представникам відповідача під час проведення перевірки. Досліджуючи господарські операції Товариства з придбання та подальшого використання придбаної продукції у власній господарській діяльності, суд першої інстанції дійшов висновку, що первинні документи, наявні в матеріалах справи, підтверджують факт походження сировини для виготовлення Товариством органо-мінерального добрива, наявність потужностей для виробництва органічного добрива, а також факт його подальшої реалізації з отриманням певної економічної вигоди. Оцінюючи операції з перевезення придбаного в фірми ILSA DIS TICARET LTD товару, суд першої інстанції дійшов висновку, що наведені в акті перевірки недоліки ведення контрагентом позивача (Товариством з обмеженою відповідальністю «Дап Транс») обліку податкової звітності, за наявності досліджених судом документів в підтвердження реальності ведення Товариством господарської діяльності, пов`язаної з виробництвом та подальшою реалізацією органо-мінеральних добрив, не може слугувати достатньою підставою для формування висновків про завищення позивачем сум податку на додану вартість, які підлягають бюджетному відшкодуванню. Суд першої інстанції зазначив, що податковий кредит за спірними господарськими операціями сформований Товариством за фактом придбання ТМЦ, а не транспортних послуг, тому докази транспортування є додатковими (допоміжними) до підтвердження обставин реальності цих операцій та, за наявності первинних документів з придбання відповідних ТМЦ, не можуть бути підставою для висновків про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товару. Отже, наявними в матеріалах справи доказами доведено, що Товариство в грудні 2021 року реально придбало сировину у вигляді овочів та фруктів, сплатило всі податки та митні платежі при ввезені (імпорті) сировини, переробило на своїх виробничих потужностях сировину в органо-мінеральні добрива, тобто використало сировину в своїй господарській діяльності та реалізувало органо-мінеральні добрива, отримавши позитивний економічний результат, тобто досягло мети господарської діяльності. Скасовуючи рішення суду першої інстанції і відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції визнав обґрунтованими висновки податкового органу щодо заниження позивачем податкових зобов`язань з податку на додану вартість у грудні 2021 року на 2567093 грн, що свідчить про правомірність та відсутність підстав для скасування податкового повідомлення-рішення від 08 серпня 2022 року №0047590703. За результатами дослідження первинних документів суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність достатніх доказів використання Товариством у власній господарській діяльності з виробництва добрив у кількості 23,59 т овочів та фруктів на загальну суму 12 835 465 грн, адже наявні матеріали справи та встановлені судом обставини не підтверджують: фактичне отримання позивачем у повному обсязі сировини для виробництва добрив; наявність у позивача потужностей для здійснення господарської діяльності з переробки овочів та фруктів на добрива у задокументованих об`ємах; фактичне здійснення господарської діяльності з переробки овочів та фруктів на добрива у задокументованих об`ємах; дійсну наявність результатів такої господарської діяльності, а саме готової продукції (добрив) та відходів виробництва. Отже, за висновком суду апеляційної інстанції, позивач фактично використав овочі та фрукти, придбані за ціною 12 835 465 грн, в операціях, які не є його господарською діяльністю, однак, в порушення норм податкового законодавства не визначив податкові зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 2 567 093 грн. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрохелат» зареєстровано як юридична особа 19 листопада 2020 року, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (том 2 а. с. 78) та є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість № 200645751 від 08 жовтня 2021 року. Відповідно до статті 2.1 Статуту Товариства ціллю його діяльності є одержання прибутку та наступного його розподілу між учасниками на основі здійснення виробничої, комерційної, наукової, посередницької, інвестиційної та іншої діяльності в порядку та у відповідності з чинним законодавством України та цим Статутом. Основним видом діяльності Товариства є виробництво добрив і азотних сполук (20.15) (том 2 а. с. 66-78). З 22 лютого 2022 року по 07 липня 2022 року працівниками Головного управління ДПС у Вінницькій області проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ «Агрохелат» (код ЄДРПОУ - 44078406) щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за грудень 2021 року у податковій декларації з податку на додану вартість від 20 січня 2022 року за №9422542234 від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, яке визначено з урахуванням від`ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх звітних періодах з 01 червня 2021 року по 30 листопада 2021 року, за результатом якої складено акт від 14 липня 2022 року за №3674/02-32-07-03/44078406 (далі - акт перевірки). В акті перевірки зафіксовано порушення Товариством, зокрема, вимог: - пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.6 статті 201 ПК України, внаслідок чого Товариством завищено суму податку на додану вартість, яка підлягає бюджетному відшкодуванню, на 2 567 093 грн; - пункту 85.2 статті 85, пунктів 44.1, 44.3, 44.6, статті 44 ПК України, платником податків не надано до перевірки в повному обсязі усіх необхідних первинних документів. Основною підставою для формування висновків щодо завищення позивачем суми податку на додану вартість слугували висновки контролюючого органу про неможливість підтвердження реальності здійснення Товариством переробки імпортованих фруктів та овочів, у зв`язку з відсутністю необхідних основних засобів та потужностей, первинних документів на їх придбання (оренду), які необхідні для виконання такої діяльності. На переконання перевіряючих дана обставина свідчить про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської та економічної діяльності, що призвело до заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість у періоді грудень 2021 року у загальній сумі 2 567 093 грн. На підставі акта перевірки податковий орган прийняв податкові повідомлення-рішення від 08 серпня 2022 року: - №0047590703, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 2 567 093,00 грн; - №0047600703, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1020,00 грн. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ Підставою для відкриття касаційного провадження у вказаній справі є пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції застосував норми пункту 198.1, підпункту «г» пункту 198.5, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» без врахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 7 липня 2022 року у справі №160/3364/19, від 11 лютого 2021 року у справі № 815/3930/16, від 13 липня 2022 року у справі №240/2156/20, від 19 червня 2020 року у справі №160/1446/19, від 27 лютого 2020 року у справі №813/7081/14, від 27 лютого 2020 року у справі №814/120/15, від 3 жовтня 2019 року у справі №813/4079/15, від 10 вересня 2019 року у справі №814/2412/17, від 4 червня 2020 року у справі №340/422/19, від 22 червня 2021 року у справі №640/11294/20. Посилаючись на висновки Верховного Суду, висловлені в постановах наведених вище, скаржник наголошує, що суд апеляційної інстанції, не зважаючи на наявність у Товариства обладнання та потужностей, закупки сировини, сплати податків і зборів, переробки сировини в готову продукцію, реалізацію готової продукції, отримання економічної вигоди, дійшов висновку про використання Товариством сировини не у своїй господарській діяльності. Позивач, аналізуючи в касаційній скарзі обставини щодо умов для здійснення відповідної господарської та економічної діяльності, споживання комунальних послуг, щодо правовідносин із Товариством з обмеженою відповідальністю «Дан Транс», щодо придбання сировини у ILSA DIS TICARET LTD (Туреччина), у Фірми «TARGOVSKI RESURSI EOOD», підсумовує, що матеріали справи в своїй сукупності свідчать, що Товариство реально придбало сировину у вигляді овочів та фруктів; сплатило всі податки та митні платежі при ввезені (імпорті) сировини; переробило на своїх виробничих потужностях сировину в органо-мінеральні добрива, тобто використало сировину в своїй господарській діяльності; реалізувало органо-мінеральні добрива, отримавши позитивний економічний результат, тобто досягло мети господарської діяльності. Позивач зазначає, що суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність у Товариства відповідних первинних документів, посилаючись лише на акт № 422/02-32-07-12- 13/44078406 від 06 липня 2022 року, якого не має в матеріалах справи, оскільки копії цього акту відповідач суду не надав, тобто суд апеляційної інстанції його не бачив та не оцінював. Також суд апеляційної інстанції погодився з податковим органом щодо відсутності господарських операцій позивача з його контрагентами через можливе порушення такими контрагентами податкової дисципліни. Вказуючи про використання Товариством сировини не у господарській діяльності, суд апеляційної інстанції не врахував, що відповідач не надав належних та допустимих доказів, які б спростовували здійснення господарських операцій позивача, свідчили б про відсутність відповідних первинних документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами бухгалтерського обліку. Скаржник просить скасувати постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 8 лютого 2023 року по справі № 120/6700/22, залишити в силі рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2022 року. Відповідач 16 березня 2023 року надав суду відзив на касаційну скаргу позивача, в якому вказує на правильність висновків суду апеляційної інстанції, просить відмовити в задоволенні скарги в повному обсязі. Касаційний розгляд справи проведено у відкритому судовому засіданні відповідно до статті 344 Кодексу адміністративного судочинства України. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 67 Конституції України визначено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України. Відповідно до пункту 14.1 статті 14 ПК України, господарською діяльністю є діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (14.1.36.); доходами є загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами (14.1.56.); постачанням товарів є будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (14.1.191.); розумною економічною причиною (ділова мета) є причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності (14.1.231.). Згідно з пунктом 198.1 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Пунктом 198.2. статті 198 ПК України передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. Згідно з пунктом 198.3. статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Нормами пункту 198.5 «г» статті 198 ПК України визначено, що платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися, зокрема, в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу). У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних. З метою застосування цього пункту податкові зобов`язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах: - придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання; - придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку. Згідно з пунктом 198.6 статті 196 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. Підпунктом 44.1 статті 44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Згідно з пунктом 44.3 статті 44 ПК України платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності. Пунктом 85.2 статті 85 ПК України передбачено, що платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки. Відповідно до пункту 44.6 статті 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності. Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996-XIV (Закон №996-XIV). Відповідно до статті 1 цього Закону господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Згідно із частиною першою статті 9 Закону №996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Підставою прийняття спірного податкового повідомлення-рішення щодо зменшення бюджетного відшкодування зазначені пункти 201.4, 201.6 статті 201 ПК України, порушення яких актом перевірки не встановлено, крім того, пункт 201.6 статті 201 ПК України виключений на підставі Закону № 71-VIII від 28 грудня 2014 року. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами Податкового кодексу України. При цьому будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством. Окремою підставою для висновку про відсутність у платника податків права на отримання податкових переваг є відсутність необхідних первинних документів, що підтверджують здійснення операцій, недоліки таких документів, складання таких документів при фактичному нездійсненні заявлених операцій, відображення у первинних документах недостовірних даних або даних, які неможливо віднести до операцій, що перевіряються. Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо. Сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновку про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміна у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце. Отже, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності у покупця належним чином складеної та зареєстрованої податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції. Водночас норми податкового законодавства у взаємозв`язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування податкових вигод, зокрема, це: не пов`язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності); фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій; видача податкової накладної особою, яка не є платником податку на додану вартість; відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів. Тому, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість, суди попередніх інстанцій повинні були встановити зміст господарських операцій, договірні умови, фактичний порядок надання робіт (послуг), обсяги і зміст, мету придбання, належним чином дослідити первинні бухгалтерські документи, складені щодо господарських операцій, з`ясувати, чи розкривають первинні документи зміст операцій, та оцінити такі докази кожний окремо та у їх сукупності, а також у сукупності з іншими доказами у справі. Досліджуючи господарські операції, результати яких покладені в основу висновків про порушення Товариством податкового законодавства, суди попередніх інстанцій надали різну оцінку доказам, долученим до матеріалів справи. Щодо придбання сировини у ILSA DIS TICARET LTD (Туреччина), у Фірми «TARGOVSKI RESURSI EOOD» Суди попередніх інстанцій установили, що 07 жовтня 2021 року між Товариством (Покупець) та ILSA DIS TICARET LTD (Продавець) укладено контракт № IL-7/10, з змінами внесеними додатковою угодою від 14 березня 2022 року, відповідно до якого, Продавець зобов`язався продати, а Покупець - сплатити та прийняти товар, окремими партіями в асортименті, в кількості та за ціною вказаних в інвойсах на кожну окрему партію поставки товару. Найменування та кількість поставленого згідно контракту № IL-7/10 товару відображено в Специфікації № 1 від 07 жовтня 2021 року (том 1 а. с. 112). Досліджуючи контракт № IL-7/10, додаткову угоду, Специфікацію №1 до контракту № IL-7/10, Електронні митні декларації, інвойси, документи щодо експедитора придбаного товару ТОВ «Млечний путь 216», суд першої інстанції визнав, що Продавцем поставлено товар: мандарини не у первинній упаковці, виробництва ILSA DIS TICARET LIMITED SIRKE TI. Вказані ЕМД зареєстровані, а позивачем сплачені податок на додану вартість в повному обсязі. Будь-яких питань щодо імпорту вказаних товарів у відповідача під час перевірки не виникало, жодних зауважень щодо цього в акті перевірки не зазначено. 31 травня 2021 року між ТОВ «Агрохелат» (Покупець) та Фірмою TARGOVSKI RESURSI EOOD (Продавець) укладено контракт № ТR-1/05 відповідно якого, Продавець зобов`язався продати, а Покупець - сплатити та прийняти товар, окремими партіями в асортименті, в кількості та за ціною вказаних в інвойсах на кожну окрему партію поставки товару. Відповідно до Електронних митних декларацій, в період з кінця листопада 2021 року по 20-ті числа грудня 2021 року, Продавцем було поставлено товар: гранати свіжі, не у первинній упаковці; апельсини солодкі, не у первинній упаковці; огірки свіжі, не розфасовані для роздрібної торгівлі; помідори свіжі, не у первинній упаковці; айва свіжа не у первинній упаковці; кабачки свіжі, не у первинній упаковці; груші свіжі, не у первинній упаковці. Вказані ЕМД зареєстровані, позивачем сплачені всі митні платежі, в тому числі податок на додану вартість, в повному обсязі, що не заперечується відповідачем. Суд першої інстанції зауважив, що первинна документація, в тому числі контракт № ТR-1/05, додаткова угода, Специфікація №1 до контракту № ТR-1/05, Електронні митні декларації, інвойси, документи щодо експедитора придбаного товару ТОВ «Млечний путь 216» наявні в матеріалах справи та були досліджені під час розгляду справи. Будь-яких питань щодо імпорту вказаних товарів у відповідача під час перевірки не виникало, жодних зауважень щодо цього в акті перевірки не зазначено. Колегія суддів Верховного Суду зазначає, що постановою суду апеляційної інстанції не спростовано висновки суду першої інстанції щодо придбання Товариством товару у зазначених контрагентів. В суді касаційної інстанції представник відповідача пояснила, що операції з придбання товару не викликають сумніву у податкового органу. Судом першої інстанції також встановлено, що між ТОВ «Агрохелат» (Постачальник) та ILSA DIS TICARET LTD STI (Покупець) укладено контракт № А-25/11 від 25 листопада 2021 року, зі змінами внесеними додатковою угодою від 11 березня 2022 року, відповідно до якого, Постачальник зобов`язався продати, а Покупець прийняти та оплатити Товар на умовах, викладених в цьому Договорі. Номенклатура, ціна та кількість Товару по кожній конкретній партії вказується у відповідному цієї партії інвойсі (том 1 а. с. 246-250, том 2 а. с. 1). Відповідно до ЕМД № UA500040/2021/207492 від 23 грудня 2021 року позивач експортував (країна призначення: Туреччина) «Добрива рослинного походження»: добриво органо-мінеральне у мішках 23,5900 т, фірма виробник ТОВ «Агрохелат», ціна товару: 531205,05 доларів США. Згідно акта зарахування зустрічних однорідних вимог від 18 січня 2022 року (том 2 а. с. 8-10), складеного та підписаного позивачем та ILSA DIS TICAREN LTD STI, сторони вирішили зарахувати зустрічні однорідні вимоги за наступними договорами: - Контракт № А-25/11 від 25 листопада 2021 року (невиконане грошове зобов`язання ILSA DIS TICAREN LTD STI перед позивачем в сумі 531 205,05 доларів США); - Контракт № IL-7/10 від 07 жовтня 2021 року (невиконане грошове зобов`язання Позивача перед ILSA DIS TICAREN LTD STI в сумі 824 540,00 доларів США). Згідно відповіді АТ «Міжнародний резервний банк» за № 6/5/56-4 від 21 лютого 2022 року завершення валютного нагляду по ЕМД №207492/500040/2021 від 23 грудня 2021 року було здійснене наступним чином: сума взаємозаліку з імпортним контрактом № ІL-7/10 від 07 жовтня 2021 року на загальну суму 531 205,05 доларів США. За висновком суду першої інстанції первинні документи підтверджують факт походження сировини для виготовлення ТОВ «Агрохелат» органо-мінерального добрива і факт його подальшої реалізації з отриманням певної економічної вигоди шляхом погашення своєї заборгованості перед ILSA DIS TICAREN LTD STI за контрактом № ІL-7/10 від 07 жовтня 2021 року. Спростовуючи висновки суду першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду зазначила, що відповідно до розділу 3 контракту №А-25/11 від 25 листопада 2021 року та інвойса від 22 грудня 2021 року №0003 умовами поставки визначено CPT порт AMBARLY згідно «Інкотермс-2000», тобто поставка товару вважається виконаною у момент доставлення товару у порт AMBARLY. Суд апеляційної інстанції послався на пояснення Товариства від 07 лютого 2023 року №07/02, у яких позивач зауважив, що продукція фактично не була експортована, товар не завантажено на корабель. Отже, за позицією цього суду, наявність ЕМД №UA500040/2021/207492 від 23 грудня 2021 року не може слугувати беззаперечним та достовірним підтвердженням фактичної поставки товару. Наведене свідчить й про сумнівність завершення валютного нагляду по ЕМД №207492/500040/2021 від 23 грудня 2021 року шляхом взаємозаліку за контрактом №ІL-7/10 від 07 жовтня 2021 року на загальну суму 531205,05 доларів США, адже не зрозумілі економічні причини такого взаємозаліку з огляду на невиконання Товариством зобов`язань за контрактом №А-25/11 від 25 листопада 2021 року. Підсумовуючи зазначене, суд апеляційної інстанції констатував, що відсутні достатні докази використання Товариством у власній господарській діяльності з виробництва добрив у кількості 23,59 т овочів та фруктів на загальну суму 12 835 465 грн, адже наявні матеріали справи та встановлені судом обставини не підтверджують: фактичне отримання позивачем у повному обсязі сировини для виробництва добрив; наявність у позивача потужностей для здійснення господарської діяльності з переробки овочів та фруктів на добрива у задокументованих об`ємах; фактичне здійснення господарської діяльності з переробки овочів та фруктів на добрива у задокументованих об`ємах; дійсну наявність результатів такої господарської діяльності, а саме готової продукції (добрив) та відходів виробництва. Отже, позивач фактично використав овочі та фрукти, придбані за ціною 12 835 465 грн, в операціях, які не є його господарською діяльності, однак, в порушення наведених норм ПК України, не визначив податкові зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 2 567 093 грн. Колегія суддів Верховного Суду зазначає, що податковий кредит був сформований позивачем по факту імпортних операцій, матеріалами справи підтверджено та судом першої інстанції встановлено придбання, переробка сировини та продаж мінеральних добрив, що доводить факт використання придбаного товару в господарській діяльності Товариства та спростовує висновок податкового органу про наявність підстав для визначення податкових зобов`язань з податку на додану вартість. Щодо умов для здійснення господарської та економічної діяльності Суд першої інстанції, досліджуючи це питання, установив, що на підтвердження доводів про наявність матеріально-технічної бази, виробничих потужностей та обладнання, необхідних для провадження господарської діяльності, позивач надав договір оренди №1 від 01 грудня 2020 року з МПП Фірма «Одеса-Бласко», за яким, з урахуванням додаткової угоди від 03 грудня 2020 року до цього договору (том 1, а. с. 56-60), Товариство орендувало виробничі потужності за адресою: Одеська область, Іванівський район, вул. Центральна, 95, а саме: склад, Я, загальною площею 38,6 кв.м.; дворова вбиральня, О, загальною площею 5 кв.м.; цех анаеробної переробки сировини, (Виносховище), Б, загальна площа 281 кв. м.; цех по переробці первинної сировини, (цех по переробці вина), В, загальна площа 390 кв. м.; цех змішування та пакування сировини (Механічні майстерні), У, загальна площа 86,9 кв.м.; будівля купажного відділення, А, загальна площа 646,7 кв.м. Вказані приміщення перебувають у власності МПП Фірма «Одеса-Бласко» згідно свідоцтва про право власності №САВ-771946 від 24 грудня 2010 року (том 1, а. с. 61-63). Наявність визначених у додатковій угоді від 03 грудня 2020 року до договору оренди №1 від 01 грудня 2020 року технічних приміщень підтверджується Технічним паспортом на об`єкт нерухомого майна майновий комплекс «Іванівський вино-консервний завод» (том 1, а. с. 66-72). Суд першої інстанції зазначив, що в підтвердження використання потужностей вищезазначеного майнового комплексу свідчать відомості відображені в акті здачі-приймання робіт (надання послуг №000000020, за яким Товариство визначило зобов`язання перед МПП Фірма «Одеса-Бласко» щодо відшкодування витрат за підключення до електроенергії за грудень 2021 року в сумі 16916,00 грн (без ПДВ) (том 1 а. с. 73-74), а також платіжні доручення №1 від 19 листопада 2021 року, №4 від 03 грудня 2021 року, які засвідчують факт сплати позивачем визначених грошових зобов`язань. При цьому, суд апеляційної інстанції звернув увагу на те, що Головне управління ДПС у Вінницькій області під час проведення перевірки встановило, що відображені у звітах Товариства за формою 20 ОПП вищезазначені об`єкти повністю дублюються із об`єктами, зазначеними у аналогічних звітах за аналогічний період підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрохелат Україна», яке також декларує здійснення господарської діяльності з виробництва добрив. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що доводи позивача про те, що ТОВ «Агрохелат» та ТОВ «Агрохелат Україна» виробляють різні види добрив на суміжних потужностях документально не підтверджені. Натомість суд першої інстанції визнав обґрунтованими пояснення позивача з цього питання, зокрема, що фізично добрива виробляються у різних цехах одного майнового комплексу, розташованих близько один до одного. ТОВ «Агрохелат» працює у цехах А та В, згідно технічного паспорта майнового комплексу. Добрива, що виробляються підприємством ТОВ «Агрохелат Україна», вимагають значно менших виробничих потужностей, а саме, лише один цех Д загальною площею 100-150 квадратних метрів (фотографії технічного паспорта зі схематичним зображенням розташування цехів додається: 18 та 19). Суд апеляційної інстанції врахував позицію податкового органу, яка ґрунтується на аналізі наданих до перевірки платіжних доручень та оборотно-сальдових відомостей, а саме з МПП Фірма «Одеса-Бласко» по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальникам» протягом грудня 2021 року отримано (придбано) послуги на суму 28000 грн, проведено розрахунки на суму 25 300 грн, сальдо на 31 грудня 2021 року становить Кт. 263 767 грн. Відповідно до податкової декларації з єдиного податку третьої групи МПП Фірма «Одеса-Бласко» за 2021 рік, сума доходу за 2021 рік складає 4000 грн; згідно звіту про фінансові результати за 2021 рік чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) складає 4000 грн, витрати - 4000 грн. МПП Фірма «Одеса-Бласко» не понесено витрат, пов`язаних зі сплатою комунальних платежів для забезпечення роботи обладнання. Крім того, відповідно до листа Головного управління ДПС в Одеській області за №1671/7/15-32-07-17-06 від 29 червня 2022 року МПП Фірма «Одеса-Бласко» не подається податкова звітність з податку на нерухоме майно. Крім того, суд першої інстанції врахував, що позивач уклав договори оренди з Товариством з обмеженою відповідальністю «Нортредінг» від 14 травня 2021 року №14-05/ПЯ, №14-05/СКО, № 14-05/АН, № 14-05/ЗС (том 1 а. с. 82-96), відповідно до яких Товариство отримало у строкове платне користування: подрібнювач яблук із нержавіючої сталі 2.2 к Вт (220 В) - 2 шт; систему комплексної очистки - 1 шт; автонавантажувач з вилковим захватом Misubishi FG14-F25А -1 шт; змішувач ЗСт-0,6 - 2 пгг. Факт передачі вказаного обладнання підтверджується актами від 14 травня 2021 року. Проте, суд апеляційної інстанції зазначив, що у додатку 6 до акта перевірки Реєстру суб`єктів господарювання, з якими Товариство перебувало у господарських відносинах за грудень 2021 року відсутні будь-які господарські операції з контрагентом ТОВ «Нортредінг». Згідно оборотно-сальдової відомості по рахунку 63 за грудень 2021 року, відсутні розрахунки з контрагентом ТОВ «Нортредінг». До перевірки не надано жодних первинних документів щодо придбання (оренди) підприємством позивача навантажувача, який відображений у звітах за формою 20 ОПП, для використання у господарській діяльності підприємства. Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивач не надав документи на підтвердження операцій з навантаження та розвантаження сировини. В оскаржуваній постанові зауважено, що відповідно до штатного розпису у Товариства обліковуються 4 особи, в тому числі комірник, водій навантажувача, оператор керування технологічним процесом та директор. Наведене вище зумовило висновок суду апеляційної інстанції, що надані позивачем документи щодо взаємовідносин із МПП Фірма «Одеса-Бласко» та ТОВ «Нортредінг» не можуть слугувати належними та достатніми доказами наявності у Товариства виробничих потужностей та обладнання для здійснення задокументованої господарської діяльності. Колегія суддів Верховного Суду визнає, що суд апеляційної інстанції не спростував висновків суду першої інстанції, які ґрунтуються на дослідженні безпосередніх доказів виробництва добрива, та зробив власні висновки на підставі аналітичних досліджень податкового органу. Колегія суддів Верховного Суду також звертає увагу на те, що на виконання листа Головного управління ДПС у Вінницькій області від 23 лютого 2022 року, позивач оформив наказ «Про проведення інвентаризації» від 23 лютого 2022 року та провів відповідну інвентаризацію наявних товарно-матеріальних цінностей станом на 23 лютого 2022 року в присутності посадових осіб Головного управління ДПС у Вінницькій області за адресою: Одеська область, Іванівський район, вул. Центральна,

95. Як зазначено судом першої інстанції за результатами проведеної інвентаризації встановлено відповідні залишки сировини та мінерального порошку, тари і упаковки тощо, що свідчить про реальність процесу виробництва органо-мінеральних добрив. Також під час проведення інвентаризації посадовими особами відповідача проведено обстеження виробничих та складських приміщень підприємства, що використовуються для виготовлення органічно-мінеральних добрив, з відповідною фотофіксацією такого процесу, про що зазначено в акті перевірки (том 1, а. с. 23). Крім того, інспектор був присутній на підприємстві 23 лютого 2022 року, оглядав та знімав на камеру всі процеси виробництва, в тому числі наявне необхідне обладнання для здійснення виробничого процесу з переробки сировини (фруктів та овочів), у тому числі первинного дроблення і перекручування, змішування, очищення зворотного осмосу тощо. Щодо виробництва органо-мінеральних добрив В судовому засіданні представник позивача пояснив, що Товариство з придбаних матеріалів та за власною технологією, згідно зареєстрованих технічних умов ТУ У 20.1-44078406-001:2020 та сертифікату відповідності UA.ОD.СІ.0010-21 виробляє органо-мінеральне добриво, що складається з: 080390100 - банани, 0805102200 - апельсини, 080540000 - грейпфрути, 07020000 - помідори, 08093010 - нектарини, 08093090 - персики, 08091000 - абрикоси, 08083090 - груші, 2521000000- мінеральний порошок, 4415 - піддон дерев`яний. Таким чином, з придбаного в фірми ILSA DIS TICARET LTD та фірми "TARGOVSKI RESURSI EOOD" сировини (матеріалів) позивачем було виготовлено органо-мінеральне добриво, яке реалізовано фірмі ILSA DIS TICAREN LTD (Турція). За висновком суду першої інстанції, відповідні пояснення представника позивача знайшли своє документальне підтвердження. Натомість суд апеляційної інстанції зазначив, що згідно ТУУ 20.1-44078406-001:2020 «Добрива органо-мінеральні та мультидобрива. Технічні умови» наслідком переробки сировини в процесі виготовлення (виробництва) добрив являється рідина, що виділяється з такої сировини та в середньому становить 60-65% від первинної маси сировини, що надійшла, інші беруть участь у подальшому хімічному процесі. Згідно наданих до перевірки регістрів бухгалтерського обліку, зокрема, по рахунках рах. 23 «Виробництво», 20 «Виробничі запаси» із субрахунками, рах. 26 «Готова продукція», рах. 28 «Товари» із субрахунками, встановлено відсутність відображення в бухгалтерському обліку будь-яких відходів (залишків), що являються побічним продуктом проведеного виробництва добрив, які передбачені в ТУУ 20.1-44078406-001:2020 «Добрива органо-мінеральні та мультидобрива. Технічні умови», а також зазначаються в поясненнях підприємства, що свідчить про їх відсутність на залишках (балансі) підприємства. Відповідно до регістрів бухгалтерського обліку, зокрема, по рахунках 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями», 362 «Розрахунки з іноземними покупцями, 311 «Рахунки в банках», 377 «Розрахунки з іншими дебіторами», Єдиного реєстру податкових накладних, встановлено, що Товариством не проводилися господарські операції з реалізації будь-якої продукції (відходів). Враховуючи зазначене, суд апеляційної інстанції зазначив, що Товариство не надало жодних первинних документів щодо отримання в процесі виробництва відходів, їх обліку, використання в господарській діяльності, утилізації, повторної переробки, реалізації. При цьому під час проведення податкової перевірки та в процесі судових розглядів справи питання можливості використання відходів технологічної діяльності вироблення добрива контролюючим органом та судами не досліджувалось, що позбавляє можливості суд касаційної інстанції, з огляду на межі касаційного перегляду, зробити висновок про наявність або відсутність відходів та обґрунтованість висновків суду апеляційної інстанції в цій частині. Щодо правовідносин із Товариством з обмеженою відповідальністю «Дап Транс» Суди попередніх інстанцій установили, що 26 лютого 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрохелат» (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дап Транс» (Перевізник) укладений Договір на перевезення вантажу №А12-21 від 26 лютого 2021 року, відповідно до якого перевізник бере на себе зобов`язання доставити довірений йому Замовником вантаж, з пункту навантаження (відправлення) до пункту призначення, і видати вантаж уповноваженому представнику Замовника (Вантажоодержувачу), а Замовник бере на себе зобов`язання сплатити вартість перевезення вантажу (том 1 а. с. 97-99). На виконання умов договору оформлено наступні товарно-транспортні накладні: - № 1/2 від 30 грудня 2021 року, перевезення вантажним сідловим тягачем ІVЕСО НОМЕР_1 (водій ОСОБА_1 ) по маршруту Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Северна, 2 до Одеська обл., смт. Іванківка, вул. Центральна, 94 ; - № 1/1 від 30 грудня 2021 року, перевезення вантажним сідловим тягачем Камаз НОМЕР_2 (водій ОСОБА_2 ) по маршруту Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Северна, 2 до Одеська обл., смт. Іванківка, вул. Центральна, 94 ; - № 1/1 від 10 грудня 2021 року, перевезення вантажним сідловим тягачем ІVЕСО НОМЕР_1 (водій ОСОБА_1 ) по маршруту Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Северна, 2 до Одеська обл., смт. Іванківка, вул. Центральна, 94; - № 1/2 від 10 грудня 2021 року, перевезення вантажним сідловим тягачем IVECO НОМЕР_3 (водій ОСОБА_3 ) по маршруту Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Северна, 2 до Одеська обл., смт. Іванківка, вул. Центральна,

94. Також, правовідносини за вказаним договором підтверджується актом надання послуг № 42 від 18 січня 2022 року на суму 45 000,00 грн; рахунком на оплату № 42 від 18 січня 2022 року (том 1 а. с. 100-105). Суд першої інстанції врахував пояснення представника позивача, зазначені в позовній заяві, що ТОВ «Дап Транс» виписано акти виконаних робіт та податкові накладні за грудень 2021 року після закінчення податкового періоду - 18 січня 2022 року, оскільки бухгалтером товариства несвоєчасно отримано документи з перевезення. При цьому, зобов`язання з перевезення ТОВ «Дап Транс» виконало у повному обсязі та сплатило податок на додану вартість до бюджету, незважаючи на те, що основним документом по перевезення є товарно-транспортні накладні, які виписані вчасно 10 грудня 2021 року та 30 грудня 2021 року. Суд першої інстанції виходив з того, що здійснення господарської діяльності контрагентом не може мати наслідків для позивача, оскільки законодавством не передбачений обов`язок суб`єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагента. Відомості, що є обов`язковими для перевірки підприємством стосовно свого контрагента, це включення його до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також наявність свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій. Спростовуючи висновки суду першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду виходила з того, що ні під час перевірки, ні під час судового розгляду даної справи, позивач не подав доказів оплати за рахунком №42 від 18 січня 2022 року. Також позивач подав клопотання про долучення доказів від 07 лютого 2023 року, до якого додано лист ТОВ «Дап Транс» від 07 вересня 2022 року №35 у якому підтверджено те, що ТОВ «Дап Транс» не зареєструвало податкової накладної за результатом надання вказаних послуг. За висновком суду апеляційної інстанції операції між ТОВ «Дап Транс» та ТОВ «Агрохелат» з перевезення придбаних товарів (мандарині свіжі 22800 кг, вартість 465 251,67 грн, ПДВ 93 050 грн; мандарини свіжі 21 700 к, вартістю 441 079,5 грн, ПДВ 88 216 грн) не підтверджені. Відповідно не підтверджено фактичне отримання позивачем відповідних товарів. Однак колегія суддів Верховного Суду звертає увагу на те, що в листі ТОВ «Дап Транс» від 07 вересня 2022 року №35 зазначено: «…. податкова накладна, яка була оформлена згідно акта надання послуг № 42 від 18.01.2022 на суму 45000 грн була відправлена на реєстрацію, але була заблокована, наразі питання реєстрації податкової накладної вирішується» (том 1, а. с. 240). Крім того, суд першої інстанції установив, що податковий кредит за спірними господарськими операціями сформований ТОВ «Агрохелат» за фактом придбання ТМЦ, а не транспортних послуг. Тому колегія суддів Верховного Суду вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що докази транспортування є додатковими (допоміжними) до підтвердження обставин реальності цих операцій та, за наявності первинних документів з придбання відповідних ТМЦ, не можуть бути підставою для висновків про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товару. Чинне законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останніх. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже, поняття добросовісний платник, яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А відтак, за умови невстановлення компетентним органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання позивачем незаконної податкової вигоди, останній не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Щодо податкового повідомлення-рішення від 08 серпня 2022 року №0047600703 Відмовляючи в задоволенні позову про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08 серпня 2022 року №0047600703, суд апеляційної інстанції врахував акт Головного управління ДПС у Вінницькій області від 06 липня 2022 року №422/02-32-07-12-13/44078406 та погодився з позицією податкового органу щодо застосування пункту 121.1 статті 121 ПК України, яким передбачено, що незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень. Колегія суддів Верховного Суду зазначає, що до матеріалів справи не долучений акт податкового органу щодо ненадання документів, на який є посилання в акті перевірки та в оскаржуваній постанові, суд апеляційної інстанції не установив, які саме документи витребовував контролюючий орган під час перевірки та які з них не надано платником. Недоведеність податкового правопорушення обумовлює безпідставність застосування штрафних санкцій спірним податковим повідомленням-рішенням. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги Відповідно до пункту 4 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині. Суд касаційної інстанції скасовує або частково і залишає в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону (частина перша статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України). З огляду на встановлені обставини справи в сукупності та враховуючи правове регулювання спірних правовідносин, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону. Керуючись статтями 341, 344, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрохелат» задовольнити. Постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 8 лютого 2023 року у справі №120/6700/22 скасувати, залишити в силі рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2022 року. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий Р. Ф. Ханова Судді: Л. І. Бившева В. В. Хохуляк