Ухвала КАС ВС № 140/6034/22

УХВАЛА 02 травня 2023 року м. Київ справа №140/6034/22 адміністративне провадження №К/990/13295/23 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Рибачука А.І. суддів: Бучик А.Ю., Кравчука В.М., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09.03.2023 у справі №140/6034/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,- УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до Волинського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, у якому просив: - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо відмови у перерахунку та виплаті йому щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік як члену сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни згідно із частиною п`ятою статті 15 Закону України від 22.10.1993 № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон № 3551-XII); - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області здійснити перерахунок та виплату позивачу як члену сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком відповідно до статті 15 Закону № 3551-ХІІ, з урахуванням виплаченої суми допомоги. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 15.11.2022 позов задоволено повністю. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09.03.2023 апеляційну скаргу відповідача задоволено. Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 15.11.2022 скасовано та прийнято нове судове рішення, яким відмовлено в задоволенні позову. 14.04.2023 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09.03.2023 у справі №140/6034/22. Відповідно до положень пункту 8 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Згідно із частиною четвертою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У разі ж подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України заявник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися. У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо неналежного дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права. У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає порушення норм процесуального права чи неправильне застосування процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Спір, який виник у цій справі розглядався судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження. В обґрунтування права на касаційне оскарження скаржник посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення ним норм процесуального права, та, посилаючись на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, зазначає, що апеляційний суд не врахував практику, яка викладена у рішенні Конституційного Суду України від 09.07.2017 №6-пр/2007 та від 22.05.2008 №10-рп/2008, та у постановах Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 №9 та від 13.06.2007 №8. Разом з тим, такі обґрунтування позивача не є належними в розумінні положень пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України оскільки згідно із пунктом 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі має бути зазначена постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку. Вказане виключає можливість касаційного перегляду оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції за цією касаційною скаргою, з підстави та у випадку, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Водночас, колегія суддів зазначає, що Верховний Суд у постанові від 01.12.2022 у справі №580/2869/22 у відносинах щодо нарахування та виплатити щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік виклав висновок щодо застосування положень статті 13 Закону № 3551-XII, частини другої статті 20 Закону України від 12.05.2015 № 389-VІІІ "Про правовий режим воєнного стану", частини сьомої статті 20 та абзацу третього підпункту 2 пункту 22 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України та Порядку використання у 2022 році коштів державного бюджету, передбачених для виплати щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни і жертвам нацистських переслідувань, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.05.2022 № 540 "Деякі питання виплати у 2022 році разової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань". При цьому, Верховний Суд зазначає, що постанова суду апеляційної інстанції прийнята з урахуванням висновку, який викладений у зазначеній постанові Верховного Суду від 01.12.2022 у справі №580/2869/22 у відносинах щодо нарахування та виплатити щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік. Разом з цим, колегія суддів зазначає, що положеннями КАС України передбачена законодавча можливість вирішення питання відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні за касаційної скаргою, поданою з підстави наведеної у пункті 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу, якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від такого висновку. Таким чином, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) зазначення або зазначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, може унеможливити в подальшому її розгляд. Отже, касаційна скарга за формою та змістом не відповідає положенням статті 330 КАС України, оскільки в ній не зазначено належне обґрунтування підстав касаційного оскарження, зокрема, в частині правильного та (або) додаткового визначення підстав касаційного оскарження. Таким чином, скаржнику необхідно усунути зазначені недоліки шляхом подання до Верховного Суду уточненої касаційної скарги, в якій необхідно зазначити підстави оскарження судового рішення в цій справі (з урахуванням вимог частини четвертої статті 328 та пункту 4 частини другої статті 330 КАС України). Відповідно до частини другої статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу (залишення позовної заяви без руху). Керуючись статтями 169, 328-332 Кодексу адміністративного судочинства України, УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09.03.2023 у справі №140/6034/22 залишити без руху. Надати скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недолікі касаційної скарги. Роз`яснити, що невиконання в установлений судом строк вимог ухвали щодо поновлення строку на касаційне оскарження є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі, у разі неусунення недоліків в іншій частині - касаційну скаргу буде повернуто. Ухвала оскарженню не підлягає. ........................ ........................ ........................ А.І. Рибачук А.Ю. Бучик В.М. Кравчук, Судді Верховного Суду