Постанова ККС ВС № 187/149/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 травня 2023 року м. Київ Справа № 187/149/20 Провадження № 51-784км23 Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі: головуючого ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , захисника (відеоконференція) ОСОБА_6 , особи, щодо якої кримінальне провадження закрито (відеоконференція) ОСОБА_7 розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги прокурора, захисника ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 07 грудня 2022 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019040520000178, за обвинуваченням ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України. Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини За вироком Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 15 липня 2021 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 1 ст.286 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі трьох тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 51 000 грн. із позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік. Стягнуто із ОСОБА_7 процесуальні витрати за проведення судово-автотехнічних експертиз в сумі 2 512,16 грн. на користь держави. Стягнуто із ОСОБА_7 на користь ОСОБА_8 на відшкодування матеріальної шкоди 21 832 грн та моральної шкоди - 10 000 грн. Згідно з вироком ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено за те, що він 20 березня 2019 року о 10:40 год., керуючи автомобілем «ВАЗ 21070» з причепом «ИВ», на якому знаходився вантаж, що виступав вправо на 1 м, рухаючись по правій смузі автомобільної дороги по проспекту Калнишевського смт. Петриківка Дніпропетровської області у напрямку перехрестя доріг проспекту Калнишевського та вулиці Європейської, в порушення вимог п.12.3 Правил дорожнього руху України не змінив швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди та не врахував дорожню обстановку, наближаючись до велосипедиста ОСОБА_8 , яка рухалася у в попутному напрямку по правому узбіччю на велосипеді марки «Україна»; не діяв таким чином, щоб не наражати на небезпеку життя та здоров`я громадян, не маючи жодних перешкод технічного і фізичного характеру для безпечного забезпечення руху, допустив контактування вантажу, який знаходився в причепі керованого ним автомобіля та мав габарити ширші на 1 м від автомобільного причепу й частково займав простір правого узбіччя, з велосипедистом ОСОБА_8 . Унаслідок дорожньо-транспортної пригоди потерпіла ОСОБА_8 отримала середньої тяжкості тілесні ушкодження. Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 07 грудня 2022 року вирок Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 15 липня 2021 року щодо ОСОБА_7 було скасовано, його було звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження було закрито на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України. Цивільний позов потерпілої ОСОБА_8 був залишений без розгляду. Також було стягнуто з ОСОБА_7 процесуальні витрати за проведення судових експертиз в розмірі 2 512, 16 грн. на користь держави. Вимоги касаційних скарг і доводи осіб, які їх подали У касаційній скарзі прокурор просить ухвалу апеляційного суду змінити в частині вирішення питання щодо процесуальних витрат за проведення експертиз. Вказує, що при звільненні особи від кримінальної відповідальності на підставі положень ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності, процесуальні витрати, у тому числі й витрати на проведення експертизи, не стягуються з особи, а відносяться на рахунок держави. У касаційній скарзі захисник не погоджується із ухвалою апеляційного суду щодо ОСОБА_7 та просить її скасувати з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції. Стверджує, що його підзахисний особисто клопотання про звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі положень ст. 49 КК України не подавав, згоди на закриття кримінального провадження у зв`язку із закінченням строків давності не надавав. Окрім того вказує, що суд апеляційної інстанції йому не роз`яснив суть та наслідки звільнення від кримінальної відповідальності з указаних підстав, а тому сторона захисту вважає, що апеляційний суд допустив істотні порушення вимог кримінального процесуального закону. У касаційній скарзі ОСОБА_7 просить ухвалу апеляційного суду щодо нього скасувати та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції. За змістом касаційної скарги оспорює фактичні обставини справи, вказує про незаконність його засудження місцевим судом за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України. Стверджує про порушення місцевим судом норм КК і КПК України, а також про порушення норм процесуального закону апеляційним судом, що полягає у відсутності оцінки апеляційного суду аспектів його винуватості у вчиненні інкримінованого йому правопорушення та невмотивованості рішення апеляційного суду щодо клопотання про повторне дослідження доказів. Також вказує, що був вимушений дати своє погодження на застосування апеляційним судом до нього положень ст. 49 КК України, оскільки передбачав можливість його незаконного засудження й побоювався цього. Не погоджується із рішенням суду апеляційної інстанції щодо стягнення із нього процесуальних витрат за проведення судових експертиз. У запереченні на касаційну скаргу прокурора захисник ОСОБА_9 в інтересах ОСОБА_7 погоджується з доводами касаційної скарги прокурора в частині незаконності покладення процесуальних витрат на ОСОБА_7 , й заперечує щодо доводів стосовно законності ухвали апеляційного суду в іншій частині, а тому просить оскаржуване судове рішення скасувати та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції. У поданих запереченнях на касаційній скарги захисника ОСОБА_6 та ОСОБА_7 представник потерпілої адвокат ОСОБА_10 погоджується з доводами ОСОБА_7 щодо зміни ухвали апеляційного суду в частині вирішення питання про стягнення процесуальних витрат за проведення експертиз, а щодо інших доводів, які вказані захисником ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , заперечує та просить в іншій частині ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_7 залишити без зміни. Позиції інших учасників судового провадження Прокурор підтримав касаційну скаргу прокуратури, заперечив проти касаційних скарг захисника і ОСОБА_7 , а також заявив і підтримав клопотання про передачу провадження на розгляд Третьої судової плати ККС ВС. Захисник ОСОБА_6 та ОСОБА_7 підтримали подані ними касаційні скарги, а також не заперечували проти касаційної скарги прокурора, однак заперечили проти клопотання прокурора про передачу провадження на розгляд Третьої судової плати ККС ВС. Інші учасники судового провадження були повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про відкладення судового засідання не надходило. Мотиви Суду До початку касаційного розгляду прокурорзаявив клопотання про передачу провадження на розгляд Третьої судової палати ККС ВС, оскільки, на його думку, у колегій суддів вказаної судової палати існує різна судова практика про застосування норми права у подібних правовідносинах. Щодо неоднакової практики прокурор вказує на постанови колегій суддів Третьої судової палати від 16 серпня 2021 року (справа № 644/7193/17 провадження № 51-2271км21) та від 05 жовтня 2022 року (справа № 619/3770/20 провадження № 51-167км22). Колегія суддів вважає необхідним відмовити прокурору в задоволенні його клопотання про передачу провадження на розгляд Третьої судової палати ККС ВС, оскільки позиції, які прокурор вважає протилежними з метою усунення суперечностей між ними, не є релевантними тій правовій ситуації, яка існує в даному кримінальному провадженні. Зокрема, у постанові колегії суддів Третьої судової палати від 16 серпня 2021 року (справа № 644/7193/17 провадження № 51-2271км21), на відміну від даної ситуації, під час розгляду в суді апеляційної інстанції не оспорювався вирок з підстав невинуватості особи, а апеляційна скарга була подана лише стосовно цивільного позову та призначеного покарання. У постанові колегії суддів Третьої судової палати від 05 жовтня 2022 року (справа № 619/3770/20 провадження № 51-167км22), в суді апеляційної інстанції особа заявила клопотання про згоду щодо звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України, після чого апеляційний суд без оголошення доводів апеляційної скарги, належного з`ясування думки учасників проводження щодо доводів апеляційної скарги, вирішив клопотання про застосування ст. 49 КК України, вирішивши при цьому також й апеляційну скаргу по суті. При цьому у Верховному Суді існує більш пізня за часом практика у повністю релевантній правовій ситуації, яка викладена в постанові Третьої судової палати від 26 жовтня 2022 року ( справа № 552/5697/15-к провадження 3 51-5855км21), де в поданих апеляційних скаргах оспорювалася доведеність винуватості особи, однак апеляційний суд не проаналізував аргументи апеляційних скарг, не зіставивши їх із фактичними даними, наявними у справі, не надав на кожен із доводів вичерпну відповідь, розглянувши лише клопотання про застосування положень ст. 49 КК України. У зв`язку з цим, колегія суддів дійшла висновку, що клопотання прокурора про передачу провадження на розгляд Третьої судової палати ККС ВС потрібно залишити без задоволення. Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. За частиною першою цієї статті суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення. За змістом положень ст. 418, ч. 2 ст. 419 КПК України судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями 368-380 цього Кодексу. Ухвала суду апеляційної інстанції, окрім іншого, має містити короткий зміст доводів особи, яка подала апеляційну скаргу, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення - підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, а також викладаються докази, що спростовують її доводи. Як убачається з ухвали апеляційного суду, зазначених вимог закону в цьому провадженні належним чином не було виконано. З матеріалів кримінального провадження слідує, що захисник ОСОБА_11 , який діє в інтересах ОСОБА_7 , не погоджуючись з вироком районного суду подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати вирок та постановити новий вирок, яким виправдати ОСОБА_7 . Представник потерпілої ОСОБА_8 адвокат ОСОБА_10 в апеляційній скарзі просила змінити вирок суду першої інстанції в частині вирішення цивільного позову, зокрема ставив питання щодо стягнення з обвинуваченого ОСОБА_7 на користь потерпілої 30 000 грн. моральної шкоди. Прокурор також подав апеляційну скаргу, в якій просив змінити вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання, вважати ОСОБА_7 засудженим за ч. 1 ст. 286 КК України (в редакції Закону № 586-VI від 24.09.2008) до покарання у виді штрафу у розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 грн, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік. В інший частині просив вирок суду першої інстанції залишити без зміни. Обвинувачений ОСОБА_7 в своїй апеляційні скарзі просив вирок суду першої інстанції скасувати та закрити кримінальне провадження стосовно нього. Стверджував про незаконне засудження місцевим судом, висуваючи вимоги про порушення цим судом закону про кримінальну відповідальність, а також вимог кримінального процесуального закону. Також відповідно до технічного носія, на якому зафіксоване судове засідання в суді апеляційної інстанції від 07 грудня 2022 року, та журналу судового засідання № 1098288, ОСОБА_7 під час виступу з останнім словом попросив суд апеляційної інстанції звільнити його від кримінальної відповідальності на підставі положень ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності. Після заявленого клопотання колегія суддів видалилася до нарадчої кімнати, однак після виходу з неї поновила розгляд кримінального провадження, й обвинуваченому було роз`яснено наслідки звільнення від кримінальної відповідальності на підставі положень ст. 49 КК України. При цьому було з`ясовано, чи розуміє ОСОБА_7 суть та наслідки такого звільнення, на що останній неодноразово давав відповідь про те, що він все розуміє та наполягав на звільненні його від кримінальної відповідальності на підставі положень ст. 49 КК України. Таким чином апеляційний суд, отримавши відповідну особисту усну заяву обвинуваченого; переконавшись, що строк давності притягнення особи до відповідальності за вчинення кримінального правопорушення сплив; з`ясувавши позицію обвинуваченого та впевнившись у його добровільності та усвідомленні ним наслідків закриття кримінального провадження у зв`язку зі спливом строку давності, дійшов висновку про необхідність скасування вироку місцевого суду, закриття кримінального провадження відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України та звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, передбачених положеннями ст. 49 КК України. Тому доводи касаційних скарг ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_6 про те, що апеляційний суд, звільняючи обвинуваченого на підставі ст. 49 КК України від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, не роз`яснив йомусуть та наслідки такого звільнення, є необґрунтованими. Однак, за приписами ст. 405 КПК України апеляційний перегляд здійснюється згідно з правилами судового розгляду в суді першої інстанції з урахуванням особливостей, передбачених цією главою. Після виконання дій, передбачених статтями 342 - 345 цього Кодексу, і вирішення клопотань суддя-доповідач у необхідному обсязі доповідає зміст оскарженого судового рішення, доводи учасників судового провадження, викладені в апеляційних скаргах та запереченнях, і з`ясовує, чи підтримують свої апеляційні скарги особи, які їх подали. Установлений у ч. 2 ст. 405 КПК порядок визначення судом меж і предмета апеляційного перегляду, врахування позицій учасників судового провадження в аспекті реалізації положень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статей 7, 17, 284 цього Кодексу є гарантією забезпечення права на справедливий суд, недотримання якого призводить до невідповідності судового розгляду стандартам захисту прав людини, незабезпечення належної реалізації принципу презумпції невинуватості. Згідно зі ст. 404 КПК України апеляційна процедура передбачає оцінку оскаржуваного вироку на відповідність нормам кримінального та процесуального закону, фактичним обставинам кримінального провадження, а також дослідженим у судовому засіданні доказам. Апеляційний суд, розглянувши клопотання ОСОБА_7 щодо застосування до нього приписів ст. 49 КК України, в порушення вимог статей 404, 405, 419 КПК України, хоч і виклав доводи поданих апеляційних скарг, проте не перевірив та не дав відповіді на них, зокрема й насамперед в частині незгоди ОСОБА_7 із вироком місцевого суду щодо власної невинуватості, не навів висновків щодо законності, обґрунтованості і вмотивованості вироку. За таких обставин суд апеляційної інстанції повинен був розглянути подані апеляційні скарги, зокрема й насамперед щодо незаконності ухваленого обвинувального вироку, й після переконання у законності, обґрунтованості та вмотивованості обвинувального вироку щодо особи; у разі згоди цієї особи при належному роз`ясненні їй наслідків застосування положень ст. 49 КК України, ухвалити рішення про скасування такого вироку у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності за спливом строків давності й закрити кримінальне провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України. Крім того, при розгляді справи апеляційний суд не врахував сформульований висновок об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду в постанові від 12 вересня 2022 року (справа № 203/241/17, провадження № 51-4251кмо21) щодо застосування норм права, відповідно до якого, якщо особа звільняється від кримінальної відповідальності на підставі положень ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності, процесуальні витрати, понесені органом досудового розслідування та пов`язані зі здійсненням кримінального провадження, у тому числі й витрати на проведення експертиз, не стягуються з особи, кримінальне провадження щодо якої закрито на цій підставі, а відносяться на рахунок держави, окрім витрат, пов`язаних, зокрема, із залученням експерта стороною захисту. Допущенні судом апеляційної інстанції порушення вимог КПК України є істотними й з огляду на положення п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України є підставою для скасування оскарженого судового рішення. На підставі викладеного та керуючись статтями 434, 436-438, 440, 441, 442 КПК України, Верховний Суд ухвалив: Клопотання прокурора про передачу провадження на розгляд Третьої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду залишити без задоволення. Касаційні скарги захисника ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та прокурора задовольнити частково. Ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 07 грудня 2022 року щодо ОСОБА_7 скасувати та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції. Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3