Постанова Північно-західний апеляційний господарський суд № 918/727/22

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 травня 2023 року Справа № 918/727/22 Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Савченко Г.І., суддя Дужич С.П. , суддя Павлюк І.Ю. секретар судового засідання Соколовська О.В. за участю представників: прокурора Кректун О.А. відповідача - адвокат Оксимчук А.О., Нестерчук Р.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Рівненської області від 06.02.2023 у справі №918/727/22 (повний текст складений 08.02.2023, суддя В.Р. Войтюк) за позовом Керівника Вараської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Вараської міської ради до відповідача ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу будівлі в частині та зобов`язання повернути протирадіаційне укриття площею 138 кв.м. ВСТАНОВИВ: Рішенням Господарського суду Рівненської області від 06.02.2023 у справі №918/727/22 позов задоволений. Визнаний недійсним договір купівлі - продажу будівлі клубу від 11.05.2018, укладений між Сопачівською сільською радою та ОСОБА_1 , в частині відчуження протирадіаційного укриття площею 138 кв.м, що знаходиться у підвальному приміщенні будівлі клубу (загальною площею 873,3 кв. м) за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 повернути у власність територіальної громади в особі Вараської міської ради протирадіаційне укриття №64392 площею 138 кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Рівненської обласної прокуратури 4962 грн 00 коп. судових витрат. Вказане рішення мотивоване тим, що всупереч вищевикладених норм законодавства України, захисна споруда цивільного захисту комунальної власності приватизована, а тому одержане ОСОБА_1 в приватну власність протирадіаційне укриття, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 138 кв. м., підлягає поверненню Вараській міській раді Рівненської області. Не погоджуючись із ухваленим рішенням, ОСОБА_1 звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення у повному обсязі та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову. Розгляд скарги здійснювати за участі скаржника чи його представника. Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, скаржник зазначає, що в матеріалах справи відсутні облікова картка №30 від 13.01.1992 та інформація Вараської районної військової адміністрації, за адресою: село Сопачів, Вараського району, Рівненської області, вул. Івана Гузоватого буд. 7, знаходиться захисна споруда (протирадіаційне укриття під обліковим записом № 64392). На думку скаржника, відсутність доказів у справі є недоведеністю обставин справи, що мають значення для справи, які суд першої інстанції першої інстанції визнав встанволеними, зокрема, що належне приміщення скаржнику є чи містить у собі протирадіаційне укриття. Крім того, скаржник звертає увагу, що оскаржуване рішення прийняте за відсутності відповідача, суд першої інстанції належним чином не повідомив скаржника про розгляд справи. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.03.2023 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору. Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Рівненської області від 06.02.2023 у справі №918/727/22 залишено без руху. Встановлений скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом надання Північно-західному апеляційному господарському суду доказів сплати судового збору у розмірі 7443,00 грн протягом 10 днів з дня вручення копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху. 17.03.2023 на адресу суду від скаржника надійшла заява про усунення недоліків, до якої долучено копію квитанції від 15.03.2023 №0.0.2903483108.1 в розмірі 7443,00 грн. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.03.2023 відкрите апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Рівненської області від 06.02.2023 у справі №918/727/22. Розгляд апеляційної скарги призначений на 04.04.2023. 04.04.2023 на адресу суду від керівника Вараської окружної прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Рівненської області від 06.02.2023 в частині задоволення позовних вимог прокурора - без змін. 04.04.2023 на адресу суду від відповідача надійшла відповідь на відзив, в якому відповідач просить скасувати рішення господарського суду Рівненської області від 06.02.2023 у справі №918/727/22 у повному обсязі та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.04.2023 розгляд апеляційної скарги відкладений на 02.05.2023 об 10:30 год. Вараській окружній прокуратурі надати суду: для огляду облікову картку №30 від 13.01.1992; докази на підтвердження листа Головного управління Державної служби Украни з надзвичайних ситуацій у Рівненській області №62 26 1-10/62 26/2 від 02.02.2023 /а.с. 151, зворот/, з якого часу на обліку захисних споруд цивільного захисту (електоронному чи іншому) за адресою: Рівненська область, Вараський район, с. Сопачів, вул. Івана Гузоватого, 7, обліковано протирадіаційне укриття, що вбудоване у будівлю №64392, зокрема, також навність чи відсутність на обліку (електоронному чи іншому) спірного приміщення на дату укладення договору купівлі-продажу будівлі клубу. 02.05.2023 на адресу суду від відповідача надійшло заперечення проти доказів, наданих позивачем до суду, на підставі ч. 9 ст. 80 ГПК України: облікової картки по захисній споруді, розташованій в с. Сопачів, вул. Івана Гузоватого, 7 Вараської МТГ - протирадіаційне укриття №64392 та листа Вараського районного управління ДСНАС у Рівненській області №62 26 1-480/62 26/2 від 27.04.2023. 02.05.2023 на адресу суду від відповідача надійшло клопотання про оголошення перерви у судовому засіданні для належного ознайомлення з доказами, поданими прокурором, надання на них заперечень та доводів тривалістю 7 днів. 02.05.2023 на адресу суду від відповідача надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами, а саме: облікової картки по захисній споруді, розташованій в с. Сопачів, вул. Івана Гузоватого, 7 Вараської МТГ - протирадіаційне укриття №64392 та листа Вараського районного управління ДСНАС у Рівненській області №62 26 1-480/62 26/2 від 27.04.2023. В судовому засіданні представник скаржника та скаржник підтримали доводи апеляційної скарги з підстав, викладених в ній. Прокурор заперечив доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві. Колегія суддів, розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне зазначити наступне. Як вбачається із матеріалів справи, Керівник Вараської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Вараської міської ради звернулася до Господарського суду Рівненської області з позовом до відповідача ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу будівлі в частині та зобов`язання повернути протирадіаційне укриття площею 138 кв.м. Згідно з абзацами 1 і 2 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті. Водночас згідно з положеннями статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Суд звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. Разом з тим прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі №924/1237/17). Предметом даного судового спору є визнання недійсним договору купівлі-продажу будівлі в частині та зобов`язання повернути протирадіаційне укриття площею 138 кв.м. Статтею 54 вказаного Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення) рада у межах затверджених нею структури і штатів може створювати відділи, управління та інші виконавчі органи для здійснення повноважень, що належать до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад. Організаційні засади реалізації повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад щодо здійснення державної регуляторної політики визначаються Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності". Відповідно до ст. 140 Конституції України, ст. ст. 5, 10 Закону України "Про місцеве самоврядування" селищна рада є органом місцевого самоврядування, яка представляє відповідну територіальну громаду та здійснює від її імені та в її інтересах функції та повноваження місцевого самоврядування, а також окремі повноваження органів виконавчої влади. Прокурор вказує, що 11.05.2018 відповідачем відповідно до договору-купівлі продажу придбано будівлю клубу, розташовану за адресою: село Сопачів Володимирецького району Рівненської області, вул. Івана Гузоватого, буд. 7, загальною площею 873,3 кв. м. Відповідно до технічного паспорту на будівлю клубу розташованого за адресою село Сопачів Володимирецького району Рівненської області, вул. Гузоватого І., буд. 7, будівля клубу складається з будівлі (А-2), підвалу (Пд\А-2), вхідних сходів, приямків, прибудов тощо. Згідно інформації Вараської районної військової адміністрації, за адресою село Сопачів, Вараського району, Рівненської області, вул. Івана Гузового, 7, знаходиться захисна споруда (протирадіаційне укриття під обліковим записом № 6392), форма влансоті приватна, власник Нестерчук Р.Ю. Прокуратура зазначає, що вищевказаний договір укладено з порушенням законодавства України, тому, вбачаються правові підстави для визнання недійсним договору купівлі - продажу будівлі клубу від 11.05.2018 в частині включення до площі будівлі клубу площі протирадіаційного укриття, яке становить 138 кв.м, оскільки у вказаній частині договір укладений з порушенням вимог ст. 32 Кодексу цивільного захисту України. Таким чином, спірні правовідносини становлять "суспільний", "публічний" інтерес, водночас порушення прав територіальної громади є підставою для втручання органів прокуратури, у тому числі для звернення з позовом до суду щодо стягнення збитків. Суд дійшов висновку, що уповноваженим органом, який здійснює відповідні функції держави і який правомірно визначений прокурором як позивач, є Вараська міська рада, оскільки саме вона здійснює контроль за розпорядженням бюджетними коштами, а також за додержанням бюджетного законодавства. Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Отже, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, на яку також посилалися суди попередніх інстанцій у оскаржуваних судових рішеннях. Як убачається з матеріалів справи та установлено судом, на підтвердження вжиття заходів, які передують зверненню прокурора до суду для здійснення представництва інтересів держави, передбачених ч.ч. 3, 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурором додані до позовної зави відповідні листи. Зокрема, Окружною прокуратурою скеровано до Володимирецької селищної ради лист №52-1222вих-21 від 10.12.2021 щодо інформування прокуратури про заходи, вжиті до стягнення з ФОП Сяського Б.С. вартості неналежно виконаних робіт та завищених сум, а у разі невжиття заходів - повідомити про причини такого стану. Листом №02-23/2649 від 14.12.2021 Володимирецька селищна рада повідомила Вараську окружну прокуратуру, що заходи по стягненню збитків в судовому порядку не здійснювались та з позовом до ФОП Сяського Б.С. Володимирецька селищна рада не звертатиметься. У подальшому Вараська окружна прокуратура повідомила Володимирецьку селищну раду листом №52-133вих-22 від 08.02.2022, про те, що прокуратура вважає за необхідне захистити інтереси держави шляхом звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі Володимирецької селищної ради до ФОП Сяського Б.С. про стягнення збитків у розмірі 125 227 грн 82 коп. Таким чином, прокурором дотримано встановлений ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" порядок щодо звернення до органу, уповноваженого на захист майнових інтересів держави Володимирецької селищної ради, з повідомленням про виявлені порушення законодавства та надання розумного строку для відреагування на стверджуване порушення інтересів держави. У зв`язку з отриманням відповіді про непред`явлення позову та відсутність будь-яких посилань на вчинення дій для усунення виявлених порушень, прокурор правомірно скористався процесуальними повноваженнями щодо звернення з позовом до суду. Крім того, відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо впорядкуваня окремих питань організації та діяльності органів місцевого самоврядування і районних державних адміністрацій" сформована територіальна громада є правонаступником усього майна, прав та обов`язків розформованої територіальної громади. Відповідно до рішення Вараської міської ради № 46 від 15 грудня 2020 року "Про початок реорганізації Сопачівської сільської ради шляхом приєднання до Вараської міської ради", розпочато процедуру реорганізації Сопачівської сільської ради шляхом приєднання її до Вараської міської ради. Згідно п. 2 вищевказаного рішення Вараська міська рада є правонаступником усього майна, прав та обов`язків Сопачівської сільської ради. Відповідно до ст. 8 Закону України "Про добровільне об`єднання територіальних громад", здійснюється реорганізація відповідних юридичних осіб - сільських, селищних, міських рад, обраних територіальними громадами, що об`єдналися, та розміщених поза адміністративним центром об`єднаної територіальної громади, шляхом їх приєднання до юридичної особи - сільської, селищної, міської ради, розміщеної в адміністративному центрі об`єднаної територіальної громади. Згідно ч. 3 ст. 8 Закону України "Про добровільне об`єднання територіальних громад", об`єднана територіальна громада є правонаступником всього майна, прав та обов`язків територіальних громад, що об`єдналися, з дня набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною такою об`єднаною територіальною громадою. У разі об`єднання всіх територіальних громад одного району в одну об`єднану територіальну громаду все майно спільної власності територіальних громад такого району є комунальною власністю об`єднаної територіальної громади, а пов`язані з таким майном права та обов`язки належать об`єднаній територіальній громаді з дня набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною такою об`єднаною територіальною громадою. Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України "Про добровільне об`єднання територіальних громад", повноваження сільських, селищних, міських рад, сільських, селищних, міських голів, обраних територіальними громадами, що об`єдналися, завершуються в день набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною об`єднаною територіальною громадою. Враховуючи вищевикладене, Вараська міська рада є правонаступником усього майна, прав та обов`язків Сопачівської сільської ради Постановою Верховної Ради України "Про утворення та ліквідацію районів" від 17.07.2020 №807-ІХ, у Рівненській області утворено Вараський район (з адміністративним центром у місті Вараш) у складі територій Антонівської сільської, Вараської міської, Володимирецької селищної, Зарічненської селищної, Каноницької сільської, Локницької сільської, Полицької сільської, Рафалівської селищної територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України. Також, вказаною постановою у Рівненській області ліквідовано Володимирецький район. Судом встановлено, що відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Нестерчук Р.Ю. з 11.05.2018 є власником нерухомого майна - будівля клубу, яке розташоване за адресою: Рівненська область, Володимирецький район с. Сопачів, вул. Гузоватого І. 7, загальна площа якого становить 873,3 кв.м. 05.04.2017 між Сопачівською сільською радою Володимирецького району Рівненської області (орендодавець) та Фізичною особою - підприємцем Нестерчуком Романом Юрійовичем (орендар) укладено договір оренди, за яким орендодавець, на підставі рішення Сопачівської сільської ради Володимирецького району Рівненської області від 05.04.2017 №512, надає орендарю в строкове платне користування нежитлове приміщення (будівлю клубу) 873,3 кв.м., яка розташована по вул. Івана Гузоватого, 7, Володимирецького району, Рівненської області. Договір укладено строком на 5 років. У подальшому, на підставі рішення Сопачівської сільської ради Володимирецького району Рівненської області від 13.04.2018 за №651, 11.05.2018 між Сопачівською сільською радою (продавець) та ОСОБА_1 (покупець), укладено договір купівлі - продажу будівлі клубу, за яким продавець, передає у власність покупцю будівлю клубу, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 873,3 кв. м. Відповідно до технічного паспорту на будівлю клубу розташованого за адресою АДРЕСА_1 , від 22.04.2016, розробленого ФОП Карпюком І.В., будівля клубу складається з власне будівлі (А-2), підвалу (Пд\А-2), вхідних сходів, приямків, прибудов тощо. Прокурор в позовній заяві зазначає, що згідно інформації Вараської районної військової адміністрації, за адресою: село Сопачів, Вараського району, Рівненської області, вул. Івана Гузоватого буд. 7, знаходиться захисна споруда (протирадіаційне укриття під обліковим записом № 64392). Форма власності - приватна. Власник - ОСОБА_1 . Про наявність в приміщенні клубу в с. Сопачів колишнього Володимирецького району, Рівненської області, захисної споруди (протирадіаційне укриття) свідчить облікова картка №30 від 13.01.1992. В апеляційній скарзі та у судовому засіданні представник відповідача та відповідач поставили під сумнів існування облікової картки №30 від 13.01.1992, а також наявність чи відсутність грифу "ДСК" на вказаній обліковій картці Згідно ч. 4 ст. 74 ГПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів. Як зазначалося вище, прокуратура в позові зазначає, що про наявність в приміщенні клубу в с. Сопачів захисної споруди (протирадіаційне укриття) свідчить облікова картка №30 від 13.01.1992. Водночас, вказана картка в матеріалах справи відсутня. Прокурор в позовній заяві повідомляє, на виконання ст. 162 ГПК України, що облікова картка захисної споруди (інвентаризаційна картка) є документом, якому присвоєно гриф "ДСК" та не підлягає копіюванню, у зв`язку із чим, копія вказаного документа не долучена. Враховуючи приписи ч. 4 ст. 74 ГПК України, судом апеляційної інстанції витребовувалися: для огляду облікову картку №30 від 13.01.1992; докази на підтвердження листа Головного управління Державної служби Украни з надзвичайних ситуацій у Рівненській області №62 26 1-10/62 26/2 від 02.02.2023 /а.с. 151, зворот/, з якого часу на обліку захисних споруд цивільного захисту (електоронному чи іншому) за адресою: Рівненська область, Вараський район, с. Сопачів, вул. Івана Гузоватого, 7, обліковано протирадіаційне укриття, що вбудоване у будівлю №64392, зокрема, також навність чи відсутність на обліку (електоронному чи іншому) спірного приміщення на дату укладення договору купівлі-продажу будівлі клубу. На виконання вимог суду, прокурором 02.05.2023 надано суду для огляду оригінал облікової картки №30 від 13.01.1992, який оглянутий в судовому засіданні колегією суддів та представником скаржника і скаржником, що відображено у протоколі судового засідання від 02.05.2023. Оригінал облікової картки №30 від 13.01.1992 в судовому засіданні повернутий прокурору. Судом встановлено, що з оригіналу облікової картки №30 від 13.01.1992 вбачається, що в приміщенні клубу в с. Сопачів Володимирецького району, Рівненської області, знаходиться захисна споруда (протирадіаційне укриття). Згідно п. 2 вказаної карти, власником протирадіаційного укриття - зазначено сільську раду. Тип укриття - вбудоване. Вказане протирадіаційне укриття призначене для укриття населення с. Сопачів (п. 3 Картки). Дата здачі в експлуатацію - 1992 рік, площа - 138 м2. Вказана облікова картка містить гриф "ДСК". Колегія суддів не приймає до уваги посилання скаржника, що в обліковій картці №30 від 13.01.1992 не зазначено точної адреси укриття (не зазначено вулицю, номер будинку), оскільки скаржником не доведено, що на території с. Сопачів Володимирецького району, Рівненської області знаходяться інші приміщення клубу. Крім того, на виконання вимог ухвали Вараською окружною прокуратурою надано суду лист Вараського районного управління ГУ ДСНС у Рівненській області № 62 26 1-480/62 26/2 від 27.04.2023, відповідно до змісту якого протирадіаційне укриття №64392, яке знаходиться за адресою: Рівненська область, Вараський район, с. Сопачів, вул. Івана Гузоватого, 7, перебуває на електронному обліку захисних споруд з 10.03.2017, тобто з моменту набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України №138 від 10.03.2017 "Деякі питання використання захисних споруд цивільного захисту", якою затверджено відповідний Порядок створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку. Відповідно до пункту 16 вказаного Порядку, облік фонду захисних споруд ведеться в паперовій та електронній формі. Пунктами 19-22 Порядку встановлено, що ведення обліку фонду захисних споруд здійснюється шляхом складення в паперовій формі паспорта та облікової картки захисної споруди, а також ведення в паперовій та електронній формі книги обліку захисних споруд і книги обліку споруд подвійного призначення та найпростіших укриттів за формою, передбаченою вимогами щодо забезпечення нумерації та здійснення обліку фонду захисних споруд цивільного захисту, затвердженими МВС.Пунктом 23 Порядку встановлено, що ДСНС веде загальнодержавний електронний облік захисних споруд. Відповідно до пункту 24 Порядку надання грифа обмеження доступу інформації про фонд захисних споруд здійснюється відповідно до законодавства. Також прокурором повідомлено суд, що в ході проведення слідчим відділенням Вараського РВП ГУНП в Рівненській області досудового розслідування кримінального провадження № 42021185550000011 від 17.05.2021, в якому об`єднано кримінальні провадження № 42021185550000011 та № 42022185550000023 за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України, слідчим на підставі ухвали слідчого судді Кузнецовського міського суду Рівненської області від 20.09.2022 (справа №565/1102/22, провадження №1-кс/565/162/22) у Вараській районній військовій адміністрації вилучено облікову картку по захисній споруді, розташованій в с. Сопачів, вул. Івана Гузоватого, 7 ВараськоїМТГ-протирадіаційне укриття № 64392. Враховуючи вищенаведене, на момент прийняття Сопачівською сільською радою рішення №651 від 13.04.2018 "Про продаж об`єкта (приватизацію шляхом викупу) комунальної власності Сопачівської сільської ради" посадовим особам вказаної сільської ради та укладення договору - купівлі продажу будівлі клубу, загальною площею 873,3 кв. м., достовірно відомо про наявність за адресою Сопачів колишнього Володимирецького району, Рівненської області, вул. Івана Гузоватого буд. 7, захисної споруди цивільного захисту (протирадіаційне укриття під обліковим записом №64392). Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Відповідно до абз. 10 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Згідно із ч. 1. ст. 21 ЦКУ суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Відповідно до ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів. Відповідно до ч. 2 даної статті кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом: визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом. Відповідно до положень ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов`язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду. До відносин щодо припинення господарських зобов`язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Згідно зі статтею 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Статтею 215 Цивільного кодексу України визначено, що підставою недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Відповідно до ст. 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов`язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється. Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст.2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Відповідно до ч. 5 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду. Відповідно до ч. 1 ст. 32 Кодексу цивільного захисту України, до захисних споруд цивільного захисту належать: 1) сховище - герметична споруда для захисту людей, в якій протягом певного часу створюються умови, що виключають вплив на них небезпечних факторів, які виникають внаслідок надзвичайної ситуації, воєнних (бойових) дій та терористичних актів; 2) протирадіаційне укриття - негерметична споруда для захисту людей, в якій створюються умови, що виключають вплив на них іонізуючого опромінення у разі радіоактивного забруднення місцевості; 3) швидко споруджувана захисна споруда цивільного захисту - захисна споруда, що зводиться із спеціальних конструкцій за короткий час для захисту людей від дії засобів ураження в особливий період. Відповідно до ч. 12 ст. 32 Кодексу цивільного захисту України, захисні споруди цивільного захисту державної та комунальної власності не підлягають приватизації (відчуженню). Відповідно до п. 16 ч. 2 ст. 17 Кодексу цивільного захисту України, формування та реалізація заходів державної політики щодо створення, утримання та реконструкції фонду захисних споруд цивільного захисту, ведення їх обліку належить до повноважень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері цивільного захисту, яким є Державна служба України з надзвичайних ситуацій. Згідно з ч. 2 ст. 19 Кодексу цивільного захисту України, до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері цивільного захисту належить, зокрема, організація виконання вимог законодавства щодо створення, використання, утримання та реконструкції фонду захисних споруд цивільного захисту; визначення потреби фонду захисних споруд цивільного захисту; планування та організація роботи з дообладнання або спорудження в особливий період підвальних та інших заглиблених приміщень для укриття населення; прийняття рішень про подальше використання захисних споруд цивільного захисту державної та комунальної власності у разі банкрутства (ліквідації) суб`єкта господарювання, на балансі якого вона перебуває, та безхазяйних захисних споруд; організація обліку фонду захисних споруд цивільного захисту. Отже, законодавець визначив систему органів (як державної виконавчої влади, так і місцевого самоврядування), що здійснюють реалізацію державної політики у сфері цивільного захисту, з розмежуванням їх повноважень в залежності від статусу відповідного органу в структурі органів влади в Україні та виходячи із форми власності (державної, комунальної чи приватної) на захисну споруду, а також визначив органи місцевого самоврядування як такі, що відповідальні за прийняття рішень про використання захисних споруд цивільного захисту населення як державної, так комунальної власності. Судом встановлено, що всупереч вищевикладених норм законодавства України, захисна споруда цивільного захисту комунальної власності приватизована. Також захисна споруда відповідно до положень ч. 12 ст. 32 Кодексу цивільного захисту України, абз. 41 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", ч. 2 ст. 178 Цивільного кодексу України є обмежено обороноздатною річчю, позаяк не може відчужуватись із державної чи комунальної власності у приватну. Таким чином, на підставі встановлених обставин справи, вбачаються правові підстави для визнання недійсним договору купівлі - продажу будівлі клубу від 11.05.2018 в частині включення до площі будівлі клубу площі протирадіаційного укриття, яке становить 138 кв.м, оскільки у вказаній частині договір укладений з порушенням вимог ст. 32 Кодексу цивільного захисту України. Щодо посилань скаржника про відсутність копії облікової картки №30 від 13.01.1992 у матеріалах справи, що суперечить ч. 9 ст. 80 ГПК України, колегія суддів зазначає наступне. Згідно п. 50 розділу "Друкування і розмноження документів" Типової інструкції про порядок ведення обліку, зберігання, використання і знищення документів та інших матеріальних носіїв інформації, що містять службову інформацію, яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України №736 від 19.10.2016 розмноження документів з грифом Для службового користування здійснюється службою діловодства або іншим структурним підрозділом, визначеним розпорядчим документом установи, з дозволу керівника установи (його заступника) за умови оформлення замовлення за формою згідно з додатком 8 або відповідно до резолюції керівника установи. Керівник установи може у встановленому порядку делегувати повноваження щодо надання дозволу на розмноження таких документів керівникам структурних підрозділів, в яких документи опрацьовуються або зберігаються. Колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи відсутні замовлення згідно Додатку 8 Замовлення на розмноження документа з грифом Для службового користування, також відсутня резолюція керівника установи на копіювання вказаної облікової картки, прокурор не підтвердила щодо делегування повноважень щодо надання дозволу на розмноження облікової картки. Отже, у суду відсутні підстави для долучення копії облікової картки №30 від 13.01.1992 до матеріалів справи. Як зазначалося вище, прокурором для огляду надано оригінал вказаної облікової картки, яка оглянута і колегією суддів, і представником скаржника і скаржником. Представником скаржника і скаржником надано пояснення і свої міркування в ході судового засідання. Тому відсутні підстави для задоволення заперечення скаржника на підставі ч. 9 ст. 80 ГПК України (не брати до уваги докази, подані позивчаем) та оголошення в судовому засіданні перерви. Враховуючи вищевикладене, витребувана та надана для огляду прокурором облікова картка зареєстрована, оглянута та повернута з дотриманням вимог Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України та Типової інструкції про порядок ведення обліку, зберігання, використання і знищення документів та інших матеріальних носіїв інформації, що містять службову інформацію, яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України №736 від 19.10.2016. Частиною першою статті 216 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Частиною 2 статті 208 Господарського кодексу України визначено, що у разі визнання недійсним зобов`язання кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні все одержане за зобов`язанням, а за неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість грошима, якщо інші наслідки недійсності зобов`язання не передбачені законом. Таким чином, одержане Нестерчуком Р.Ю. в приватну власність протирадіаційне укриття, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 138 кв. м., підлягає поверненню Вараській міській раді Рівненської області. Колегія суддів дійшла висновку, що у даному випадку порушені норми Кодексу цивільного захисту України, Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", ч. 2 ст. 178 Цивільного кодексу України, тому позовні вимоги підлягають до задоволення. Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог. Щодо доводів скаржника про неналежне повідомлення про судові засідання в суді першої інстанції колегія суддів зазначає наступне. Як встановлено судом, судові повідомлення відповідачу надсилалися спочатку на адресу, зазначену у спірному договорі ( АДРЕСА_2 ), в подальшому - на адресу реєстарації відповідача ( АДРЕСА_3 ). Матеріали справи містять поштові повернення ухвал суду першої інстанції про відкладення підготовчого засідання, призначення до розгляду по суті справи з підстав: за закінченням терміну зберігання, адресат відсутній за вказаною адресою (а.с. 238 241, т. 4а). Відповідно до частини шостої статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Колегія суддів дійшла висновку, що відповідно до приписів п. 4 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України процесуальні документи суду у даній справі вважаються врученими скаржнику у день проставлення у поштовому відділенні відмітки адресат відсутній по даній адресі. А отже, сам лише факт неотримання стороною кореспонденції, якою суд, з дотриманням вимог процесуального закону, надсилав копію судового рішення (ухвал у даному випадку) за належною адресою, та яка повернулася в суд у зв`язку із закінченням терміну зберігання та відсутністю адресата за вказаною адресою, тобто неотриманням адресатом, не може вважатися неналежним повідомленням сторони про час та місце судового розгляду, оскільки зумовлена не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу (вказаної позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 29.01.2020 у справі №5015/1763/12). Таким чином, доводи скаржника про не повідомлення судом першої інстанції про судові засідання є безпідставними. Також суду апеляційної інстанції, разом із апеляційною скаргою, подана заява про застосування строку позовної давності. Судом встановлено, що суду першої інстанції відповідачем таке клопотання не подавалося та місцевим господарським судом не розглядалося. Оскільки доводи скаржника про не повідомлення судом першої інстанції про судові засідання є безпідставними, то заява про застосування строку позовної давності судом апеляційної інстанції не розглядається. Так як суд першої інстанції не розглядав клопотання про застосування строків позовної давності. Таким чином, доводи скаржника, викладені у апеляційній скарзі, є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Місцевим господарським судом повністю з`ясовані обставини, що мають значення для справи. Висновки, викладені в ухвалі місцевого господарського суду, відповідають обставинам справи. Судом не порушені та правильно застосовані норми матеріального та процесуального права. За таких обставин підстав для зміни, скасування рішення місцевого господарського суду не вбачається. Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на скаржника. Керуючись ст. ст. 269, 270, 271, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Рівненської області від 06.02.2023 у справі №918/727/22 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Рівненської області від 06.02.2023 у справі №918/727/22 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.

4. Матеріали справи №918/727/22 повернути до Господарського суду Рівненської області. Повний текст постанови складений "04" травня 2023 р. Головуючий суддя Савченко Г.І. Суддя Дужич С.П. Суддя Павлюк І.Ю.