Постанова 4873 № 910/7163/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "18" квітня 2023 р. Справа№ 910/7163/22 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Шаптали Є.Ю. суддів: Іоннікової І.А. Мальченко А.О. при секретарі Токаревій А.Г. за участю представників учасників справи: згідно протоколу судового засідання від 18.04.2023 розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Фермерського господарства "Ланецького" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2022 у справі 910/7163/22 (суддя Н.І. Зеленіна, повний текст рішення складено та підписано 14.12.2022) за позовом Фермерського господарства "Ланецького" до відповідачів:

1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінінтелект-Плюс"

2. Акціонерного товариства "Прокредит Банк" про визнання недійсним договору ВСТАНОВИВ: Фермерське господарство «Ланецького» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінінтелект-Плюс», Акціонерного товариства «Прокредитбанк» про визнання недійсним договору поруки від 23.11.2021, який укладено між ТОВ «Фінінтелект-Плюс» та АТ «Прокредитбанк» на забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що спірний договір є фіктивним, оскільки на момент укладення договору сторонам було відомо про неплатоспроможність позивача, відкриття провадження у справі про банкрутство позивача та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів. Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.11.2022 відмовлено повністю у задоволенні позовних вимог Фермерського господарства «Ланецького» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінінтелект-Плюс», Акціонерного товариства «Прокредит Банк» про визнання недійсним договору. Вказане рішення мотивоване недоведеністю позивачем порушення його прав з боку відповідачів. Не погодившись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Фермерське господарство «Ланецького» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення Господарського суду у Києві у справі 910/7163/22 від 30 листопада 2022 року та ухвалити нове рішення, яким позов ФГ «Ланецького» про визнання недійсним договору поруки від 23 листопада 2021 року, укладеним між ТОВ «Фінінтелект - ПЛЮС» та АТ «ПРОКРЕДИТБАНК» на забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, укладеним між АТ «ПРОКРЕДИТАНК» та ФГ «Ланецького», а саме: за Рамковою угодою №FW115.1034 від 01.09.2015 (зі змінами від 16.12.2016) та укладеним на її підставі: Договором про відкриття кредитної лінії №115.46444/FW/115.1034 від 16.12.2016; Договором про надання траншу №115.46684/FW/115.1034 від 28.03.2017 задовольнити. Скаржник стверджує, що оспорюваний договір поруки укладений на забезпечення зобов`язань ФГ «Ланецького», яке на момент укладання оспорюваного договору було неплатоспроможним, оскільки щодо нього було порушено провадження у справі про банкрутство та в період мораторію, коли виконання вимог, на які поширюється мораторій, було неможливим, а тому укладений договір є фіктивним. 23.12.2022 безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Фермерського господарства «Ланецького» на рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2022 у справі 910/7163/22. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.12.2022 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у наступному складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Тарасенко К.В., Іоннікова І.А. Головуючий суддя Шаптала Є.Ю. перебував у щорічній відпустці з 28.12.2022 по 30.12.2022 03.01.2023 до Північного апеляційного господарського суду від Фермерського господарства «Ланецького» надійшла заява про доповнення до апеляційної скарги, у якій апелянт зазначає наступне: - судом при винесенні оскаржуваного рішення було неповно з`ясовано обставини справи, зокрема про те, що спірний договір укладено під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів; - судом не встановлено тих обставин, що внаслідок укладення і виконання оспорюваного правочину договору поруки та переходу права вимоги нового кредитора змінено обсяг відповідальності боржника за зобов`язанням, змінений строк його виконання, змінено і кредитора, якому слід виконати зобов`язання, а дії відповідачів прямо впливають на права боржника та кредиторів у провадженні про банкрутство ФГ «Ланецького». Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/27/23 від 09.01.2023, у зв`язку з перебуванням судді Тарасенко К.В. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 09.01.2023 матеріали справи, разом з апеляційною скаргою передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Іоннікова І.А., Мальченко А.О. На час надходження апеляційної скарги матеріали справи №910/7163/22 на адресу Північного апеляційного господарського суду не надходили, у зв`язку з чим ухвалою від 09.01.2023 відкладено вирішення питання щодо апеляційної скарги Фермерського господарства «Ланецького» на рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2022 у справі 910/7163/22 до надходження матеріалів справи на адресу Північного апеляційного господарського суду; доручено Господарському суду міста Києва надіслати матеріали справи №910/7163/22 на адресу Північного апеляційного господарського суду. 30.01.2023 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/7163/22. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2023 у справі №910/7163/22 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фермерського господарства «Ланецького» на рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2022 у справі № 910/7163/22 та призначено до розгляду на 28.03.2023. 10.03.2023 до канцелярії суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінінтелект-Плюс» надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому відповідач заперечує проти доводів апеляційної скарги, наголошуючи на тому, що оспорюваний правочин не порушує права та інтереси скаржника, та просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін. 28.03.2023 у судовому засіданні оголошено перерву до 04.04.2023. У зв`язку із оголошенням повітряної тривоги, розгляд апеляційної скарги Фермерського господарства «Ланецького» на рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2022 у справі 910/7163/22 не відбувся 04.04.2023. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.04.2023 призначено справу за апеляційною скаргою Фермерського господарства «Ланецького» на рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2022 у справі 910/7163/22 до розгляду на 18.04.2023. 18.04.2023 до канцелярії суду надійшли: - від Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінінтелект-Плюс» - клопотання про приєднання до матеріалів справи та врахування постанови Верховного Суду від 06.04.2023 у справі №902/560/20; - від Акціонерного товариства «Прокредит Банк» - заява про розгляд справи без участі уповноваженого представника відповідача-2; - від представника Фермерського господарства «Ланецького» - клопотання про відкладення розгляду справи. У судове засідання 18.04.2023 з`явився представник відповідача, заперечив проти доводів апеляційної скарги та просив суд відмовити у її задоволенні. Представники позивача та відповідача-2 в судове засідання не з`явилися. Судом враховано, що відповідач-2 подав заяву про розгляд справи без його участі, зазначивши, що в попередньому судовому засіданні його представник надав пояснення, а прибути в дане засідання представник відповідача-2 не може, тому просить суд розглядати справу без його участі та відмовити в задоволенні апеляційної скарги. Щодо клопотання позивача про відкладення розгляду справи судова колегія зазначає наступне. Скаржник у поданому до суду 18.04.2023 клопотанні просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату у зв`язку з неможливістю забезпечити участь в судовому засіданні уповноваженого представника. Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу У відповідності до ч. 2 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження. Частиною 3 ст. 56 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника. Судом враховано, що у своїх рішеннях Європейський суд неодноразово наголошував, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Суд апеляційної інстанції враховує також правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України», згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. При цьому на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов`язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи. Відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Дослідивши обставини справи та доводи клопотання, колегія суддів вважає його необґрунтованим, оскільки подане клопотання не містить обґрунтування обставин, на які посилається скаржник, як і не містить обгрунтування обов`язковості участі представника у судовому засіданні. Крім того, скаржником до клопотання про відкладення не надано доказів на підтвердження неможливості забезпечення участі представника позивача в судовому засіданні. При цьому, колегія суддів звертає увагу, що явка сторін в судове засідання судом обов`язковою не визнавалась, а скаржник не позбавлений права направити іншого представника чи здійснити самопредставництво, оскільки про дату, час та місце розгляду справи скаржник був повідомлений належним чином та завчасно, а свою позицію висловив письмово в поданій апеляційній скарзі та доповненнях до неї. Колегія суддів також враховує, що справа перебуває в провадженні апеляційного господарського суду вже досить тривалий час, а тому, з метою забезпечення принципу розумності строків розгляду спору, судова колегія відхиляє клопотання апелянта про відкладення розгляду справи. Оскільки явка учасників апеляційного провадження в судове засідання не була визнана обов`язковою, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, зокрема, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими їм процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, беручи до уваги строки розгляду апеляційної скарги, встановлені Господарським процесуальним кодексом України, суд апеляційної інстанції вбачає за можливе розглядати дану апеляційну скаргу за відсутності позивача за наявними у справі матеріалами. Згідно з частиною першою статті 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі. У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 23.11.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінінтелект-Плюс» (поручитель) та Акціонерним товариством «ПроКредитБанк» (кредитор) було укладено договір поруки, відповідно до умов якого поручитель поручається перед кредитором за виконання усіх зобов`язань позичальника виключно в межах суми 1 180 000,00 грн як солідарний боржник з позичальником. Відповідно до розділу І договору, позичальником є ФГ «Ланецького», а кредитні договори - це договори з усіма діючими та майбутніми змінами та/або доповненнями до них укладені на підставі Рамкової угоди №FW115.1034 від 01.09.2015, а саме договір про відкриття кредитної лінії №115.46444/FW115.1034 від 16.12.2016 та договір про надання траншу №115.46684/FW115.1034 від 28.03.2017. Встановлена договором порука у повному обсязі поширюється на зобов`язання позичальника, термін виконання яких настав або настане у майбутньому, враховуючи зобов`язання пов`язані з порушенням кредитних договорів, що виникають на підставі кредитних договорів (п. 2.2 договору). Як вбачається з умов договору поруки, укладенням договору поруки, в разі виконання поручителем своїх зобов`язань в повному обсязі, порядку та строки передбачені цим договором, кредитор зобов`язується: зарахувати погашення заборгованості в сумі 1 180 000,00 грн; здійснити списання (прощення) залишку суми заборгованості в повному обсязі згідно передбаченої в кредитора процедури, але в будь-якому випадку не пізніше 31.12.2021; не одержувати задоволення вимог кредитора за рахунок забезпечення та не вчиняти дії по задоволенню вимог кредитора за рахунок забезпечення, протягом терміну дії цього договору; протягом трьох робочих днів з моменту погашення поручителем заборгованості звернутися до відповідного ВДВС з письмовою заявою про повернення виконавчих документів про стягнення заборгованості з позичальника та солідарних боржників на підставі наказів про примусове виконання рішення Господарського суду Вінницької області у справі №902/61/19. Звернувшись до суду з даним позовом, позивач стверджує, що спірний договір є фіктивним, оскільки на моменту укладення договору сторонам було відомо про неплатоспроможність позивача, відкриття провадження у справі про банкрутство позивача та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів. У свою чергу відповідачі заперечили щодо заявлених позовних вимог, зазначивши, що дія мораторію поширюється виключно на боржника - ФГ «Ланецького», яке не є стороною спірного договору; договір є фактично виконаним; а внаслідок виконання умов оскаржуваного договору фактично відбулася заміна кредитора у зобов`язанні. При цьому, позивачем не доведено належними та допустимими доказами фіктивність спірного договору. Суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, з чим погоджується колегія суддів з огляду на наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. За змістом ст. 3, 15 та 16 ЦК України правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. За результатами розгляду такого спору має бути визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце. Цивільне право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (абзац перший частини другої статті 215 ЦК України). Оспорюваний правочин визнається недійсним судом, якщо одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом (ч. 3 ст. 215 ЦК). Тобто існують причини для спору з приводу дійсності правочину, який оспорюється. Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №916/3156/17. У постанові Верховного Суду від 16.10.2020 у справі №910/12787/17 викладено правову позицію, яка ґрунтуються на тому, що позивач, реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого він не є, зобов`язаний: довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси. Водночас, суд має перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин. Порушення права пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. Суд враховує, що оспорюваний правочин укладено між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінінтелект-Плюс» (поручитель) та Акціонерним товариством «ПроКредитБанк», тобто позивач не є стороною оспорюваного договору. Позивач зазначає, що ухвалою Господарського суду Вінницької області від 28.01.2022 у справі №902/560/20 приєднано заяву ТОВ «Фінінтелект-Плюс» від 23.12.2021 про відкриття провадження у справі про банкрутство ФГ «Ланецького», заборгованість за якою обґрунтована, зокрема, спірним договором поруки. Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 10.11.2022, яка залишена без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.10.2023: відмовлено у відкритті провадження у справі про банкрутство Боржника за Заявою ТОВ "Фінінтелект-Плюс"; задоволено Заяву ПП "Експертне агентство"; відкрито провадження у справі про банкрутство Боржника за Заявою ПП "Експертне агентство"; визнано вимоги ініціюючого кредитора - ПП "Експертне агентство" в розмірі 2913807,47 грн боргу, 24810,00 грн судового збору, 58500,00 грн авансування на депозитний рахунок суду грошової винагороди арбітражного керуючого; введено процедуру розпорядження майном Боржника до 01.05.2023; призначено розпорядником майна Боржника Голубенко Олену Василівну тощо. Також суд враховує, що постановою Верховного Суду від 06.04.2023 у справі №902/560/20 постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.01.2023 та ухвалу Господарського суду Вінницької області від 10.11.2022 у справі №902/560/20 скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції. В апеляційній скарзі позивач стверджує, що внаслідок укладення і виконання оспорюваного правочину договору поруки та переходу права вимоги нового кредитора змінено обсяг відповідальності боржника за зобов`язанням, змінений строк його виконання, змінено і кредитора, якому слід виконати зобов`язання, а дії відповідачів прямо впливають на права боржника та кредиторів у провадженні про банкрутство ФГ «Ланецького». Заперечуючи щодо доводів апеляційної скарги, ТОВ «Фінінтелект-Плюс» зазначає, що дія мораторію поширюється виключно на боржника - ФГ «Ланецького», яке не є стороною спірного договору, договір є фактично виконаним, а внаслідок виконання умов оскаржуваного договору фактично відбулася заміна кредитора у зобов`язанні. Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Що ж стосується порушеного права, то таким слід розуміти такий стан суб`єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб`єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов`язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав. Аналіз наведених вище норм дає змогу дійти висновку, що підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову. Перевіривши матеріали справи та доводи учасників справи, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами порушення його прав як боржника у зобов`язанні. Крім того, судом не встановлено обставин, що внаслідок укладення і виконання спірного договору поруки, та відповідно переходу прав вимоги до нового кредитора, було змінено обсяг відповідальності боржника за зобов`язаннями, термін їх виконання, або іншим чином вплинула на правове становище боржника у грошових зобов`язаннях. Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, дійшовши висновку про безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог. У даному випадку судом першої інстанції правильно встановлено фактичну відсутність у позивача порушеного відповідачами права, яке підлягало б захисту, що зумовлює відмову у задоволенні позову. Згідно з статтею 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Підсумовуючи викладене, з огляду на недоведеність позивачем порушення його прав з боку відповідачів, які б підлягали судовому захисту, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню. Усі інші доводи та міркування учасників справи, окрім зазначених в мотивувальній частині, судом апеляційної інстанції враховано, однак вони не спростовують наведених вище висновків суду та не можуть бути достатньою підставою для скасування рішення суду першої інстанції. Апеляційний господарський суд, перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи учасників справи, дійшов висновку, що судом першої інстанції за результатами розгляду справи було прийнято законне та вмотивоване рішення на підставі належних та допустимих доказів, а скаржником у поданій апеляційній скарзі вищенаведені висновки суду першої інстанції не спростовано. Отже, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2022 у справі №910/7163/22. Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права. За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кузнєцов та інші проти Російської Федерації» зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи «Серявін та інші проти України», «Проніна проти України») і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року). Суд апеляційної інстанції зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 р. N 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 р. N3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін. Колегія суддів зазначає про те, що при апеляційному перегляді не встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права щодо винесення судом першої інстанції рішення, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду, наведені в оскаржуваному рішенні. За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2022 у справі №910/7163/22 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається. З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Фермерського господарства «Ланецького» на рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2022 у справі №910/7163/22 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта. Керуючись ст.ст. 129, 231, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фермерського господарства "Ланецького" - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2022 у справі 910/7163/22 - залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

4. Матеріали справи № 910/7163/22 повернути до господарського суду першої інстанції. Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ГПК України. Повний текст постанови складено та підписано 26.04.2023. Головуючий суддя Є.Ю. Шаптала Судді І.А. Іоннікова А.О. Мальченко