Постанова 4872 № 916/2072/22

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _____________________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 травня 2023 року м. ОдесаСправа № 916/2072/22 м. Одеса, проспект Шевченка, 29, зал судових засідань Південно-західного апеляційного господарського суду №6 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі: головуючого судді Савицького Я.Ф., суддів: Колоколова С.І., Разюк Г.П., секретар судового засідання Турук Д.В., за участю представників учасників судового процесу: від позивача: Черкасова О.А., за ордером; від відповідача: не з`явився; від третьої особи: не з`явився; розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства МТБ Банк на ухвалу Господарського суду Одеської області про стягнення штрафу в порядку процесуального примусу від 30 січня 2023 року (повний текст складено 30.01.2023) у справі №916/2072/22 за позовом: Публічного акціонерного товариства МТБ Банк до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Фінбізнесгруп за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю М-БУД Груп про: стягнення 16 184 000,00 грн., - суддя суду першої інстанції: Бездоля Д.О. час та місце винесення ухвали: 30.01.2023, м. Одеса, проспект Шевченка, 29 Господарський суд Одеської області Учасники процесу належним чином повідомлені про час і місце засідання суду. В судовому засіданні 04.05.2023 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови. В С Т А Н О В И В: Публічне акціонерне товариство (ПАТ) МТБ Банк (далі також - позивач, Банк) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) Фінбізнесгруп (далі також відповідач, Товариство) про стягнення з відповідача 16 184 000,00 грн., заборгованості за кредитним договором від 12.03.2021 №К08027/2021, з яких: 16 000 000,00 грн. основний борг за кредитом, 184 000,00 грн. прострочені проценти за користування кредитними коштами. На стадії підготовчого провадження ТОВ Фінбізнесгруп було подано до суду першої інстанції клопотання (а.с. 139-149, т.1), в якому останній просить суд, зокрема, визнати дії позивача зловживанням процесуальними правами та вирішити питання про притягнення ПАТ МТБ Банк до відповідальності за зловживання процесуальними правами. В обґрунтування вказаного клопотання відповідач посилається на те, що позивачем вчиняються дії з метою маніпуляції автоматичним розподілом, про що свідчить подання позивачем заяви про забезпечення позову до подання позову у справі №916/2363/22 і подання ідентичного позову до відповідача у справі №916/2605/22, не повідомляючи суд про наявність у суді вже відкритого провадження у даній справі - №916/2072/22, а навпаки, заявляючи у цій справі клопотання про залишення позову без розгляду. При цьому, у наведених справах підстави позову і сторони є однаковими. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 30.01.2023 у справі №916/2072/22 (суддя Д.О. Бездоля) застосовано до Публічного акціонерного товариства МТБ Банк захід процесуального примусу у вигляді штрафу; стягнуто з Публічного акціонерного товариства МТБ Банк в дохід Державного бюджету штраф у сумі 8 052,00 грн. Посилаючись на приписи ст.ст. 42, 131, 132, 135 Господарського процесуального кодексу України, суд першої інстанції дійшов висновку, зокрема, що ПАТ МТБ Банк не міг не розуміти, що одночасне подання декількох позовів до одного і того ж відповідача з тим же предметом і підставами позову може бути кваліфіковане судом як зловживання процесуальними правами. При цьому, вирішуючи питання щодо застосування заходу процесуального примусу саме до Банку, місцевий господарський суд виходив з того, що вищевказані дії вчинялись представником позивача від імені Банку, який на власний розсуд обирав свого представника та визначав його повноваження. В цей же час, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про необізнаність Банку про їх вчинення представником, зокрема, проведення службового розслідування, наявність вимог (претензій) до адвоката, звернення банку до КДКА щодо адвоката тощо. Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, Публічне акціонерне товариство МТБ Банк звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 30.01.2023 у справі №916/2072/22 та постановити нове рішення, яким у задоволені заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Фінбізнесгруп про визнання дій позивача зловживанням процесуальними правами відмовити. Зокрема, посилаючись на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 17.12.2021 у справі №910/12501/21, апелянт вважає, що дії представника Банку адвоката Гусельщикової М.А. у межах справи №916/2072/22 не є зловживанням процесуальними правами, та тим паче маніпуляцією автоматизованим розподілом справ, а є результатом допущення технічних помилок. Також, Банк наполягає на тому, що на час звернення до суду з позовом у межах даної справи - справи №916/2072/22, інші позови між цими ж сторонами та з того самого предмету на розгляді будь-якого господарського суду були відсутні, що виключає маніпуляцію автоматизованим розподілом справ. Більш детально доводи ПАТ МТБ Банк викладені в апеляційній скарзі. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.02.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства МТБ Банк на ухвалу Господарського суду Одеської області від 30.01.2023 у справі №916/2072/22 та призначено розгляд справи на 30 березня 2023 о 12:00 год. Однак, 30.03.2023 судове засідання не відбулось, у зв`язку із перебуванням головуючого судді Савицького Я.Ф. у період з 07.03.2023 по 17.04.2023 (включно) у відпустці. Ухвалою суду апеляційної інстанції від 18.04.2023 учасників справи №916/2072/22 повідомлено про те, що розгляд апеляційної скарги у даній справі відбудеться 04 травня 2023 року о 12:30 год. 27.04.2023 до Південно-західного апеляційного господарського суду від представника ПАТ "МТБ Банк" адвоката Гусельщикової М.А. надійшли пояснення до апеляційної скарги, в яких адвокат зазначає про хибність висновку суду першої інстанції щодо розцінення дій Банку як маніпуляцію авто розподілом судових справ з підстав, викладених у вказаних поясненнях. У судовому засіданні 04.05.2023 представник апелянта підтримав вимоги своєї апеляційної скарги. Інші учасники справи в судове засідання представників не направили, про причини неявки суд не повідомили. Про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином. Апеляційний суд зазначає, що з метою повного, об`єктивного та всебічного розгляду апеляційної скарги, враховуючи обставини, пов`язані зі запровадженням в Україні воєнного стану та у зв`язку із перебуванням головуючого судді Савицького Я.Ф. у відпустці з 07.03.2023 по 17.04.2023, а також з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства МТБ Банк на ухвалу Господарського суду Одеської області про стягнення штрафу в порядку процесуального примусу від 30.01.2023 у справі №916/2072/22 розглядається поза межами строку, встановленого статтею 273 Господарського процесуального кодексу України, у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій і вирішення справи з метою забезпечення належного судового захисту. Водночас, згідно з ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторін, явка учасників судового процесу ухвалою суду не визнана обов`язковою, строк розгляду апеляційної скарги закінчився, а затягування строку розгляду скарги в даному випадку може призвести до порушення прав особи, яка з`явилася до суду апеляційної інстанції, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників відповідача та третьої особи. У судовому засіданні 04.05.2023 оголошено вступну та резолютивну частини постанови. За приписами пункту 16 частини 1 статті 255 Господарського процесуального кодексу України, окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про стягнення штрафу в порядку процесуального примусу. Згідно з частиною 1 статті 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі. Відповідно до частини 1 статті 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Згідно зі ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Беручи до уваги межі перегляду справи у суді апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши присутнього в судовому засіданні представника апелянта, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи в іх сукупності правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства при винесенні оскаржуваної ухвали, Південно-західний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків. Як встановлено судом першої інстанції, підтверджено матеріалами справи та перевірено апеляційною колегією: - 23.08.2022 ПАТ МТБ Банк (підписант адвокат М.А.Гусельщикова) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до ТОВ Фінбізнесгруп про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором від 12.03.2021 №К08027/2021 у загальному розмірі 16 184 000,00 грн., з яких: 16 000 000,00 грн. основного боргу за кредитом, 184 000,00 грн. прострочених процентів за користування кредитними коштами; - ухвалою Господарського суду Одеської області у складі судді Бездолі Д.О. від 13.09.2022 судом було відкрито провадження у справі №916/2072/22 за вказаною позовною заявою Банку; - 19.09.2022 ПАТ МТБ Банк (підписант адвокат М.А.Гусельщикова) було подано до Господарського суду Одеської області заяву про забезпечення позову до подання позову (а.с. 80-84, т.2), в якій останній просив суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, яке належить ТОВ Фінбізнесгруп (відповідачу), в межах суми боргу у розмірі 16 184 000,00 грн. (вже заявленої з тих же підстав у справі №916/2072/22). У вказаній заяві позивач повідомив суду, що Банк протягом 10 днів пред`явить позов про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором №К08027/2021 від 12.03.2021. Таким чином, Банк не повідомив суд про розгляд справи №916/2072/22. - 21.09.2022 Господарським судом Одеської області у складі судді Желєзної С.П. було розглянуто вищевказану заяву позивача про забезпечення позову до подання позову та постановлено ухвалу про її задоволення (а.с. 141-143, т.1); - в цей же день, тобто 21.09.2022, Банк (підписант адвокат М.А.Гусельщикова) подав у цій справі №916/2072/22 клопотання про залишення позову без розгляду (а.с. 137-138, т.1); - 05.10.2022 Банком (підписант адвокат М.А.Гусельщикова) було подано до Господарського суду Одеської області позовну заяву про стягнення з ТОВ Фінбізнесгруп на користь позивача заборгованості за кредитним договором №К08027/2021 від 12.03.2021 у загальному розмірі 16 184 000,00 грн., з яких: 16 000 000,00 грн. основного боргу за кредитом, 184 000,00 грн прострочених процентів за користування кредитними коштами (а.с. 143 зворотна сторінка 147, т.1). У цій позовній заяві позивач (підписант адвокат М.А.Гусельщикова) вказав суду відомості про те, що Банк підтверджує, що ним не подано іншого позову до відповідача (ТОВ Фінбізнесгруп) з тим самим предметом та з тих самих підстав. Вказану позовну заяву відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.10.2022 було передано на розгляд судді Нікітенку С.В., з присвоєнням єдиного унікального номеру судової справи №916/2605/22. Водночас, судом першої інстанції було встановлено, що позов, поданий у межах справи №916/2605/22, є ідентичним позову, що розглядається судом у цій справі за №916/2072/22 (позови подані до того ж відповідача, з тим самим предметом спору та з тих самих підстав). - відповідно до даних КП Діловодство спеціалізованого суду, Господарським судом Одеської області у складі судді Нікітенко С.В. було постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі №916/2605/22 за позовом, що поданий Банком 05.10.2022, у зв`язку з тим, що на час звернення ПАТ МТБ Банк з даною позовною заявою у провадженні Господарського суду Одеської області вже перебувала справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, тобто справа №916/2072/22; - після цього, а саме 07.11.2022, представником позивача у судовому засіданні у межах справи №916/2072/22, при розгляді заяви про залишення позову без розгляду, було усно заявлено суду клопотання про відкликання цієї заяви. Правовідносини суду з кожним учасником процесу підпорядковані досягненню головної мети - винесення законного та обґрунтованого рішення, а також створення особам, що беруть участь у справі, процесуальних умов для забезпечення захисту їх прав, а також прав та інтересів інших осіб. Господарський процесуальний обов`язок сторони - це належна поведінка сторони в господарському судочинстві, що вимагається та забезпечується процесуальним законом, а також кореспондує суб`єктивному процесуальному праву суду. Процесуальні права надані законом тим особам, які беруть участь у процесі для сприяння суду при розгляді справ, для сприяння їх правильному вирішенню, і кожного разу, коли сторона у справі вчиняє будь-яку процесуальну дію не з цією метою, а задля досягнення якихось сторонніх цілей (для введення суду в оману, для затягування розгляду, для створення перешкод опоненту) вона виходить за межі дійсного змісту свого права, тобто зловживає ним. Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України закріплені права та обов`язки учасників справи, серед яких, зокрема, виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу. Приписами частин першої та другої статті 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема: подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями. При цьому, апеляційний суд звертає увагу на те, що наведена норма не містить імперативної заборони стороні подавати клопотання (заяви, позовні заяви) для вирішення питання, за відсутності інших підстав або нових обставин, а лише надає можливість суду визнати такі дії зловживанням процесуальними правами залежно від конкретних обставин. Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/16497/19, від 17.12.2021 у справі №910/12501/21. Разом з цим, принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав. Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб. Обов`язок добросовісного користування процесуальними правами передбачає їх використання не на шкоду іншим учасникам, а також не всупереч завданням господарського судочинства. Зловживання правом - це свого роду спотворення права. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право (аналогічна позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.05.2018 у справі №910/1873/17). У вирішенні питання про визнання тих чи інших дій зловживанням процесуальними правами, позиція учасника справи є важливою, але не вирішальною, оскільки законодавець відносить відповідні повноваження до виключної компетенції судів. Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 11.12.2019 у справі №58/505 та від 28.04.2020 у справі №910/6245/19, від 17.12.2021 у справі №910/12501/21. Судова колегія вважає, що суд першої інстанції цілком обґрунтовано та правильно визнав зловживанням процесуальними правами вищенаведені дії ПАТ МТБ Банк, оскільки позивачем з 23.08.2022 по 05.10.2022 було подано до господарського суду низку позовів, за якими відкривались судові провадження, оскільки за результатами автоматизованого розподілу відповідні позовні заяви потрапили на розгляд різних суддів Господарського суду Одеської області, а позивач не повідомляв суд про існування вже відкритих судових справ за ідентичними позовними вимогами Банку. Так, місцевим господарським судом правильно зазначено, що не зважаючи на те, що судом було відкрито провадження у цій справі за №916/2072/22 та призначено у справі підготовче засідання, про що позивач був повідомлений ухвалою суду від 13.09.2022 (довідка про доставку електронного листа - а.с. 136, т. 1), Банк подав до суду 19.09.2022 у загальному порядку заяву про вжиття заходів забезпечення позову до подання позову, в якій вказав недостовірні відомості стосовно того, що Банк лише має намір подати позов, який в цей же час вже перебував на розгляді суду в межах цієї справи. Крім того, станом на час перебування справи №916/2072/22 на розгляді в суді, Банк подав до суду аналогічний позов до відповідача у справі №916/2605/22. Тобто, у Господарському суді Одеської області одночасно перебували ідентичні позовні заяви ПАТ МТБ Банк, за автоматизованим розподілом яких відповідні позови були передані розгляд різним суддям, з присвоєнням єдиних унікальних номерів судових справ, а саме: №916/2072/22, №916/2363/22 та №916/2605/22. При цьому, судова колегія враховує, що після подання Банком заяви про вжиття заходів забезпечення позову до подання позову та вирішення господарським судом вказаної заяви, з постановленням судового рішення від 21.09.2022 у справі №916/2363/22, позивач в цей же ден подав у справі №916/2072/22 заяву про залишення позову без розгляду. Апеляційна колегія цілком погоджується з тим, що законом передбачено право позивача надати до суду заяву про залишення позову без розгляду, а тому, вказані дії Банку щодо подання у справі №916/2072/22 заяви про залишення позову без розгляду самі по собі не є зловживанням процесуальними правами. Однак, апеляційна колегія також враховує, що після подання наведеної заяви про залишення позову без розгляду у справі №916/2072/22, Банк подав до суду згаданий вище позов до відповідача у справі №916/2605/22 (незважаючи на те позов у справі №916/2072/22 ще знаходився на розгляді суду) і відкликав заяву про залишення позову без розгляду у справі №916/2072/22, як тільки позивачу було відмовлено у відкритті провадження у справі №916/2605/22, у зв`язку з поданням позивачем позовної заяви до того ж відповідача, з тими ж вимогами та з тих самих підстав. Судова колегія повністю погоджується із місцевим господарським судом, який зазначив, що вищевикладені дії позивача свідчать про вчинення позивачем послідовних дій, метою яких була маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями та намагання здійснити вплив на склад суду, а саме:

1. Банк спочатку подав позов у справі №916/2072/22; 2. потім подав заяву про забезпечення позову до подання позову у справі №916/2363/22; 3. далі, подав заяву про залишення позову у справі №916/2072/22 без розгляду; 4. далі, подав позов у справі №916/2605/22; 5. після відмови у відкритті провадження у справі №916/2605/22 - відкликав заяву про залишення позову без розгляду у справі № 916/2072/22. Апеляційна колегія не враховує доводи апелянта про те, що у вищевказаних діях позивача мала місце технічна помилка, жодних відомостей про існування у справах №№916/2605/22, 916/2363/22 (заяв позивача про допущення помилок, описок тощо, і судових рішень з цього приводу) у суду немає. Також, з огляду на вищевикладене, судова колегія критично ставиться до посилання апелянта на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 17.12.2021 у справі №910/12501/21 та зазначає про відмінність обставин у справі №910/12501/21 з даною справою, оскільки у наведеній апелянтом справі Верховним Судом досліджувалось визнання зловживанням процесуальними правами обставина подання позивачем до суду декілька разів позовних заяв без усунення раніше визначених судом недоліків, у зв`язку з чим останні залишались судом без розгляду. Крім того, Верховним Судом було зазначено про відсутність дослідження обставин щодо ідентичності предмета спору та підстав позовних заяв, які декілька разів надавались до суду позивачем, проте, у даній справі - №916/2072/22 ці обставини є встановленими. Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені Господарським процесуальним кодексом України. Так, частиною 1 статті 131 Господарського процесуального кодексу України визначено, що заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених в суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства. Заходами процесуального примусу є: попередження; видалення із залу судового засідання; тимчасове вилучення доказів для дослідження судом; штраф (стаття132 Господарського процесуального кодексу України). Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 135 Господарського процесуального кодексу України, суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству. За частиною 3 статті 135 Господарського процесуального кодексу України, у випадку невиконання процесуальних обов`язків, зловживання процесуальними правами представником учасника справи суд, з урахуванням конкретних обставин справи, може стягнути штраф як з учасника справи, так і з його представника. При цьому, колегія судів звертає увагу на те, що законом надано суду право на свій розсуд визначати вид заходу процесуального примусу. Отже, суд першої інстанції, встановивши факт зловживання позивачем процесуальними правами, правомірно застосував до нього штраф. Частиною 7 статті 12 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення. Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2023 року 2 684,00 гривень. Отже, розмір застосованого штрафу - 3 прожиткових мінімумів для працездатних осіб (8 052,00 грн.) відповідає положенням ст. 135 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до частини 5 статті 135 Господарського процесуального кодексу України, ухвала про стягнення штрафу є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Стягувачем за таким виконавчим документом є Державна судова адміністрація України. Згідно зі статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх доводів і вимог. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (стаття 86 Господарського процесуального кодексу України). З огляду на викладене, судова колегія зазначає, що доводи, викладені апелянтом в апеляційній скарзі, відхиляються судовою колегією, оскільки не спростовують обставин, які на підставі належних та допустимих доказів встановлені у даній справі судом першої інстанції. Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9.12.1994). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99 від 27.09.2001). Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Отже, зазначені рішення Європейського суду з прав людини суд апеляційної інстанції застосовує у цій справі як джерело права. За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ухвала суду першої інстанції ґрунтується на фактичних обставинах та прийнята відповідно до норм чинного законодавства, а тому підстави для її скасування відсутні. Отже, відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги. Відповідно до частини 4 статті 135 Господарського процесуального кодексу України постанова суду апеляційної інстанції за результатами перегляду ухвали про накладення штрафу є остаточною і оскарженню не підлягає. З огляду на те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає то в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі сплати судового збору за подання та розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта. Керуючись ст.ст. 255, 269, 270, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу, Південно-західний апеляційний господарський суд П О С Т А Н О В И В: Ухвалу Господарського суду Одеської області від 30.01.2023 у справі №916/2072/22 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення. Постанова є остаточною та не підлягає оскарженню. Повний текст складено 04.05.2023 року Головуючий суддя Савицький Я.Ф. Суддя Колоколов С.І. Суддя Разюк Г.П.