Постанова 4822 № 723/4496/22

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 04 травня 2023 року м. Чернівці Справа № 723/4496/22 Провадження №22-ц/822/357/23 Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Литвинюк І. М. суддів: Височанської Н.К., Перепелюк І.Б., секретар Петранюк Ю.Т., учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач Сторожинецька міська рада, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну ОСОБА_1 на рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 22 лютого 2023 року, головуючий у І-й інстанції Дячук О.О., ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 у грудні 2022 року звернулася до суду з позовом до Сторожинецької міської ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини. В обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що народилася вона ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Стара Жадова Чернівецького району та на даний час зареєстрована та проживає в АДРЕСА_1 . Зазначала, що 31 січня 1981 року уклала шлюб з ОСОБА_2 , у зв`язку з чим змінила своє прізвище на « ОСОБА_3 ». ІНФОРМАЦІЯ_2 померла її мати ОСОБА_4 , яка проживала в АДРЕСА_2 , разом з нею на день її смерті ніхто не проживав та не був зареєстрований. Після смерті матері відкрилася спадщина і вона є спадкоємцем першої черги після її смерті, спадкоємці за заповітом відсутні. Будучи спадкоємцем за законом, у встановлений законом шестимісячний строк після смерті матері вона не зверталась до органів нотаріату, оскільки тривалий час хворіла. Просила надати їй додатковий строк для прийняття спадщини за законом після смерті матері ОСОБА_4 тривалістю один місяць з дня набрання рішенням законної сили. Рішенням Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 22 лютого 2023 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка, будучи обізнаною про смерть матері, протягом встановленого для подання заяви про прийняття спадщини строку не звернулася із такою заявою. Належних доказів того, що вона хворіла, не надала, до суду не з`явилась, а подала заяву про розгляд справи у її відсутності, хоча в позовній заяві зазначила, що підтвердить обставини хвороби, будучи допитаною у судовому засіданні. На зазначене рішення суду позивач ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Посилається на те, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, порушено норми матеріального та процесуального права. Зазначає, що вона тривалий час хворіла, що є поважною причиною, та такою, що пов`язана з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами. Вона належним чином не повідомлена про дату та час розгляду справи, а тому не мала можливості бути допитаною у суді в якості свідка. У лікарню вона не зверталася, а тому у неї немає жодних довідок. Єдиним доказом того, що вона тривалий період хворіла, можуть бути показання свідків, а також її показання, будучи допитаною у якості свідка. Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Заслухавши доповідь судді, пояснення позивача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви, доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступного. Судом першої інстанції та матеріалами справи встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Стара Жадова померла ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_1 . З копії свідоцтва про народження Серії НОМЕР_2 , виданого повторно 15 листопада 2022 року, вбачається, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є батьками ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Відповідно до копії свідоцтва про укладення шлюбу Серії НОМЕР_3 встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_6 31.01.1981 року уклали шлюб, актовий запис №5, після реєстрації якого ОСОБА_6 обрала прізвище « ОСОБА_3 ». З довідок, виданих Старожадівським старостинським округом Сторожинецької міської ради №864 від 18.11.2022 року та 873 від 22.11.2022 року, вбачається, що ОСОБА_4 була зареєстрована та проживала в АДРЕСА_2 , на момент її смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 біля неї ніхто не проживав та не був зареєстрований. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї (частина третя статті 1268 ЦК України). Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України). Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України). За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (частина третя статті 1272 ЦК України). У постанові Верховного Суду України від 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17 зроблено висновок, що «право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Правила частини третьої 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними». При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України). У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року у справі № 459/2973/18 (провадження № 61-12504св21) зазначено, що: «поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої зави; 2) ці обставини визнані судом поважними. Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом України у постанові від 23 серпня 2017 року № 6-1320цс17, а також у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду: від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16 (провадження № 61-6700св19), від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18 (провадження № 61-10136св19), від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18 (провадження № 61-21447св19)». При цьому, вирішуючи питання поважності причин пропущення шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України, для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини кожної справи. Як свідчить тлумачення частини третьої статті 1272 ЦК України до поважних причин пропуску строку для прийняття спадщини мають відноситися причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця щодо подачі заяви про прийняття спадщини. Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не реалізував право на прийняття спадщини через відсутність об`єктивних, непереборних, істотних труднощів, то правові підстави доля встановлення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні. В матеріалах справи відсутня інформація про заведення спадкової справи після смерті ОСОБА_4 . Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачка, будучи обізнаною про смерть матері, не звернулася протягом встановленого для подання заяви про прийняття спадщини строку із причин, які суду не відомі, оскільки вона не надала суду належних доказів того, що хворіла, до суду не з`явилась подала заяву про розгляд справи у її відсутності, хоча в позовній заяві зазначила, що підтвердить обставини хвороби, будучи допитаною у судовому засідання в якості свідка. За таких обставин, суд першої інстанції, встановивши відсутність об`єктивних, непереборних, істотних труднощів для ОСОБА_1 щодо подачі заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , зробив обґрунтований висновок про відмову у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 до Сторожинецької міської ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини. Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про не повідомлення ОСОБА_1 про дату та час розгляду справи, оскільки з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 двічі подавала клопотання про розгляд справи у її відсутності, а саме від 10 січня 2023 року та від 21 лютого 2023, що свідчить про обізнаність позивачки про дату, час та місце розгляду справи. Відповідно до частин першої четвертої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій Стаття 76 ЦПК України визнає доказами будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 77 ЦПК України). Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанова Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі №917/1307/18). Колегія суддів вважає, що належних та допустимих доказів для спростування висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції, передбачених статтями 76, 77, 78 ЦПК України, чи порушень норм процесуального права, які можуть бути підставою для скасування рішення відповідно до статті 376 ЦПК України, апеляційна скарга не містить. Доводи апелянта по своїй суті зводяться до незгоди з висновком суду першої інстанції щодо установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом при розгляді зазначеної справи. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Зважаючи на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дав належну оцінку зібраним доказам, правильно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, відтак дійшов законної та обґрунтованої позиції при вирішенні справи. Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при розгляді справи апеляційним судом, а тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції при апеляційному розгляді відсутні. Враховуючи наведене, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 22 лютого 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий І.М. Литвинюк Судді: Н.К. Височанська І.Б. Перепелюк