Постанова 4857 № 380/2113/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 травня 2023 рокуЛьвівСправа № 380/2113/23 пров. № А/857/5246/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого-судді Курильця А.Р., суддів Гінди О.М., Мікули О.І., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 06 березня 2023 року про повернення позовної заяви в справі №380/2113/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити дії, - суддя в 1-й інстанції Гавдик З.В., час ухвалення рішення 06.03.2023 року, місце ухвалення рішення м.Львів, дата складання повного тексту рішення не зазначено, ВСТАНОВИВ: У лютому 2023 року ОСОБА_1 (далі позивач) звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі ГУ ПФУ у Львівській області, відповідач), в якому просила: 1) визнати протиправним рішення ГУ ПФУ у Львівській області від 27.07.2022 № 25302/7 про відмову у перерахунку пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»; 2) зобов`язати ГУ ПФУ у Львівській області перевести ОСОБА_1 з пенсії за вислугу років, яка призначена на підставі пункту «б» частини 1 статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», на пенсію за вислугу років на підставі пункту «а» частини 1 статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з 13.11.2013, виходячи з вислуги років - 27 років 11 місяців 03 дні, та здійснити перерахунок та виплату пенсії, з урахуванням раніше виплачених коштів. Ухвалою судді Львівського окружного адміністративного суду від 06 березня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити дії повернуто позивачу. Не погоджуючись з вказаною ухвалою, позивач подала апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить зазначене судове рішення скасувати та ухвалити нове про направлення справи для продовження розгляду. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що вимога про визнання протиправним рішення про відмову у перерахунку пенсії, є передумовою для зобов`язання здійснити такий перерахунок, отже заявлені вимоги нерозривно пов`язані матеріально-правовим змістом, тобто є однією позовною вимогою. Відповідач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що відповідно до частини 4 статті 304 КАС України, не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції. Колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу в порядку письмового провадження відповідно до ч. 2 ст. 312 КАС України. Відповідно до матеріалів справи, ухвалою судді Львівського окружного адміністративного суду від 08.02.2023 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків шляхом подання оригіналу документа про сплату судового збору в розмірі 1073,60 грн. На виконання зазначеної ухвали позивачем подано до суду заяву з обґрунтуванням способу усунення недоліків позовної заяви. Ухвалою від 17.02.2023 року продовжено строк для усунення недоліків позовної заяви встановлений ухвалою судді від 08.02.2023 року. На адресу суду надійшла заява, в якій позивач, з посиланням на те, що позовні вимоги про визнання протиправним акта, дії чи бездіяльності як передумови для застосування інших способів захисту є однією вимогою, просила відкрити провадження в адміністративній справі. Однак ухвалою судді Львівського окружного адміністративного суду від 06 березня 2023 року позовну заяву повернуто позивачу. Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем заявлено дві позовні вимоги, перша про визнання рішення суб`єкта владних повноважень протиправними та друга про зобов`язання вчинити певні дії, з метою ефективного способу захисту прав позивача, що на думку суду не є передумовою позовних вимог про протиправність спірного рішення, оскільки різні підстави і предмет доказування. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а оскаржувану ухвалу скасувати з таких підстав. За правилами ч. 1 ст. 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви, зокрема, з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161 цього Кодексу. Відповідно до частини першої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків. Згідно з пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо останній не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху у встановлений судом строк. Частиною третьою статті 161 КАС України передбачено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір» (надалі також Закон № 3674-VI). Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI ставка судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру фізичною особою судовий збір становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Згідно з ч. 3 ст. 6 Закону № 3674-VI у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру. Так, при постановленні ухвали про залишення позовної заяви без руху, суд першої інстанції керувався тим, що позивач заявила дві вимоги немайнового характеру, а саме: 1) визнати протиправним рішення ГУ ПФУ у Львівській області від 27.07.2022 № 25302/7 про відмову у перерахунку пенсії за вислугу років відповідно до Закону України № 2262-XII; 2) зобов`язати ГУ ПФУ у Львівській області перевести ОСОБА_1 з пенсії за вислугу років, яка призначена на підставі пункту «б» частини 1 статті 12 Закону України № 2262-XII, на пенсію за вислугу років на підставі пункту «а» частини 1 статті 12 Закону України № 2262-XII з 13.11.2013, виходячи з вислуги років - 27 років 11 місяців 03 дні, та здійснити перерахунок та виплату пенсії, з урахуванням раніше виплачених коштів. Колегія суддів вважає помилковими такі обґрунтування суду першої інстанції, та враховує правовий висновок про застосування норм Закону України «Про судовий збір» при визначенні розміру судового збору за подання позовної заяви, в якій об`єднано декілька вимог немайнового характеру, зроблений Верховним Судом в постанові від 12.11.2019 у справі № 640/21330/18, у постанові від 05.06.2020 у справі № 280/5161/19, відповідно до якого вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумови для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов`язати прийняти рішення, вчинити дії чи утриматися від їх вчинення тощо), як способу усунення наслідків протиправності акта, дій чи бездіяльності, є однією вимогою. Аналізуючи вказані вище законодавчі положення та зміст позовних вимог, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що вимоги визнати протиправним рішення пенсійного органу про відмову у перерахунку пенсії за вислугу років та зобов`язати відповідача перевести позивача на пенсію за вислугу років лише в сукупності забезпечують ефективний захист порушених прав позивача, є способом захисту лише одного права на перерахунок пенсії, а тому є однією вимогою немайнового характеру, а не двома, як зазначав суддя суду першої інстанції. З огляду на викладене, колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції про те, що адміністративний позов ОСОБА_2 містить дві вимоги немайнового характеру, за які відповідно остання повинна була сплатити судовий збір в розмірі 2147, 20 грн. що послужило підставою для залишення позовної заяви без руху та повернення такої з тих підстав, що позивач сплатила судовий збір не в повному обсязі. Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. У зв`язку з наведеним, залишення позову без руху з підстав, передбачених законом (невідповідність позовної заяви вимогам щодо її змісту, несплата судового збору тощо) не є порушенням права на справедливий судовий захист. Разом з тим, Європейський суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. За висновками Європейського суду з прав людини, загалом, прийнятним вважається встановлення в національному законодавстві процесуальних обмежень та вимог з метою належного здійснення правосуддя; проте вони не повинні підривати саму суть права на доступ до суду (рішення Європейського суду з прав людини від 16 грудня 1992 року у справі "Хаджіанастасіу проти Греції", пункти 32-37). У Рішенні Європейського суду з прав людини від 08.04.2010 р. у справа "Меньшакова проти України" (Заява № 377/02) у п. 52 "Суд повторює, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Таким чином, він втілює в собі "право на суд", яке, згідно з практикою Суду, включає в себе не тільки право ініціювати провадження, але й право розраховувати на "розгляд" спору судом (Рішення у справі "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ЕСПЛ 2002-II)". У справі "Мушта проти України" ЄСПЛ нагадує, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Таким чином, суд першої інстанції не врахував наведені вище норми права, у зв`язку із чим дійшов передчасного висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви. З врахуванням усіх вищенаведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувану ухвалу необхідно скасувати як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права, оскільки доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, а тому апеляційна скарга підлягає до задоволення, оскаржувана ухвала, як така, що перешкоджає подальшому провадженню у справі скасуванню, і направленню справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст. 229, 242, 243, 246, 250, 310, 315, 317, 320, 321, 322, 325 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 06 березня 2023 року про повернення позовної заяви в справі №380/2113/23 скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя А. Р. Курилець судді О. М. Гінда О. І. Мікула Повне судове рішення складено 03 травня 2023 року.