Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/23272/21

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД __________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 03 травня 2023 р.м.ОдесаСправа № 420/23272/21 Головуючий в 1 інстанції: Балан Я.В. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Домусчі С.Д. суддів: Семенюка Г.В., Шляхтицького О.І., розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 січня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання провести нарахування та виплату індексації грошового забезпечення, В С Т А Н О В И В: Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просив суд: - визнати протиправними дії відповідача щодо застосування січня 2016 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку його індексації грошового забезпечення в період з 16.09.2016 року по 28.02.2018 року; - зобов`язати відповідача нарахувати і виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 16.09.2016 року по 28.02.2018 року включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року в сумі 62221,09 гривень з урахуванням раніше виплачених сум; - визнати протиправними дії відповідача щодо невиплати індексації грошового забезпечення в повному обсязі за період з 01.01.2014 до 31.12.2015; - зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення у повному обсязі за період з 01.01.2014 по 31.12.2015, з врахуванням базового місяця для нарахування йому індексації - січня 2008 року. В обґрунтування позову зазначав, що у період проходження ним військової служби нарахування грошового забезпечення відповідачем здійснювалось не в повному обсязі, а саме: не в повному розмірі нараховувалась та виплачувалась індексація грошового забезпечення, яка є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці і її проведення, у зв`язку зі зростанням споживчих цін, є обов`язковим для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. Зазначав, що індексація грошового забезпечення не виплачена станом і на день подання позову. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24 січня 2022 року частково задоволений позов ОСОБА_1 . Визнана протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 до 28.02.2018. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення в період з 16.09.2016 до 28.02.2018. В решті позову відмовлено. Не погоджуючись із зазначеним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що судом першої інстанції не враховано практику Верховного Суду та неправомірно відмовлено у задоволенні позовної вимоги щодо визначення січня 2008 року як базового місяця для нарахування індексації грошового забезпечення, визнавши цю вимогу передчасною, оскільки відповідач при розгляді цієї справи вже заперечує правильність застосування місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січня 2008 року. Відповідач своїм процесуальним правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Суд встановив, що позивач у період з 16.09.2016 до 16.09.2020 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 20.09.2020 року №260 позивач звільнений з військової служби у запас за пп. "й" п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (які уклали контракт на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію, та які вислужили не менше 24 місяців військової служби за контрактом, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу під час особливого періоду) та з 30.09.2020 виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення військової частини НОМЕР_1 , відповідно до наказу №186 від 30.09.2021 (а.с. 13, 16). 18.10.2021 позивач, через свого представника, звернувся до відповідача із заявою про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період проходження військової служби (а.с. 19). Листом від 26.10.2021 за вих №154/181/1-960 відповідач повідомив апелянта про виплату йому індексації грошового забезпечення в повному об`ємі в межах фінансування з січня 2014 року (базовий місяць серпень 2012 року, березень, серпень та грудень 2014 року, січень та квітень 2015 року, січень 2016 року, березень 2018 року) (а.с. 20). Також позивачу було повідомлено, що в архівних документах вч НОМЕР_2 (у т.ч. військових частин НОМЕР_3 та НОМЕР_1 ) відображене нарахування грошового забезпечення апелянту за період з квітня 2014 до грудень 2014, з виплатою індексації лише у грудні 2014 (а.с. 18-19). Вирішуючи спір та частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на індексацію грошового забезпечення за спірний період з 01.01.2016 до 28.02.2018, але питання про те, який базовий місяць буде використаний відповідачем при нарахуванні індексації є передчасним, оскільки у суду відсутні відомості, що станом на час розгляду справи права позивача в цій частині порушені. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог які стосуються періоду з січня 2044 року по грудень 2015 року, суд першої інстанції виходив з того, що в цей період, відбувалася зміна грошового забезпечення позивача, а тому застосування відповідачем місяців в яких відбувалась зміна розміру грошового забезпечення, як базових місяців для нарахування індексації грошового забезпечення є правомірним, оскільки у контексті нової редакції Порядку №1078 січень 2008 року слід вважати базовим місяцем для обчислення індексації з 01.01.2016 року, тобто з наступного місяця після запровадження нового правового регулювання, що набрало чинності у грудні 2015 року. Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд дійшов такого висновку. За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що апелянт не згоден з рішенням суду першої інстанції в частині відмови в здійсненні нарахування та виплати на користь позивача індексації грошового забезпечення в частині визначення січня 2008 року як базового місяця для нарахування індексації грошового забезпечення, та в частині, якою відмовлено у задоволенні позовних вимог, що стосуються періоду з січня 2014 року по грудень 2015 року, а тому апеляційний суд, виходячи із визначених у ч.1 ст.308 КАС України меж перегляду судом апеляційної інстанції, переглядає дану справу в межах доводів апеляційної скарги. Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» №1282-ХІІ від 03.07.1991 року (далі - Закон №1282-ХІІ). Згідно зі ст.2 Закону №1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Статтею 4 Закону №1282-ХІІ визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення, у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін. У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення, яким визначені правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення (надалі - Порядок №1078). Згідно з п.2 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби. Пунктом 5 Порядку №1078 визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Таким чином, відповідно до положень пунктів 2, 5 Порядку №1078 для визначення базового місяця для проведення індексації доходів необхідно обрати місяць, у якому заробітна плата працівника зросла за рахунок її постійних складових. Отже, підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення посадових окладів особи. Тобто, початок відліку для обчислення індексу споживчих цін є місяць підвищення посадового окладу. З цього місяця значення індексу споживчих цін приймають за 1 або 100 відсотків, а приріст індексу розраховується з наступного місяця. При цьому, нарахування індексації проводиться в місяці, наступному за місяцем, у якому був офіційно опублікований індекс інфляції. Згідно з п.10-2 Порядку №1078 (в редакції, яка застосовується з 01.12.2015 року) для працівників, військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, яких переведено на іншу роботу (місце проходження служби) на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або іншу місцевість та у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці (умов проходження служби) у разі продовження такими особами роботи (проходження служби), для новоприйнятих працівників, військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, а також для тих, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати (грошового забезпечення), передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу), за посадою, яку займає працівник, військовослужбовець, поліцейський, особа рядового і начальницького складу. З наведеного вбачається, що місяць, в якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових, в даному випадку окладу), є базовим при проведенні індексації. Дана норма стосується також і новоприйнятих військовослужбовців, що передбачено п.10-2 Порядку №1078. На момент виникнення спірних правовідносин визначення розміру посадових окладів військовослужбовців здійснювалося відповідно до Постанови КМУ «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 07.11.2007 №1294 (далі - постанова №1294), яка набрала чинності 01.01.2008, та якою було затверджено схеми посадових окладів військовослужбовців. Постанова №1294 була чинною до дати набрання чинності Постанови КМУ «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704, якою встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців, а саме 01.03.2018. Отже, з 01.12.2015 базовим місяцем для розрахунку індексації грошового забезпечення є січень 2008 року. Механізм індексації має універсальний характер, позаяк індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру. Своєю чергою, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють наступне виникнення права на отримання індексації (пункт 44 постанови Верховного Суду від 27.04.2021 у справі № 380/1513/20). Згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 19.07.2019 у справі № 240/4911/18, від 07.08.2019 у справі № 825/694/17, від 20.11.2019 у справі № 620/1892/19, виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення. Реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (постанова Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 206/4411/16-а). У цій справі позивач звернувся до суду за захистом права на індексацію свого грошового забезпечення у відповідний період, оскільки відповідач цієї індексації не нараховував і не виплачував та одночасно з цим не визнавав права позивача на її отримання. Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивач, перебуваючи на військовій службі, мав право на отримання індексації грошового забезпечення у спірний період, проте вона йому не нарахована й не виплачена через протиправну бездіяльність відповідача, оскільки на підставі закону у відповідача існував обов`язок вчинити конкретні дії на користь позивача, але ним цей обов`язок не був виконаний. При цьому, суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що відсутність законодавчого механізму для нарахування та виплати індексації за періоди, в яких була відсутня фінансова можливість такої виплати, не є підставою для позбавлення особи права на отримання коштів, виплата яких передбачена законом. На цій підставі суд першої інстанції ухвалив рішення про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиплати позивачеві індексації грошового забезпечення у спірний період та про зобов`язання відповідача нарахувати й виплати позивачу таку індексацію. Аналізуючи наведені положення законодавства і обставини справи, апеляційний суд погоджується із висновком суд першої інстанції про наявність підстав для задоволення вказаних позовних вимог із застосуванням спонукаючих засобів впливу шляхом зобов`язання відповідача виправити порушення у спосіб вчинення конкретної дії на користь позивача. Водночас апеляційний суд вважає необґрунтованими висновки суду першої інстанції про передчасність позовних вимог щодо зобов`язання відповідача здійснити нарахування індексації із встановленням для обчислення індексації місяця підвищення тарифної ставки (окладу) січень 2008 року через дискреційність повноважень відповідача, виходячи з того, що розрахунок індексації грошового забезпечення є компетенцією відповідача, як органу, в якому позивач проходив службу і який виплачував йому грошове забезпечення. Вказаний висновок суду першої інстанції обґрунтовували тим, що указані дії є дискрецією роботодавця, при тому, що предметом цього спору, є саме перевірка бездіяльності/дій відповідача щодо ненарахування позивачу індексації, а питання базового місяця обчислення, на думку судів, пов`язується вже з виконанням рішення суду. Стосовно дискреційних повноважень, апеляційний суд вказує, що Верховний Суд суд неодноразово зазначав, що такими є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом подібних повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може". У такому випадку дійсно суд не може зобов`язати суб`єкта владних повноважень обрати один із правомірних варіантів поведінки, оскільки який би варіант реалізації повноважень не обрав відповідач, кожен з них буде правомірним, а тому це не порушує будь-чиїх прав. Водночас повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний і законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку (до прикладу, постанови Верховного Суду від 13.12.2018 у справі № 802/412/17-а, від 11.04.2018 у справі № 806/2208/17). Відтак, за умови останнього підвищення військовослужбовцям посадового окладу в січні 2008 року, місяцем для розрахунку індексації грошового забезпечення для цілей застосування Порядку № 1078 (із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2019 № 1013) є січень 2008 року. З наведеного слідує логічний висновок, що у спірному періоді повноваження державних органів щодо визначення "місяця підвищення тарифних ставок (окладів)" для цілей застосування Порядку № 1078 (із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2019 № 1013) не були дискреційними, оскільки нормами означеного Порядку установлено лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки відповідної установи галузі бюджетної сфери - проведення індексації грошових доходів у разі перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, встановленого у розмірі 103 відсотки, починаючи з місяця останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку обіймає працівник, яким для військовослужбовців у спірному періоді був січень 2008 року. Близьких за змістом висновків дійшов і Верховний Суд у постанові від 27.04.2023 по справі №420/15397/21. За таких обставин, суд першої інстанції, належним чином установивши фактичні обставини справи, допустив неправильне застосування норм матеріального права та дійшов помилкового висновку в частині дискреційності повноважень відповідача щодо визначення місяця підвищення тарифної ставки (окладу) позивача для розрахунку індексації грошового забезпечення за період 01.12.2015 до 28.02.2018. При цьому апеляційний суд відхиляє як помилкові доводи апеляційної скарги, які стосуються періоду з січня 2014 до листопада 2015, та погоджується і з висновками суду першої інстанції про те, що Постанова №1079 (із змінами, які набрали чинності з 01.12.2015) не містить вказівок про те, що її положення застосовуються до правовідносин щодо нарахування індексації за період до набрання нею чинності (тобто, зворотна дія в часі). За приписами Постанови №1079 до 01.12.2015 року за працівником при його переведенні на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі або організації, а також переведенні на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість зберігалася сума індексації, але тільки за умови, якщо збільшення заробітної плати є меншим від суми індексації за відповідний місяць; в іншому випадку місяць збільшення заробітної плати стає новим базовим. Матеріалами справи підтверджено, що у період з 01.01.2014 року по 30.11.2015 року, відповідачем під час розрахунку базового місяця для нарахування індексації позивачеві використовувалися: березень 2014 року, березень та серпень 2014 року (оскільки розмір грошового забезпечення позивача фактично збільшився на 199,20 гривень). З урахуванням того, що фактичні обставини справи суд першої інстанції встановив повно, але неправильно застосував норми матеріального права в частині, тобто у цьому випадку вирішення спору залежить від застосування норм матеріального права, то апеляційний суд за правилами частини першої статті 317 КАС України, уважає за необхідне рішення суду першої інстанції, змінити в частині мотивів щодо визначення місяця підвищення тарифної ставки (окладу) позивача для розрахунку індексації грошового забезпечення та щодо періоду з якого підлягають відновленню порушені права та у резолютивній частині, шляхом викладення його абзацу другого та третього у редакції цієї постанови. З огляду на результат апеляційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають. Керуючись ст. 19 Конституції України, ст. ст. 2-12, 72-78, 242, 257, 308, 311, 315, 317, 321, 325, 328 КАС України, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 січня 2022 року у справі № 420/23272/21 - змінити в частині мотивів щодо визначення місяця підвищення тарифної ставки (окладу) позивача для розрахунку індексації грошового забезпечення січня 2008 року. Змінити резолютивну частину рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 січня 2022 року у справі № 420/23272/21, виклавши його абзац другий та третій у такій редакції: «Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 до 28.02.2018. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 до 28.02.2018 із застосуванням місяця підвищення, за яким починається обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року». В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 січня 2022 року у справі № 420/23272/21 залишити без змін. Встановити судовий контроль за виконанням постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03 травня 2023 року у справі № 420/23272/21. Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 подати до Одеського окружного адміністративного суду протягом 30 днів з дня отримання постанови апеляційного суду, звіт про виконання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03 травня 2023 року. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, за наявності яких постанова апеляційного суду може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення складено 03.05.2023 Головуючий суддя Домусчі С.Д. Судді Семенюк Г.В. Шляхтицький О.І.