Постанова 4850 № 200/4413/22

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 травня 2023 року справа №200/4413/22 м. Дніпро Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Компанієць І.Д., суддів: Гайдара А.В., Казначеєва Е.Г., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30 січня 2023 року у справі № 200/4413/22 (головуючий І інстанції Загацька Т.В.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив: - скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 056230001477 від 10.02.2022 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, згідно з ч. 3 ст. 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити ОСОБА_1 з 08.06.2021 пенсію за віком на пільгових умовах, відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області подати до Донецького окружного адміністративного суду у двомісячний строк після набрання чинності рішенням суду, звіт про виконання судового рішення. В обґрунтування позову зазначив, що рішення є протиправним, оскільки наданими позивачем документами підтверджується його право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 30 січня 2023 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 056230001477 від 10.02.2022 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії на пільгових умовах, згідно з ч. 3 ст. 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити ОСОБА_1 з 08.06.2021 пенсію незалежно від віку на пільгових умовах, відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Вирішено питання судових витрат по справі. Не погодившись з судовим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позову у повному обсязі. Обґрунтування апеляційної скарги. На виконання судового рішення відповідачем повторно розглянуто заяву позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, до пільгового стажу за Списком № 1 зараховано період роботи з 15.07.1993 по 18.03.1996. Відповідачем повторно відмовлено позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, оскільки позивач не має необхідного стажу не менше 25 років, його стаж складає 23 роки 09 місяців 06 днів. Суд першої інстанції, зобов`язуючи відповідача призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах, втрутився до дискреційних повноважень пенсійного органу. Враховуючи режим роботи суддів та працівників апарату Першого апеляційного адміністративного суду з часу введення на території України правового режиму воєнного стану, з метою збереження життя та здоров`я, а також забезпечення безпеки суддів та працівників апарату суду, дана постанова прийнята колегією суддів за умови наявної можливості доступу колегії суддів до матеріалів адміністративної справи. Апеляційним судом витребувано у Донецького окружного адміністративного суду справу, однак суд першої інстанції листом повідомив про відсутність справи в паперовому вигляді та що всі документи у цій справі сформовано в електронному вигляді та експортовано в КП Діловодство спеціалізованого суду. Верховний Суд листом від 19.08.2022 № 2097/0/2-22 на лист вх. № 1730/0/1-22 щодо надання Науково-консультативною радою при Верховному Суді висновку з питань, пов`язаних з електронним адміністративним судочинством повідомив, що підстав для звернення до НКР щодо надання вченими-членами НКР наукових висновків немає. Суд проводить розгляд справи за матеріалами судової справи у паперовій або електронній формі в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (ч. 9 ст. 18 КАС України). Також, щодо інституту відновлення втраченого судового провадження в адміністративній справі у зв`язку з запровадженням ЄСІТС зазначено, що втрата судового провадження стосується справ, які були сформовані в паперовій формі. Відповідно до листів Державної судової адміністрації України від 01.08.2018 № 15-14040/18, від 13.09.2018 № 15-17388/18 судами забезпечено сканування та експортування в підсистему Електронний суд матеріалів всіх судових справ, як перебували в провадженні суддів станом на 01.08.2018. Тобто вказана підсистема містить усі матеріали судової справи. Отже, враховуючи зазначений лист Верховного Суду, апеляційний суд вважає за можливе здійснити апеляційний перегляд за документами, наявними в підсистемі Електронний суд. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд розглядає справу у порядку письмового провадження. Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглядаючи апеляційну скаргу в межах викладених доводів, встановив наступне. Фактичні обставини справи. 08.06.2021 позивач звернувся до Волноваського об`єднаного управління пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. 15 червня 2021 року рішенням Головного управління Пенсійного фонду в Миколаївській області № 056230001272 відмовлено позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах в зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу. До пільгового стажу не зараховано період роботи позивача на ВАТ Шахтобудівельник з 5 лютого 1993 року по 18 березня 1996 року, оскільки довідка надана архівною установою. Позивач оскаржив рішення пенсійного органу в судовому порядку. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 13 вересня 2021 року у справі № 200/10243/21, яке набрало законної сили 14.12.2021, визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду в Миколаївській області від 15 червня 2021 року № 056230001272 про відмову позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії на пільгових умовах, зарахувавши до пільгового стажу період роботи з 5 лютого 1993 року по 18 березня 1996 року на ВАТ Шахтобудівельник, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. На виконання судового рішення ГУ ПФУ в Донецькій області повторно розглянуто заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах. До пільгового стажу позивача за Списком № 1 за професією прохідник підземний з повним робочим днем в шахті зараховано період роботи з 15 липня 1993 року по 18 березня 1996 року на ВАТ Шахтобудівельник. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 056230001477 від 10.02.2022 ОСОБА_1 повторно відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку з недостатністю пільгового стажу. Так, за підрахунком відповідача пільговий стаж позивача за ч. 3 ст. 114 Закону № 1058 складає 23 роки 09 місяців 06 днів, тоді, як необхідно не менше 25 років. Як свідчить трудова книжка ОСОБА_1 , серія НОМЕР_1 в неї внесені наступні записи про роботу: - запис № 6, відповідно до якого ОСОБА_1 з 15.07.1993 переведено прохідником 5 розряду, з повним робочим днем в шахті; - запис № 8 від 18.03.1996 про звільнення; - запис № 13, відповідно до якого ОСОБА_1 з 18.12.2003 прийнято на роботу прохідником 5 розряду, з повним робочим днем в шахті. На час звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії (08 червня 2021 року) позивач продовжував працювати за професією прохідник 5 розряду з повним робочим днем в шахті. Відповідно до довідки ДП Шахта ім. М.С. Сургая від 07.06.2021 № 36 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній ОСОБА_1 працював у ДП Шахта ім.М.С.Сургая з 18.12.2003 за професією прохідника підземного з повним робочим днем в шахті. Суд першої інстанції, скасовуючи рішення пенсійного органу про відмову в призначенні пенсії та зобов`язуючи відповідача призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах, виходив з того, що позивач має не менше 20 років пільгового стажу за провідною професією, отже має право на пенсію за віком на пільгових умовах. Оцінка суду. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України. Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбаченим законом. Згідно частини третьої статті 114 Закону № 1058-IV працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років. За наявності стажу на підземних роботах менше 10 років у чоловіків і менше 7 років 6 місяців у жінок та страхового стажу, встановленого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім пункту 1 частини другої цієї статті, за кожний повний рік зазначених робіт пенсійний вік, встановлений абзацом першим статті 26 цього Закону, зменшується на один рік. При цьому пенсійний вік для жінок не може бути нижчим за вік, встановлений абзацом першим пункту 1 частини другої цієї статті. Пунктом 2 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 1 грудня 2005 року за № 1451/11731 (далі - Порядок № 383) визначено, що під повним робочим днем слід уважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов`язаних з виконанням своїх трудових обов`язків. На підставі статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Згідно з пунктом 10 Порядку № 383 для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 №

637. Згідно з пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. Тобто, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації вимагається в двох випадках: 1) відсутність трудової книжки; 2) відсутність в трудовій книжці відомостей, які визначають право на пенсію на пільгових умовах. Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року у справі № 234/13910/17 та від 7 березня 2018 року у справі № 233/2084/17. Отже, для отримання позивачем права на пенсію незалежно від віку відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону № 1058 необхідна наявність стажу роботи повний робочий день на підземних роботах з видобутку вугілля не менше 25 років на посаді, яка визначена списком робіт і професій, затвердженим КМУ, або мати стаж роботи провідної професії, не менше 20 років. Як свідчать записи в трудовій книжці позивача він в період з 15.07.1993 по 18.03.1996 та з 18.12.2003 по теперішній час працював прохідником підземним з повним робочим днем під землею, що також підтверджується уточнюючими довідками. Відповідно до довідки ДП Шахта ім. М.С. Сургая від 07.06.2021 № 36 ОСОБА_1 працював у ДП Шахта ім. М.С. Сургая з 18.12.2003 по теперішній час за професією прохідника підземного з повним робочим днем в шахті, виконував роботи із шкідливими умовами праці з повним робочим днем в шахті, професія передбачена Списком № 1, розділ 1, підрозділ 1010100а, 1.1а, код КП 7111, підстава постанова КМУ від 16.01.2003 № 36, від 24.06.2016 №

461. Відповідач, відмовляючи позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, визначив підставу недостатність пільгового стажу, оскільки загальний пільговий стаж позивача складає 23 роки 9 місяців 6 днів при необхідному 25 років. Між тим, посада, на якій працював позивач - прохідник підземний, визначена частиною 3 статті 114 Закону № 1058, як провідна професія. Тобто, позивач набуває право на пенсію незалежно від віку відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону № 1058 при наявності стажу повний робочий день на підземних роботах за провідною професією - прохідника підземного не менше 20 років. За підрахунком пенсійного органу загальний пільговий стаж позивача складає 23 роки 9 місяців 6 днів, тобто більше 20 років, отже позивач набув право на пенсію за ч. 3 ст. 114 Закону № 1058. З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про визнання протиправним та скасування рішення відповідача № 056230001477 від 10.02.2022 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії на пільгових умовах, згідно з ч. 3 ст. 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Щодо доводів відповідача про втручання в дискреційні повноваження пенсійного органу суд зазначає наступне. Згідно зі змісту Рекомендації №R(80) 2 Комітету Міністрів державам - членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11 березня 1980 року під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснити з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень, те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Суди не вправі втручатися в діяльність державних органів та органів місцевого самоврядування при здійсненні ними функцій та повноважень, визначених законодавством, не вправі переймати на себе функції суб`єктів владних повноважень, оскільки чинним законодавством України суди не наділені правом створювати норми права, а наділені лише компетенцією перевіряти уже створені норми права на їх відповідність вищестоящих в ієрархії нормативно - правовим актам. Суб`єкти владних повноважень застосовують надані їм в межах закону повноваження на власний розсуд, без необхідності узгодження у будь-якій формі своїх дій з іншими суб`єктами (дискреційні повноваження). Втручання в дискреційні повноваження суб`єкта влади виходить за межи завдань адміністративного судочинства. Відповідно до абзацу 2 частини четвертої статті 245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні. Право на судовий захист гарантовано статтею 55 Конституції України. Відповідно до статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист. Тобто, для того, щоб особа могла реалізувати своє право на судовий захист, необхідно встановити, що оскаржуваними рішенням чи діянням суб`єкта владних повноважень порушено права, свободи чи інтереси саме цієї особи або особи в інтересах якої вона звертається. При цьому, як зазначив Конституційний Суд України в своєму рішенні від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003, правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13). Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам. Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення. Так, дискреційними є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може". Натомість, у даній справі, відповідач помилково вважає свої повноваження дискреційними. Відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд, зокрема, відмовляти в призначенні пенсії позивачу за віком на пільгових умовах за умови наявності у нього необхідного пільгового стажу за вимогами ч. 3 ст. 114 Закону № 1058. Як свідчать матеріали справи, пенсійним органом самостійно обраховано загальний пільговий стаж позивача - 23 роки 9 місяців 6 днів, тобто достатньо для призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону № 1058. Таким чином, за фактичними обставинами справи зобов`язання судом першої інстанції відповідача призначити ОСОБА_1 з 08.06.2021 пенсію незалежно від віку на пільгових умовах, відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування не є втручанням в дискреційні повноваження цього суб`єкта владних повноважень. За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення адміністративного позову. Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. За приписами пункту 1 частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвали судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Оскільки судове рішення в межах доводів апеляційної скарги є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для її задоволення та скасування рішення суду першої інстанції не вбачається. Як визначено пунктом 3 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг. Згідно з пунктом 2 частини п`ятої 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Отже зазначена справа відноситься до справ незначної складності, тому судове рішення за наслідками апеляційного розгляду в цій справі касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30 січня 2023 року у справі № 200/4413/22 залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30 січня 2023 року у справі № 200/4413/22 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття 03 травня 2023 року є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених ст. 328 КАС України. Повне судове рішення складено 03 травня 2023 року. Головуючий суддя І.Д. Компанієць Судді А.В. Гайдар Е.Г. Казначеєв