Постанова Перший апеляційний адміністративний суд № 200/4293/22

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 травня 2023 року справа №200/4293/22 м. Дніпро Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Казначеєв Е.Г., суддів Компанієць І.Д., Гайдара А.В., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26 листопада 2022 р. у справі № 200/4293/22 (головуючий І інстанції Лазарєв В.В.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі відповідач, ГУПФУ), в якому просив: визнати противоправними дії відповідача щодо відмови у зарахуванні позивачу періоду заняття індивідуальною адвокатською діяльністю з 25.05.1994 р. по 01.01.2004 р. до страхового стажу; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати позивачу період заняття індивідуальною адвокатською діяльністю з 25.05.1994 р. по 01.01.2004 р. до страхового стажу. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 26 листопада 2022 року відмовлено в задоволені позовних вимог. Позивач, не погодившись з таким рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що рішення місцевого суду є необґрунтованим, винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим підлягає скасуванню, та просив скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. На обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що 16 лютого 2022 року на запит позивача до відповідача через вебпортал Пенсійного фонду України про причини не зарахування зазначеного періоду до страхового стажу відповідач надав відповідь № 3837-1964/П-20/8-0500/22 від 16.02.2022 р у якій вказано, що в трудовій книжці запис про заняття індивідуальною адвокатською діяльністю внесено з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29.07.1993 р. № 58 та потребує уточнення. Запропоновано надати додаткові документи, які підтверджують сплату внесків за період заняття індивідуальною адвокатською діяльністю. 12 травня 2022 року на запит позивача до відповідача через вебпортал Пенсійного фонду України надана відповідь № 7206-4637/П-19/8-0500/22 від 12.05.2022 р у якій зазначено, що надати довідку про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду за період з 25.05.1994 р. до 01.01.2004 р. немає можливості у зв`язку з тим, що документи знаходяться на території тимчасово непідконтрольній Україні, де органи державної влади не мають доступу до місця зберігання архівних документів. 10 серпня 2022 року позивач звернувся до відповідача через вебпортал Пенсійного фонду України із заявою про зарахування до страхового стажу періоду заняття індивідуальною адвокатською діяльністю з моменту отримання Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю 25.05.1994 р. до моменту введення в дію персоніфікованого обліку 01.01.2004 р., додавши до раніше наданих відповідачу в електронній формі трудової книжки та зазначеного Свідоцтва, витяг з Єдиного реєстру адвокатів України і Книгу обліку доходів та витрат адвокатської діяльності, яка була зареєстрована в Державній податковій інспекції. 01 вересня 2022 року позивач отримав на свою електронну адресу від відповідача за результатом розгляду даної заяви відповідно до Закону України «Про звернення громадян» відповідь № 13260-11295/П-20/8-0500/22 від 01.09.2022 р., якою відмовив у задоволенні поданої заяви, вказавши в обгрунтування, що вносити будь-які зміни до інформаційних систем Пенсійного фонду відсутня можливість, оскільки інформація до реєстру застрахованих осіб вноситься виключно на підставі даних звітності. Викладені позивачем у заявленому до суду позові вимоги до відповідача грунтуються на тому, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальною обставиною є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці. Зазначене вище позивачем обґрунтування заявлених позовних вимог до відповідача відповідає правовому висновку, викладеному в постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі № 754/14898/15-а, та від 19 грудня 2019 року у справі № 307/541/17. Крім того, згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 25 квітня 2019 року у справі № 593/283/17 та від 30ересня 2019 року у справі № 638/18467/15-а, формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для обмеження органами пенсійного фонду в реалізації особою конституційного права на соціальний захист та призначення пенсії. Апелянт зазначає, що система персоніфікованого обліку була введена в дію 01 січня 2004 року на виконання Указу Президента України від 4 травня 1998 року № 401 «Про заходи щодо впровадження персоніфікованого обліку відомостей у системі обов`язкового державного пенсійного страхування» згідно постанов Кабінету Міністрів України № 1854 від 12 грудня 2002 року та № 303 від 12 березня 2003 року. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи. У своєму рішенні суд неправильно зробив висновки про те, що надані позивачем копії трудової книжки, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, витягу з Єдиного реєстру адвокатів України, книги обліку доходів та витрат не є доказами сплати позивачем страхових внесків у період з 25 травня 1994 року до 01 січня 2004 року. Суд неправильно розтлумачив норми матеріального права і не врахував при ухваленні рішення у справі, що до вступу в дію Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на підставі чинного на той час законодавства основним документом, за яким розраховується страховий стаж, є трудова книжка. Апелянт наголошує, що суду надані копії усіх наявних у позивача в оригіналах документів, якими підтверджується факт роботи і наявність страхового стажу в період з 25.05.1994 р. до 01.01.2004 р., у тому числі сплату позивачем страхових внесків у цей період роботи. Книга обліку доходів та витрат адвокатської діяльності на 60 аркушах, яка прошнурована, пронумерована, скріплена печаткою та підписом начальника Державної податкової інспекції м. Ясинувата Донецької області й яка заповнювалась позивачем з моменту отримання вищевказаного Свідоцтва 25.05.1994 р. до її анулювання внаслідок закінчення Книги податковою інспекцією з відповідним записом 28.03.2014 р., підтверджує усю індивідуальну адвокатську діяльність позивача і сплату ним передбачених законом податків та ЄСВ у вказаний період з відповідними записами у даній Книзі. З 2014 року до теперішнього часу місто Ясинувата Донецької області є тимчасово окупованою територією України в результаті військової агресії російської федерації і включено до Переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 1085 з наступними змінами та доповненнями. У зв`язку з пошкодженням свого житла від бойових дій позивач разом з родиною був вимушений у 2014 році виїхати на підконтрольну Україні територію, де отримав статус внутрішньо переміщеної особи, що підтверджено виданою йому довідкою ВПО, копія якої додана до позову. Внаслідок таких обставин зараз немає жодної можливості отримати з тимчасово окупованої території будь-яких довідок про сплату позивачем податків та ЄСВ у спірний період, про що, як вказано вище, сам відповідач надавав позивачу на його запит відповідь від 12.05.2022 р., яка додана до заявленого позову. Відсутність у пенсійного органу можливості здійснити перевірку відомостей в архівній установі, яка знаходиться на непідконтрольній українській владі території, не може бути підставою для відмови особі у реалізації наявного у неї права на пенсійне забезпечення. Позивач, як громадянин України, у розрізі даної справи, за умови підтвердження трудового стажу, наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх орган і в не може відмовляти у його наданні з формальних (надуманих) підстав. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 27 лютого 2019 року у справі № 423/3544/16-а, від 11 липня 2019 року у справі № 242/1484/17, від 26 березня 2020 року у справі № 414/1864/16-а, від 28 серпня 2018 року у справі № 175/4336/16-а, від 25 вересня 2018 року у справі № 242/65/17. Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне. ОСОБА_1 , є громадянином України, про що свідчить копія паспорту. Згідно витягу з Єдиного реєстру адвокатів України, позивач обліковується в Раді адвокатів Донецької області та здійснює індивідуальну адвокатську діяльність. 10 серпня 2022 року позивач звернувся до УПФ із заявою про зарахування до страхового стажу періоду заняття індивідуальною адвокатською діяльністю з моменту отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю 25.05.1994 р. до моменту введення в дію персоніфікованого обліку 01.01.2004 р. Листом № 13260-11295/П-20/8-0500/22 від 01.09.2022 р. Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повідомило позивача про відсутність підстав для внесення змін до інформаційних систем Пенсійного фонду, оскільки інформація до реєстру застрахованих осіб вноситься виключно на підставі даних звітності. Крім того позивачем суду апеляційної інстанції у якості доказу, який не був предметом дослідження суду першої інстанції з причини неможливості своєчасно надати його суду у зв`язку з бойовими діями та переїздом надано Повідомлення страхувальнику та вирок суду в кримінальних справах які свідчать про участь позивач, як адвоката. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до частини 1 статті 41 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування визначені Законом України від 09 липня 2003 року № 1058-IV Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі - Закон № 1058-IV). Відповідно до положень статті 5 Закону № 1058-IV, цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням. Громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж мають право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи (стаття 8 Закону №1058-IV). У відповідності до пунктів 4, 5 частини 1 статті 16 Закону № 1058-IV застрахована особа має право: отримувати безоплатно відомості, внесені до її персональної облікової картки з системи персоніфікованого обліку та Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, у тому числі інформацію, що відображає обсяг пенсійних коштів на її накопичувальному пенсійному рахунку в Накопичувальному фонді або індивідуальному пенсійному рахунку в недержавному пенсійному фонді - суб`єкті другого рівня системи пенсійного забезпечення, якщо застрахована особа обрала такий недержавний пенсійний фонд, та стан здійснення пенсійних виплат за формою, встановленою правлінням Пенсійного фонду, та в порядку, визначеному цим Законом; звертатися із заявою до територіального органу Пенсійного фонду про уточнення відомостей, внесених до персональної облікової картки в системі персоніфікованого обліку та Державному реєстрі загальнообов`язкового державного соціального страхування. Згідно з частиною 1 статті 21 Закону № 1058-IV персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування. Для формування інформаційної бази системи персоніфікованого обліку використовуються відомості, що надходять від: державних реєстраторів юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; роботодавців; застрахованих осіб; фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування; центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану, виконавчих органів сільських, селищних, міських (крім міст обласного значення) рад та уповноважених суб`єктів для обліку даних Єдиного державного демографічного реєстру; податкових органів, територіальних органів Пенсійного фонду за результатами перевірок платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або в порядку міжвідомчого обміну інформацією; державної служби зайнятості; інших підприємств, установ, організацій та військових частин; компаній з управління активами; зберігачів; інших джерел, передбачених законодавством. Персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування є складовою частиною Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, порядок ведення якого встановлюється Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування". Частина 2 статті 21 Закону № 1058-IV визначає, що на кожну застраховану особу відкривається персональна електронна облікова картка, якій присвоюється унікальний номер електронної облікової картки. Унікальний номер електронної облікової картки формується автоматично шляхом додавання одиниці до останнього наявного унікального номера електронної облікової картки. Порядок та строки впровадження унікальних номерів електронних облікових карток застрахованих осіб, порядок ведення персональних електронних облікових карток визначаються Пенсійним фондом. Частиною 3 статті 21 Закону № 1058-IV визначено перелік відомостей, які має містити персональна електронна облікова картка застрахованої особи. Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 22 Закону № 1058-IV відомості, що містяться в системі персоніфікованого обліку, використовуються: 1) виконавчими органами Пенсійного фонду для: підтвердження участі застрахованої особи в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування; обчислення страхових внесків; визначення права застрахованої особи або членів її сім`ї на отримання пенсійних виплат згідно з цим Законом; визначення розміру, перерахунку та індексації пенсійних виплат, передбачених цим Законом; надання застрахованій особі на її вимогу або у випадках, передбачених цим Законом та Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування"; надання страховим організаціям, що здійснюють страхування довічних пенсій; надання аудитору, який відповідно до цього Закону здійснює аудит Накопичувального фонду; обміну інформацією з централізованим банком даних з проблем інвалідності. Частиною 1 статті 1 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування(далі - Закон № 2464-VI) визначено, що Державний реєстр загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - Державний реєстр) - організаційно-технічна система, призначена для накопичення, зберігання та використання інформації про збір та ведення обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, його платників та застрахованих осіб, що складається з реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб; Пенсійний фонд України (далі - Пенсійний фонд) - орган, уповноважений відповідно до цього Закону вести реєстр застрахованих осіб Державного реєстру та виконувати інші функції, передбачені законом. Згідно з частиною 1 статті 16 Закону № 2464-VI державний реєстр створюється для забезпечення: ведення обліку платників і застрахованих осіб у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування та їх ідентифікації; накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про сплату платниками єдиного внеску та про набуття застрахованими особами права на отримання страхових виплат за окремими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування; нарахування та обліку виплат за окремими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Відповідно до частини 2 статті 16 Закону № 2464-VI державний реєстр складається з реєстру страхувальників і реєстру застрахованих осіб. Частина 3 статті 16Закону № 2464-VI визначає, що ведення реєстру страхувальників Державного реєстру здійснюється на підставі положення, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Ведення реєстру застрахованих осіб Державного реєстру здійснюється на підставі положення, що затверджується Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Частиною 1 статті 20 Закону № 2464-VI визначено, що реєстр застрахованих осіб - автоматизований банк відомостей, створений для ведення єдиного обліку фізичних осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню відповідно до закону. Реєстр застрахованих осіб складається з електронних облікових карток застрахованих осіб, до яких включаються відомості про застрахованих осіб, інформація про набуття та реалізацію ними прав на одержання страхових виплат за всіма видами загальнообов`язкового державного соціального страхування та інформація про виплати за всіма видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Реєстр застрахованих осіб формує та веде Пенсійний фонд, користувачами цього реєстру є податкові органи та фонди загальнообов`язкового державного соціального страхування. У разі якщо інформація про особу вноситься до реєстру застрахованих осіб вперше, проводиться ідентифікація особи з обов`язковим підтвердженням відповідності реєстраційного номера облікової картки платника податків даним Державного реєстру фізичних осіб - платників податків або серії (за наявності) та номера паспорта громадянина України (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті громадянина України), документа, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства. За частиною 6-7 статті 20 Закону № 2464-VI, зміни та уточнення вносяться до відомостей реєстру застрахованих осіб у порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення. Зміна до відомостей про прізвище, ім`я та по батькові особи на поточний момент, реєстраційний номер облікової картки платника податків, дату народження, місце народження, стать, громадянство, освіту, серію (за наявності) та номер паспорта громадянина України, номер телефону, адресу місця проживання може вноситися за заявою застрахованої особи в порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення. Відомості про страховий стаж та заробітну плату (дохід, грошове забезпечення), розмір сплаченого єдиного внеску та інші дані, що містяться в реєстрі застрахованих осіб, використовуються для обчислення та призначення страхових виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням. Порядок організації ведення реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - Реєстр застрахованих осіб) та порядок надання інформації з Реєстру застрахованих осіб визначаються Положенням про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затверджене постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1(у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 8 липня 2014 року за № 785/25562 (далі - Положення № 10-1). Пунктом 4 розділу І Загальні положення Положення № 10-1 визначено, що Реєстр застрахованих осіб формує та веде Пенсійний фонд України, який є володільцем даних Реєстру застрахованих осіб. Реєстр застрахованих осіб забезпечує облік застрахованих осіб у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування та їх ідентифікацію; накопичення, зберігання та автоматизовану обробку інформації про страховий стаж та заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію), про набуття застрахованими особами права на отримання страхових виплат за окремими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування; нарахування та облік виплат за окремими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування (пункт 5 розділу І Загальні положення Положення № 10-1). Згідно з пунктом 1 розділу IV Дані облікової картки реєстру застрахованих осіб, зміни та уточнення до них Положення № 10-1 реєстр застрахованих осіб складається з облікових карток, які включають дані, визначені частиною третьою статті 20 Закону та частиною третьою статті 21 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Пунктом 3 розділу IV Дані облікової картки реєстру застрахованих осіб, зміни та уточнення до них Положення № 10-1 визначено, що відомості до реєстру застрахованих осіб, зміни, уточнення до них вносяться в електронній формі в автоматичному режимі на підставі: звітності, що подається страхувальниками до Пенсійного фонду України, відомостей центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Згідно з пункту 4 розділу IV Дані облікової картки Реєстру застрахованих осіб, зміни та уточнення до них Положення № 10-1 у разі припинення страхувальника зміни та уточнення до відомостей Реєстру застрахованих осіб вносяться на підставі відомостей, поданих правонаступником. У разі припинення або зняття з обліку у фіскальних органах страхувальника без визначення правонаступника зміни та уточнення до відомостей Реєстру застрахованих осіб вносяться відповідно до рішення суду, що набрало законної сили. Внесення змін до відомостей про застраховану особу в Реєстрі застрахованих осіб відповідно до рішення суду, що набрало законної сили, здійснюється територіальними органами Пенсійного фонду України на підставі наказу керівника відповідного органу у десятиденний строк після надходження (надання особою) рішення суду. Отже відповідно до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, передбачено внесення відомостей за періоди, відповідно до рішення суду, що набрало законної сили, у разі припинення або зняття з обліку у фіскальних органах страхувальника без визначення правонаступника. Згідно постанови Верховного Суду від 26.09.2019 року у справі № 295/6361/17, обов`язок щодо своєчасного та в повному обсязі нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску; ведення обліку виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігання таких відомості в порядку, передбаченому законодавством, покладено на органи Пенсійного фонду України. Щодо питання відображення у державному реєстрі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування інформації про спірний період роботи позивача суд зазначає наступне. Відповідно до статті 1 Закону № 1058-IV: застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування; персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік) - організація та ведення обліку відомостей про застраховану особу, що здійснюється відповідно до законодавства і використовується в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування в установленому законодавством порядку; страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Відповідно до статті 11 Закону №1058-IV, загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню підлягають в т.ч.: громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, у громадських об`єднаннях, у фізичних осіб - підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, та в інших фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи (надають послуги) на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру; фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування. Відповідно до статті 20 Закону №1058-IV страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюється у натуральній формі. Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески. Відповідно до статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог нього Закону за даними, що містяться в системі, персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Відповідно до частини 3-1 розділу XV Закону №1058-IV (Розділ XV доповнено пунктом 3-1 згідно із Законом №2148-VIII від 03.10.2017 року) до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди: 1) ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку: з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності; з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску). Згідно з підпунктом 1 пункту 3-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону №1058-IV (з внесеними змінами Законом №2148-VIII від 03.10.2017 року), чинним з 01.01.2018, до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку: - з 01.01.1998 по 30.06.2000 включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності; - з 01.07.2000 року по 31.12.2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску). Також, за правилами частини 1, пункту а частини 2 статті 56, частини 1 статті 66 Закону України Про пенсійне забезпечення від 5 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788), який діяв у спірні періоди трудової діяльності позивача, до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. До стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів за умови сплати страхових внесків. У заробіток для обчислення пенсій включається всі види оплати праці, на які за діючими правилами нараховуються страхові внески, крім виплат одноразового характеру, не обумовлених діючою системою оплати праці (компенсація за невикористану відпустку, вихідна допомога та інші), перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України. Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхових внесків підприємствами, установами, організаціями, громадянами до Пенсійного фонду України, а також обліку надходження і витрачання його коштів, затвердженою Постановою Пенсійного фонду України від 10 червня 1994 року № 5-5 (далі Інструкція № 5-5) встановлювалися такі внески до Пенсійного фонду, зокрема, для громадян, які займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на особистій власності та на виключно їхній праці, а також для адвокатів - 9 відсотків суми доходу (пункт 5.2.2 вказаної Інструкції). Відповідно до пункту 18 Інструкції № 5-5 для обчислення суми внесків громадян, які займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на особистій власності та на виключно їхній праці, а також для адвокатів, береться оподаткований чистий доход, який вираховується як різниця між валовим доходом (виручка у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, що беспосередньо пов`язані з одержанням доходу, на підставі копій податкових декларацій. Зазначені вище норми втратили чинність на підставі Інструкції про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами страхових зборів до Пенсійного фонду України, а також обліку надходження і витрачання його коштів від 06 вересня 1996 року № 11-1 (далі - Інструкція № 11-1), згідно з якою платниками збору на обов`язкове державне пенсійне страхування є фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності, які не використовують працю найманих працівників, адвокати, приватні нотаріуси (пункт 2.7 Інструкції № 11-1); такі платники зобов`язані зареєструватись в органах Пенсійного фонду в районах (містах) за постійним місцем проживання (пункт 2.9 Інструкції № 11-1). Пунктом 4.7 Інструкції № 11-1 для платників, визначених у пункті 2.7 Інструкції, було встановлено ставку збору на обов`язкове державне пенсійне страхування у розмірі 32 відсотків від суми оподатковуваного доходу (прибутку), яку обчислено в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства України. Збори громадян, які займаються підприємницькою діяльністю, адвокатів, їх помічників, приватних нотаріусів та інших громадян, діяльність яких заснована на приватній власності фізичної особи та виключно на її праці, нараховуються на чистий доход, що підлягає оподаткуванню, тобто на різницю між валовим доходом (виручкою у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, що пов`язані з одержанням доходу, на підставі витягів з податкових декларацій. При цьому не враховуються суми акцизного збору і податку на добавлену вартість. Такі витяги, завірені податковою інспекцією, подаються платником до Пенсійного фонду в 15-денний строк після закінчення кварталу. При визначенні чистого доходу громадянина-підприємця не включаються суми винагород, одержані ним за працю по угодах цивільно-правового характеру, так як нарахування страхових зборів на них повинно здійснювати підприємство, що виплачує винагороду, крім випадків, коли суми винагород виплачені підприємством (фірмою), що являється іноземною юридичною особою (пункт 7.1 Інструкції № 11-1). Пунктом 7.7 Інструкції № 11-1 було встановлено, що орган Пенсійного фонду видає довідку про сплату страхових зборів (додаток N 4 цієї Інструкції) платникам, що припинили підприємницьку діяльність або змінили місце проживання, а також для подання її до органів соціального захисту населення при призначенні або перерахунку пенсії. Як вірно зазначено судом першої інстанції, у 1993 - 1999 роках на законодавчому рівні було передбачено зарахування для обчислення пенсій заробітку, одержаного громадянами від здійснення підприємницької діяльності у разі сплати ними страхових внесків до Пенсійного фонду України, оскільки такі громадяни підлягали державному соціальному страхуванню, провадили трудову діяльність, як самозайняті особи і підлягали реєстрації як платники внесків в органах ПФУ у містах і районах. Суд також звертає увагу, що постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2018 №793 доповнено пункт 4 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637, новим абзацом, зокрема: періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 1 січня 1998 р. по 31 грудня 2003 р. зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності, а з 1 січня 2004 р. по 31 грудня 2017 р. за бажанням особи - за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів. Вказаними змінами законодавець передбачив зарахування як до трудового так і до страхового стажу фізичних осіб - підприємців періоди провадження ними господарської діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, незалежно від сум сплачених ними страхових внесків (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску). Підприємці при досягненні пенсійного віку мають право на призначення пенсії за віком, проте, зарахування підприємницької діяльності до страхового стажу залежить від того, яку систему оподаткування використовував приватний підприємець до виходу на пенсію. Відповідно до цього законодавець визначав перелік документів, які підтверджують зарахування стажу у певні періоди. Відповідно до пункту 4 Порядку №637 час роботи осіб, які займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на приватній власності та на виключно їхній праці, за період до 01.05.1993 року, а також час роботи осіб, які займаються веденням особистого селянського господарства зараховується до трудового стажу за наявності довідки Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків (додаток №1). Періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 01.01.1998 року по 31.12.2003 року зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності, а з 01.01.2004 року по 31.12.2017 року за бажанням особи - за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів. Згідно підпункту 2 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 року за №1566/11846 (далі - Порядок №22-1), до заяви про призначення пенсії за віком додаються, зокрема, документи: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637. Верховний Суд у постанові від 27.05.2021 у справі №343/659/17 зробив висновок, що страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов`язковій сплаті, перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Згідно правової позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 26.10.2018 у справі №643/20104/15-а, суд констатував, що належними доказами, якими підприємець може підтвердити свій стаж можуть бути документи про сплату страхових внесків, а саме до 01 липня 2000 року - довідка Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків, після 01 липня 2000 року - довідка із бази даних реєстру зарахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду 14 лютого 2023 року у справі №263/9178/17, від 17 січня 2020 року у справі №240/466/19. Судом встановлено, що відповідачем до страхового стажу позивачки не зараховано періоди здійснення підприємницької (адвокатської) діяльності у період з 25.05.1994 р. по 01.01.2004 р. Судом встановлено, що матеріали справи не містять інформації про сплату страхових внесків, а також інформації щодо відсутності заборгованості. Надані позивачем Книга обліку доходів та витрат адвокатської діяльності, вироки суду та Повідомлення страхувальнику, які прийнято судом у якості доказу, не свідчать саме про сплату страхових внесків. Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що у відповідача не було правомірних підстав для внесення змін до відомостей Реєстру застрахованих осіб періодів адвокатської діяльності позивача, без отримання додаткових документів на підтвердження сплати страхових внесків, або відсутності заборгованості з їх сплати. Також суд зазначає, що завданням адміністративного судочинства є перевірка правомірності дій суб`єкта владних повноважень, відповідності його рішень критеріям правомірності, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень та закріплені в частині 2 статті 2 КАС України. Посилання позивача на рішення Верховного Суду у справі від 06 березня 2018 року у справі № 754/14898/15-а, від 19 грудня 2019 року у справі № 307/541/17, від 25 квітня 2019 року у справі № 593/283/17, від 30ересня 2019 року у справі № 638/18467/15-а, та інші, є помилковим, оскільки обставини та підставі у вказаному рішенні є відмінними від спірних правовідносин, оскільки в межах цієї справи спірним є питання внесення змін до відомостей Реєстру застрахованих осіб в частині періоду заняття індивідуальною адвокатською діяльністю. Відповідно до пункт 4.1 Порядку № 22-1, заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію. При прийманні документів працівник сервісного центру: ідентифікує заявника (його представника); надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії; реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта; уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз`яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов`язкового пенсійного страхування; з`ясовує наявність у заявника особливого (особливих) статусу (статусів), особливих заслуг, інших обставин, які можуть бути підставою для встановлення підвищень, надбавок, доплат; повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів; сканує документи. На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис; надсилає запити про витребування з відповідних інформаційних систем необхідних відомостей, передбачених пунктом 2.28 розділу II цього Порядку; повідомляє про можливості подавати заяви через вебпортал; видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу (пункт 4.2 Порядку № 22-1). Судом встановлено, що відповідачем, який приймає та розглядає заяву про призначення пенсії, заяви позивача про призначення пенсії не отримував. Отже, позивач з заяво про призначення пенсії не звертався, відповідач не відмовляв у зарахуванні спірного періоду роботи. Питання щодо зарахування спірного періоду до страхового стажу не виникало, спірним є саме наявність або відсутність відомостей у Реєстрі застрахованих осіб. Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Керуючись статями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26 листопада 2022 р. у справі № 200/4293/22 - залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26 листопада 2022 р. у справі № 200/4293/22 - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та не підлягає касаційному оскарженню до Верховного Суду, крім випадків, встановлених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України. Повне судове рішення складено та підписано колегією суддів 03 травня 2023 року. Суддя-доповідач Е.Г. Казначеєв Судді І.Д. Компанієць А.В. Гайдар