Постанова Хмельницький апеляційний суд № 686/21466/22

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 травня 2023 року м. Хмельницький Справа № 686/21466/22 Провадження № 22-ц/4820/884/23 Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Янчук Т.О. (суддя-доповідач), Талалай О.І., Ярмолюка О.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» на заочне рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 лютого 2023 року (суддя Чевилюк З.А.) за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в с т а н о в и в : У жовтні 2022 року акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (далі АТ КБ «ПРИВАТБАНК») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав Заяву №б/н від 14.09.2020 року, за якою отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, у розмірі, що зазначений у довідці до позовної заяви. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 27 000 грн., що підтверджується довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку. Банк своє зобов`язання перед клієнтом виконав. Відповідач порушив кредитні зобов`язання, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 32 761,95 грн., в т.ч. 27949,67 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 4812,28 грн. - заборгованість за простроченими відсотками. Відповідач в добровільному порядку заборгованість за кредитом не сплатив. У зв`язку з цим позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг №б/н від 14.09.2020 у розмірі 32 761,95 грн. станом на 21.09.2022, а також судові витрати. Заочним рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 лютого 2023 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» 27 949,67 грн. заборгованості за укладеним договором від 14.09.2020 року та судові витрати в сумі 2116,58грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову суд дійшов висновку про те, що позивач дійсно надав відповідачу кошти за кредитним договором на умовах строковості і платності, і такі кошти були не повністю повернуті відповідачем, а тому з відповідача слід стягнути тіло кредиту в розмірі 27949,67 грн. Оскільки відповідачем не підписано умови, тому сторонами не погоджено відсоткову ставку, тому не підлягає до задоволення позов в частині стягнення заборгованості за нарахованими та простроченими відсотками в розмірі 4812,28 грн. В апеляційній скарзі АТ КБ «ПРИВАТБАНК», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду в частині відмовлених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги апелянта задовольнити, в іншій частині рішення залишити без змін. В обґрунтування скарги зазначає, що судом не враховано, що основними вимогами Банку за кредитним договором є повернення наданих кредитних коштів та отримання відсотків за їх користування, і ця умова є істотним фактором при наданні кредитних коштів. Встановивши, що Банк надав відповідачу кредит, а відповідач його не повернув, місцевий суд не мав жодних підстав відмовляти у стягненні відсотків по кредиту, враховуючи погоджений сторонами розмір базової процентної ставки за користування кредитом 3,5% в місяць (42% річних), про що зазначено в заяві про приєднання до Умов та Правил надання послуг від 14.09.2020, підписаній відповідачем. В апеляційній скарзі зазначено, що розрахунок заборгованості, наданий позивачем, відповідач не спростував, не надав доказів належного виконання зобов`язань по сплаті кредиту, відповідач не звертався до Банку з метою розірвання договору, а навпаки погодився з його умовами та прийняв їх до виконання, адже протягом тривалого часу користувався кредитною карткою та частково погашав заборгованість, що підтверджується наданим розрахунком заборгованості та випискою по рахунку, що є доказом приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, Тарифів та прийняття таких умов, запропонованих Банком. Відзиву на апеляційну скаргу від відповідача до Хмельницького апеляційного суду не надходило. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. В силу ч. 13 ст. 7, ч. 2 ст. 247 ЦПК України у такому випадку судове засідання не проводиться, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Заслухавши доповідь судді, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Рішення суду в частині задоволення позову щодо стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту апелянтом не оскаржується, тому апеляційним судом в цій частині не переглядається. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом встановлено, що 27.07.2017 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, Тарифів Банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua та взяв на себе зобов`язання виконувати умови договору (а. с. 22). 14.06.2018 відбулась державна реєстрація та змінено повне та скорочене найменування позивача з публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» на акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (скорочена назва АТ КБ «ПРИВАТБАНК», що підтверджується доданими до позовної заяви копією виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та копією сторінок статуту АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (а. с. 33, 34-35). ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву №б/н від 14.09.2020 року, за якою отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором №б/н від 14.09.2020 року, станом на 21.09.2022 року ОСОБА_1 має заборгованість в сумі 32 761,95 грн., в т.ч. 27949,67 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 4812,28 грн. - заборгованість за простроченими відсотками (а. с. 6-7). На підтвердження своїх позовних вимог, в тому числі їх розміру і порядку нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 14.09.2020 року, позивач надав суду паспорт споживчого кредиту, Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку (а. с. 13-21, 23-26, 27). Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). За змістом ч.ч.1, 2 ст.207 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст.626 ЦК України). В силу ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно зі ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Як передбачено ч.1 ст.633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Із положень ч.1 ст.634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Частиною 1 статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. За змістом ч.ч.1, 2 ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним. Згідно з ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. В силу ч.1 ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч.ч.1, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. АТ КБ «ПРИВАТБАНК» обґрунтовувало свій позов у частині стягнення заборгованості за простроченими відсотками тим, що між сторонами був укладений кредитний договір, за умовами якого ОСОБА_1 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, однак, останній не виконав зобов`язання за цим договором, у зв`язку з чим виникла заборгованість. На підтвердження вказаних обставин АТ КБ «ПРИВАТБАНК» надало суду першої інстанції: розрахунок заборгованості за кредитним договором № б/н від 14.09.2020 станом на 21.09.2022 року, анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку від 27.07.2017 та від 14.09.2020, паспорт споживчого кредиту, Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в АТ КБ «ПРИВАТБАНК». Підписана відповідачем ОСОБА_1 анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку від 27.07.2017 (а. с. 22) не містить процентної ставки за надані кредитні кошти. Заява про приєднання до Умов та Правил надання послуг в Приватбанку від 14.09.2020 (а. с. 13-21) відповідачем не підписана. Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та Витяг з Тарифів користування кредитною карткою «Універсальна», що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначають, у тому числі: пільговий період користування коштами, процентну ставку, розмір обов`язкового щомісячного платежу, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також інші умови. Названі документи не підписані ОСОБА_1 , а матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці умови та правила розумів відповідач, ознайомився та погодився з ними, підписуючи анкету-заяву від 14.09.2020. За відсутності достатніх підтверджень про конкретно запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком Витяг з Умов і правил надання банківських послуг не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. У зв`язку з цим, до спірних правовідносин не можуть бути застосовані правила ч.1 ст.634 ЦК України, які регламентують правові засади договору приєднання. Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд в постанові від 3 липня 2019 року (справа №342/180/17, провадження №14-131цс19), яка згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України має враховуватися нижчестоящими судами при застосуванні норм права. Оскільки матеріали справи не містять доказів щодо істотних умов укладеного сторонами кредитного договору, то наданий АТ КБ «ПРИВАТБАНК» розрахунок заборгованості достовірно не вказує на розмір невиконаного відповідачем зобов`язання та є неналежним доказом. Колегія суддів вважає, що витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», є неналежним доказом щодо погодження між сторонами процентної ставки, оскільки не містить підпису сторін. Паспорт споживчого кредиту (а. с. 23-26) теж не є належним доказом щодо погодженої між сторонами процентної ставки, оскільки містить інформацію щодо кредитних карток Універсальна, Універсальна Gold, Platinum, MC World, BlackEdition, Visa Signature, MC WorldElite, Visa Infinite, однак інформації про те, якою саме карткою, та в який період користувався відповідач, матеріали справи не містять. Більш того, зі змісту цього паспорту слідує, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому паспорті споживчого кредиту та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів, тощо. У розділі 4 вказаного паспорту зазначено, що реальна річна процентна ставка обчислена на основі припущення, що процентна ставка та інші платежі за послуги кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію») із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. Отже за змістом даної норми, паспорт споживчого кредиту це лише інформація, необхідна для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття позичальником обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту, яка надається кредитодавцем споживачу до укладення кредитного договору, а умови договору про споживчий кредит та форма його укладення визначені ст.ст. 12, 13 Закону України «Про споживче кредитування» в розділі ІІІ «Договір про споживчий кредит» цього Закону. На підставі викладеного слід дійти висновку, що паспорт споживчого кредиту не є складовою частиною кредитного договору, а є лише письмовою формою ознайомлення споживача до укладення договору з умовами різних видів кредитування для забезпечення йому можливості вибору серед альтернативних умов кредитування. Посилання АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на обґрунтованість позову в оскаржуваній частині та неналежну оцінку судом досліджених доказів є безпідставними. Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та визначився з правовими нормами, які регулюють спірні правовідносини, внаслідок чого доводи апеляційної скарги про те, що суд не врахував норм чинного законодавства щодо порядку укладення, форми та виконання кредитного договору, є помилковими. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, має бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року). Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається. У зв`язку з тим, що суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу залишає без задоволення, підстави для розподілу судових витрат відсутні. Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» залишити без задоволення. Заочне рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 лютого 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Судді Т.О. Янчук О.І. Талалай О.І. Ярмолюк