Постанова 4814 № 632/807/20

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 632/807/20 Номер провадження 22-ц/814/355/23Головуючий у 1-й інстанції Бібік О.В. Доповідач ап. інст. Одринська Т. В. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 квітня 2023 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого судді Одринської Т.В., суддів: Пікуля В.П., Панченка О.О. за участю секретаря Сальної Н.О. розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Полтаві цивільну справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: державний нотаріус Первомайської державної нотаріальної контори Мірошніченко Олена Миколаївна про визнання фіктивних договорів недійсними та скасування державних реєстрацій за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Зміївського районного суду Харківської області від 20 травня 2021 року, В С Т А Н О В И В : В травні 2020 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , який уточнивши, просив: -визнати недійсним укладений 13 вересня 2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 договір дарування квартири АДРЕСА_1 , посвідчений державним нотаріусом Первомайської державної нотаріальної контори Мірошниченко О. М. за реєстровим № 1-804; -скасувати рішення державного реєстратора Мірошниченко О.М. (Первомайська державна нотаріальна контора, Первомайський районний нотаріальний округ, Харківська область) про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 31658749 від 30 вересня 2016 року із одночасним скасуванням та припиненням проведеної державним реєстратором Мірошниченко О.М. державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 від 30 вересня 2016 року; -визнати недійсним укладений 17 жовтня 2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 договір дарування житлового будинку з відповідними будівлями, та земельної ділянки при цьому житловому будинку, площею 0,1000 га у межах згідно з планом, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 , посвідчений державним нотаріусом Первомайської державної нотаріальної контори Мірошниченко О. М. за реєстровим № 1-878; -скасувати рішення державного реєстратора Мірошниченко О.М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 31896186 від 17 жовтня 2016 року із одночасним скасуванням та припиненням проведеної державним реєстратором Мірошниченко О.М. державної реєстрації права власності на вказаний житловий будинок за ОСОБА_3 ; -скасувати рішення державного реєстратора Мірошниченко О.М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 31896994 від 17 жовтня 2016 року із одночасним скасуванням та припиненням проведеної державним реєстратором Мірошниченко О.М. державної реєстрації права власності на земельну ділянку, кадастровий номер: 6311500000:06:001:0308, площею 0,1 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за адресою: АДРЕСА_2 , за ОСОБА_3 ; -визнати недійсним укладений 17 жовтня 2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 договір дарування земельної ділянки кадастровий номер: 6311500000:06:001:0307, площею 0,198 га, для ведення особистого селянського господарства, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , посвідчений державним нотаріусом Первомайської державної нотаріальної контори Мірошниченко О. М. за реєстровим № 1-879; -скасувати рішення державного реєстратора Мірошниченко О.М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 31896636 від 17 жовтня 2016 року із одночасним скасуванням та припиненням проведеної державним реєстратором Мірошниченко О.М. державної реєстрації права власності на вказану земельну ділянку; -вирішити питання про розподіл судових. Позов мотивовано тим, що 18 березня 2016 року ОСОБА_2 позичив у позивача 26 000 доларів США, які зобов`язався повернути не пізніше 18 березня 2017 року в порядку та строки, передбачені п. 1 укладеного договору позики. На підтвердження цього факту та на виконання вимоги ч. 1 ст. 1047 ЦК України, між позивачем та ОСОБА_2 в той же день в письмовій формі було укладено договір позики від 18 березня 2016 року. Згідно п.п. 2.1 п. 2 Договору факт одержання відповідачем від позивача коштів до підписання договору підтверджується відповідною стверджувальною заявою ОСОБА_2 . Всупереч досягнутим сторонами за умовами договору позики домовленостям, відповідач взяті на себе зобов`язання належним чином не виконав і борг не повернув. У зв`язку з чим, позивач у березні 2020 року звернувся до суду із позовом про стягнення боргу за договором позики. З метою усунути будь-які ризики щодо утруднення виконання майбутнього рішення, позивач мав намір подати клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно боржника. Проте, з`ясувалося, що з метою уникнення виконання своїх зобов`язань ОСОБА_2 фіктивно відчужив на користь своєї дружини ОСОБА_3 належне йому на час укладення договору іпотеки, майно. Вказуючи на зазначене, просив позов задовольнити. Рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 20 травня 2021 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: державний нотаріус Первомайської державної нотаріальної контори Мірошніченко Олена Миколаївна про визнання фіктивних договорів недійсними та скасування державних реєстрацій - відмовлено. Ухвалюючи рішення, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем обставин, якими він обґрунтовував заявлені вимоги. Не погодившись з вказаним рішення суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Адвокат Черняк Д.Л. подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі судового рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що згідно копії дублікату договору позики від 18.03.2016 року з метою покращення житлових умов сім`ї позичальника та проведння капітального ремонту в квартирі АДРЕСА_3 , позикодавець ОСОБА_1 надав у власність позичальника ОСОБА_2 26000 доларів США, які останній зобов`язався повернути не пізніше 18.02.2017 частинами (т. 1 а.с. 14-15). 25.09.2016 на ім`я ОСОБА_2 направлено вимогу про усунення порушень зі сплати періодичних платежів (т. 1 а.с. 17) Встановлено, що 17.10.2016 між ОСОБА_5 , який діяв від імені ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено договір дарування земельної ділянки, площею 0,1980 га у межах згідно з планом, за цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, кадастровий иномер 6311500000:06:001:0307, за адресою: АДРЕСА_2 , який посвідчено державним нотаріусом Первомайської державної нотаріальної контори Харківської області, зареєстрованого в реєстрі за № 1-879. Відповідно до п. 1.6 Договору, відомості про обмеження у використанні земельної ділянки встановлені Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою КМУ від 17.10.2012 № 1051, не зареєстровані. 17.10.2016 між ОСОБА_5 , який діяв від імені ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено договір дарування житлового будинку з відповідними будівлями і земельної ділянки при цьому житловому будинку, площею 0,100 га у межах згідно з планом, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 6311500000:06:001:0308, за адресою: АДРЕСА_2 , який посвідчено державним нотаріусом Первомайської державної нотаріальної контори Харківської області, зареєстрованого в реєстрі за № 1-878 Відповідно до п. 5 Договору, відомості про обмеження у використанні земельної ділянки встановлені Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою КМУ від 17.10.2012 № 1051, не зареєстровані. (т. 2 а.с.131-132). 30.09.2016 між ОСОБА_5 , який діяв від імені ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено договір дарування квартири АДРЕСА_1 , який посвідчено державним нотаріусом Первомайської державної нотаріальної контори Харківської області, зареєстрованого в реєстрі за № 1-804. Відсутність перебування майна за цим договором під податковою заставою перевірено за даними Державного реєстру обтяжень нерухомого майна (т. 2 а.с. 133-134). Згідно з умовами укладених договорів дарування сторони в присутності нотаріуса підтвердили, що підписуючи вказані договори вони заявляють про дійсність намірів здійснити вказані договори, відсутність заперечень щодо кожної з умов цих договорів, волевиявлення є вільним, усвідомленим, відповідає внутрішній волі; умови договору зрозумілі та відповідають реальній домовленості між ними договір не приховує іншого правочину і спрямований на реальне настання наслідків, які обумовлені в ньому, а також що він не має характеру фіктивного та удаваного правочину. Відмовляючи в задоволені позову, суд першої інстанції виходив з того, що на виконання оспорюваних договорів ОСОБА_6 , вчинила дії, які свідчать про прийняття дарунків, а саме: отримання нею правовстановлюючих документів та ключів від нерухомого майна. Позивач не довів, що укладені договори відчуження нерухомого майна, спрямовані на ухилення від виконання фінансових зобов`язань за договором позики. Колегія суддів погоджується з таким висновком виходячи з наступного. Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. За змістом частини п`ятої статті 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Відповідно до змісту статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно. Отже, основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) іншого учасника або третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину. Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п`ятої статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 ЦК України. Відповідно до статті 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Договір, що встановлює обов`язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування. Під час розгляду справи Верховний Суд враховує правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19) про те, що позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України), та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена статтею 234 ЦК України, так і інша, наприклад, підстава, передбачена статтею 228 ЦК України. Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Згідно із частинами другою та третьою статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. У справі, яка переглядається, встановлено, що договори дарування, укладені 17.10.2016 та 30.9.2016 року ОСОБА_5 , який діяв від імені ОСОБА_2 та ОСОБА_3 виконано. Дарунок від дарувальника передано обдарованому, який зареєстрував за собою право власності на нерухоме майно у встановленому порядку, тобто ОСОБА_3 прийняла у дар спірне майно. Установивши, що передбачені спірними договорами дарування правові наслідки дійсно настали, сторони цього договору вчинили усі передбачені цим договором дії, виконали його, передавши майно від дарувальника обдарованому, який прийняв дарунок, суд першої інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для визнання таких договорів недійсним з підстав фіктивності. Під час розгляду справи позивач не довів на підставі належних і допустимих доказів, що оспорювані договори, є фіктивними та укладеними без мети настання реальних наслідків, а також не наведено фактичних даних, підтверджених доказами, на спростування встановленої законом презумпції правомірності правочину. Посилання в апеляційній скарзі на фіктивність договору дарування з тих підстав, що цей правочин укладений з метою уникнення боргових зобов`язань за договором позики від 18.03.2016 року, укладеним між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , не заслуговують на увагу, оскільки під час розгляду справи позивач наявність таких обставин не довів. Зокрема, ним не доведено, що станом на момент укладення оспорюваних договорів у ОСОБА_2 існувало невиконане чи прострочене боргове зобов`язання перед позивачем. Матеріали справи не містять оригіналу розписки чи іншого документу, який би свідчив про реальність боргових зобов`язань між ним та ОСОБА_2 . Позивачем не надано належних доказів про розгляд судом справи або судового рішення про стягнення з ОСОБА_2 боргу, або визнання за ним права на спірне нерухоме майно. Надана копія дублікату договору позики не свідчить про існування боргового простроченого зобов`язання у ОСОБА_2 перед позивачем в момент укладення оспорюваного договору дарування. Окрім того, наданий дублікат договору нотаріально не засвідчений. Оригінал такого договору в позивача відсутній. У справі, яка переглядається, не встановлено факту вчинення договорів дарування з метою унеможливити задоволення вимоги позивача, як стягувача за рахунок майна відповідача, як боржника, таких обставин позивач належними і допустимими доказами під час розгляду не довів. Інші доводи, наведені в обґрунтування апеляційної скарги, не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи. Згідно п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За наведених обставин, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення Зміївського районного суду Харківської області від 20 травня 2021 року - залишити без змін. Оскільки, в задоволенні апеляційної скарги відмовлено, підстав для розподілу судових витрат, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України не має. Керуючись ст.ст. 367, 374ч.1 п.1, 375, 382, 383, 384 ЦПК Українисуд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу скаргою ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Зміївського районного суду Харківської області від 20 травня 2021 року -залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 25.04.2023. Головуючий суддя: Т.В. Одринська судді: В.П. Пікуль О.О. Панченко