Постанова 4812 № 486/1370/22

03.05.23 22-ц/812/420/23 Провадження № 22-ц/812/420/23 Головуючий суду першої інстанції Кірімова О.М. Суддя-доповідач апеляційного суду Царюк Л.М. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 02 травня 2023 року м. Миколаїв Справа № 486/1370/22 Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого Царюк Л.М., суддів Базовкіної Т.М., Яворської Ж.М., при секретарі судового засідання Стрілець К.О., за участі представника відповідача Ніколаєнко О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Арбузинського районного суду Миколаївської області від 27 лютого 2023 року, ухвалене під головуванням судді Кірімової О.М., в залі судового засідання в смт Арбузинка, повний текст якого складено 01 березня 2023 року, за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство», третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2 про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, внесення змін до штатного розпису та погодження штатного розпису, В С Т А Н О В И В: 19 листопада 2022 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв`язку звернулась до суду з позовом до Комунального підприємства «Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство» (далі - КП «ТВКГ»), третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2 про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, внесення змін до штатного розпису та погодження штатного розпису. Доводи позову обґрунтовано тим, що починаючи з 18 березня 2020 року працювала в КП «ТВКГ» на посаді заступника директора з соціальних питань та тарифікації захищеності. З самого початку роботи у неї склалось враження, що її було взято на посаду аби вона, як активний депутат міської ради, як член депутатської комісії з соціальних питань, принаймні зайве не піднімала і не загострювала чутливі тарифні проблеми підприємства в питаннях порядку денного на пленарних засіданнях міської ради. За період роботи вона не мала жодних дисциплінарних зауважень до якості її роботи. Проте в роботі з часом вона почала відчувати дії обмеження її доступу до інформації щодо тарифних питань. Її почали обмежувати в посадових можливостях її роботи, що вилилось в мобінг. Позивач зазначає, що до її посадового обов`язку входить з`ясування реальних причин багатомільйонних річних тарифних втрат, а фактично «крадіжок тарифного ресурсу споживання», бо саме так ці втрати (збитки) чи не обліковані тарифні втрати були прописані в її посадовій інструкції, яку затвердив директор КП «ТВКГ» з її приходом на підприємство. Посадовий обов`язок спонукав її займатись пошуком причин збитковості підприємства аби посада заступника директора підприємства з соціальних питань та тарифної захищеності була виправдана, але тут же вона відчула зону обмежень її роботи. Наказом від 17 грудня 2021 року № 196, в якому наказом від 21 грудня 2021 року № 205 внесені виправлення, скорочено чисельність і штат працівників, в тому числі вакантні посади та посаду, яку вона займала заступника директора (з соціальних питань та тарифної захищеності). Наказом від 22 грудня 2021 року № 251-к її того ж числа повідомили про наступне звільнення та надали перелік посад нижчої кваліфікації. Наказом від 03 березня 2022 року № 09-ОС її звільнено з роботи за пунктом 1 статті 40 КЗпП України у зв`язку з скороченням штату з 04 березня 2022 року. Цей наказ було скасовано наказом від 13 квітня 2022 року № 27-ОС у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю на час звільнення. Наказом від 01 червня 2022 року № 39-ОС було звільнено з роботи у зв`язку зі скороченням чисельності та штату за пунктом 1 статті 40 КЗпП України з 1 червня 2022 року Проте, керівництво підприємства не мало жодних економічних підстав для скорочення її посади та інших важливих для підприємства посад, приховало дійсну мету цих змін, а при її звільненні було порушено процедуру вивільнення працівників, а саме не відбулося фактичного скорочення на підприємстві, оскільки не відбулися зміни в організації, не запропоновані вакантні посади, не видано розрахункову довідку. Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила суд відмінити наказ № 39-ОС про її звільнення і поновити її на роботі (посаді) заступника директора з соціальних питань та тарифної захищеності КП «ТВКГ». Стягнути з КП «ТВКГ» на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01 червня 2022 року до дня поновлення на роботі, який на день пред`явлення позову за довідкою підприємства становить: січень 2022 року 19 821,08 грн, за лютий 2022 року 19 587,69 грн, середньоденна заробітна плата працівника в розрахунку на 1 робочий день становить 1 037,07 грн. Внести відповідні зміни в штатний розпис, який стосовно ОСОБА_1 діє з 01 березня 2022 року, директору КП «ТВКГ» подати, а міському голові погодити оновлений штатний розклад. Рішенням Арбузинського районного суду Миколаївської області від 27 лютого 2023 року в задоволенні позову відмовлено. Рішення суду мотивовано тим, що відповідачем при звільненні позивача не було допущено порушення норм трудового права. Оскільки позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 01 червня 2022 року по день поновлення на роботі в розмірі 201 691,35 грн, внесення відповідних змін до штатного розпису, міському голові погодити оновлений штатний розклад, є похідними від позовних вимог про скасування (відміну) наказу від 01 червня 2022 року № 39-ОС про звільнення ОСОБА_1 та поновлення на роботі (посаді) заступника директора з соціальних питань та тарифної захищеності, у задоволенні яких відмовлено, то вони також задоволенню не підлягають. Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила його скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги позову в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не прийняв до уваги та відхилив докази, що підтверджують незаконне її звільнення. Позивачу було відмовлено в показаннях свідка через звернення судді до представника відповідача, який заявив, що до справи це не має відношення. В позовній заяві та доданих до позову матеріалах посилання, є належні докази, які містять інформацію, щодо предмету доказування заявлених вимог та мають інше значення в справі при ухваленні судового рішення. Проте суд не прийняв їх до уваги. Суду були надані докази на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, але їх більшість суд визнав такими, що не стосуються матеріалів справи. Ця справа окрім неї, стосується соціального та тарифного захисту підприємства і споживача комунальних послуг бо так прописано її обов`язок в посадовій інструкції. При його виконанні в КП «ТВКГ» було зафіксовано порушення вимог Законів України, зокрема «Про житлово-комунальні послуги», «Про метрологію та метрологічну діяльність». Їх вимоги позивач відстоювала у своїй роботі, але вони ігнорувались в КП «ТВКГ», цього не бачить і суд, а тому вважає, що в оскарженому рішенні були неправильно застосовані норми матеріального права. ОСОБА_1 звертає увагу на те, що її відео-доказ про події 04 березня 2022 року на відео-диску, судом першої інстанції не прийнято до уваги. Флешка з відео-записом є в матеріалах справи. В судовому засіданні вона не розкрилась. У відповідь на запит до суду про надання копії технічного запису судового процесу вона отримала на диску текстові протоколи судових засідань в алгоритмі запитання-відповідь, та в їх по хвилинних інтервалах, вона не побачила її певних виступів. На цьому диску є і її відео-доказ, який в судовому засіданні не вдалось побачити. Докази якості її роботи суд першої інстанції не прийняв до уваги. Також суд не розглянув та не дослідив дуже важливу обставину, а саме безпідставність збільшення тарифів на комунальні послуги, що викликало масові збурення мешканців міста. Вона в судовому засіданні пояснювала, що фактичних змін в організації виробництва і праці на підприємстві не відбулось, що скоротили лише одну посаду ОСОБА_1 і що вона мала важливий правозахисний обов`язок, бо перешкоджала прийняттю економічно необґрунтованих тарифів на комунальні послуги та вказувала, як в підприємстві мають прибирати грубі порушення Законів України фінансово-економічного характеру. Тільки при розгляді її справи суд першої інстанції не побачив явного порушення норм матеріального права. Суд при вирішенні спору послався на постанову Великої Палати ВС від 18 вересня 2018 року у справі № 800/538/17. Проте, наведена позиція стосується адміністративної справи і до її позову має уявну аналогію. Висновки суду першої інстанції в своєму рішення з приводу наказу № 196 протирічать один одному. З викладеного в рішенні виходить, що варто вносити зміни в штатний розпис і це відразу буде означати, що в підприємстві відбулись потрібні зміни в організації виробництва і праці. Суд приводить недостовірні данні. Зокрема вказує, що згідно з актом, який складений та підписаний, зафіксовано відмову, зокрема в отриманні позивачем копії наказу про її звільнення 04 березня 2022 року за скороченням штату. Це все було спростовано викладеними в позовній заяві обставинами та наданим відео-доказом, але в суді це не досліджувалось. Крім того в своєму рішенні суддя посилається на статті 12, 13, 82 ЦПК України, як на засади змагальності вимог і заперечень сторін та доказів, які мали б розглядатись в межах заявлених вимог. Підстави свого звільнення позивач спростувала аргументованими доказами позову і матеріалами в його захист, що показала і на сторінках апеляційної скарги та документами, які вона представила суду до її позову, вагому частину яких суд не прийняв до уваги. Суд не прийняв до уваги та відхилив докази позову, в чому позивач вбачає упередженість ставлення суду до її позову, до його доказів, документів його супроводу з чого відбулось порушення норм процесуального права. Не погодившись з доводами апеляційної скарги КП «ТВКГ» подало відзив на апеляційну скаргу, де не погоджується з викладеними в апеляційній скарзі доводами в повному обсязі. При цьому відповідач зауважив, що при звільненні ОСОБА_1 були дотримані усі вимоги трудового законодавства та права працівника, ОСОБА_1 було вчасно попереджено про наступне звільнення, було запропоновано всі наявні вакантні посади. Позивач не є членом профспілки. З усіма наказами ОСОБА_1 ознайомлена, трудову книжку отримала в день звільнення, розрахунок при звільненні проведений повністю. До того ж згідно з позиціями Верховного Суду суд не може вдаватися до обговорення та оцінки питання про доцільність і правомірність скорочення штату та чисельності працівників. Право визначати чисельність і штат працівників належить винятково власнику або уповноваженому ним органу, суд зобов`язаний тільки з`ясувати наявність підстав для звільнення. Що стосується підвищення тарифів, то цей факт ніяк не пов`язаний із скороченням посади та звільненням ОСОБА_1 . В апеляційній скарзі ОСОБА_1 наполягає, що порушенням є той факт, що їй не запропонували посаду юрисконсульта (вакантну по мобілізації). Між тим, у постанові Верховного Суду від 16 січня 2018 року у справі № 452/832/16-ц викладено висновок, що тимчасова посада на період відпустки по догляду за дитиною не є вакантною у розумінні КЗпП України, тому така посада не може пропонуватись на виконання положень частини 3 статті 49-2 КЗпП України. Даний висновок також підтвердив і Верховний Суд у постанові № 755/14564/18 від 28 квітня 2021 року. Третя особа ОСОБА_2 також надав до суду відзив на апеляційну скаргу, зазначивши, що, на його думку, апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Під час розгляду справи судом першої інстанції було встановлено, що відповідач вживав заходи спрямовані на реальне працевлаштування позивача, запропонувавши їй, за відсутності вакантних посад за її кваліфікацією, наявні вакантні посади, хоча і нижчої кваліфікації. Однак позивач не звернулась до відділу кадрів із заявою про переведення її на вказані посади, що свідчить про відсутність порушення КП «ТВКГ» вимог трудового законодавства при звільненні позивача. У зв`язку з чим суд обґрунтовано дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог. Крім того, 18 квітня 2023 року ОСОБА_2 через засоби поштового зв`язку надіслав на адресу апеляційного суду клопотання про закриття провадження у справі з огляду на те, що ухвалою господарського суду Миколаївської області від 31 серпня 2021 року у справі № 915/754/21 розглядається питання про банкрутство КП «ТВКН», що є підставою для закриття провадження у справі, оскільки ця справа не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства, а має розглядатися господарським судом. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги та заявлене клопотання, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга та заявлене клопотання підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного. Судом та матеріалами справи встановлено, що згідно витягу з Статуту КП «ТВКГ», затвердженого рішенням Южноукраїнської міської ради від 18 жовтня 2018 року № 1294, підприємство створене з метою задоволення потреб та інтересів територіальної громади міста, найбільш ефективного використання майна території Южноукраїнська...(пункти 2.1.1, 2.1.3), Директор підприємства затверджує штатний розпис (з обов`язковим попереднім погодженням з наглядовою радою та міським головою) (пункт 7.3.7). Згідно витягу Статуту КП «ТВКГ», затвердженого рішенням Южноукраїнської міської ради від 28 липня 2022 року №1078, директор Підприємства несе відповідальність за формування та виконання фінансових планів; заступники директора Підприємства, керівники та спеціалісти підрозділів, а також інші працівники приймаються на роботу і звільняються директором Підприємства, згідно з чинним законодавством України (пункти 7.3.9, 7.4. Відповідно до наказу № 27-ОС від 17 березня 2020 року ОСОБА_1 прийнято на роботу на посаду заступника директора (з соціальних питань та тарифної захищеності населення) з 18 березня 2020 року, що також підтверджується копією трудової книжки позивача. Згідно посадової інструкції заступника директора КП «ТВКГ» (з соціальних питань та тарифної захищеності), на посаду заступника директора та звільнення з неї здійснюється наказом директора КП «ТВКГ» із дотриманням вимог чинного законодавства, заступник директора у адміністративному та виробничому відношенні підпорядкований директору. Відповідно до службової записки заступника директора КП «ТВКГ» з питань структурно-економічної трансформації підприємства Ю.Борець від 17 грудня 2021 року складену на ім`я директора підприємства, зазначається про доцільність скорочення посад заступника директора (з соціальних питань та тарифної захищеності) та 5 штатних одиниць лабораторії метрології. Наказом КП «ТВКГ» від 17 грудня 2021 року № 196 «Про скорочення чисельності і штату працівників» визначено скоротити чисельність і штат працівників підприємства на 5 штатних одиниць, в тому числі посаду заступника директора (з соціальних питань та тарифної захищеності) та у зв`язку з цим внести зміни до штатного розкладу КП «ТВКГ». Підставою винесення даного наказу стали зміни в організації виробництва і праці, спрямованими на підвищення ефективності роботи персоналу і вдосконалення окремих трудових функцій, приведення штатної чисельності у відповідність до фінансових можливостей підприємства та зменшення адміністративних витрат, враховуючи службову записку заступника директора КП «ТВКГ» з питань структурно-економічної трансформації підприємства від 17 грудня 2021 року. З даним наказом ОСОБА_1 ознайомлена під підпис. Наказом КП «ТВКГ» від 21 грудня 2021 року № 205 внесені виправлення до наказу № 196 від 17 грудня 2021 року, скорочено чисельність і штат працівників на 6 штатних одиниць, в тому числі посаду заступника директора (з соціальних питань та тарифної захищеності). З даним наказом позивач не погодилась, на звороті наказу наявні її застереження та поставлений підпис. Наказом КП «ТВКГ» від 17 грудня 2021 року № 197 внесено зміни до штатного розкладу, діючого з 01 грудня 2020 року у зв`язку зі скороченням посад (професій) з 01 березня 2022 року, яким передбачено скорочення 6 штатних одиниць, в тому числі посаду заступника директора (з соціальних питань та тарифної захищеності). З даним наказом ОСОБА_1 ознайомлена під підпис. Згідно штатного розкладу КП «ТВКГ» на 2022 рік, який вводиться в дію з 01 березня 2022 року, затверджений директором КП «ТВКГ» 28 січня 2022 року та погоджений міським головою 07 лютого 2022 року, зазначено лише одну посаду заступника директора. Згідно штатного розкладу КП «ТВКГ» на 2022 рік, який вводиться в дію з 01 грудня 2022 року, затверджений т.в.о. директора КП «ТВКГ» 19 серпня 2022 року та погоджений секретарем міської ради О.А. Акуленко 01 вересня 2022 року, посади заступника директора відсутні. Отже, підприємство зазнало змін в організації виробництва і праці, а саме відбулося скорочення чисельності та штату працівників. Наказом КП «ТВКГ» від 22 грудня 2021 року № 251-к визначено порядок та відповідальних осіб за попередження працівників про заплановане вивільнення у зв`язку із скороченням штату. З даним наказом ОСОБА_1 під підпис ознайомлена 22 грудня 2021 року із зазначенням про непогодження із вказаним наказом. Згідно письмового повідомлення КП «ТВКГ» від 22 грудня 2021 року, ОСОБА_1 під підпис, 22 грудня 2021 року була ознайомлена про заплановане вивільнення її посади у зв`язку із скороченням штату, їй повідомлено про відсутність вакантних посад за її кваліфікацією, та запропоновано посади нижчої кваліфікації. Наказом від 03 березня 2022 року № 09-ОС ОСОБА_1 звільнено 04 березня 2022 року з посади заступника директора (з соціальних питань та тарифної захищеності) у зв`язку із скороченням штату на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України. Актом від 04 березня 2022 року, який складений та підписаний старшим інспектором з кадрів, інспектором з кадрів та провідним юрисконсультом КП «ТВКГ», зафіксовано відмову ОСОБА_1 в отриманні трудової книжки в день звільнення 04 березня 2022 року та копії наказу про її звільнення за скороченням штату. Актом від 03 березня 2022 року, який складений та підписаний старшим інспектором з кадрів, інспектором з кадрів та провідним юрисконсультом КП «ТВКГ», зафіксовано факт ознайомлення ОСОБА_1 та відмову підписання наказу "Про припинення трудового договору у зв`язку із скороченням штату" від 03 березня 2022 року № 09-ОС. Наказом КП «ТВКГ» від 13 квітня 2022 року № 27-ОС у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю на день звільнення на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України, скасовано наказ «Про звільнення ОСОБА_1 » від 03 березня 2022 року № 09-ОС, визнано недійсним запис про звільнення у трудовій книжці ОСОБА_1 . Наказом КП «ТВКГ» від 01 червня 2022 року № 39-ОС, звільнено ОСОБА_1 з посади заступника директора (з питань та тарифної захищеності) з 01 червня 2022 року у зв`язку зі скороченням чисельності та штату на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України. Як видно (на звороті) ОСОБА_1 з наказом ознайомлена у той же день, що підтверджується її особистим підписом та зауваження про непогодження її з наказом. Відповідно до витягу з наказу Міністерства Оборони України від 25 лютого 2022 року № 3 ОСОБА_3 з 25 лютого 2022 року призваний до лав ЗСУ у зв`язку з мобілізацією. Сторонами не заперечувалось, що останній до теперішнього часу перебуває в лавах ЗСУ. Статтею 124 Конституції Українизакріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Конвенція) кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності. Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежовувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ. У статті 19 ЦПК Українивизначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами. Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне, а по-друге - суб`єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа). Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 20 ГПК Українигосподарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України. Відповідно до частини 2 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника. Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до ГПК України. Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними ГПК України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення. У разі якщо відповідачем у такому спорі є суб`єкт владних повноважень, суд керується принципом офіційного з`ясування всіх обставин у справі та вживає визначених законом заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів, з власної ініціативи. Матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо майнових спорів з вимогами до боржника та його майна, провадження в якій відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство, надсилаються до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, який розглядає спір по суті в межах цієї справи (частина 3 статті 7 КУзПБ). Зі змісту зазначених норм права випливає, що законодавець захищає не лише права ймовірного банкрута, а й права інших осіб, які мають вимоги до банкрута. Захист прав таких осіб полягає у тому, що інші суди, незалежно від юрисдикції, які розглядали справи за позовами до відповідача, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство, після відкриття провадження в інших справах не закривають таке провадження, а передають справу до належного суду для розгляду по суті. При цьому таким належним судом є виключно суд господарської юрисдикції, який відкрив справу про банкрутство відповідача. Урегулювання процедури розгляду спорів до відповідача, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство, встановлює зрозумілу і справедливу процедуру закінчення розгляду справи належним судом, дотримання принципу визначення юрисдикції справи та підсудності спорів одному господарському суду, який акумулює усі вимоги до відповідача, щодо якого порушено процедуру банкрутства. Предметом спору у справі, що переглядається, є вимоги про поновлення на роботі посадової особи та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу до боржника, щодо якого ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 31 серпня 2021 року відкрито провадження у справі № 915/754/21 про банкрутство КП «ТВКГ». Інформація про відкриття справи про банкрутство КП «ТВКГ» є загальнодоступною. З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 звернулася до Южноукраїнського міськрайонного суду 19 листопада 2022 року, а 29 листопада 2022 року відповідно до приписів статті 31 ЦПК України справа була передана для розгляду до Арбузинського районного суду Миколаївської області. 06 грудня 2022 року відкрито провадження у справі та справа призначена до розгляду. Отже, з огляду на положення законодавства України законодавець наголосив на тому, що розгляд спору про поновлення на роботі посадової особи, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися саме і виключно господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи. Зазначені висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 607/6254/15-ц, проте не враховані судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення. Суд першої інстанції залишив поза увагою те, що, виходячи зі змісту та підстав позову, характеру спірних правовідносин, ураховуючи наведені положення чинного законодавства, спір у цій справі між сторонами стосується поновлення на роботі посадової особи боржника та її майнових вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу до боржника, щодо якого порушена справа про банкрутство, що відповідає ознакам спору, який підлягає розгляду в порядку господарського судочинства господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство. Отже, оскаржене судове рішення підлягає скасуванню, а справу потрібно передати до господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство КП «ТВКГ». Аналогічних висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд у постановах від 16 грудня 2020 року у справі № 607/2990/17 (провадження № 61-37199св18), у справі № 159/778/17, у справі № 754/10739/17, у справі № 750/8669/17, від 06 жовтня 2021 року у справі № 442/6508/17, від 10 листопада 2021 року у справі № 442/1520/18 та від 01 грудня 2021 року у справі № 442/6507/17. Відповідно до частини 1 статті 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі з підстав, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Згідно з частиною 2 статті 377 ЦПК України порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги. За положеннями пункту 1 частини 1 статей 255, 256 ЦПК України суд закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а суд апеляційної чи касаційної інстанції повинен також роз`яснити заявнику про його право протягом десяти днів звернутися із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією. Водночас, приписи частини 3 статті 7 КУзПБ визначають, що у такому випадку матеріали справи надсилаються до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство. Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 15 січня 2020 року у справі № 607/6254/15-ц, Велика Палата, скасовуючи ухвалу суду про закриття провадження, погодилася з висновками судів, що спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а належить до юрисдикції господарського суду, на розгляді якого пребуває справа про банкрутство відповідача. В той же час Велика Палата не погодилася з висновками суду про закриття провадження у справі, оскільки такі дії перешкоджають позивачу у доступі до правосуддя та унеможливлюють захист його прав у господарському процесі у повному обсязі з урахуванням визначених строків звернення, встановлених статтею 45 КУзПБ, а тому передала справу до Господарського суду м. Києва, на розгляді якого перебуває справа про банкрутство, без закриття провадження. З огляду на зазначене, клопотання третьої особи ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню. Враховуючи, що оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з підстав порушення норм процесуального права та передачею справи для розгляду до господарського суду, апеляційний суд не надає оцінку доводам апеляційної скарги, які стосуються вирішення спору по суті. З викладених вище підстав колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає до скасування, а справа передачі до Господарського суду Миколаївської області, у провадженні якого перебуває справа № 915/754/21 про банкрутство КП «ТВКГ». Керуючись статтями 377, 382 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та клопотання третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_2 задовольнити частково. Рішення Арбузинського районного суду Миколаївської області від 27 лютого 2023 року скасувати. Матеріали справи № 486/1370/22 передати до Господарського суду Миколаївської області, у провадженні якого перебуває справа № 915/754/21 про банкрутство Комунального підприємства «Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство». Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до вимог статті 389 ЦПК України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту. Головуючий: Л.М. Царюк Судді: Т.М. Базовкіна Ж.М. Яворська Повний текст постанови складено 03 травня 2023 року.