Ухвала КЦС ВС № 523/13948/21

Ухвала 01 травня 2023 року місто Київ справа № 523/13948/21 провадження № 61-6142ск23 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Яремка В. В. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Ступак О. В., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Форманюк Олена Миколаївна, на постанову Одеського апеляційного суду від 27 березня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про збільшення розміру аліментів, поділ майна подружжя, ВСТАНОВИВ: У серпні 2021 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, просила змінити розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_1 на підставі судового наказу Суворовського районного суду м. Одеси від 02 листопада 2020 року у справі № 523/14905/20, шляхом їх збільшення до 7 000,00 грн щомісячно. Також позивачка просила здійснити поділ спільно набутого майна подружжя, а саме: автобуса марки MERCEDES-BENZ 313 CDI, реєстраційний номер НОМЕР_1 та автобуса марки БАЗ А07923, реєстраційний номер НОМЕР_2 , шляхом стягнення з відповідача 1/2 частки їх вартості(компенсації), що складає 291 650,00 грн. Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 02 серпня 2022 року позов задоволено частково. Збільшено розмір стягнення аліментів, встановлений судовим наказом Суворовського районного суду м. Одеси від 02 листопада 2020 року у справі № 523/14905/20, шляхом стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 3 500,00 грн щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили та до досягнення дитиною повноліття, а саме, до ІНФОРМАЦІЯ_2 . В іншій частині позову ОСОБА_2 відмовлено. Здійснено розподіл судових витрат. Постановою Одеського апеляційного суду від 27 березня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 02 серпня 2022 року скасовано в частині відмови у позові про поділ майна подружжя, ухвалено в цій частині нове рішення, яким позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 компенсацію вартості 1/2 частки транспортного засобу автобусу MERCEDES - BENZ 313 CDI у розмірі 151 400,00 грн та компенсацію вартості 1/2 частки транспортного засобу автобусу БАЗ А07923 у розмірі 140 250,00 грн. Здійснено розподіл судових витрат. Суд апеляційної інстанції, встановивши, що у період шлюбу сторін відповідач відчужив спірні автомобілі без згоди своєї дружини, а витрат коштів від продажу спірного майна в інтересах сім`ї та на її потреби не довів, дійшов висновку, що порушені права позивача підлягають судовому захисту шляхом стягнення з відповідача компенсації вартості 1/2 частки спірного рухомого майна. Апеляційний суд визнав помилковими висновок суду першої інстанції про те, що обов`язок доказування спрямованості витрат відповідача, отриманих від відчуження транспортних засобів на потреби сім`ї, покладається виключно на позивача, яка на переконання відповідача таких обставин не довела, оскільки факт використання коштів, отриманих від продажу спільного майна в інтересах сім`ї, повинен доводити той із подружжя, хто відчужив таке майно без згоди на це іншого подружжя. 24 квітня 2023 року ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Форманюк О. М., засобами поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Одеського апеляційного суду від 27 березня 2023 року, у якій просить скасувати оскаржуване судове рішення в частині вирішення вимог про поділ майна та розподілу судових витрат, а рішення суду першої інстанції залишити в силі. Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судове рішення ціна позову в якій не перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини другої). Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України. Відповідно до частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) справи про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов`язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства); 4) справи про розірвання шлюбу; 5) справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Предметом позову у цій справі є вимоги майнового характеру - про збільшення розміру аліментів до 7 000,00 грн щомісячно та поділ спільного майна подружжя загальний розмірі якого складає 583 300,00 грн (302 800,00 грн + 280 500,00 грн). Відповідно до пункту 1 частини першої статті 176 ЦПК України у позовах про стягнення коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 176 ЦПК України у позовах про стягнення аліментів ціна позову визначається сукупністю всіх виплат, але не більше ніж за шість місяців. Отже, ціна позову у справі № 523/13948/21 складає 625 300,00 грн (583 300,00 грн + 42 000,00 грн (7 000,00 грн х 6 місяців)). Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України). Ціна позову у цій справі становить 625 300,00 грн, яка станом на 01 січня 2023 року не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 684,00 грн х 250 = 671 000,00 грн). При цьому, Верховний Суд дав оцінку та врахував: предмет позову, складність справи, значення справи для сторін і суспільства в цілому, предмет касаційного оскарження. Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. У касаційній скарзі немає посилання на зазначені випадки. Підстав для висновку про те, що справа стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, І що справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу, немає. Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. При цьому право на суд не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, і такі обмеження не можуть зашкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 36 рішення ЄСПЛ у справі «Golder v. the United Kingdom» (Голдер проти Сполученого Королівства) від 21 лютого 1975 року та пункт 27 рішення ЄСПЛ у справі «Пелевін проти України» від 20 травня 2010 року. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення ЄСПЛ у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року). З урахуванням наведеного, оскільки касаційна скарга ОСОБА_1 подана на судове рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що не підлягає касаційному оскарженню, є підстави для відмови у відкритті касаційного провадження. Керуючись частинами шостою, дев`ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Форманюк Олена Миколаївна, на постанову Одеського апеляційного суду від 27 березня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про збільшення розміру аліментів, поділ майна подружжя відмовити. Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові. Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає. Судді: В. В. Яремко А. С. Олійник О. В. Ступак