Ухвала КАС ВС № 440/6289/21

ф УХВАЛА 02 травня 2023 року м. Київ справа № 440/6289/21 адміністративне провадження № К/990/14212/23 Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Шевцової Н.В., перевіривши касаційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2021 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2023 року у справі №440/6289/21 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, УСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду із позовною заявою, в якій просив: - визнати протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України щодо знищення інформації про розмір та всі складові (в відсотках та грошовому вимірі) нарахованого грошового забезпечення, у тому числі щодо всіх щомісячних надбавок, доплат, підвищень, премії, нарахованої індексації грошових доходів, надбавки за службу в умовах режимних обмежень тощо, по кожній посаді старшого оперуповноваженого Департаменту Державної служби боротьби з економічною злочинністю МВС України за квітень 2012 року; - визнати протиправною бездіяльність Міністерства внутрішніх справ України з приводу невжиття заходів щодо набуття (створення) запитуваної ОСОБА_1 у письмовій заяві від 24 лютого 2021 року інформації про розмір та всі складові (в відсотках та грошовому вимірі) нарахованого грошового забезпечення, у тому числі щодо всіх щомісячних надбавок, доплат, підвищень, премії, нарахованої індексації грошових доходів, надбавки за службу в умовах режимних обмежень тощо, по кожній посаді старшого оперуповноваженого Департаменту Державної служби боротьби з економічною злочинністю МВС України за квітень 2012 року; - визнати протиправною бездіяльність Міністерства внутрішніх справ України щодо ненадання запитуваної ОСОБА_1 у письмовій заяві від 24 лютого 2021 року інформації про розмір та всі складові (в відсотках та грошовому вимірі) нарахованого грошового забезпечення, у тому числі щодо всіх щомісячних надбавок, доплат, підвищень, премії, нарахованої індексації грошових доходів, надбавки за службу в умовах режимних обмежень тощо, по кожній посаді старшого оперуповноваженого Департаменту Державної служби боротьби з економічною злочинністю МВС України за квітень 2012 року; - зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України набути (створити) достовірну, точну та повну інформацію про розмір та всі складові (в відсотках та грошовому вимірі) нарахованого грошового забезпечення, у тому числі щодо всіх щомісячних надбавок, доплат, підвищень, премії, нарахованої індексації грошових доходів, надбавки за службу в умовах режимних обмежень тощо, по кожній посаді старшого оперуповноваженого Департаменту Державної служби боротьби з економічною злочинністю МВС України за квітень 2012 року; - зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України надати достовірну, точну та повну інформацію на письмовий запит від 24 лютого 2021 року ОСОБА_1 про розмір та всі складові (в відсотках та грошовому вимірі) нарахованого грошового забезпечення, у тому числі щодо всіх щомісячних надбавок, доплат, підвищень, премії, нарахованої індексації грошових доходів, надбавки за службу в умовах режимних обмежень тощо, по кожній посаді старшого оперуповноваженого Департаменту Державної служби боротьби з економічною злочинністю МВС України за квітень 2012 року; - стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 20662,39 грн. 25 листопада 2021 року рішенням Полтавського окружного адміністративного, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2023 року, позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Міністерства внутрішніх справ України, що полягає у ненаданні ОСОБА_1 достовірної та повної інформації на його запит на інформацію від 24 лютого 2021 року. Зобов`язано Міністерство внутрішніх справ України надати ОСОБА_1 достовірну та повну інформацію на його запит на інформацію від 24 лютого 2021 року з урахуванням висновків суду у даній справі. В іншій частині позовних вимог відмовлено. На зазначені рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду відповідачем подано касаційну скаргу, яку зареєстровано у Верховному Суді 20 квітня 2023 року. Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Згідно з частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження, Верховний Суд вважає зазначити наступне. В касаційній скарзі відповідачем зазначено, що вона подана на підставі пунктів 3, 4 частини четвертої статті 328 КАС України. Відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. Суд зазначає, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; 2) висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним; 3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; 4) як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися. При цьому, зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем). Проте, подаючи касаційну скаргу на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України, заявник касаційної скарги не вказав, яку саме норму права (пункт, частину, статтю) закону або іншого нормативно-правового акта суд апеляційної інстанції неправильно застосував, щодо питання застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, та не обґрунтував у чому саме полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права, та, як на думку заявника, відповідна норма повинна застосовуватися. Таким чином, у касаційній скарзі обов`язкових умов у їх взаємозв`язку, передбачених для оскарження судових рішень в касаційному порядку на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС скаржник не навів. Також у касаційній скарзі відповідачем вказано, що вона подана на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України, згідно з яким підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Частиною другою статті 353 КАС України передбачено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу; або 2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або; 3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; 4) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів. В обґрунтування наявності зазначеної підстави касаційного оскарження скаржник зазначає, що суд першої та апеляційної інстанції не в повній мірі встановив обставини справи, що мають істотне значення, а відтак дійшов до помилкового висновку, що запитувану позивачем інформацію можливо було надати на підставі розрахунково-платіжних відомостей (особові рахунки) строк зберігання яких складає 75 років. Однак зміст касаційної скарги свідчить про те, що вказані доводи зводяться до переоцінки доказів та неповного з`ясування обставин справи судами попередніх інстанцій, що виключає можливість його перегляду з цих підстав судом касаційної інстанції, повноваження якого визначені статтею 341 КАС України. Верховний Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального права. Таким чином, межі касаційного перегляду судових рішень обмежено підставами, на яких подається касаційна скарга, викладеними скаржником, та зазначеними в ухвалі суду підставами для відкриття касаційного провадження. Пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, зокрема якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. Враховуючи приписи пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України та не викладення з належним обґрунтуванням відповідачем у касаційній скарзі підстав для касаційного оскарження судових рішень у цій справі, визначених пунктами 3,4 частини четвертої статті 328 КАС України, тому касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала. Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України, Суд УХВАЛИВ: Касаційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2021 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2023 року у справі №440/6289/21 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - повернути особі, яка її подала. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач Н.В. Шевцова