LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Ухвала КАС ВС813/993/16

від 01.05.2023 · Адміністративна

УХВАЛА про залишення касаційної скарги без руху 01 травня 2023 року м. Київ справа №813/993/16 адміністративне провадження №К/990/13564/23 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Коваленко Н.В., суддів: Берназюка Я.О., Єзерова А.А., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27.07.2018 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27.02.2023 у справі за позовом ОСОБА_1 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» Славкіної Марини Анатолівни та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити дії, У С Т А Н О В И В: До Верховного Суду 17.04.2023 надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27.07.2018 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27.02.2023. Перевіривши матеріали касаційної скарги, колегія суддів доходить висновку про те, що касаційна скарга не відповідає вимогам статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України, з огляду на таке. Відповідно до статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Згідно з відтиском поштового штемпеля на конверті касаційна скарга направлена до Верховного Суду 13.04.2023, тобто із пропуском строку на касаційне оскарження. Обґрунтовуючи поважність пропуску строку на касаційне оскарження, скаржник вказує, що копію оскаржуваної постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27.02.2023 отримав 16.03.2023, а тому є підстави для поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень. Однак Суд зауважує, що скаржник не надає докази на підтвердження дати отримання оскаржуваної постанови або інших доказів поважності причин пропуску строку. Таким чином, скаржнику слід навести підстави пропуску строку на касаційне оскарження та надати докази на їх підтвердження або надати докази, які підтверджують дату отримання оскаржуваного судового рішення. Крім того, згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). Розгляд справи в суді першої інстанції здійснювався за правилами загального позовного провадження. Приписами частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. При касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення. Таким чином, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції. Підставами касаційного оскарження скаржник зазначає пункти 1, 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Скаржник заперечує, що 05.02.2015 ОСОБА_1 виплачено гарантовану суму відшкодування за вкладами в ПАТ «ВіЕйБі Банк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в сумі 110263,02 грн через відділення ПАТ «Альфа-Банк». При цьому вказує на підробку підписів від імені ОСОБА_1 на заявах про видачу готівки від 05.02.2015 та заявляє, що жодних коштів від ПАТ «Альфа банк» не отримував. У контексті зазначеного скаржник зазначає про необхідність призначення почеркознавчої експертизи та посилається на неврахування висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 16.04.2019 у справі № 804/4712/16, відповідно до яких метою проведення експертизи є роз`яснення питань, що виникають при вирішенні даної конкретної справи з причин необхідності встановлення в процесі здійснення судочинства таких фактів, дані про які вимагають спеціальних досліджень. Проте Суд критично оцінює такі посилання касаційної скарги, оскільки вони мають загальний характер, а висновки Верховного Суду в зазначеній справі стосуються призначення судово-економічної експертизи в податковому спорі. Водночас слід звернути увагу, що суди попередніх інстанцій встановили, що Уповноважена особа Фонду гарантування вкладіів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» Славкіна М.А. надала суду докази включення ОСОБА_1 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «ВіЕйБі Банк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а також звіт банка-агента (справа №12/2-31 «Реєстри здійснених операцій за вкладами фізичних осіб. Перелік вкладників, яким виплачені кошти у ПАТ «Альфа-Банк». 04 лютого 2015 року -16 березня 2015 року») про здійснену ОСОБА_1 виплату. Відповідно суди дійшли висновку, що уповноважена особа ФГВФО Славкіна М.А. на стадії тимчасової адміністрації ПАТ «ВіЕйБі Банк» вжила всі заходи для забезпечення прав ОСОБА_1 як вкладника неплатоспроможного банку, включивши його до відповідного списку та бази вкладників ПАТ «ВіЕйБі Банк», а ФГВФО в свою чергу здійснив у встановленому Законом порядку відшкодування коштів за вкладом ОСОБА_1 . Доводи касаційної скарги зводяться до того, що скаржник заперечує факт виплати ПАТ «Альфа-Банк» відшкодування коштів за своїм вкладом. При цьому суд першої інстанції слушно зауважив, що дослідження питання добросовісності дій банка-агента (ПАТ «Альфа-Банк») щодо виплати ОСОБА_1 коштів в сумі 110263,02 грн не входить в предмет доказування у цій адміністративній справі, оскільки в даному випадку в предмет доказування входить перевірка правомірності рішень та дій суб`єкта владних повноважень - уповноваженої особи ФГВФО - щодо розгляду та вирішення звернення вкладника банку. Якщо позивач вважає, що банк-агент неналежно виконав свої обов`язки щодо виплати йому коштів, це може бути предметом окремого провадження в порядку цивільного чи кримінального провадження. Також скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій долучили до справи докази, а саме копії заяв на видачу готівки від 05.02.2015 № 1181, № 11945, № 11864, які не засвідчені в порядку встановленому чинним законодавством, та посилається на висновки Верховного Суду в постанові від 17.07.2019 у справі № 810/719/18, від 07.10.2019 у справі № 808/1505/17, від 11.11.2020 у справі № 813/4805/17. Однак, скаржник в касаційній скарзі фактично зазначає про необхідність здійснити переоцінку встановлених судом у справі обставин, а також надати перевагу одним доказам над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України. Колегія суддів наголошує, що переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає справи, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів". Зазначене узгоджується з Рекомендаціями № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги в суд третьої інстанції повинні подаватися в першу чергу у рамках таких справ, які заслуговують третього судового розгляду, наприклад справи, які будуть розвивати право або які будуть сприяти однаковості тлумачення закону. Їх коло може бути також обмежене скаргами по тих справах, які стосуються питань права, які мають значення для всього суспільства в цілому. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування того, чому її справа буде сприяти досягненню таких цілей. Враховуючи, що розгляд справи в суді першої інстанції здійснювався за правилами загального позовного провадження, скаржнику слід уточнити підстави касаційного оскарження, передбачені частиною четвертою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Згідно з частиною другою статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу. Отже, касаційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без руху та встановити десятиденний строк для усунення її недоліків з дня вручення копії цієї ухвали шляхом подання заяви про поновлення строку на касаційне оскарження та надання доказів, які підтверджують поважні причини такого пропуску або надати докази, які підтверджують дату отримання оскаржуваного судового рішення; зазначення обґрунтувань підстав касаційного оскарження відповідно до частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Керуючись статтями 169, 328, 330, 332, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд У Х В А Л И В:

1. Залишити без руху касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27.07.2018 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27.02.2023 у справі за позовом ОСОБА_1 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» Славкіної Марини Анатолівни та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити дії.

2. Надати ОСОБА_1 десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, які зазначено в мотивувальній частині ухвали.

3. Надіслати ОСОБА_1 копію ухвали про залишення касаційної скарги без руху. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не оскаржується. Суддя-доповідач Н.В. Коваленко Суддя Я.О. Берназюк Суддя А.А. Єзеров

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»