Постанова 4857 № 300/80/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 травня 2023 рокуЛьвівСправа № 300/80/23 пров. № А/857/5306/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: Головуючого судді Сеника Р.П., суддів Онишкевича Т.В., Судової-Хомюк Н.М., з участю секретаря судового засідання Хабазня Ю.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09 березня 2023 року у справі № 300/80/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Калуського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання дій протиправними, визнання незаконними та скасування постанов, зобов`язання до вчинення дій, відшкодування моральної шкоди,- суддя в 1-й інстанції Тимощук О.Л., час ухвалення рішення 09.03.2023 року, місце ухвалення рішення м. Івано-Франківськ, дата складання повного тексту рішення не зазначено, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 (надалі, також - позивач, ОСОБА_1 ) 09.01.2023 звернувся в суд з позовною заявою до Калуського відділу державної виконавчої служби у Калуському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) (надалі, також - відповідач), в якій просить: - визнати протиправними дії Куйбіди Оксани Ігорівни - державного виконавця Калуського відділу державної виконавчої служби у Калуському районі Івано- Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ); - визнати незаконними та скасувати постанови ВП №70258916 про відкриття виконавчого провадження від 07.11.2022, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 08.11.2022, про стягнення виконавчого збору від 08.11.2022, про арешт коштів боржника від 08.11.2022, про закінчення виконавчого провадження від 23.11.2022; - зобов`язати Калуський відділ державної виконавчої служби у Калуському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) повернути незаконно стягнені кошти в сумі 948 грн; - зобов`язати відповідача відшкодувати завдані моральні збитки в сумі 5000 грн. Позовні вимоги обгрунтовано тим, що з його карткового пенсійного рахунку безпідставно списано грошові кошти в розмірі 948 грн. У результаті подальшого з`ясування причин такого списання, позивач дізнався, що зазначені кошти стягнуто в межах виконавчого провадження №70258916, відкритого 07.11.2022 старшим державним виконавцем Калуського відділу державної виконавчої служби у Калуському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) Куйбідою О.І. з виконання постанови Національної поліції про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення серії 2АВ №00304101 від 19.06.2022. Позивач зазначає, що жодної постанови про накладення адміністративного стягнення не отримував, як і не отримував постанови про відкриття виконавчого провадження №70258916 від 07.11.2022. На переконання позивача, державним виконавцем неправомірно винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, а також постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 08.11.2022, про стягнення виконавчого збору від 08.11.2022, про арешт коштів боржника від 08.11.2022 та про закінчення виконавчого провадження від 23.11.2022, у зв`язку з чим такі підлягають скасуванню, а стягнуті кошти - поверненню. Позивач зауважив, що є особою з інвалідністю, а спірні кошти списані з його пенсійного рахунку, який є єдиним засобом для існування. Такі протиправні дії відповідача завдали йому моральних страждань, у зв`язку з чим вважає, що з відповідача підлягає стягненню моральна шкода в розмірі 5 000,00 грн. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09 березня 2023 року у справі № 300/80/23 позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправними дії Калуського відділу державної виконавчої служби у Калуському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції в частині неналежного повідомлення ОСОБА_1 про відкриття 07.11.2022 виконавчого провадження №70258916 з примусового виконання постанови Національної поліції про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення серії 2АВ №00304101 від 19.06.2022. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Рішення суду першої інстанції оскаржив позивач, подавши на нього апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що винесене з порушенням норм як матеріального так і процесуального права. В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що суд першої інстанції не врахував, що заява №199445/41/27-2022 від 02.10.2022 не містила відомостей передбачених абз. 11-13 п.3 розділу 3 Інструкції з організації примусового виконання рішень, така заява не відповідає вимогам ст. 4,26 Закону України «Про виконавче провадження», тому не було підстав для відкриття виконавчого провадження і винесення спірних постанов. Просить скасувати рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09 березня 2023 року у справі № 300/80/23 та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги. Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, а тому, суд апеляційної інстанції, відповідно до ч. 4 ст. 229, п.2 ч. 1 ст. 311 та ч. 2 ст. 313 КАС України, вважає можливим проведення розгляду справи за їхньої відсутності без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Заслухавши доповідь судді - доповідача, дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів приходить до переконання, що вона не підлягає до задоволення з наступних підстав. Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Задовольняючи частково позовні вимоги в справі, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач надсилаючи ОСОБА_1 постанову про відкриття виконавчого провадження діяв не у спосіб, визначений частиною 1 статті 28 Закону №1404-VIII. Крім того, суд першої інстанції прийшов до висновку, що у зв`язку з ненаведенням позивачем достатніх обґрунтувань порушення своїх прав через неналежне повідомленням його про відкриття виконавчого провадження, такі доводи не можуть підтверджувати протиправність спірних постанов. Зважаючи на викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач, виносячи постанову про відкриття виконавчого провадження №70258916 від 07.11.2022, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 08.11.2022, про стягнення виконавчого збору від 08.11.2022, про арешт коштів боржника від 08.11.2022, про закінчення виконавчого провадження від 23.11.2022, діяв з дотриманням норм Закону №1404-VІІІ, у зв`язку з чим відсутні підстави для визнання їх протиправними та скасування. Розглядаючи спір апеляційний суд виходить із наступного. Встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Інспектором Департаменту патрульної поліції Терещук О.І. 19.06.2022 складено постанову серії 2АВ №00304101 про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, згідно якої встановлено порушення ОСОБА_1 пункту 12.9.(б) Правил дорожнього руху України, відповідальність за яке передбачена частиною 1 статі 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн (надалі, також спірна постанова, постанова про накладення адміністративного стягнення) (а.с. 73). Також, відповідно до змісту цієї постанови, у разі несплати ОСОБА_1 штрафу у строк, установлений частиною 1 статті 300-1 КУпАП в порядку примусового виконання цієї постанови органи державної виконавчої служби стягують з правопорушника штраф у подвійному розмірі - 680,00 грн. Зазначена постанова набрала законної сили 18.08.2022, а строк пред`явлення до примусового виконання 18.11.2022. Управлінням безпеки дорожнього руху Департаменту патрульної поліції Національної поліції України спірну постанову звернуто до примусового виконання згідно електронної заяви №199445/41/27-2022 від 02.10.2022 (зворотна сторона а.с. 73). Постановою старшого державного виконавця Калуського відділу державної виконавчої служби у Калуському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) Куйбідою О.І. 07.11.2022 відкрито виконавче провадження №70258916 з виконання постанови Національної поліції про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення серії 2АВ №00304101 від 19.06.2022 (а.с. 74). Пунктом 3 постанови про відкриття виконавчого провадження №70258916 від 07.11.2022 постановлено стягнути з боржника виконавчий збір у розмірі 68 грн. Зазначена постанова листом №59986/59987 від 07.11.2022 направлена ОСОБА_1 , що підтверджується реєстром поштових відправлень за 08.11.2022 (а.с. 65-69, 75). Також державним виконавцем в межах виконавчого провадження №70258916 08.11.2022 винесено постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження в сумі 200,00 грн (зворотна сторона а.с. 75; а.с. 76), про стягнення виконавчого збору у розмірі 68,00 грн (зворотна сторона а.с. 76) та про арешт коштів боржника (а.с.77). Державним виконавцем, керуючись вимогами пункту 9 частини 1 статті 39, статтею 40 Закону України Про виконавче провадження, у зв`язку зі сплатою боргу в повному обсязі, 23.11.2022 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №70258916. Пунктом 2 цієї постанови припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення (зворотна сторона а.с. 78; а.с. 79). Старшим державним виконавцем Куйбідою О.І. 29.11.2022 складено розпорядження №70258916, згідно якого грошові кошти в сумі 948 грн, що надійшли 21.11.2022 на рахунок з обліку депозитних сум при примусовому виконанні виконавчого документа №2АВ 00304101, виданого 19.06.2022 Національною поліцією, необхідно перерахувати 680 грн на користь ГУК у м. Києві згідно постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення №2АВ 00304101, виданої 19.06.2022 Національною поліцією; 68 грн виконавчого збору в Казначейство України; 69 грн витрат виконавчого провадження - в ДКСУ, 131 грн витрат виконавчого провадження в ДКСУ (а.с. 29). Позивач, вважаючи протиправними дії державного виконавця, вчинені в межах виконавчого провадження №70258916, а також постанови, винесені в такому виконавчому провадженні протиправними та такими, що завдали йому моральних страждань, звернувся до суду з цієї позовною заявою. З приводу спірних правовідносин колегія суддів зазначає наступне. Приписами частини другої статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 2 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII). Відповідно до статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Частина перша статті 5 зазначеного Закону передбачає, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів». За правилами частини першої статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Частиною першою статті 18 Закону №1404-VIII встановлено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (пункт 1 частини 2 статті 18 Закону №1404-VIII). Пунктом 7 частини першої статті 3 Закону №1404-VIII визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів як рішення інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами. Згідно з частиною першою статті 12 Закону №1404-VIII виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 4 Закону №1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання. Також, за правилами статті 300 КУпАП постанова про накладення адміністративного стягнення виконується уповноваженим на те органом у порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законами України. Згідно із статтею 303 КУпАП не підлягає виконанню постанова про накладення адміністративного стягнення, якщо її не було звернуто до виконання протягом трьох місяців з дня винесення. Відповідно до пункту 2 розділу VI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02 квітня 2012 року № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 29 вересня 2016 року № 2832/5), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 року за № 489/20802, витрати виконавчого провадження складаються з мінімальних та додаткових витрат виконавчого провадження. Відповідно до пункту 8 розділу VIІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень на кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт, про що виноситься постанова виконавця. У постанові зазначається сума коштів, яка підлягає арешту, з урахуванням вимог за виконавчим документом, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця та вказуються реквізити рахунку, на якому знаходяться кошти, що підлягають арешту, або зазначається, що арешт поширюється на кошти на всіх рахунках боржника, у тому числі тих, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів. Апеляційний суд наголошує, що строки пред`явлення виконавчого документа до виконання у справі про адміністративне правопорушення встановлені Законом України «Про виконавче провадження». Частиною 5 статті 26 Закону №1404-VIII встановлено обов`язок виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа прийняти постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання такого виконавчого документа. Оскільки у державного виконавця була відсутня інформація про оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення серії 2АВ №00304101 від 19.06.2022 чи сплати визначеного нею штрафу, а також враховуючи те, що така постанова відповідала вимогам, визначеним статтею 4 Закону №1404-VIII для виконавчого документа та звернута до примусового виконання в межах строку пред`явлення до виконання, відповідач, згідно частини 5 статті 26 Закону №1404-VIII був зобов`язаний прийняти постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання такої постанови. Разом з тим, частиною 1 статті 28 Закону №1404-VIII передбачено, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Таким чином, зазначеною нормою визначено обов`язок виконавця надсилати постанову про відкриття виконавчого провадження рекомендованим поштовим відправленням. Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 постанова про відкриття виконавчого провадження №70258916 від 07.11.2022 надіслана простим поштовим відправленням, що підтверджується реєстром поштових відправлень за 08.11.2022 та не спростовано представницею відповідача. Зважаючи на викладене, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що відповідач надсилаючи ОСОБА_1 постанову про відкриття виконавчого провадження діяв не у спосіб, визначений частиною 1 статті 28 Закону №1404-VIII. Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач, виносячи постанову про відкриття виконавчого провадження №70258916 від 07.11.2022, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 08.11.2022, про стягнення виконавчого збору від 08.11.2022, про арешт коштів боржника від 08.11.2022, про закінчення виконавчого провадження від 23.11.2022, діяв з дотриманням норм Закону №1404-VІІІ, у зв`язку з чим відсутні підстави для визнання їх протиправними та скасування. Відповідно до частин першої - четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «РуїзТорія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх. У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Інші зазначені позивачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування. З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Підстав для зміни розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду справи у відповідності до вимог статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України немає. Керуючись ст. 229, 287, 243, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09 березня 2023 року у справі № 300/80/23 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Р. П. Сеник судді Т. В. Онишкевич Н. М. Судова-Хомюк Повне судове рішення складено 02.05.2023 року