Постанова 4857 № 260/3938/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 травня 2023 рокуЛьвівСправа № 260/3938/22 пров. № А/857/4283/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: Головуючого судді Сеника Р.П., суддів Онишкевича Т.В., Судової-Хомюк Н.М., з участю секретаря судового засідання Хабазня Ю.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 січня 2023 року у справі № 260/3938/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування рішення,- суддя в 1-й інстанції Плеханова З.Б., час ухвалення рішення 18.01.2023 року, місце ухвалення рішення м. Ужгород, дата складання повного тексту рішення 26.01.2023 року, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної міграційної служби України у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування рішення. Позовні вимоги обгрунтовано тим, що рішенням Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області від 15 вересня 2022 року оформлено припинення громадянства України ОСОБА_1 . Громадянство України позивача припинено через те, що нею не виконане зобов`язання щодо припинення громадянства Російської Федерації. Вищевказане рішення позивач вважає незаконним і таким, що підлягає скасуванню. Позивач зазначає, що виходячи з приписів частини першої статті 3 Закону України Про громадянство України, усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України, автоматично стали громадянами України з 24 серпня 1991 року. З огляду на вищенаведене Головне управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області на думку позивача, і не мало права приймати рішення про надання позивачці дозволу на імміграцію в Україну, оскільки з поданих нею разом із заявою про надання їй дозволу на імміграцію в Україну документів прямо вбачається, що така є громадянкою України з 24 серпня 1991 року. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 січня 2023 року у справі № 260/3938/22 в задоволенні позовних вимог відмовлено. Рішення суду першої інстанції оскаржив позивач, подавши на нього апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що винесене з порушенням норм як матеріального так і процесуального права. В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що Головне управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області на думку позивача, і не мало права приймати рішення про надання позивачці дозволу на імміграцію в Україну, оскільки з поданих нею разом із заявою про надання їй дозволу на імміграцію в Україну документів прямо вбачається, що така є громадянкою України з 24 серпня 1991 року, оскільки постійно проживала на території України на момент проголошення незалежності України. Просить скасувати рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 січня 2023 року у справі № 260/3938/22 та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги. Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, а тому, суд апеляційної інстанції, відповідно до ч. 4 ст. 229, п.2 ч. 1 ст. 311 та ч. 2 ст. 313 КАС України, вважає можливим проведення розгляду справи за їхньої відсутності без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Заслухавши доповідь судді - доповідача, дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів приходить до переконання, що вона не підлягає до задоволення з наступних підстав. Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в справі, суд першої інстанції виходив з того, що позивач набула громадянство України 08 січня 2020 року та до 08 січня 2022 року повинна була надати до органу міграційної служби підтвердження виконання зобов`язання взятого на себе, щодо припинення іноземного громадянства, в даному випадку громадянства - РФ. Крім того , законодавець передбачив випадки щодо неможливості отримання документа про припинення громадянства з незалежних від них причин, для чого надав можливість подати декларацію про відмову від іноземного громадянства, що позивачем не було здійснено. Розглядаючи спір апеляційний суд виходить із наступного. Встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 01.10.2019 року ОСОБА_2 звернулася до ГУ ДМС України в Закарпатській області із Заявою про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням ,вказавши, що вона перебуває в громадянстві Росії надавши також паспортний документ Російської Федерації серії НОМЕР_1 , виданий 11.06.2011 , посвідку на проживання для іноземців серії НОМЕР_2 від 19.03.2012 року. При цьому разом із встановленим переліком документів, подала зобов`язання припинити іноземне громадянство, в якому зазначала про те, що: - зобов`язується протягом двох років з моменту набуття громадянства України припинити громадянство Росії, - подати до органу , що видав тимчасове посвідчення громадянина України , документ про припинення громадянства Росії - Уразі неотримання з незалежних від неї причин документа про припинення громадянства Росії зобов`язується подати декларацію про відмову від громадянства цієї держави і повернути національний паспорт громадянина Росії до уповноваженого органу цієї держави. За результатом розгляду поданих документів ГУ ДМС України в Закарпатській області було прийнято рішення від 08 січня 2020 року про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням відповідно до частини першої статті 8 Закону України "Про громадянство України" . Відповідно до Довідки № 1 від 08 січня 2020 року про реєстрацію особи громадянином України рішення від 08 січня 2020 року про оформлення набуття громадянства України є підставою для тимчасового посвідчення громадянина України. Згідно запису в заяві -анкеті від 08.01.2020 року прийнято рішення" Документувати гр. ОСОБА_1 тимчасовим посвідченням громадянина України". 13 листопада 2021 року ОСОБА_1 надіслала до Генерального Консульства РФ у м. Львів заяву про припинення громадянства з доданими документами , в тому числі і копією паспорту РФ. Згідно довідки № 153 Чомського ліцею Берегівської міської ради від 19.07.2022 року ОСОБА_1 навчалася з 1989 року по 1993 рік в Чопській середній школі. 27 липня 2022 року Берегівським РВ ГУ ДМС України в Закарпатській області сформовано подання Про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України позивача, в якому зазначено: -встановлено не виконання ОСОБА_1 зобов`язання припинити іноземне громадянство протягом двох років з моменту набуття громадянства України, що є підставою для скасування рішення про оформлення набуття громадянства України відповідно до статті 21 Закону України "Про громадянство України". Про що було складено довідку та надіслано для відповідного реагування до Берегівського районного відділу ГУ ДМС у Закарпатській області. 15 вересня 2022 року Рішенням Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області скасовано рішення ГУ ДМС України Державної міграційної служби України в Закарпатській області від 08 січня 2020 року про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням ОСОБА_1 , у зв`язку з невиконанням зобов`язання припинити іноземне громадянство. Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач звернулася з цим позовом до суду. З приводу спірних правовідносин колегія суддів зазначає наступне. Приписами частини другої статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відповідно до статті 4 Конституції України в Україні існує єдине громадянство. Підстави набуття і припинення громадянства України визначаються законом. Правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб визначено Законом України від 18.01.2001 № 2235-III «Про громадянство України» (далі - Закон № 2235-III). Відповідно до статті 1 означеного Закону громадянство України - правовий зв`язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов`язках. Законодавство України про громадянство ґрунтується, зокрема, на принципі єдиного громадянства - громадянства держави Україна (пункт 1 частини першої статті 2 Закону № 2235-III). Згідно з положеннями статті 1 Закону № 2235-III іноземець в разі набуття громадянства України зобов`язаний припинити іноземне громадянство подавши письмову заяву та протягом двох років повинен надати документ про припинення громадянства іншої держави. У разі наявності у іноземця незалежних від нього причин неотримання документа про припинення іноземного громадянства, останній подає декларацію про відмову від іноземного громадянства. Відповідно до частини першої статті 8 Закону № 2235-ІІІ особа, яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), і є особою без громадянства або іноземцем, який подав зобов`язання припинити іноземне громадянство, та подала заяву про набуття громадянства України, а також її неповнолітні діти реєструються громадянами України. Іноземці, які є громадянами (підданими) кількох держав, подають зобов`язання припинити громадянство всіх цих держав. Іноземці, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, замість зобов`язання припинити іноземне громадянство подають декларацію про відмову особи, якій надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, від іноземного громадянства. Іноземці із числа осіб, зазначених у частині двадцятій статті 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», замість зобов`язання припинити іноземне громадянство подають декларацію про відмову від іноземного громадянства особи, яка отримала посвідку на тимчасове проживання на підставі частини двадцятої статті 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства». Згідно з положенням статті 17 вказаного Закону громадянство України припиняється: 1) внаслідок виходу з громадянства України; 2) внаслідок втрати громадянства України; 3) за підставами, передбаченими міжнародними договорами України. За приписами статті 19 Закону № 2235-ІІІ підставами для втрати громадянства України є: добровільне набуття громадянином України громадянства іншої держави, якщо на момент такого набуття він досяг повноліття; набуття особою громадянства України на підставі статті 9 цього Закону внаслідок обману, свідомого подання неправдивих відомостей або фальшивих документів; добровільний вступ на військову службу іншої держави, яка відповідно до законодавства цієї держави не є військовим обов`язком чи альтернативною (невійськовою) службою. Відповідно до ч.1 статті 21 Закону № 2235-ІІІ, рішення про оформлення набуття громадянства України скасовується, якщо особа набула громадянство України відповідно до статей 7, 8, 10-13, 15 цього Закону внаслідок подання неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування особою будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України, у тому числі невиконання зобов`язання, взятого особою у зобов`язанні припинити іноземне громадянство (підданство), в декларації про відмову від іноземного громадянства або в декларації про відсутність іноземного громадянства. Тобто, ч. 1 вказаної статті містить норму, якою прямо передбачено, що підставою для скасування рішення про оформлення набуття громадянства України є, окрім іншого, факт невиконання зобов`язання, взятого особою у зобов`язанні припинити іноземне громадянство (підданство), в декларації про відмову від іноземного громадянства або в декларації про відсутність іноземного громадянства. Перелік документів, які подаються для встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, припинення громадянства України, скасування рішень про оформлення набуття громадянства України, а також процедуру подання цих документів та провадження за ними, виконання прийнятих рішень з питань громадянства України визначено Порядком провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27.03.2001 № 215 (далі - Порядок № 215). Відповідно до пункту 24 Порядку № 215 (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), для оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням особа, яка народилася до 24 серпня 1991 року на території, що стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або на інших територіях, що входили на момент народження особи до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР) (частина перша статті 8 Закону), подає: а) заяву про набуття громадянства України за територіальним походженням; б) дві фотокартки (розміром 35 x 45 мм); в) один із таких документів: - декларацію про відсутність іноземного громадянства - для осіб без громадянства; - зобов`язання припинити іноземне громадянство - для іноземців. Іноземці, які є громадянами (підданими) кількох держав, подають зобов`язання припинити громадянство всіх цих держав. Подання зобов`язання припинити іноземне громадянство не вимагається від іноземців, які є громадянами (підданими) держав, законодавство яких передбачає автоматичне припинення особами громадянства (підданства) цих держав одночасно з набуттям громадянства іншої держави, або якщо міжнародні договори України з іншими державами, громадянами яких є іноземці, передбачають припинення особами громадянства цих держав одночасно з набуттям громадянства України; - декларацію про відмову особи, якій надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, від іноземного громадянства разом із документом, що підтверджує надання особі статусу біженця чи притулку в Україні, - для іноземців, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні; - заяву про зміну громадянства - для іноземців, які є громадянами держав, міжнародні договори України з якими передбачають припинення особами громадянства цих держав одночасно з набуттям громадянства України; г) копію свідоцтва про народження або інший документ, що підтверджує факт народження особи на територіях, зазначених у абзаці першому цього пункту. Відповідно до пункту 88 Порядку № 215 (в редакції, чинній на момент скасування рішення про набуття позивачем громадянства України) для скасування рішень про оформлення набуття громадянства України відповідно до статті 21 Закону органами міграційної служби, дипломатичними представництвами чи консульськими установами України готуються такі документи: а) подання про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України; б) документи, які підтверджують, що особа набула громадянство України за територіальним походженням (стаття 8 Закону) або була поновлена у громадянстві України (стаття 10 Закону) шляхом обману, внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянства України (довідка органу міграційної служби, дипломатичного представництва чи консульської установи про те, що іноземець, який подав зобов`язання припинити іноземне громадянство, не подав документ про припинення цього громадянства, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту реєстрації його громадянином України, а незалежні від особи причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства не існують (частина п`ята статті 8 та частина друга статті 10 Закону); інформація органу міграційної служби про те, що іноземець, який подав декларацію про відмову від іноземного громадянства, не повернув паспорт іноземної держави до уповноважених органів цієї держави (частина восьма статті 8 та частина сьома статті 10); інформація про те, що на момент реєстрації громадянином України існували підстави, за наявності яких особа не поновлюється у громадянстві України (частини перша та друга статті 10 з урахуванням частини п`ятої статті 9 Закону; частина п`ята статті 10 Закону); інформація про інші неправдиві відомості та фальшиві документи, які були подані для набуття громадянства України відповідно до статей 8 та 10 Закону, або інформація про приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України відповідно до статей 8 та 10 Закону. Відповідно до п. 96 Порядку №215 (в редакції, чинній на момент скасування рішення про набуття позивачем громадянства України) подання про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України у випадках, передбачених статтею 21 Закону, стосовно особи, яка проживає в Україні, готується територіальним підрозділом Державної міграційної служби України, до якого цією особою подавалися документи щодо оформлення набуття громадянства України. Подання про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України разом із документами, передбаченими підпунктом «б» пункту 88 цього Порядку, надсилається до територіального органу Державної міграційної служби України. Згідно з п. 97 Порядку №215 (в редакції, чинній на момент скасування рішення про набуття позивачем громадянства України) рішення про оформлення набуття громадянства України скасовується керівником територіального органу Державної міграційної служби України або його заступником. Повідомлення про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України у тижневий строк надсилається до територіального підрозділу Державної міграційної служби України, яким було внесено подання про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України. Територіальний підрозділ Державної міграційної служби України не пізніш як у тижневий строк з дня одержання повідомлення про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України повідомляє про це відповідну особу у письмовій формі із зазначенням причин скасування такого рішення. Суть спору полягає у визначенні правомірності скасування відповідачем рішення про набуття позивачем громадянства України за територіальним походженням. Як встановлено з матеріалів справи, ГУ ДМС України в Закарпатській області було прийнято рішення від 08 січня 2020 року про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням відповідно до частини першої статті 8 Закону України "Про громадянство України" . Згідно з положеннями статті 1 Закону № 2235-III іноземець в разі набуття громадянства України зобов`язаний припинити іноземне громадянство, подавши письмову заяву та протягом двох років повинен надати документ про припинення громадянства іншої держави. У разі наявності у іноземця незалежних від нього причин неотримання документа про припинення іноземного громадянства, останній подає декларацію про відмову від іноземного громадянства. Відповідно до матеріалів справи, 01.10.2019 року ОСОБА_2 звернулася до ГУ ДМС України в Закарпатській області із Заявою про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням ,вказавши, що вона перебуває в громадянстві Росії надавши також паспортний документ Російської Федерації серії НОМЕР_1 , виданий 11.06.2011 , посвідку на проживання для іноземців серії НОМЕР_2 від 19.03.2012 року. При цьому разом із встановленим переліком документів, подала зобов`язання припинити іноземне громадянство, в якому зазначала про те, що: - зобов`язується протягом двох років з моменту набуття громадянства України припинити громадянство Росії, - подати до органу , що видав тимчасове посвідчення громадянина України , документ про припинення громадянства Росії - Уразі неотримання з незалежних від неї причин документа про припинення громадянства Росії зобов`язується подати декларацію про відмову від громадянства цієї держави і повернути національний паспорт громадянина Росії до уповноваженого органу цієї держави. Крім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що позивач була ознайомлена, що в разі невиконання ним поданого зобов`язання, громадянство України буде скасовано на підставі статті 21 Закону № 2235-III. Колегія суддів звертає увагу на те, що, позивач набула громадянство України 08 січня 2020 року та до 08 січня 2022 року повинна була надати до органу міграційної служби підтвердження виконання зобов`язання взятого на себе, щодо припинення іноземного громадянства, в даному випадку громадянства - РФ. Як встановлено судом, позивача тільки в листопаді 2021 року звернулася із заявою про припинення громадянства до консульства РФ у м. Львів, однак ніякої відповіді не було отримано. Питання застосування норми права у подібних правовідносинах викладено у постанові Верховного Суду від 30.06.2022 року у справі №280/7910/20, де судом звертається увага позивача на те, що якщо він і вважав наявність незалежної від нього причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства, то повинен був у будь-який спосіб повідомити про це відповідача. Разом з тим, позивач не подала декларацію про відмову від іноземного громадянства в межах дворічного строку, як це прямо передбачено законодавством України. За встановлених обставин колегія суддів приходить до висновку щодо наявності належних доказів та підстав для прийняття відповідачем оскарженого рішення, відповідачем доведено існування законних підстав, передбачених статтею 21 Закону № 2235-ІІІ для скасування рішення про оформлення позивачу громадянства України. Щодо посилання позивача на те, що позивачка є громадянкою України , оскільки постійно проживала на території України зі своєю сім`єю і станом на 24 серпня 1991 року була неповнолітньою, а рішення про надання їй дозволу на імміграцією є неправильним, то апеляційний суд звертає увагу на те, що дане рішення є чинним і не скасованим, а тому вищевказані обставини не є належними доказами для обгрунтування позовних вимог. Відповідно до частин першої - четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. Частиною 2 ст. 77 КАСУ України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «РуїзТорія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх. У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Інші зазначені позивачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування. З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Підстав для зміни розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду справи у відповідності до вимог статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України немає. Керуючись ст. 229, 308, 310, 311, 313, 316, 321, 322, 325,328, 329 КАС України, апеляційний суд, ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 січня 2023 року у справі № 260/3938/22 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Р. П. Сеник судді Т. В. Онишкевич Н. М. Судова-Хомюк Повне судове рішення складено 02.05.2023 року