Постанова 4857 № 380/10852/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 травня 2023 рокуЛьвівСправа № 380/10852/21 пров. № А/857/1180/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії : судді-доповідача: Судова-Хомюк Н.М., суддів: Онишкевича Т.В., Сеника Р.П. розглянувши у порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2022 року у справі № 380/10852/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності,- суддя у І інстанції Гавдик З.В., час ухвалення рішення - не зазначено, місце ухвалення рішення - м. Львів, дата складення повного тексту рішення - 15.02.2022 року, В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 (надалі також ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (надалі також ВЧ НОМЕР_1 , відповідач), в якому просив суд: - визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період 01.12.2015 року по 12.05.2018 року; - зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 із застосуванням січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця), а в період з 01.03.2018 року по 12.05.2018 року із застосуванням березня 2018 року, як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця). На обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідачем в порушення вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» в період з 01.01.2016 року по 12.05.2018 року не виплачувалась індексація грошового забезпечення. Вважає, що він в такому випадку мав право на отримання індексації за період з 01.01.2016 по 12.05.2018 з врахуванням січня 2008 року та березня 2018 року, як базового місяця, для проведення індексації грошового забезпечення. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2022 року позов задоволено повністю. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 року по 12.05. 2018 року. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року із застосуванням січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця), а в період з 01.03.2018 по 12.05.2018 - із застосуванням березня 2018 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця), відповідно до вимог Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003, з урахуванням раніше виплачених коштів. Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржив відповідач, який вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення та постановити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Свою апеляційну скаргу мотивує тим, що базовими місяцями для нарахування індексації грошового забезпечення військовослужбовців повинен бути березень 2018 року, водночас усі інші місяці у даному проміжку часу усі інші місяці не можуть бути базовими для нарахування індексації, оскільки у проміжку січня 2008 року - березня 2018 року, посадові оклади військовослужбовців, з яких вираховується індексація, залишалися незмінними. Скаржник зокрема зазначає, що з прийняттям Постанови 1013, якою було змінено порядок проведення індексації, оскільки обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займає працівник, в тому числі військовослужбовець, однак з 01.12.2015 і включно до 01.03.2018 посадові оклади військовослужбовців не змінилися Апелянт вказує, що таким чином, до 01.12.2015 року, базовий місяць змінювався при зростанні грошових доходів населення, тому жодним чином для позивача він не може бути встановленим з 01.02.2008 року. Апелянт наголошує на тому, що індексація грошового забезпечення позивачу стосовно базового місяця січня 2016 року за період з 01.12.2015 року по 12.05.2018 року із встановлення для обчислення індексації базового місяця є січень 2016 року, оскільки він набув право про зарахування у списки військової частини НОМЕР_1 , але не раніше, в якому просить ОСОБА_2 щодо врахування базового місяця - січня 2008 року. Апелянт вважає, що питання про те, який базовий місяць буде використаний при нарахуванні індексації є передчасним, оскільки у цій частині права позивача не порушені. Позивач подав відзив на апеляційну скаргу в якому заперечує проти аргументів відповідача та просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Відповідач подав відповідь на відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує проти аргументів позивача та просить апеляційну скаргу задовольнити. Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження згідно положень статті 311 КАС України. Частиною 1 ст. 308 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така не підлягає задоволенню з наступних міркувань. Судом першої інстанції вірно встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 . 12.05.2018 року відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 107 ОСОБА_1 , начальника штабу-першого заступника командира зенітного ракетно-артилерійського дивізіону, вважати таким, що справи та посаду здав, та вибув до нового місця служби, а з 12 травня 2018 року виключити із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. Із матеріалів справи встановлено, що під час проходження військової служби та звільнення із неї, за період з 01.01.2016 до 12.05.2018 року не нараховувалась та не виплачувалась індексація грошового забезпечення. Позивач звернувся до Військової частини НОМЕР_1 із заявою, у якій просив нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення. 04 червня 2021 року листом № 1619/157/1962 Військова частина НОМЕР_1 повідомила позивача про те, що нарахування та виплата індексації грошового забезпечення здійснювалася йому відповідно до вимог статті 51 Бюджетного кодексу України, Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку № 1078 та роз`яснень Міністерства соціальної політики України. Також військова частина НОМЕР_1 надала позивачу довідку від 04 червня 2021 року № 1619/143/2058 про виплачене грошове забезпечення за період з 01.01.2016 року по 12.05.2018 року та довідку від 04.06.2021 року №1619/143/2065 про суму індексації грошового забезпечення за період з січня 2016 року ( базовий місяць січень 2006 року) по травень 2018 року, (базовий місяць березень 2018 р.) в військовій частині НОМЕР_1 , згідно якої індексація грошового забезпечення за вказаний період не нараховувалась. Зміст спірних правовідносин полягає у наявності підстав для зобов`язання відповідача нарахувати та виплати позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 12 травня 2018 року з урахуванням базових місяців січень 2008 року та березень 2018 року. Вищевказані обставини встановлені матеріалами справи та не заперечуються сторонами по справі. Позивач вважаючи, що у зв`язку із бездіяльністю відповідача йому не донараховано та не виплачено усіх належних сум грошового забезпечення, зокрема не донараховано та не виплачено індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 12.05.2018 із врахуванням базового місяця січень 2008 року та березень 2018 року, звернувся з позовом до суду. Задовольняючи повністю позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці, спрямованою на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому, проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. Суд першої інстанції зазначає, що правове регулювання виплати індексації визначає умови (якщо величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють повторне виникнення права на отримання індексації. Відповідно до положень пунктів 2, 5 Порядку № 1078 для визначення базового місяця для проведення індексації доходів необхідно обрати місяць, у якому заробітна плата працівника зросла за рахунок її постійних складових. Отже, підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення посадових окладів особи, тобто, початок відліку для обчислення індексу споживчих цін є місяць підвищення посадового окладу. З цього місяця значення індексу споживчих цін приймають за 1 або 100 відсотків, а приріст індексу розраховується з наступного місяця, при цьому, нарахування індексації проводиться в місяці, наступному за місяцем, у якому був офіційно опублікований індекс інфляції. Суд першої інстанції зазначає, що місяць, в якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових), є базовим при проведенні індексації. Вказує, що після 15 грудня 2015 року у зв`язку з набранням чинності Постановою № 1013, якою пункт 5 Порядку № 1078 викладено у новій редакції, на встановлення нового базового місяця (місяця підвищення грошових доходів згідно з новою редакцією пункту 5 Порядку № 1078) для нарахування індексації почав впливати виключно факт зростання тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник. Суд також дійшов до висновку, що відповідач помилково визначив позивачу січень 2016 року, як базовий місяць, для нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 01 березня 2018 року з урахуванням цього базового місяця та дійшов передчасного висновку про відсутність у позивача права на отримання визначеної суми індексації (фіксованої суми індексації) відповідно вимог до абзацу 6 пункту 5 Порядку № 1078 за період з 01 березня 2018 року по 12 травня 2018 року. За таких обставин, відповідач неправильно нараховував та виплачував позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 12 травня 2018 року. Колегія суддів погоджується з такими висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне. Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі Закон №2011-ХІІ) відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі. Статтею 1 Закону №2011-ХІІ передбачено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом. Відповідно до абзацу другого частини третьої статті 9 Закону №2011-ХІІ грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Згідно статті 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін. В силу статті 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності. Так, Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» визначені правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України. Частинами першою та п`ятою статті 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» встановлено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, серед яких оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. В силу частини першої статті 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Приписами частини другої статті 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» передбачено, що підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України. Згідно частини шостої статті 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік. Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (далі- Порядок № 1078). Згідно із пунктом 1-1 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 06.02.2003 № 491-IV «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення». Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту. Пунктом 4 Порядку № 1078 встановлено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексується, зокрема, грошове забезпечення. Відповідно до пункту 5 Порядку № 1078 уразі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. Отже, на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов`язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації, при цьому базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації слід вважати підвищення грошового забезпечення за рахунок зростання його складових, які не мають разового характеру. Щодо визначення базового місяця для обчислення індексації за 01.01.2016 по 12.05.2018 року, яка вже виплачена позивачу, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що відповідач зобов`язаний здійснити позивачу перерахунок індексації грошового забезпечення та з 01.01.2016 по 12.05.2018 року із застосуванням базового місяця - січень 2008 року та березня 2018 року та її виплату з урахуванням виплаченої суми індексації з 01.01.2016 по 12.05.2018 року. Так, постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» затверджено схеми посадових окладів військовослужбовців. Відповідно до пункту 13 указаної Постанови вона набрала чинності з 01 січня 2008 року. З січня 2008 року по 28 лютого 2018 року посадовий оклад позивача не змінювався. Вищевказана постанова діяла до дати набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704, якою встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців, а саме: до 01 березня 2018 року. Відповідно до положень Порядку №1078, січень 2008 року та березень 2018 року є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення позивача, таким чином відповідач зобов`язаний здійснити позивачу перерахунок індексації грошового забезпечення із застосуванням базового місяця - січень 2008 року та березня 2018 року, та її виплату з урахуванням виплаченої суми індексації. Колегія суддів апеляційної інстанції вважає необґрунтованими доводи апелянта про передчасність позовних вимог щодо зобов`язання відповідача здійснити нарахування індексації із встановленням для обчислення індексації базового місяця січень 2008 року, оскільки у цій частині права позивача не порушено. Аналізуючи наведені положення законодавства і обставини справи, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення вказаних позовних вимог із застосуванням спонукаючих засобів впливу шляхом зобов`язання відповідача виправити порушення у спосіб вчинення конкретної дії на користь позивача. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 26 січня 2022 року у справі № 400/1118/21 та постанові Верховного суду від 24 березня 2023 року у справі №420/25952/21. Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги докази, наявні в матеріалах справи, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що позов є таким, що підлягає задоволенню повністю. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх. У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування. Доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доводів, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції. Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було. З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Керуючись ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325,328, 329 КАС України, апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2022 року у справі № 380/10852/21 - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк судді Т. В. Онишкевич Р. П. Сеник Повне судове рішення складено 02 травня 2023 року