Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 460/2762/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 травня 2023 рокуЛьвівСправа № 460/2762/23 пров. № А/857/6353/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді: Гудима Л.Я., суддів: Довгополова О.М., Святецького В.В., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2023 року, головуючий суддя Зозуля Д.П., ухвалене у м. Рівне, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В: В лютому 2023 року позивач ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ГУПФУ в Рівненській області, в якому просила визнати протиправною бездіяльність щодо не нарахування та невиплати з 01.08.2022 року підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 року №796-XII (далі - Закон №796-XII) та зобов`язати відповідача здійснити з 01.08.2022 року нарахування та виплату позивачу підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, відповідно до статті 39 Закону України від 28.02.1991 року №769-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". В обґрунтування своїх позовних вимог посилалася на те, що вона має статус особи, яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи 4 категорії, постійно проживає у населеному пункті, територія якого віднесена до зони гарантованого добровільного відселення. Вказав, що рішенням Конституційного Суду України від 17.07.2018 року у справі №6-р/2018 відновлено дію статті 39 Закону № 796-XII, яка із 17.07.2018 року є чинною у редакції до 01.01.2015 року. Стверджує, що з моменту ухвалення Конституційним Судом України вказаного рішення відновлено право на отримання підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру". Вважає, що відповідач протиправно не нараховував та не виплачував підвищення до пенсії, а тому просить зобов`язати відповідача здійснити таке нарахування та виплату в судовому порядку. За таких обставин, просив позов задовольнити. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2023 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій, - відмовлено повністю. Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку, яка, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити. Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що норми чинного законодавства не позбавляють її статусу потерпілої від аварії на ЧАЕС 4-ої категорії, а висновки суду попередньої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог є помилковими. На підставі пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав. Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, Позивач має статус особи, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи (категорія 4), що не заперечується відповідачем, та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Рівненській області. Позивач є непрацюючим пенсіонером, зареєстрований та проживає у населеному пункті, територія якого відноситься до зони гарантованого добровільного відселення. Вважаючи дії, відповідача щодо не нарахування та невиплати підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, передбаченого ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом. Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що відновлення дії ст. 39 Закону № 796 у редакції чинній до 01 січня 2015 року не надає права на отримання підвищення пенсії у розмірі двох мінімальних заробітних плат непрацюючим пенсіонерам, які є потерпілими від Чорнобильської катастрофи 4 категорії, оскільки Законом України від 28.12.2014 року № 76-VIII виключено, статтю 23 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, яка встановлювала компенсації та пільги громадянам, віднесеним до категорії

4. Такі висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи та є помилковими, виходячи з наступного. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені Законом України від 28.02.1991 року №796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796-XII). За приписами статті 39 Закону № 796-ХІІ у редакції, чинній до 01 січня 2015 року, передбачалось, що громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах: - у зоні безумовного (обов`язкового) відселення - три мінімальні заробітні плати; - у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати; - у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата. Пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях, і стипендії студентам, які там навчаються, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті. Пенсіонерам, які працюють у зонах радіоактивного забруднення, оплата праці додатково підвищується на 25 процентів від розміру мінімальної заробітної плати. 28.12.2014 року прийнято Закон №76-VIII, який набрав чинності 01.01.2015 року, підпунктом 7 пункту 4 розділу І якого внесено зміни до Закону № 796-ХІІ шляхом виключення статей 31, 37, 39 та

45. Рішенням Конституційного Суду України від 17.07.2018 року № 6-р/2018 визнано такими, що не відповідають Конституції України(є неконституційними), зокрема, підпункт 7 пункту 4 розділу І Закону № 76-VІІІ. Вирішено, що положення підпункту 7 пункту 4 розділу І Закону № 76-VІІІ є неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Отже, з 17.07.2018 року відновила дію редакція статті 39 Закону № 796-ХІІ, яка була чинною до 01.01.2015 року. Таким чином, враховуючи Рішенням Конституційного Суду України №6-р/2018 від 17.07.2018 відновлено дію статті 39 Закону №796-ХІІ у редакції, що діяла до 01.01.2015 року, суд дійшов висновку, що позивач має право на отримання підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону №796-ХІІ. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у зразковій справі № 240/4937/18, а тому відповідно до ст. 291 КАС суд має враховувати правові висновки Верховного Суду викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи. Таким чином, враховуючи те, що Рішенням Конституційного Суду України від 17 липня 2018 року № 6-р/2018 пп.7 п.4 розділу І Закону № 76-VІІІ визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що саме з 17 липня 2018 року відновлено дію ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції, що діяла до 01 січня 2015 року в частині, яка не змінена Законом № 987-VIII. Враховуючи наведене вище, ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 17 липня 2018 року має такий зміст: "Стаття

39. Доплата громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення Громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах: -у зоні безумовного (обов`язкового) відселення - три мінімальні заробітні плати; -у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати; -у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата. Пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях, і стипендії студентам, які там навчаються, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті. Пенсіонерам, які працюють у зонах радіоактивного забруднення, оплата праці додатково підвищується на 25 процентів від розміру мінімальної заробітної плати". В іншій частині ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" діє у редакції Закону № 987-VIII від 04 лютого 2016 року. Так, предметом даного спору є нарахування та виплата позивачу підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, встановленому ст.39 Закону №796-XII, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам. Як видно з матеріалів справи та встановлено судом, позивач є особою, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи (Категорія 4), що підтверджується копією відповідного посвідчення та проживає в населеному пункті, яке віднесено до зони гарантованого добровільного відселення. З урахуванням встановлених обставин справи, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідно до Рішення №6-р/2018 та статті 39 Закону №796-XII позивач має право на щомісячне отримання підвищення до пенсії як непрацюючий пенсіонер, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі двох мінімальних заробітних плат, як встановлено статтею 39 цього Закону (з урахуванням строків звернення до адміністративного суду за захистом своїх порушених прав, свобод та інтересів). Аналізуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, відтак підлягають задоволенню. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно із ч. 2 ст. 6 КАС України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права. Так, у п. 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом норм матеріального і процесуального права, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, через що судове рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового, яким адміністративний позов слід задовольнити. Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2023 року у справі №460/2762/23 скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 з 01.08.2022 року підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України від 28.02.1991 року №796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити з 01.08.2022 року нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, відповідно до статті 39 Закону України від 28.02.1991 року №769-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Л. Я. Гудим судді О. М. Довгополов В. В. Святецький