Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/15325/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/15325/21 Суддя (судді) першої інстанції: Маруліна Л.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 травня 2023 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого-судді Шелест С.Б., суддів Горяйнова А.М., Пилипенко О.Є., розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС на додаткове рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 жовтня2022 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРЕЙД СІКРЕТ» до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, УСТАНОВИЛА: Товариство з обмеженою відповідальністю «ТРЕЙД СІКРЕТ» (далі також - позивач, ТОВ «ТРЕЙД СІКРЕТ») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби (далі також - відповідач, Головне управління ДПС у м. Києві), Державної податкової служби України, в якому просило суд: визнати протиправним та скасувати рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 29.04.2021 № 2613867/42327952 про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних; зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 07.04.2021 №

14. Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 28.09.2022 позов задовольнив: визнав протиправним та скасував рішення від 29.04.2021 № 2613867/42327952 про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних; зобов`язав Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 07.04.2021 № 14; стягнув на користь ТОВ «ТРЕЙД СІКРЕТ» судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 4 540,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відокремленого підрозділу ДПС України Головного управління ДПС у м. Києві. Додатковим рішенням від 31.10.2022 Окружний адміністративний суд міста Києва від 31.10.2022 заяву ТОВ «ТРЕЙД СІКРЕТ» про ухвалення додаткового рішення задовольнив; заяву про стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 13 000,00 грн задовольнити частково: стягнув на користь ТОВ «ТРЕЙД СІКРЕТ» (код ЄДРПОУ 42327952) судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 500, 00 грн (сім тисяч п`ятсот гривень 00 коп) за рахунок бюджетних асигнувань відокремленого підрозділу ДПС України Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (код ЄДРПОУ 44116011); відмовив в іншій частині заявленої суми судових витрат на правову допомогу у розмірі 5 500 грн (п`ять тисяч п`ятсот гривень 00 коп). У поданій апеляційній скарзі Головне управління Державної податкової служби у м. Києві із посиланням на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати додаткове рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні заяви позивача про стягнення витрат на правничу допомогу відмовити. Від позивача відзив на апеляційну скаргу не надходив. Зважаючи на те, що рішення суду першої інстанції ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, справу розглянуто у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами на підставі пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне. Ухвалюючи додаткове рішення, суд першої інстанції виходив з того, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.09.2022 було задоволено позов товариства та стягнуто на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів суму сплаченого судового збору у розмірі 4540,00 грн, позаяк питання стягнення понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу залишилось судом не вирішеним. Вказуючи на обґрунтованість заяви позивача про стягнення з відповідачів витрат на правничу допомогу в частині 7500,00 грн, суд першої інстанції виходив з того, що вказані витрати є документально підтвердженими та реальними. Відмовляючи у стягнення 5500,00 грн витрат на правову допомогу, суд першої інстанції зауважив, що частина зазначених витрат не пов`язана із розглядом справи. Апеляційна скарга Головного управління Державної податкової служби у м. Києві мотивована порушенням судом першої інстанції норм процесуального права та невідповідністю висновків суду обставинам справи. Скаржником зазначено, що сума витрат на правничу допомогу є завищеною та неспівмірною із складністю справи, на підтвердження чого зроблено посилання на практику вирішення судами питання про розподіл судових витрат в частині стягнення витрат на правничу допомогу. Колегія суддів апеляційного суду, виходячи з меж апеляційного перегляду, встановлених статтею 308 КАС України, не вбачає підстав для скасування додаткового рішення суду першої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно до частин першої, третьої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до частини другої статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Пунктом 1 частини третьої статті 134 КАС України встановлено, що для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 КАС України). Відповідно до частини дев`ятої статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. У вказаній справі розмір судових витрат підтверджується угодою про надання правничої допомоги від 02.04.2021, додатковою угодою від 18.05.2021 № 5, актом виконаних робіт від 24.05.2022 та квитанціями до прибуткових касових ордерів від 25.05.2021 №№ 7,

8. Суд першої інстанції при вирішенні питання щодо стягнення витрат на правничу допомогу дослідив пропорційність розміру витрат до предмета спору, пов`язаність їх із розглядом справи та дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру судових витрат на правничу допомогу, заявлених до стягнення. Суд апеляційної інстанції зазначає про необґрунтованості доводів апеляційної скарги щодо відсутності підстав для стягнення судових витрат на правничу допомогу у повному обсязі з мотивів їх неспівмірності із складністю справи. Так, відповідно до частини п`ятої вказаної статті розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 134 КАС України). Аналіз частини шостої статті 134 КАС України свідчить про те, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт тощо. Зазначений висновок суду апеляційної інстанції відповідає положенням частини сьомої статті 134 КАС України, відповідно до яких обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Колегія суддів також зауважує, що Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 06.04.2022 №500/1410/21 підтримано позицію Великої Палати Верховного Суду, згідно з якою саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (постанова від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц). У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Як вбачається з матеріалів справи, вимога про стягнення з відповідачів витрат на правничу допомогу позивачем заявлена разом із поданням позовної заяви, до якої додано, у тому числі, копію договору про надання правової допомоги з додатковою угодою, копію акту прийому-передачі наданих послуг. У матеріалах справи наявний відзив Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на позовну заяву, в якому відсутні будь-які заперечення відповідача щодо розміру заявлених витрат на правову допомогу, наявності підстав для їх зменшення з мотивів неспівмірності зі складністю справи, обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, ціною позову та (або) значенням справи для сторони. Відповідачем при поданні апеляційної скарги не обґрунтовано наявності обставин, які об`єктивно перешкоджали йому реалізувати право на подання заяви про зменшення розміру судових витрат під час розгляду справи у суді першої інстанції. У той же час суд першої інстанції з власної ініціативи на реалізацію повноважень, наданих частиною дев`ятою статті 139 КАС України зменшив розмір заявлених до стягнення судових витрат з мотивів їх часткової неповажності із розглядом справи та непропорційності до предмета спору. За вказаних обставин та наведеного правового регулювання суд апеляційної інстанції зазначає про необґрунтованість доводів апеляційної скарги щодо порушень судом першої інстанції норм процесуального права при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Порушень норм процесуального права при ухваленні додаткового судового рішення судом першої інстанції не допущено. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують. За змістом частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 241, 242, 311, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві залишити без задоволення, а додаткове рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 жовтня 2022 року у справі №640/15325/21 - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Суддя-доповідач С.Б. Шелест Судді А.М. Горяйнов О.Є. Пилипенко