Постанова 4852 № 205/4950/22(2-а/205/75/22)

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 05 квітня 2023 року м. Дніпросправа № 205/4950/22(2-а/205/75/22) Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Шальєвої В.А., Олефіренко Н.А., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за апеляційною скаргою Департаменту патрульної поліції на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 31.10.2022 року в адміністративній справі №205/4950/22(2-а/205/75/22) (суддя у 1 інстанції Остапенко Н.Г.) за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області, Інспектора Управління патрульної поліції в Дніпропетровської області Папуша Катерина Миколаївна про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду до Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області, Інспектора Управління патрульної поліції в Дніпропетровської області Папуша Катерина Миколаївна, в якому просив скасувати постанову від 31.07.2022 року серії ЕАР №56900221 та закрити справу. Позовні вимоги обґрунтовані відсутністю складу адміністративного правопорушення в діях позивача, що свідчить про безпідставність прийняття оскаржуваної постанови. Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 31.10.2022 року позов задоволено. Скасовано постанову інспектора Управління патрульної поліції в Дніпропетровської області Департаменту патрульної поліції Папуши Катерини Миколаївни від 31.07.2022 року серія ЕАР № 5690221 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 КУпАП, закрито провадження у справі. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 судові витрати в розмірі 1 496,20 грн. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Департамент патрульної поліції подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити у задоволені позову. Справа судом розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду у суді апеляційної інстанції, що інспектором Управління патрульної поліції в Дніпропетровської області Папуша Катерина Миколаївна 31.07.2022 року винесено постанову серії ЕАР № 5690221 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. за адміністративне правопорушення, яке передбачено частиною 1 статті 122 КУпАП, а саме за те, що 31.07.2022 року о 13:47:20 у м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 10ж, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Volkswagen Passat», НОМЕР_1 , порушив вимоги дії знаку 3.21, чим порушив п. 8.4.в ПДР. Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів виходить з наступного. Відповідно до ст. 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Принцип презумпції невинуватості, передбачає, що всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах. Доказами в справі про адміністративне правопорушення відповідно до ст. 251 КУпАП є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів, та іншими документами. Відповідно до вимог ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Серед вимог ч.1 ст. 280 КУпАП вказано, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності. Обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Позивач у позові зазначив, що заборонний знак 3.21. «В`їзд заборонено» за адресою: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги,10 ж відсутній, в той час як відповідачем додано диск с відеозаписом з нагрудної камери поліцейського на підтвердження вчиненого адміністративного правопорушення. Разом з тим, з наданого відео не вбачається, що автомобіль позивача зупинено в зоні дії знаку 3.21. «В`їзд заборонено». Інших доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП не надано. Також колегія суддів зазначає, що наданий відеозапис вчиненого позивачем адміністративного правопорушення не є належним доказом, оскільки такий запис не зазначено в пункті сьомому додатку до спірної постанови. Такий висновок узгоджується з позицією Верховного Суду в постанові від 30.05.2018 року у справі №337/3389/16-а(2-а/337/154/2016). За таких обставин, в матеріалах справи відсутня достатня доказова база щодо вчиненого позивачем адміністративного правопорушення, у зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення адміністративного позову. Щодо витрат на правничу допомогу, слід зазначити наступне. Статтею 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до частини другої статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. За змістом частини третьої статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Відповідно до частини четвертої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Частиною п`ятою статті 134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. За положеннями статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України, від 10 грудня 2009 року у справі Гімайдуліна і інших проти України, від 12 жовтня 2006 року у справі Двойних проти України, від 30 березня 2004 року у справі Меріт проти України, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування останніх. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17.09.2019 року у справі № 810/3806/18, що враховується судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України. Як вбачається із матеріалів справи, позивачем на підтвердження понесення витрат на правову допомогу надано: договір про надання правової допомоги, детальний опис робіт, квитанцію про оплату 1 000 грн. Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що сума правничої допомоги є співмірною та підтверджена відповідними доказами. На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції вірно встановлено обставини справи та правильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні. Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 321,322, 327, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 31.10.2022 року в адміністративній справі №205/4950/22(2-а/205/75/22) - залишити без задоволення. Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 31.10.2022 року в адміністративній справі №205/4950/22(2-а/205/75/22) - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно до ст.328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий - суддя С.В. Білак суддя В.А. Шальєва суддя Н.А. Олефіренко