Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/2719/22

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 травня 2023 р. Справа № 520/2719/22 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Бартош Н.С., Суддів: Григорова А.М. , Подобайло З.Г. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду (головуючий І інстанції БабаєвА.І.) від 18.08.2022 року (повний текст рішення складено 18.08.2022 року) по справі №520/2719/22 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту патрульної поліції, в якому просила: - визнати протиправною бездіяльність Департаменту патрульної поліції щодо ненарахування та невиплати інспектору Управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції старшому лейтенанту поліції ОСОБА_1 додаткової доплати до грошового забезпечення за період з 21.12.2020 по 31.12.2020 та з 22.02.2021 по 31.12.2021 у відповідності до положень постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 №375; - зобов`язати Департамент патрульної поліції здійснити у відповідності до положень постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 №375 нарахування та виплату інспектору Управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції старшому лейтенанту поліції ОСОБА_1 додаткової доплати до грошового забезпечення за період з 21.12.2020 по 31.12.2020 та з 22.02.2021 по 31.12.2021. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідачем, на думку позивача, допущено протиправну бездіяльність щодо не нарахування та невиплати інспектору Управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції старшому лейтенанту поліції ОСОБА_1 додаткової доплати до грошового забезпечення за період з 21.12.2020 по 31.12.2020 та з 22.02.2021 по 31.12.2021 у відповідності до положень постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 №375. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18.08.2022 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено. Позивач не погодилась з рішенням суду першої інстанції та подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставин, що мають значення для справи та невірно застосовані норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Вказує, що відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог, оскільки відповідач жодним чином не спростував право позивача на отримання додаткової доплати до грошового забезпечення за період з 21.12.2020 по 31.12.2020 та з 22.02.2021 по 31.12.2021 у відповідності до положень постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 №375. Відповідач надав до суду письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому просив відмовити в її задоволенні, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Позивач надав письмові пояснення до відзиву відповідача, в яких просить відмовити в його задоволенні. Ухвалами Другого апеляційного адміністративного суду від 06.02.2023 року відкрито апеляційне провадження у справі та призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження. Вказані ухвали надіслані позивачем засобами поштового зв`язку, проте поштовий конверт повернувся без вручення із зазначенням причин «за закінченням терміну зберігання». Відповідачу вказані ухвали разом з апеляційною скаргою були надіслані в його електронний кабінет, що підтверджуються наявними в матеріалах справи довідками. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, що наказом Національної поліції України від 07.11.2015 № 115 о/с, позивача призначено інспектором роти №7 батальйону №4 управління патрульної поліції у м.Харкові Департаменту патрульної поліції. Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати додаткової доплати до грошового забезпечення за період з 21.12.2020 по 31.12.2020 та з 22.02.2021 по 31.12.2021, позивач звернулась до суду з даним позовом. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що у спірних правовідносинах відповідачем не порушено прав позивача, оскільки додаткова доплата у зв`язку із забезпеченням життєдіяльності населення на період дії карантину виплачувалась позивачу в межах виділених асигнувань на зазначені цілі. Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні адміністративного позову, проте вважає за необхідне змінити підстави та мотиви, виходячи з наступного. Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом України Про Національну поліцію від 02 липня 2015 року №580-VIII (далі - Закон №580-VIII). Відповідно до частин 1, 2 статті 94 Закону №580-VIII, поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України. Згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року №988 Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" установлено карантин з 12 березня 2020 року на усій території України. Відповідно до п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 року №342 "Про визначення переліку посад працівників, службових і посадових осіб, щодо яких не застосовується обмеження під час нарахування заробітної плати, грошового забезпечення у квітні 2020 р. та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" установлено що обмеження під час нарахування заробітної плати, грошового забезпечення у квітні 2020 р. та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, не застосовується для таких категорій посад, зокрема поліцейські, які беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, у тому числі в операції Об`єднаних сил (ООС), здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбитті збройного нападу на об`єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільненні цих об`єктів у разі захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою. Пунктом 2 наведеної вище постанови Кабінету Міністрів України передбачено, що визначення переліку посад (професій) працівників, службових і посадових осіб, військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу, поліцейських, зазначених у пункті 1 цієї постанови, з урахуванням специфіки їх участі у заходах, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, у тому числі в операції Об`єднаних сил (ООС), здійснюється відповідним центральним органом виконавчої влади у сфері, у якій він реалізує державну політику, органом державної влади, іншим державним органом. За приписами п.п. 2-5 Постанови Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2020 р. №375 встановлення доплати, визначеної пунктом 1 цієї постанови, працівникам підприємств, установ та організацій, органів державної влади, які фінансуються з державного та місцевих бюджетів, здійснюється у граничному розмірі до 50 відсотків заробітної плати (грошового забезпечення). Перелік посад (професій) працівників, яким встановлюються такі доплати, визначається відповідним центральним органом виконавчої влади у сфері, у якій він реалізує державну політику. Персональний перелік працівників, яким встановлюється доплата, визначається керівником (керівником державної служби) відповідного підприємства, установи та організації, органу державної влади. Доплати, визначені пунктами 2 і 3 цієї постанови, здійснюються за рахунок та в межах видатків державного та місцевих бюджетів, передбачених за відповідними бюджетними програмами головних розпорядників бюджетних коштів. Постановою Кабінету Міністрів України від 10 червня 2020 року №485 "Про виділення коштів для здійснення доплати військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення, медичним та іншим працівникам, які безпосередньо зайняті на роботах з ліквідації захворювання на гостру респіраторну хворобу COVID-19, спричинену коронавірусом SARS-CoV-2, у відомчих закладах охорони здоров`я" затверджено Порядок використання коштів, виділених для здійснення доплати військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення, медичним та іншим працівникам, які безпосередньо зайняті на роботах з ліквідації захворювання на гостру респіраторну хворобу COVID-19, спричинену коронавірусом SARS-CoV-2, у відомчих закладах охорони здоров`я (далі по тексту - Порядок №485). Відповідно до п.1 Порядку №485 цей Порядок визначає механізм використання коштів державного бюджету за програмами: "Здійснення доплати медичним та іншим працівникам закладів охорони здоров`я Міністерства внутрішніх справ України, які безпосередньо зайняті на роботах з ліквідації захворювання гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2 за рахунок коштів, виділених з фонду боротьби з гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2, та її наслідками"; Пунктом 2 Порядку №485 передбачено, що головним розпорядником бюджетних коштів є МВС. Відповідальними виконавцями бюджетних програм є МВС, Національна гвардія, Адміністрація Держприкордонслужби, ДСНС та Національна поліція (далі - органи системи МВС). Абзацами 1 та 2 пункту 4 Порядку N 485 визначено, що кошти, отримані органами системи МВС відповідно до пункту 3 цього Порядку, використовуються виключно для: доплати до грошового забезпечення, в тому числі поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. На виконання пункту 4 Постанови №375 МВС видано наказ від 03 червня 2020 року №431 "Про окремі питання організації оплати праці на період дії карантину", яким визначено керівникам, зокрема, Національної поліції України забезпечити встановлення на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни окремим категоріям поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення (забезпечення продовольчими та непродовольчими товарами, послугами зв`язку, транспорту, адміністративними, соціальними послугами, а також захист прав дітей та забезпечення правопорядку і безпеки громадян) та внаслідок виконання своїх обов`язків мають безпосередній контакт з населенням, додаткової доплати у граничному розмірі до 50 відсотків заробітної плати (грошового забезпечення) пропорційно відпрацьованому часу в зазначених умовах (пункт 1); виплату додаткової доплати здійснювати поліцейським, які перебувають відповідно на штатних посадах в органах (підрозділах) Національної поліції України (пункт 2); нарахування додаткової доплати здійснювати у відсотковому співвідношенні до заробітної плати (грошового забезпечення) з розрахунку всіх складових, у тому числі премії, за винятком виплат, що носять одноразовий та компенсаційний характер (пункт 3); персональний перелік осіб, яким установлюється додаткова доплата, визначається керівником відповідного органу, закладу, зазначених у пункті 1 цього наказу (пункт 4). Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне вказати, що наявність права позивача на отримання спірної доплати не є безумовною в любих випадках, оскільки , керівники органів поліції мають право встановлювати доплату поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення та які безпосередньо зайняті на роботах з ліквідації захворювання на гостру респіраторну хворобу СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 у межах асигнувань, затверджених на грошове забезпечення для утримання Національної поліції, так і відсотковий розмір вказаної доплати. Під час розгляду справи встановлено, що згідно розрахункових листів позивачу за серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2020 року та за січень, лютий 2021 року була виплачена додаткова доплата, передбачена постановою Кабінету міністрів України від 29.04.2020 №375. Натомість під час розгляду справи не встановлено прийняття керівником відповідача наказів щодо виплати цієї надбавки за інші періоди, які вказані позивачем. З огляду на те, що позивачу в окремі періоди виплачувалася вказана доплата у межах визначеного законодавством граничного розміру такої надбавки до 50%, що підтверджується наведеним вище, і матеріали справи не містять доказів наявності наказів керівника відповідача щодо виплати цієї надбавки за інші періоди, колегія суддів приходить до висновку про відсутність протиправної бездіяльності відповідача. Колегія суддів вважає безпідставними покликання позивача на те, що відсутність бюджетних асигнувань не може бути підставою для невиплати їй додаткової доплати до грошового забезпечення, визначеного Постановою №375, оскільки як вже було зазначено, відсутні докази саме призначення вказаної допомоги. В зв`язку з чим, не може йти мова про наявність у позивача правомірних очікувань (законних сподівань) на отримання додаткової доплати до грошового забезпечення. Отже, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції прийняв правильне по суті рішення, однак із помилковим застосуванням норм права. Колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (№ 65518/01; пункт 89), Проніна проти України (№ 63566/00; пункт 23) та Серявін та інші проти України (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav.Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308 КАС України). Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3)невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. З урахуванням встановлених обставин у справі та допущених судом першої інстанції порушень норм права, колегія суддів вважає, що рішення суду підлягає зміні в частині підстав та мотивів відмови у задоволенні позову. Відповідно до ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню: 1) рішення, ухвали суду першої інстанції та постанови, ухвали суду апеляційної інстанції у справах, рішення у яких підлягають перегляду в апеляційному порядку Верховним Судом; 2) судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.08.2022 по справі №520/2719/22 змінити в частині підстав та мотивів відмови в задоволенні позову. В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.08.2022 по справі №520/2719/22 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України. Головуючий суддя (підпис)Н.С. Бартош Судді(підпис) (підпис) А.М. Григоров З.Г. Подобайло