Постанова Київський апеляційний суд № 752/12700/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД № справи: 752/12700/22 № апеляційного провадження: 22-ц/824/6013/2023 Головуючий у суді першої інстанції: Машкевич К.В. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Немировська О.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 квітня 2023 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів: головуючий - Немировська О.В., судді - Махлай Л.Д., Ящук Т.І. секретар - Ольшевський П.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Сенс Банк», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова Олена Миколаївна, приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Петренко Дмитро Олександрович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, стягнення коштів, за апеляційною скаргою представника Акціонерного товариства «Сенс Банк» - Панченка Дмитра Вікторовича на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 05 січня 2023 року, встановив: у вересні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом КМНО Сазоновою О.М. 25.11.2021 та стягнути з відповідача кошти, які були отримані відповідачем за вказаним виконавчим написом в сумі 18 490 грн. 12 коп. АТ «Альфа-Банк» змінило назву з 12.08.2022 на АТ «Сенс Банк». Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 05 січня 2023 року позов було задоволено. Не погоджуючись з вказаним рішенням, представник відповідача - ОСОБА_2 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального і процесуального права, неповне з`ясування судом обставин, які мають значення для справи. Сторони в судове засідання не з`явились, були повідомлені про дату, час і місце судового засідання на вказані ними електронні адреси, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не направляли, в зв`язку з чим суд вважає за можливе розглянути справу у їх відсутність. Заслухавши доповідь судді Немировської О.В., дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказував, що 25.11.2021 приватний нотаріус КМНО Сазонова О.М. вчинила виконавчий напис за реєстровим №19942, за яким пропонувала звернути стягнення з нього, як боржника за Кредитним договором № 491048944 від 05.04.2021 на погашення заборгованості в загальній сумі 74 515 грн. 44 коп., яка складається з простроченої заборгованості за кредитом - 2 550 грн. 88 коп., простроченої заборгованості за комісією та процентами - 4 678 грн. 88 коп., строкової заборгованості за кредитом - 67 285 грн. 68 коп. Однак з 22.02.2017 є нечинною постанова КМ України №662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», а тому нотаріус не мала права вчиняти виконавчий напис на підставі оригіналу кредитного договору, який не посвідчений нотаріально. Позивач вказує, що він підписав лише Оферту на укладання угоди про надання кредиту та Анкету-заяву, що вважає не є кредитним договором. На підставі вказаного виконавчого напису було відкрито виконавче провадження №68165258 приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Петренком Д.О. 14.01.2022, та з його заробітної плати було утримано кошти в сумі 18 490 грн. 12 коп. Оскільки виконавчий напис є таким, що не підлягає виконанню, вказані кошти мають бути стягнуті на його користь з відповідача як безпідставно отримані. Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 05 січня 2023 року позов було задоволено. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що виконавчий напис вчинено приватним нотаріусом КМНО Сазоновою О.М. на підставі кредитного договору, який не був посвідчений нотаріально, а тому він є таким, що не підлягає виконанню, а кошти, утримані з позивача на його виконання підлягають поверненню як безпідставно отримані. Такий висновок суду першої інстанції є законним та обґрунтованим та відповідає встановленим по справі обставинам. Суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права та посилався на положення ст. 14, 15, 18, 1212 ЦК України, ст. 87 Закону України «Про нотаріат», постанову КМ України №662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів». Суд першої інстанції правильно виходив з того, що укладений між АТ «Альфа Банк» та позивачем кредитний договір № 491048944 від 05.04.2021, який наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, тому дана обставина є підставою для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, саме у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2016 року скасовано. Визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, а саме: п. 1 Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, в частині «а після слів «заставлене майно» доповнити словами «(крім випадку, передбаченого пунктом 11 цього переліку)»; доповнити розділ пунктом 11 такого змісту: «11. Іпотечні договори, що передбачають право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі прострочення платежів за основним зобов`язанням до закінчення строку виконання основного зобов`язання. Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого іпотечного договору; б) оригінал чи належним чином засвідчена копія договору, що встановлює основне зобов`язання; в) засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувана про непогашення заборгованості; г) оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв`язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання; ґ) довідка фінансової установи про ненадходження платежу», п.

2. Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: «Доповнити перелік після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин

2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.». Зобов`язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили. Оскаржуваний виконавчий напис вчинено нотаріусом 25 листопада 2021 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14. В пункті 1 Переліку (в редакції, чинній на момент вчинення виконавчого напису) «Нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно», для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання». В апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що вказане судове рішення - постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року не впливає на чинність правових норм, що підлягають застосуванню, оскільки суд, приймаючи постанову керувався недопущенням звуженого тлумачення переліку документів, що є необхідним для отримання виконавчого напису, а не обмеження стягувача у такому праві. В постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2021 року (справа №910/10374/17) зазначається, що, оскільки у судовому порядку постанову № 662 визнано незаконною та нечинною у вказаній вище частині, кредитний договір, який не є нотаріально посвідченим, не входить до переліку документів, за якими може бути здійснено стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса. У частині п`ятій статті 254 КАС України зазначено, що постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п`ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі. Судове рішення про визнання протиправним (незаконним) та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень має ті ж наслідки, що і визнання такого акта чи окремих його положень такими, що втратили чинність (скасовані) органом, уповноваженим приймати або скасовувати такий акт. Отже, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. Таким чином, постанова № 662, якою вносилися зміни до Переліку документів, що передбачали можливість вчинення нотаріусами виконавчих написів на кредитних договорах, не посвідчених нотаріально, яка набрала чинності 10 грудня 2014 року, втратила чинність (у частині) 22 лютого 2017 року з набранням законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від у справі № 826/20084/14. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що виконання судового рішення про присудження полягає у вчиненні певних дій або в утриманні від певних дій, передбачених судовим рішенням. Наприклад, за судовим рішення про стягнення коштів відповідач повинен сплатити позивачу відповідну суму; за рішенням про припинення дії, яка порушує право, відповідач повинен утриматись від відповідних дій тощо. Водночас інші судові рішення, зокрема рішення про визнання права, про зміну правовідношення, виконанню не підлягають, оскільки такі судові рішення безпосередньо створюють відповідний правовий ефект: призводять до усунення правової невизначеності, змінюють правовідношення. Безпосередній правовий ефект створює і судове рішення про визнання незаконним та нечинним нормативно-правового акта: такий акт втрачає чинність з моменту набрання законної сили судовим рішенням. Указане судове рішення не потребує його виконання. Резолютивна частина постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 в частині відображення результату вирішення позовних вимог містить висновки: 1) про визнання незаконною та нечинною постанови № 662 у наведеній частині; 2) про зобов`язання Кабінету Міністрів України опублікувати резолютивну частину цієї постанови про визнання незаконною та нечинною постанови № 662 у наведеній частині. Отже, ухвали Вищого адміністративного суду України від 06 березня та 04 квітня 2017 року, якими було передбачено зупинення виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 до закінчення касаційного розгляду, стосувались лише зупинення виконання обов`язку Кабінету Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови Київського апеляційного адміністративного суду. Таким чином, доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі висновок суду першої інстанції в цій частині не спростовують. Також є необґрунтованими посилання апелянта на те, що відсутні підстави вважати кошти, отримані в межах виконавчого провадження такими, що отримані без належних правових підстав, оскільки позивач отримав кошти за кредитним договором, заборгованість на даний час не погашена. Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи. Вказане посилання не може бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції в цій частині та відмови у стягненні коштів, оскільки кошти були утримані на підставі виконавчого напису, який є таким, що не підлягає виконанню. Позивач не скористався своїм правом звернутись до суду із зустрічним позовом про стягнення заборгованості. Разом з тим, позивач не позбавлений права звернутися з таким позовом до позивача в майбутньому. Пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують у державах-учасницях з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд обов`язок щодо обґрунтування, який випливає зі статті 6 Конвенції, може бути вирішене тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України» (заява № 63566/00, § 23). Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, судом першої інстанції було повно та всебічно встановлено обставини справи, перевірено докази, зроблені висновки відповідають обставинам справи, правильно застосовано норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права, доводи, викладені в апеляційній карзі, висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому рішення слід залишити без змін. Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 382 ЦПК України, суд постановив: апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства «Сенс-Банк» - Панченка Дмитра Вікторовича залишити без задоволення, а рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 05 січня 2023 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в касаційному порядку протягом тридцяти днів. Повний текст постанови виготовлено 01 травня 2023 року. Головуючий Судді