Постанова Північний апеляційний господарський суд № 910/10667/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "01" травня 2023 р. Справа№ 910/10667/22 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Алданової С.О. суддів: Євсікова О.О. Гаврилюка О.М. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Мельник Інни Володимирівни на рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2022 у справі № 910/10667/22 (суддя: Бондарчук В.В.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДДС+" до Фізичної особи-підприємця Мельник Інни Володимирівни про стягнення 223 395,71 грн, ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю "ДДС+" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Мельник Інни Володимирівни, в якому просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 223 395,71 грн, з яких: 168 775,50 грн - основний борг, 34 493,67 грн - пеня, 17 699,15 грн - інфляційні втрати, 2 427,40 грн - три проценти річних. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав грошове зобов`язання за договором поставки від 01.06.2016 № К419, у зв`язку з чим утворилась заборгованість в частині оплати поставленого позивачем товару. Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.12.2022 у справі №910/10667/22 позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 168 775,50 грн заборгованості, 34 493,67 грн пені, 2 427,40 грн трьох процентів річних, 17 699,15 грн інфляційних втрат та судовий збір у розмірі 3 350,94 грн. Приймаючи рішення у даній справі, місцевий господарський суд, встановивши обставини прострочки виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки від 01.06.2016 № К419, керуючись приписами статей 193, 265 Господарського кодексу України та статей 525, 526, 530, 610, 614, 655, 712 Цивільного кодексу України, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині основного боргу. При цьому, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги у частині стягнення 34 493,67 грн пені, 17 699,15 грн інфляційних втрат, 2 427,40 грн трьох процентів річних за заявлений період є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню. Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ФОП Мельник І.В. звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2022 та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що при ухваленні спірного рішення суд першої інстанції не з`ясував всіх обставин справи, що мають значення для правильного її вирішення, та повністю проігнорував заперечення відповідача та виніс рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема скаржник зазначає про те, що здійснює свою господарську діяльність з роздрібного продажу товарів, в тому числі алкогольних напоїв через мережу магазинів «RC Market». Один з магазинів знаходиться за адресою: Чернігівська область, Бобровицький район, с. Нова Басань, вул. Поштова, буд. 2/Б, а інший - Київська область, Броварський район, с. Богданівка, вул. Богдана Хмельницького, буд. 130/А. Так, с. Нова Басань було окуповано з 28.02.2022, а с. Богданівка з 08.03.2022. вказані магазини були пограбовані, а товари, в першу чергу алкогольні вироби, викрадені або розбиті; з магазина за адресою: с. Нова Басань, вул. Поштова, буд. 2/Б, алкогольні вироби були переміщені до магазину за адресою: с. Богданівка, вул. Богдана Хмельницького, буд. 130/А, та зберігалися там на складі. Також, апелянт вказує, що позивач намагається перекласти свої збитки на відповідача, чим грубо порушує права останнього та умови спірного договору. Крім того, апелянт зазначає, що у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України відповідач зазнав значних збитків на суму понад 10 000 000,00 грн, основним видом діяльності якого є оптова та роздрібна торгівля продовольчими та непродовольчими товарами, а тому фізично не має можливості виконувати свої зобов`язання в повному обсязі. Крім того, в апеляційній скарзі скаржник просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2022 у справі № 910/10667/22, а також долучити до апеляційної скарги фотографії пошкоджених магазинів відповідача. Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.01.2023 апеляційну скаргу ФОП Мельник І.В. передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючої судді (судді-доповідача) - ОСОБА_1, суддів: Гаврилюк О.М., Ткаченко Б.О. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.01.2023 відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги ФОП Мельник І.В. на рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2022 у справі № 910/10667/22 до надходження матеріалів даної справи до Північного апеляційного господарського суду; витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/10667/22. До Північного апеляційного господарського суду з Господарського суду міста Києва на виконання вимог ухвали апеляційного суду від 30.01.2023 надійшли матеріали справи №910/10667/22. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.02.2023 поновлено ФОП Мельник І.В. строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2022 у справі № 910/10667/22; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ФОП Мельник І.В. на рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2022 у справі № 910/10667/22; зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2022; справу № 910/10667/22 призначено до розгляду в порядку письмового провадження, без повідомлення (виклику) учасників справи; встановлено позивачу строк на подання відзиву на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом семи днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 28.02.2023. Про перегляд справи в апеляційному порядку сторони повідомлялись шляхом надіслання копії ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі засобами електронного зв`язку, а також відомості щодо розгляду справи судом апеляційної інстанції було оприлюднено на офіційному вебсайті Судова влада України. 21.02.2023 на електронну адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить скаргу ФОП Мельник І.В. залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Зазначає, що рішення місцевого господарського суду є законним, обґрунтованим та таким, що підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга відповідача є безпідставною, протиправною і такою, що підлягає залишенню без задоволення. Вказує, що виникнення спірної заборгованості підтверджується матеріалами справи та не заперечується ФОП Мельник В.І. У зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_1 у відставку на підставі рішення Вищої ради правосуддя від 21.02.2023, розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 06.03.2023 призначено повторний автоматизований розподіл справи. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.03.2023 дана апеляційна скарга у справі № 910/10667/22 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Євсіков О.О., Гаврилюк О.М. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.03.2023 справу № 910/10667/22 за апеляційної скаргою ФОП Мельник І.В. на рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2022 прийнято до провадження визначеним складом суду; розгляд апеляційної скарги ФОП Мельник І.В. на рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2022 у справі № 910/10667/22 ухвалено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Північним апеляційним господарським судом враховано, що за змістом ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Ухвалу від 13.03.2023 було оприлюднено у Єдиному державному реєстрі судових рішень 14.03.2023 (http://www.reyestr.court.gov.ua), тобто усі учасники справи, користуючись відкритим безоплатним цілодобовим доступом до реєстру, мали можливість ознайомитися зі змістом вказаної ухвали. У рішенні в справі "Каракуця проти України" (заява №18986/06) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що заявники повинні проявляти належну зацікавленість у розгляді їхньої справи. Рішенням ЄСПЛ у справі "Нешев проти Болгарії" (NESHEV v. BULGARIA, заява №40897/98) визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.09.2022 у справі № 920/566/21. При цьому, 13.04.2023 на адресу суду від представника апелянта надійшла заява про розстрочення виконання судового рішення. Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що подана відповідачем заява про розстрочення виконання судового рішення не підлягає розгляду судом апеляційної інстанції. Як зазначалось вище, в апеляційній скарзі відповідач просив долучити до матеріалів справи фотографії пошкоджених магазинів. Крім того, колегією суддів встановлено, що позивачем було долучено до апеляційної скарги ще ряд нових документів. Водночас, згідно з частиною 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Колегія суддів зазначає, що вищенаведені документи долучені відповідачем до апеляційної скарги не приймаються судом до розгляду, оскільки останній всупереч вимогам частини 3 статті 269 ГПК України не надав доказів неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Відповідно до статті 269, частини 1 статті 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження. За змістом частини 3 статті 270 ГПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною 10 цієї статті та частиною 2 статті 271 цього Кодексу. Частиною 10 статті 270 ГПК України унормовано, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи. Відповідно до частини 5 статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Оскільки необхідності призначення справи до розгляду у відкритому засіданні судом не встановлено, ця постанова Північного апеляційного господарського суду прийнята за результатами дослідження наявних в матеріалах справи документів в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 01.06.2016 між ТОВ "ДДС+" (постачальник) та ФОП Мельник І.В. (покупець) укладено договір поставки №К419, за умовами якого постачальник постачає і передає у власність покупцеві, а покупець приймає та оплачує товари - алкогольні напої, згідно із замовленнями покупця та товаросупровідною документацією, які складають невід`ємну частину цього договору, на умовах цього договору. Покупець надає замовлення постачальнику на підставі специфікації, затвердженої сторонами та діючої на дату замовлення, в якій наведено список товарів, що поставляється за цим договором, та їх ціни (пункт 1.1 договору). Згідно з пунктом 2.13 договору право повернути товари постачальникові надається покупцеві у таких випадках: угода між сторонами; під час перевірки у момент продажу товари виявилися неякісними; закінчення терміну реалізації. Повернення товару здійснюватиметься в усій кількості за останньою ціною, за якою прийнято товари. За умовами пункту 3.2 договору оплата партії товару виконується шляхом банківського переказу на рахунок постачальника не пізніше 90 (дев`яносто) календарних днів з моменту поставки товару. Відповідно до пункту 3.5 договору за несвоєчасну оплату продукції покупець, на вимогу постачальника, сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Пунктом 6 договору встановлено, що будь-яка із сторін вважатиметься такою, що не несе відповідальність за невиконання своїх зобов`язань за цим договором в тій мірі, в якій затримку чи перешкоду виконанню таких зобов`язань спричинено виникненням і дією обставин непереборної сили (форс-мажор). Належним доказом виникнення форс-мажору та строку їхньої тривалості для сторін цього договору визначатимуть відповідні документи, видані Торгово-промисловою палатою України, а також іншими уповноваженими державними органами (у разі можливості отримання такого підтвердження). Сторона, виконанню зобов`язань якої за цим договором перешкоджають обставини форс-мажору, зобов`язана не пізніше 10 (десяти) календарних днів з моменту настання таких обставин у письмовій формі повідомити іншу сторону про виникнення, характер та можливу тривалість таких обставин. Сторона, виконанню зобов`язань якої за цим договором перешкоджають обставини форс-мажору, у випадку виконання умов, передбачених цим договором, має право перенести строки виконання своїх зобов`язань за цим договором (цілком або частково) на період дії зазначених обставин та не несе відповідальності за їх несвоєчасне виконання. Цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення підписів печатками сторін і діє до 31.12.2022 включно в частині поставок, а в частині оплат - до повного виконання зобов`язань за цим договором (пункт 8.1 договору в редакції додаткової угоди від 13.12.2021 № 5). На виконання умов договору, 30.12.2021 та 23.02.2022 позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 168 775,50 грн, що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними: від 30.12.2021 № 43-0043380 на суму 4 945,70 грн, від 30.12.2021 № 43-0043381 на суму 10 293,60 грн, від 30.12.2021 №43-0043382 на суму 1 405,63 грн, від 30.12.2021 № 43-0043383 на суму 6 680,65 грн, від 30.12.2021 № 43-0043384 на суму 4 353,26 грн, від 30.12.2021 № 43-0043385 на суму 7 159,10 грн, від 30.12.2021 № 43-0043387 на суму 2 859,90 грн, від 30.12.2021 № 43-0043388 на суму 13 436,64 грн, від 30.12.2021 № 43-0043389 на суму 8 739,89 грн, від 30.12.2021 № 43-0043390 на суму 17 905,68 грн, від 30.12.2021 № 43-0043391 на суму 7 319,39 грн, від 30.12.2021 № 43-0043392 на суму 2 207,02 грн, від 30.12.2021 № 43-0043393 на суму 13 916,63 грн, від 23.02.2022 № 43-0006374 на суму 6 495,91 грн, від 23.02.2022 № 43-0006375 на суму 25 540,45 грн, від 23.02.2022 № 43-0006378 на суму 19 449,96 грн, від 23.02.2022 № 43-0006395 на суму 16 066,09 грн. Крім того, поставка товару підтверджується товарно-транспортними накладними на переміщення алкогольних напоїв від 30.12.2021 та від 23.02.2022, що не заперечується відповідачем у відзиві на позовну заяву. Проте, відповідач за поставлений товар не розраховувався, внаслідок чого у ФОП Мельник І.В. виникла заборгованість перед ТОВ "ДДС+" в сумі 168 775,50 грн. У зв`язку з тим, що ФОП Мельник І.В. не виконала взяті на себе зобов`язання з оплати вартості поставленого ТОВ "ДСС+" товару, позивач звернувся з цим позовом до суду, в якому просив суд стягнути з відповідача на свою користь вищенаведену суму заборгованості. Статтею 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно зі статтею 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. За приписами частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Частинами 1, 3, 5 статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору. Відповідно до положень статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно зі статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Колегія суддів зауважує, що спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі договору поставки від 01.06.2016 № К419. Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 ЦК України). До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Статтею 689 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Згідно з частиною 1 статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Як вже зазначалось, між сторонами був укладений договір поставки від 01.06.2016 № К419. З матеріалів справи вбачається та не заперечується відповідачем, що позивач належним чином виконував свої зобов`язання за вищенаведеним договором. Відповідно до розрахунку позивача, заборгованість відповідача за договором поставки від 01.06.2016 № К419 станом на час звернення до суду становила 168 775,50 грн. Зауваження, претензії, скарги з боку відповідача щодо якості, умов та порядку постачання товару відсутні. Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар згідно вказаного договору доведена та становить 168 775,50 грн. Суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги заперечення відповідача, що у нього відсутній обов`язок з оплати за поставлений товар з підстав звернення останнього до позивача з листом, в якому просив забрати нереалізований товар, оскільки ФОП Мельник І.В. не надано суду доказів звернення до ТОВ "ДДС+" з таким листом, з чим погоджується судова колегія. Щодо посилання відповідача у відзиві на позов та в апеляційній скарзі на те, що у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України, після 24.02.2022 виконання зобов`язань за договором стало неможливим, судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до частин 1, 2 статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. У контексті приписів статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів. Згідно зі статтею 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів. Відповідно до пункту 6 договору сторона, виконанню зобов`язань якої за цим договором перешкоджають обставини форс-мажору, зобов`язана не пізніше 10 (десяти) календарних днів з моменту настання таких обставин у письмовій формі повідомити іншу сторону про виникнення, характер та можливу тривалість таких обставин. Сторона, виконанню зобов`язань якої за цим договором перешкоджають обставини форс-мажору, у випадку виконання умов, передбачених цим договором, має право перенести строки виконання своїх зобов`язань за цим договором (цілком або частково) на період дії зазначених обставин та не несе відповідальності за їх несвоєчасне виконання. Натомість, матеріали справи не містять доказів повідомлення у письмовій формі відповідачем позивача про настання обставин форс-мажору у встановлені розділом 6 договору порядку та строки. Належним доказом виникнення форс-мажору та строку їхньої тривалості для сторін цього договору визначатимуться відповідні документи, видані Торгово-промисловою палатою України, а також іншими уповноваженими державними органами (у разі можливості отримання такого підтвердження) (пункт 6 договору). Відповідно до статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракта, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо. Торгово-промислова палата України (далі - ТПП України) на своєму сайті в мережі Інтернет розмістила лист від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, що адресований "Всім кого це стосується", згідно якого на підставі статей 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", Статуту ТПП України, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні". Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракта, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку. Таких висновків дотримується Верховний Суд у постановах від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, від 09.11.2021 у справі № 913/20/21, від 30.05.2022 у справі № 922/2475/21, від 14.06.2022 у справі № 922/2394/21 та у постанові від 01.06.2021 у справі № 910/9258/20. Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору. Існування листа ТПП України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 не засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) за зобов`язаннями відповідача щодо оплати поставленого товару, а відтак вказаний лист не звільняє відповідача від виконання зобов`язань за договором. Саме по собі посилання відповідача на наявність листа ТПП України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, як на наявність обставин непереборної сили без надання відповідних доказів в підтвердження своїх доводів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин щодо неможливості виконання зобов`язання перед позивачем. Також відповідач в апеляційній скарзі вказав, що він звернувся до ТПП України з метою отримання сертифікату, який засвідчує обставини форс-мажору у спірних правовідносинах. Однак, станом на дату розгляду справи у суді апеляційної інстанції відповідачем не надано відповідного сертифікату ТПП України, який би підтверджував настання форс-мажорних обставин у спірних правовідносинах. Відповідач зазначив і про те, що позивач намагається перекласти свої збитки на відповідача, чим грубо порушує права останнього та умови договору. Крім того, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України відповідач зазнав значних збитків на суму понад 10 000 000,00 грн, основним видом діяльності якого є оптова та роздрібна торгівля продовольчими та непродовольчими товарами, а тому відповідач фізично не має можливості виконувати свої зобов`язання в повному обсязі. Однак, предметом даного позову є стягнення з відповідача боргу за отриманий та неоплачений останній товар, жодних сум збитків позивач до стягнення не заявляє. Посилання апелянта на пункти 4.4-4.12 договору відхиляються колегією суддів, оскільки зі змісту договору поставки від 01.06.2016 №К419 вбачається, що останній не містить таких пунктів. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ФОП Мельник І.В. порушено умови договору поставки від 01.06.2016 №К419 та положення статті 526 ЦК України, статті 193 ГК України, щодо задоволення вимог позивача про стягнення заборгованості у розмірі 168 775,50 грн. З підстав порушення строків виконання грошового зобов`язання позивачем заявлено до стягнення з відповідача 34 493,67 грн пені, нарахованої за період з 30.03.2022 по 13.10.2022. Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Неналежне виконання відповідачем зобов`язань щодо здійснення своєчасної оплати за поставлений товар підтверджено матеріалами справи. Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою. За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 статті 550 ЦК України). Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі. Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Суб`єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності. Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня. Відповідно до частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Пунктом 3.5 договору передбачено, що за несвоєчасну оплату продукції покупець, на вимогу постачальника, сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж в статті 232 ГК України, то нарахування штрафних санкцій здійснюється за шість місяців. Перевіривши здійснений місцевим господарським судом розрахунок пені колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що заявлена сума пені підлягає задоволенню у повному обсязі. Також, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати в сумі 17 699,15 грн та три проценти річних у розмірі 2 427,40 грн, нараховані за період з 30.03.2022 по 13.10.2022. Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника. Об`єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 роз`яснено, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця. Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці. Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме: - час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу; - час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується. Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних. Перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат в сумі 17 699,15 грн та трьох процентів річних у розмірі 2 427.40 грн, нарахованих за період з 30.03.2022 по 13.10.2022, апеляційний господарський суд погоджується з судом першої інстанції, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню, оскільки розрахунок позивача є арифметично вірним. Крім того, заперечень щодо невірності розрахунків пені, інфляційних втрат та трьох процентів річних доводи апеляційної скарги не містять. Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься й у частині 1 статті 74 ГПК України. Отже, за загальним правилом, обов`язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Обов`язок доказування тих або інших обставин справи визначається предметом спору. За приписами статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Згідно зі статтею 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, доводи апеляційної скарги про те, що при ухваленні спірного рішення суд першої інстанції не з`ясував всіх обставин справи, що мають значення для правильного її вирішення, та повністю проігнорував заперечення відповідача та виніс рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, - не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2022 у справі № 910/10667/22 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів статті 277 ГПК України не вбачається. Скаржником не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції. Судові витрати зі сплати судового збору, що були понесені стороною в суді апеляційної інстанції, в порядку статті 129 ГПК України, покладаються на апелянта (відповідача у даній справі). Керуючись ст. ст. 129, 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Мельник Інни Володимирівни на рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2022 у справі № 910/10667/22 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2022 у справі № 910/10667/22 залишити без змін.

3. Судовий збір, сплачений стороною у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на Фізичну особу-підприємця Мельник Інну Володимирівну.

4. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2022 у справі № 910/10667/22.

5. Справу № 910/10667/22 повернути до Господарського суду міста Києва. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, що визначені в частині 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Головуючий суддя С.О. Алданова Судді О.О. Євсіков О.М. Гаврилюк