Постанова 4818 № 953/5797/22

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Єдиний унікальний номер 953/5797/22 Номер провадження 22-ц/818/776/23 П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 травня 2023 року м. Харків Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого судді Мальованого Ю.М., суддів Бурлака І.В., Яцини В.Б., розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 19 грудня 2022 року в складі судді Демченко С.В., у справі № 953/5797/22 за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» про захист прав споживача, ВСТАНОВИВ : В жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (далі - ПАТ «СК «ПЗУ Україна») про захист прав споживача. Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 21 жовтня 2022 року позов ОСОБА_1 залишено без руху для надання суду доказів на підтвердження того, що між ним та відповідачем виникли правовідносини у сфері страхування, у рамках яких позивач звертається до суду з метою захищення свого порушеного права як споживача. Оскільки, долучені до позовної заяви копії судових рішень роздруковані з ЄДРСР без зазначення ідентифікації осіб - сторін по справі, позбавляє можливості визначити, чи взагалі існують якісь правові відносини між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ПАТ «СК «ПЗУ Україна». Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 19 грудня 2022 року позовну заяву ОСОБА_1 визнано неподаною та повернуто заявнику з підстав, передбачених частиною 3 статті 185 ЦПК України. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що ОСОБА_1 не виконав вимоги ухвали суду від 21 жовтня 2022 року, у зв`язку з чим відповідно до частини 3 статті 185 ЦПК України заява вважається неподаною та повертається заявнику. 17 березня 2023 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права, просив ухвалу суду першої інстанції скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Апеляційна скарга мотивована тим, що на підтвердження правовідносин у сфері страхування ним надано копії судових рішень роздрукованих з ЄДРСР, що відповідно до практики Верховного Суду не потребує додаткового доказування. Крім того, зазначив, що належним способом вручення судового рішення вважається лише його надіслання рекомендованим листом. ПАТ «СК «ПЗУ Україна» ухвалу суду першої інстанції не оскаржило, правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалось. Відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до частини 2 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини 1 статті 353 цього Кодексу розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність й обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції скасуванню, з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції з огляду на таке. Згідно статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскаржувана ухвала зазначеним вимогам не відповідає. Ухвалюючи оскаржуване судове рішення, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивачем недоліки зазначені в ухвалі від 21 жовтня 2022 року у встановлений судом строк не усунуті, тому є підстави для повернення заяви з усіма доданими до неї документами. Апеляційний суд, вважає цей висновок суду першої інстанції помилковим, з огляду на таке. Згідно статті 55 Конституції України, кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободу від порушень і протиправних посягань. Як встановлено частиною 4 статті 10 ЦПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до статті 1 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» високі Договірні сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією права і свободи, визначенні в розділі І «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод». Згідно положення частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Як свідчить позиція Європейського суду з прав людини у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права. Надмірний формалізм у трактуванні національного процесуального законодавства згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини визнається ним неправомірним обмеженням права на доступ до суду (як елементу права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції). Водночас у справі «Bellet v. France» Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним із аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу до суду, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним але і реальним (Рішення суду з прав людини «Жоффр де ля Прадель проти Франції»). Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації. Відповідно до вимог статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. Відповідно до частин 1, 3 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. З матеріалів справи вбачається, що 18 жовтня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПАТ «СК «ПЗУ Україна» про захист прав споживача. Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 21 жовтня 2022 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків (а.с. 31). Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 19 грудня 2022 року позовну заяву ОСОБА_1 визнано неподаною та повернуто заявнику з підстав, передбачених частиною 3 статті 185 ЦПК України (а.с. 34). Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не виконано вимоги ухвали суду від 21 жовтня 2022 року. При цьому, суд зазначив, що копія ухвали суду від 21 жовтня 2022 року надсилалась позивачу за адресою, вказаною в позовній заяві, однак поштове відправлення повернулося на адресу суду без вручення з відміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання». Так, за приписами частин 1, 2 статті 185 ЦПК України, якщо скаргу подано без додержання вимог, зазначених у статті 175, 177 ЦПК цього Кодексу, то суддя постановляє ухвалу про залишення скарги без руху, в якій зазначаються недоліки скарги, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху. Положеннями частини 3 статті 185 ЦПК України визначено, що якщо заявник відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, то скарга вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо заявник не усунув недоліки скарги у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається заявнику. Аналіз вказаних положень закону приводить до висновку, що визначальною умовою при вирішенні питання про відкриття провадження чи повернення скарги, у зв`язку з не усуненням недоліків, є факт отримання заявником копії ухвали про залишення заяви без руху. Як вбачається з матеріалів справи, 25 жовтня 2022 року судом першої інстанції надіслано ОСОБА_1 копію ухвали від 21 жовтня 2022 року про залишення позову без руху (а.с. 32). Згідно зворотного поштового повідомлення, поштове відправлення, яке надсилалось ОСОБА_1 , повернулось на адресу суду без вручення з відміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 33). При цьому, матеріали справи не містять доказів, що після повернення поштового відправлення з відміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання» суд повторно надсилав ОСОБА_1 копію ухвали без руху. Також слід зазначити, що в ухвалі суду першої інстанції від 19 грудня 2022 року зазначено, що позивачу неодноразово судом були здійснені дзвінки на мобільний номер телефону НОМЕР_1 , вказаним у позові, та повідомлено про те, що його позовну заяву залишено без руху та запропоновано останньому прибути до суду та отримати ухвалу суду особисто. Однак, матеріали справи не містять доказів, що суд вчиняв дії щодо повідомлення ОСОБА_1 про хід справи в телефонному режимі. Отже, матеріали справи не містять доказів про отримання ОСОБА_1 копії ухвали суду першої інстанції від 21 жовтня 2022 року, оскільки повернення до суду першої інстанції копії ухвали від 21 жовтня 2022 року без вручення заявнику з вказівкою причини повернення - «за закінченням терміну зберігання» не свідчить про отримання позивачем такої копії ухвали. Крім того, постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви, суд першої інстанції не звернув уваги на роз`яснення п. 2 та п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», якими передбачено, що суддя вправі відмовити у відкритті провадження у справі лише з підстав, передбачених законом. Не допускається відмова у відкритті провадження у справі з мотивів недоведеності заявленої вимоги, відсутності доказів, пропуску строків позовної давності та інших передбачених законом підстав. Подання доказів можливе на наступних стадіях цивільного процесу, тому суд не вправі через неподання доказів при пред`явленні позову залишати заяву без руху та повертати заявнику. Отже, на стадії пред`явлення позовної заяви, вирішення питання про наявність/відсутність підстав для відкриття провадження у справі, суд першої інстанції перевіряє передумови права на пред`явлення позову особи та дотримання порядку її подання, та не вправі уточнювати, пропонувати позивачу надати (зазначити) докази, які на думку суду повинні бути долучені до позовної заяви. В свою чергу, недоведеність тієї чи іншої вимоги, чи відсутність доказів на підтвердження такої вимоги може бути підставою для відмови у задоволенні позову чи окремих позовних вимог при вирішенні справи по суті. Постановляючи ухвалу про визнання позовної заяви неподаною та повернення її заявнику, суд першої інстанції на зазначене вище уваги не звернув, а тому висновок суду першої інстанції щодо повернення заяви з підстав невиконання заявником вимог ухвали суду та не усунення недоліків є необґрунтованим. Підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права (пункти 4 частини 1 статті 379 ЦПК України). З огляду на викладене, ухвала Київського районного суду м. Харкова від 19 грудня 2022 року підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. Керуючись ст.ст. 259, 374, 379, 381 ЦПК України, апеляційний суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 19 грудня 2022 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст постанови складено 02 травня 2023 року. Головуючий Ю.М. Мальований Судді І.В. Бурлака В.Б. Яцина