Постанова Волинський апеляційний суд № 161/2215/23

Справа № 161/2215/23 Провадження №33/802/210/23 Головуючий у 1 інстанції:Пахолюк А. М. Доповідач: Денісов В. П. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 01 травня 2023 року місто Луцьк Суддя Волинського апеляційного суду Денісов В.П., з участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 та його захисника адвоката Коренги В.А., розглянувши апеляційну скаргу захисника Коренги В.А. на постанову судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 лютого 2023 року щодо ОСОБА_1 , В С Т А Н О В И В: Вказаною постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП із накладенням на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, із позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік, стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 536 (п`ятсот тридцять шість) гривень 80 коп. судового збору. Згідно з постановою судді ОСОБА_1 визнаний винним за те, що 02.02.2023 о 17 год 30 хв у с. Підгайці, на вул. Дубнівська, Луцького району Волинської області, він керував транспортним засобом «Opel Zafira», д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, нечітка хода, та від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП. Не погоджуючись із судовим рішенням, захисник оскаржує його з мотивів незаконності і необґрунтованості. Вказує, що місцевий суд у своєму рішенні послався на те, що ОСОБА_1 просив слухати справу у його відсутності, однак останній лише надав суду письмові пояснення, проте окремого клопотання про розгляд справи без його участі не подавав. Зазначає, що у матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 відмовився пройти огляд у лікаря-нарколога. Вважає, що відеофіксація події не містить жодних доказів на підтвердження вчинення ОСОБА_1 вказаного адміністративного правопорушення. Крім того, зауважує, що відмова водія від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння не утворює окремий закінчений склад адміністративного правопорушення, яке охоплюється диспозицією ч.1 ст.130 КУпАП, і потребує в подальшому огляду водія у лікаря-нарколога. З огляду на наведене, просить скасувати судове рішення, а провадження у справі щодо ОСОБА_1 закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП. Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши ОСОБА_1 і його захисника, які підтримали апеляційну скаргу і просили скасувати постанову судді та закрити провадження у справі, доходжу висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав. Відповідно до вимог ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Положення ст.280 КУпАП регламентують, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Приписами ст.251 КУпАП визначено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. На думку апеляційного суду, місцевим судом вказаних норм Закону дотримано. Твердження сторони захисту про порушення права на захист ОСОБА_1 є безпідставними з огляду на таке. ОСОБА_1 повідомлявся про судовий розгляд у Луцькому міськрайонному суді Волинської області на 10 год 00 хв 27.02.2023 завчасно і належним чином, а саме: телефонограмою від 13.02.2023 (а.с.13). Перед судовим розглядом ОСОБА_1 подав до суду письмові пояснення, у яких вказав, що не має фізичної можливості з`явитися на вищезазначене судове засідання через перебування за межами Волинської області (а.с.14). Згідно з ч.2 ст.268 КУпАП при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені частиною першою статті 44, статтями 51, 146, 160, 172-4 -172-9, 173, частиною третьою статті 178, статтями 185, 185-1, статтями 185-7, 187 цього Кодексу, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є обов`язковою. Отже, вимоги ч.2 ст.268 КУпАП не передбачають обов`язкової участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, передбачене ст.130 КУпАП. Тому, на погляд апеляційного суду, право на захист ОСОБА_1 у даній справі порушено не було. Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення від 02.02.2023 серії ААД № 061405, 02.02.2023 о 17 год 30 хв у с. Підгайці, на вул. Дубнівська, Луцького району Волинської області, ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Opel Zafira», д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, нечітка хода, та від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП (а.с.1). На переконання апеляційного суду, протокол про адміністративне правопорушення складений із дотриманням вимог ст.ст.254, 256 КУпАП, а тому є належним і допустимим доказом в розумінні положень ст.251 КУпАП. Положення ст.266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/27858 (далі Інструкції) визначають, якщо поліцейський уповноваженого підрозділу НПУ виявляє ознаки стану алкогольного сп`яніння у водія транспортного засобу (запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів; порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці), у зв`язку з чим є законні підстави вважати, що останній перебуває у такому стані, то має право вимагати пройти відповідно до встановленого порядку огляд на стан алкогольного сп`яніння. Оскільки у водія ОСОБА_1 були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, працівники поліції мали право запропонувати йому пройти відповідно до встановленого порядку огляд для визначення стану сп`яніння. Це підтверджується і відеозаписом події з нагрудних камер працівників поліції (а.с.10). Тому твердження захисника про те, що відеофіксація події не містить доказів на підтвердження вчинення ОСОБА_1 вказаного адміністративного правопорушення, апеляційний суд вважає голослівними. Зокрема, як вбачається з відеозапису з нагрудних камер поліцейських, коли працівник поліції вперше запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, він відмовився (а.с.10, час відео: 17:58:32). На повторну вимогу працівників поліції пройти такий огляд ОСОБА_1 також відмовився (а.с.10, час відео: 17:58:35). Коли поліцейські запропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у медичному закладі, він також відмовився, зазначивши, що «пройде такий огляд завтра зранку» (а.с.10, час відео: 17:59:02). Такі дії поліцейських повністю відповідають роз`ясненням, які містяться у п.27 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті». Тому посилання захисника на ту обставину, що у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту відмови ОСОБА_1 від проходження огляду у лікаря-нарколога, суд апеляційної інстанції вважає такими, що не ґрунтуються на матеріалах справи. Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, полягає у керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного або іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також у відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного або іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Пунктом 2.5 Правил дорожнього руху передбачено, що водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. Таким чином, доводи захисника про те, що відмова водія від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння не утворює окремий закінчений склад адміністративного правопорушення, яке охоплюється диспозицією ч.1 ст.130 КУпАП, і потребує в подальшому огляду водія у лікаря-нарколога, суперечать нормам Закону. Оскільки водій ОСОБА_1 відмовився проходити у встановленому законом порядку огляд на стан алкогольного сп`яніння, працівник поліції склав щодо нього протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, у якому зазначив ознаки алкогольного сп`яніння водія: запах алкоголю з порожнини рота, нечітка хода, та його відмову від проходження такого огляду. На переконання апеляційного суду, зазначені докази у даній справі є належними та допустимими в розумінні положень ст.251 КУпАП. Піддавати їх сумніву у суду апеляційної інстанції немає підстав, оскільки вони повністю узгоджуються між собою та відтворюють фактичні обставини даної справи. Отже, сукупність вищенаведених доказів повністю спростовує доводи апеляційної скарги сторони захисту про відсутність доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, яке ставиться йому у провину. З огляду на наведене, вважаю, що винуватість ОСОБА_1 у порушенні п.2.5 Правил дорожнього руху та вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, є повністю доведеною сукупністю належних та допустимих доказів у розумінні ст.251 КУпАП, які містяться у матеріалах справи. На думку апеляційного суду, накладаючи адміністративне стягнення, суддя, згідно з вимогами ч.2 ст.33 КУпАП, урахував характер правопорушення, дані про особу винного, ступінь суспільної небезпеки вчиненого, конкретні обставини справи та обґрунтовано визначив безальтернативне стягнення у виді штрафу із позбавленням права керування транспортними засобами, визначене санкцією ч.1 ст.130 КУпАП. Нові докази, які спростовували б висновки суду першої інстанції, суду апеляційної інстанції надані не були. Враховуючи вищенаведене, постанова судді є законною та обґрунтованою, а підстав для скасування оскаржуваного судового рішення з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, апеляційний суд не вбачає. На підставі викладеного та керуючись ст.294 КУпАП, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу захисника Коренги В.А. залишити без задоволення, а постанову судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 лютого 2023 року щодо ОСОБА_1 без змін. Постанова набирає законної сили негайно після її проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Волинського апеляційного суду В.П. Денісов