Постанова 4811 № 461/9719/21

Справа № 461/9719/21 Головуючий у 1 інстанції: Стрельбицький В.В. Провадження № 22-ц/811/2158/22 Доповідач в 2 інстанції: Шеремета Н.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 квітня 2023 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Шеремети Н.О. суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П. секретаря: Назар Х.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львовіцивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Ідея Банк» на рішення Галицького районного суду м. Львова від 05 квітня 2022 року,- ВСТАНОВИВ: у листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Ідея Банк» про стягнення коштів. В обгрунтування позовних вимог покликається на те, що 29 січня 2018 року між Акціонерним товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № Z62.00200.003607971, за умовами якого банк надає позичальнику кредит на поточні потреби в розмірі 64 650.00 грн., включаючи витрати на страховий платіж, зі змінюваною процентною ставкою, що визначається як змінна частина процентної ставки, яка на день укладення договору становить 9.5 %, збільшена на 5,5 %, строком на 60 місяців, а позичальник зобов`язується повернути кредит разом з процентами за користування кредитними коштами та платою за обслуговування кредитної заборгованості. Стверджує, що умовами кредитного договору передбачено, що позичальник має право достроково повернути всю суму кредиту або її частину. Зазначає, що на виконання умов кредитного договору він сплатив 195 220.73 грн., а станом на 18 вересня 2019 року достроково повернув всю суму кредитних коштів разом з процентами, відтак, зобов`язання припинилося у зв`язку з належним виконанням, тому всі наступні нарахування коштів на погашення кредитної заборгованості та відсотків були незаконними та підлягають поверненню як надмірно сплачені. Вважає, що оскільки рішенням Галицького районного суду м. Львова від 21 вересня 2021 року стягнуто з Акціонерного товариства «Ідея Банк» на його користь 76 134,04 грн., зарахованих банком на погашення плати за обслуговування кредитної заборгованості, він наділений правом вимоги щодо повернення надмірно стягнутих відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 38 277,81 грн. Вказує, що банк прострочив виконання грошового зобов`язання, тому відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України зобов`язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, тобто за період з 18 вересня 2019 року по 24 листопада 2021 року в розмірі 5584,58 грн., а також три відсотки річних від простроченої суми в розмірі 2460 грн. З наведених підстав просить: -визнати кредитний договір № Z62.00200.003607971 від 29 січня 2018 року припиненим у зв`язку з його повним виконанням з 18 вересня 2019 року, проведеним належним чином; -cтягнути з Акціонерного товариства «Ідея Банк» на користь ОСОБА_1 надмірно сплачені кошти за кредитним договором № Z62.00200.003607971 від 29 січня 2018 року в розмірі 38 277,81 грн.; -стягнути з Акціонерного товариства «Ідея Банк» на користь ОСОБА_1 інфляційні втрати в сумі 5584.58 грн. та 3 % річних у сумі 2460 грн.; -cтягнути з Акціонерного товариства «Ідея Банк» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн. Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 05 квітня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано кредитний договір № Z62.00200.003607971 від 29.01.2018 року припиненим, у зв`язку з його повним виконанням з 18.09.2019 року. Стягнуто з Акціонерного товариства «Ідея Банк» на користь ОСОБА_1 надміру сплачені кошти за кредитним договором № Z62.00200.003607971 від 29.01.2018 року в розмірі 38 277,81 грн. Стягнуто з Акціонерного товариства «Ідея Банк» на користь ОСОБА_1 інфляційні втрати в сумі 5 584,58 грн. та 3 % річних у сумі 2 460 грн. Стягнуто з Акціонерного товариства «Ідея Банк» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 500,00 грн. Стягнуто з Акціонерного товариства «Ідея Банк» на користь держави судовий збір у розмірі 992, 40 грн. Рішення суду оскаржило Акціонерне товариство «Ідея Банк», в апеляційній скарзі покликається на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи. Апелянт стверджує, що в рішенні Галицького районного суду м. Львові від 21 вересня 2021 року у справі № 461/5998/21, предметом розгляду якої було визнання недійсним кредитного договору в частині, що стосується комісії за обслуговування кредитної заборгованості та стягнення грошових коштів, не встановлено преюдиційних обставин щодо припинення кредитного договору, оскільки питання виконання чи невиконання кредитного договору, а також дострокового його припинення судом не досліджувалось. Зазначає, що висновок суду першої інстанції про те, що фактично уся сума кредиту достроково повернута станом на 18 вересня 2019 року, зважаючи на те, що позивачем сплачено 195 220,73 грн., в тому числі 80808.88 грн. на погашення тіла кредиту та відсотків, не відповідає обставинам справи, оскільки не є оплатою кредитної заборгованості та не можуть включатися в загальну суму по оплаті кредиту сплата пені та штрафу. Крім того, до загальної суми сплачених коштів позивачем помилково включено видачу йому кредиту в сумі 64 650,00 грн., яка жодного відношення до сплачених коштів немає, а плата за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 76 134.04 грн. повністю повернута позивачу. Вважає, що не підлягає застосуванню ст. 599 ЦК України, оскільки на момент винесення рішення у позивача існувала заборгованість за кредитним договором, яка не погашена та не спростована позивачем. Вказує, що вимоги про інфляційних втрат та трьох відсотків річних є похідними вимогами від позовної вимоги про стягнення коштів, в тому не підлягають задоволенню. З наведених підстав просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. В судове засідання не з`явилися сторони, хоча були належним чином повідомлені про розгляд справи в суді апеляційної інстанції, тому відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксація судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. 24 квітня 2023 року представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із зайнятістю в іншому судовому засіданні. Якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є достатньою підставою для відкладення розгляду справи. Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18. Оскільки явка в суд апеляційної інстанції не є обов`язковою, представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 брав участь у судових засіданнях в суді апеляційної інстанції та надав суду пояснення щодо предмету спору, які виклав крім того в письмовому вигляді, реалізувавши в такий спосіб свої процесуальні права, зважаючи на неодноразові клопотання представника про відкладення розгляду справи, колегія суддів вважає, що клопотання не підлягає до задоволення, а наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи. Частиною 4 ст. 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Оскільки текст постанови складено 27 квітня 2023 року, то незважаючи на те, що судове засідання призначене на 24 квітня 2023 року, датою ухвалення постанови є саме 27 квітня 2023 року. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з огляду на таке. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. (ч. 1 ст. 13 ЦПК України). Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно з положеннями ч.ч. 1-4 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ч. 1 ст. 89 ЦПК України). Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що станом на 18 вересня 2019 року позивач фактично повернув усю суму кредиту разом з відсотками за кредитним договором № Z62.00200.003607971 від 29 січня 2018 року, відтак, з цього часу договір є припиненим у зв`язку з повним його виконанням, тому подальша сплата коштів на користь банку в розмірі 38 277,81 грн. є надмірно сплаченою та підлягає поверненню позивачу. Крім цього, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача 5584.58 грн. інфляційних втрат та 2460.00 грн. - 3 % річних. Колегія суддів не в повній мірі погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке. Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст. 531 ЦК України боржник має право виконати свій обов`язок достроково, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Частиною першою статті1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Судом встановлено, що 29 січня 2018 року між Публічним акціонерним товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №Z62.00200.003607971, за умовами якого банк надає позичальнику кредит на поточні потреби в сумі 64 650 грн., включаючи витрати на страховий платіж (у разі наявності), строком на 60 місяців, а позичальник зобов`язується повернути грошові кошти разом з процентами за річною змінюваною процентною ставкою, що визначається як змінна частина ставки, яка станом на день укладення договору становить 9,5 %, збільшена на маржу банку в розмірі 5,5% та платою за обслуговування кредитної заборгованості. Відповідно до п. 2.1кредитного договору № Z62.00200.003607971 від 29 січня 2018 року позичальник повертає кредит разом з процентами та платою за обслуговування кредитної заборгованості в 60 щомісячних внесках включно до 2 дня/числа кожного місяця, згідно з Графіком щомісячних платежів. Платежі здійснюватимуться на транзитний рахунок № НОМЕР_1 в банку, МФО 336310, з якого проводиться погашення заборгованості за договором в такій черговості: 1) для оплати простроченої заборгованості кредиту за договором; 2) для погашення нарахованої заборгованості за договором, строк сплати якої не минув; 3) для сплати штрафних санкцій(пені) згідно з 3.3.1 цього договору; 4) для погашення іншої заборгованості (в тому числі дострокове погашення заборгованості за кредитом). Термін внесення платежу за договором для погашення заборгованості повинен відповідати терміну щомісячного платежу, передбаченого ОСОБА_3 щомісячних платежів. Щомісячний платіж, внесений не в термін, передбачений графіком щомісячних платежів, та/або в більшій сумі зараховується в оплату щомісячних платежів в термін, визначений таким Графіком, тобто кошти зберігаються на транзитному рахунку банку та зараховуються в оплату щомісячних платежів згідно Графіку та черговості погашення заборгованості, визначеній в п.2.1. договору. За умови отримання відповідної письмової заяви від позичальника про часткове дострокове погашення кредиту банк здійснює відповідно коригування кредитних зобов`язань у бік їх зменшення та надає позичальнику новий графік щомісячних платежів (п.2.3 кредитного договору № Z62.00200.003607971 від 29 січня 2018 року). Графік щомісячних платежів за кредитним договором наведений в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, яка міститься в п. 6.1 кредитного договору №Z62.00200.003607971 від 29 січня 2018 року, підписаного сторонами. Графіком щомісячних платежів за кредитним договором передбачено внесення позичальником на транзитний рахунок № НОМЕР_1 щомісячного платежу в розмірі 3484.59 грн., частини якого зараховуються банком на погашення заборгованості за тілом кредиту, погашення заборгованості за відсотками за користування кредитними коштами та стягнення плати за обслуговування кредитної заборгованості. Відповідно до п. 5.2 кредитного договору № Z62.00200.003607971 від 29 січня 2018 року цей договір є укладеним з дня його підписання сторонами та діє протягом строку кредитування, а в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором. Згідно з п. 3.2.2 кредитного договору № Z62.00200.003607971 від 29 січня 2018 року позичальник має право достроково повернути всю суму кредиту або її частину. Випискою по рахунку № НОМЕР_1 підтверджується, що ОСОБА_1 вносив кошти на погашення кредитної заборгованості за кредитними договором №Z62.00200.003607971 від 29 січня 2018 року. Зокрема, в березні 2018 року позичальником сплачено 3 990 грн., в квітні 2018 року 10 000 грн., у травні 2018 року 2 000 грн., у червні 2018 року 3 590 грн., у липні 2018 року 3 490 грн., у серпні 2018 року 3840 грн., у вересні 2018 року 10 721.34 грн., у жовтні 2018 року 3009.39 грн., у листопаді 2018 року 3500 грн., у грудні 2018 року 3500 грн., у січні 2019 року 3800 грн., у лютому 2019 року 3590 грн., у березні 2019 року 4040 грн., у квітні 2019 року 3590 грн., у травні 2019 року 3590 грн., у червні 2019 року 3590 грн., у липні 2019 року 3960 грн., у серпні 2019 року 3590 грн., у вересні 2019 року 3590 грн., у листопаді 2019 року 3540 грн., у грудні 2019 року 3690 грн., у січні 2020 року 3740 грн., у лютому 2020 року 3590 грн., у серпні 2020 року 5000 грн., у вересні 2020 року 6990 грн., у жовтні 2020 року 9000 грн., у листопаді 2020 року 4000 грн., у грудні 2020 року 3040 грн., у квітні 2021 року 7000 грн., а відтак, загальна сума внесених позичальником коштів на погашення кредитної заборгованості за кредитними договором №Z62.00200.003607971 від 29 січня 2018 року становить 130 570.73 грн. Як вбачається з виписки по рахунку № НОМЕР_1 станом на 18 вересня 2019 року ОСОБА_1 сплатив 80 980.73 грн. на погашення заборгованості за кредитним договором, які були зараховані банком наступним чином: 17 165.10 грн. на погашення заборгованості за тілом кредиту, 15 294.34 грн. на погашення заборгованості за відсотками за користування кредитними коштами, 47 606 грн. стягнення плати за обслуговування кредитної заборгованості, 915.29 грн. на погашення заборгованості за пенею та штрафом. Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 21 вересня 2021 року визнано недійсними пункти 1.1., 1.10., 6 кредитного договору № Z62.00200.003607971 від 29.01.2018 року, укладеного між Акціонерним товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_1 , в частині встановлення плати за обслуговування кредитної заборгованості. Стягнуто з Акціонерного товариства «Ідея Банк» на користь ОСОБА_1 зайво сплачених коштів за кредитним договором № Z62.00200.003607971 від 29.01.2018 року в розмірі 76134 грн. 04. коп. Оскільки вищезазначеним рішенням суду умови договору в частині встановлення плати за обслуговування кредитної заборгованості визнано недійними, такі є недійсними з моменту їх укладення, відтак, внесені позичальником кошти в розмірі 47 606 грн. повинні були зараховуватися банком на погашення кредитної заборгованості. Отже, для повного виконання умов кредитного договору №Z62.00200.003607971 від 29.01.2018 року позичальнику необхідно сплатити заборгованість за тілом кредиту в розмірі 64650 грн. та заборгованості відсотками за період користування кредитними коштами, оскільки умови договору передбачають можливість дострокового повернення коштів. Станом на 18 вересня 2019 року позичальником сплачено 80 980.73 грн. на погашення кредитної заборгованості, які банк зобов`язаний зараховувати на погашення заборгованості за тілом кредиту та відсотками за користування кредитними коштами, однак, згідно з графіком щомісячних платежів, передбаченим п. 6 кредитного договору №Z62.00200.003607971 від 29.01.2018 року, за цей період позичальнику необхідно було сплатити суму в розмірі 80022 грн., що складається з тіла кредиту в розмірі 64650 грн. та відсотків за користування кредитними коштами за цей період в розмірі 15 372 грн. Враховуючи те, що п. 3.2.2 кредитного договору № Z62.00200.003607971 від 29 січня 2018 року передбачено право позичальника достроково повернути всю суму кредиту, яка складається з тіла кредиту та відсотків за користування кредитними коштами, позичальником станом на 18 вересня 2019 року повністю сплачено заборгованість за кредитними договором, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що станом на 18 вересня 2019 року позивач фактично повернув усю суму кредиту разом з відсотками за користування кредитними коштами, відтак, з цього часу кредитний договір №Z62.00200.003607971 від 29 січня 2018 року є припиненим у зв`язку з повним його виконанням. Крім, вимоги про визнання кредитного договору № Z62.00200.003607971 від 29 січня 2018 року припиненим з 18 вересня 2019 року у зв`язку з його повним виконанням, проведеним належним чином, позивач також просив cтягнути з Акціонерного товариства «Ідея Банк» на його користь надмірно сплачені кошти за кредитним договором №Z62.00200.003607971 від 29 січня 2018 року в розмірі 38 277,81 грн., інфляційні втрати в сумі 5584.58 грн. та 3 % річних у сумі 2460 грн. Обгрунтовуючи позовні вимоги в цій частині позивач покликається на те, що на виконання кредитного договору № Z62.00200.003607971 від 29 січня 2018 року ним сплачено 195 220,73 грн. Однак, доводи позивача спростовуються випискою по рахунку № НОМЕР_1 , якою підтверджується, що з березня 2018 року по квітень 2021 року ОСОБА_1 сплатив 130 570.73 грн. на погашення кредитної заборгованості за кредитними договором №Z62.00200.003607971 від 29 січня 2018 року. Оскільки станом на 18 вересня 2019 року позивачем повністю сплачено заборгованість за кредитними договором № Z62.00200.003607971 від 29 січня 2018 року, зобов`язання позивача за вищезазначеним кредитним договором припинилося, відтак, у нього не виникало обов`язку здійснювати платежі після 18 вересня 2019 року. Випискою по рахунку № НОМЕР_1 підтверджується, що ОСОБА_1 продовжував періодично сплачувати платежі за кредитними договором №Z62.00200.003607971 від 29 січня 2018 року і після 18 вересня 2019 року, тобто, після припинення зобов`язання, а саме, з листопада 2019 року по лютий 2020 року, з серпня 2020 року по грудень 2020 року, а також у квітні 2021 року. Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 21 вересня 2021 року стягнуто з Акціонерного товариства «Ідея Банк» на користь ОСОБА_1 зайво сплачених коштів за кредитним договором № Z62.00200.003607971 від 29 січня 2018 року в розмірі 76134 грн. 04. коп. Враховуючи те, що на виконання умов кредитного договору № Z62.00200.003607971 від 29 січня 2018 року ОСОБА_1 сплатив 130 570.73 грн., з яких 76 134.94 грн. стягнуто з Акціонерного товариства «Ідея Банк» на його користь на підставі рішення Галицького районного суду м. Львова від 21 вересня 2021 року, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для стягнення з Акціонерного товариства «Ідея Банк» на користь ОСОБА_1 коштів в розмірі 38 277,81 грн., оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували наявність у нього переплати за кредитним договором № Z62.00200.003607971 від 29 січня 2018 року в розмірі 38 277,81 грн. Оскільки обов`язок зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних за користування грошовими коштами виникає на підставі грошового зобов`язання та є похідним від нього, колегія приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з Акціонерного товариства «Ідея Банк» на користь ОСОБА_1 інфляційних втрат в сумі 5 584,58 грн. та 3 % річних у сумі 2 460 грн. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Згідно з п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 376, 381-384 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Ідея Банк» задовольнити частково. Рішення Галицького районного суду м. Львова від 05 квітня 2022 року в частині стягнення з Акціонерного товариства «Ідея Банк» на користь ОСОБА_1 надміру сплачених коштів за кредитним договором № Z62.00200.003607971 від 29 січня 2018 року в розмірі 38277.81 грн., інфляційних втрат в сумі 5584.58 грн. та 3 % річних у сумі 2460.00 грн. скасувати та ухвалити постанову, якою в задоволенні цих позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити. В решті рішення суду залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення постанови. Постанова складена 27.04.2023 року. Головуючий: Н.О. Шеремета Судді: О.М. Ванівський Р.П. Цяцяк