Постанова 4811 № 465/1098/22

Справа № 465/1098/22 Головуючий у 1 інстанції: Мигаль Г.П. Провадження № 22-ц/811/1687/22 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 квітня 2023 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Ніткевича А.В. суддів: Бойко С.М., Копняк С.М. секретаря Зеліско-Чемерис К.Р. з участю позивача ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Національної академії сухопутних військ імені Гетьмана Петра Сагайдачного на рішення Франківського районного суду м. Львова від 15 червня 2022 року в складі судді Мигаль Г.П. у справі за позовом ОСОБА_1 до Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Квартирно-експлуатаційний відділ м. Львова про визнання недійсним рішення комісії, - встановив: У лютому 2022 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача Національної академії сухопутних військ імені Гетьмана Петра Сагайдачного, в якому просив визнати протиправними та скасувати п. 4.2 протоколу житлової комісії Національної академії сухопутних військ Імені гетьмана Петра Сагайдачного від 30.11.2021№10 та п. 5.2 наказу начальника Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного від 16.12.2021 №781-АД, зобов`язати Національну академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного поновити перебування ОСОБА_1 на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов (квартирний облік) з 26.12.1994. Вимоги обґрунтовував тим, що протоколом житлової комісії ВІ НУ «Львівська політехніка» від 24.12.2003 року №9 позивача зараховано на квартирний облік з 26.12.1994 у Військовому інституті Національного університету «Львівська політехніка», на підставі п. 6 ст. 34 Житлового кодексу Української PCP, як особу, що проживає в гуртожитку та потребує поліпшення житлових умов. 03.08.2021 житловою комісією Національної академії ухвалено рішення про надання ОСОБА_1 як такому, що перебуває на квартирному обліку з 26.12.1994 жилої площі для постійного проживання, шляхом виплати грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення та надіслано до квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова для погодження та організації проведення виплат облікову квартирну справу. Однак, на підставі п. 4.2 протоколу житлової комісії Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного від 30.11.2021 №10 та п.5.2 наказу начальника Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного від 16.12.2021 №781-АД постановлено перенести дату зарахування на квартирний облік та зараховано позивача на квартирний облік терміном після п`яти років з моменту зарахування його на надстрокову службу, тобто з 15.12.1998. З огляду на зазначене, позивач вважає вказані пункти рішення незаконними, оскільки змінивши дату зарахування на квартирний облік, Національною академією змінено черговість надання позивачу грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення в бік його відтермінування, що порушує конституційне право ОСОБА_1 на забезпечення житлом. Оскаржуваним рішенням Франківського районного суду м. Львова від 15 червня 2022 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано п. 4.2 протоколу житлової комісії Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного від 30.11.2021 року №10 та п. 5.2 наказу начальника Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного від 16.12.2021 №781-АД. Зобов`язано Національну академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного поновити перебування ОСОБА_1 на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов (квартирний облік) з 26.12.1994. Стягнуто з Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного на користь держави судовий збір в розмірі 1984 гривні 80 копійок. Рішення суду оскаржив відповідач Національна академія сухопутніх військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, в особі начальника П.Ткачука, вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, висновки не відповідають обставинам справи. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що згідно із п.2 ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», в редакції чинній на дату зарахування позивача на квартирний облік, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військовослужбовцям, які вступили на військову службу за контрактом, якщо вони не забезпечені житловою площею за місцем служби, на перші 5 років служби надаються службові приміщення або жила площа в гуртожитку. Протягом цього часу за ними зберігається право на жилу площу, яку вони займали до вступу на військову службу. Вони не можуть бути виключені із списків громадян, взятих на квартирний облік. При продовженні військової служби понад 5 років забезпечення зазначених військовослужбовців жилими приміщеннями за місцем служби провадиться на загальних підставах. Отже, правові підстави для зарахування позивача на квартирний облік протягом перших 5 років проходження ним надстрокової служби відсутні, а відтак, зарахування позивача на квартирний облік житловою комісією військової частини НОМЕР_1 з 26.12.1994 вчинене всупереч вимогам п.2 ст.12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в редакції чинній на дату прийняття такого рішення. Просить скасувати рішення Франківського районного суду м. Львова від 15 червня 2022 року та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 апеляційну скаргу заперечив, просив оскаржуване рішення залишити без змін. Представник відповідача Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, в судове засідання не прибув, не повідомив суд про причину неявки. На переконання колегії суддів, матеріалів справи достатньо для розгляду справи по суті, а тому вважає за можливе, відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, розглядати справу за відсутності осіб, що не з`явилися. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача ОСОБА_1 на заперечення доводів скарги, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що у задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити з таких підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.1, ч.6 ст. 81 ЦПК України). Згідно із ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Колегія суддів вважає, що рішення суду таким вимогам відповідає. Судом встановлено, що 26.12.1994, на підставі пп. 6 п. 13 Правил обліку громадян, що потребують покращення житлових умови надання їм жилих приміщень в Українській PCP, затверджених постановою Ради Міністрів Української PCP і Української республіканської ради професійних союзів від 11.12.1984 №470, позивач ОСОБА_1 як особа, яка проживає в гуртожитку та потребує поліпшення житлових умов, був зарахований на квартирний облік житловою комісією військової частини НОМЕР_1 , що стверджується копією протоколу житлової комісії військової частини НОМЕР_1 від 26.12.1994 №12 та довідкою Львівської квартирно-експлуатаційної частини №75. Відповідно до протоколу житлової комісії ВІ НУ «Львівська політехніка» від 24.12.2003 №9 ОСОБА_1 зараховано на квартирний облік з 26.12.1994 у Військовому інституті Національного університету «Львівська політехніка», на підставі п. 6 ст. 34 Житлового кодексу Української PCP, як особу, що проживає в гуртожитку та потребує поліпшення житлових умов. Згідно із витягом з протоколу житлової комісії Національної академії від 03.08.2021 за №7, житловою комісією Національної академії ухвалено рішення про надання ОСОБА_1 , як такому, що перебуває на квартирному обліку з 26.12.1994 жилої площі для постійного проживання шляхом виплати грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення. Як вбачається з довідок Національної академії від 16.03.2021 року №49 та від 19.03.2021 року №1117, позивач до листопада 2021 року перебував на квартирному обліку у Національній академії з 26.12.1994 року. Відповідно до Витягу з протоколу житлової комісії Національної академії №10 від 30.11.2021 та витягу з наказу начальника Національної академії №781-АД від 16.12.2021, Національною академією прийнято рішення про зарахування ОСОБА_1 на квартирний облік терміном після п`яти років з моменту зарахування на надстрокову військову службу з 15.12.1998 (зарахований на строкову службу з 15.12.1993), у відповідності до вимог п. 2 ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», зі змінами від 21.05.1993. Підставою прийняття оскаржуваного рішення зазначено те, що ОСОБА_1 зарахований на квартирний облік без врахування встановленого п`ятирічного перебування на надстроковій службі. Як стверджує позивач, змінивши дату зарахування його на квартирний облік, Національною академією змінено черговість надання йому грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення в бік його відтермінування, що порушує права позивача. З урахуванням наведеного просив визнати протиправними та скасувати рішення житлової комісії та наказ, а також зобов`язати поновити його перебування на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов з 26.12.1994. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що на момент зарахування позивача на квартирний облік з 26.12.1994, житлова комісія ВІ НУ «Львівська політехніка» діяла у відповідності до вимог чинного на той момент законодавства. В той же час, суд вважав, що житлова комісія військової частини НОМЕР_1 приймаючи рішення про зарахування ОСОБА_1 на квартирний облік терміном після п`яти років з моменту зарахування на надстрокову військову службу з 15.12.1998, не вірно трактувала положення ч. 2 ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», оскільки такими положеннями врегульовані питання забезпечення військовослужбовців жилими приміщеннями, а не взяття їх на квартирний облік. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення колегія суддів виходить з такого. Стаття 124 Конституції України визначає, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. Відповідно до частини першої статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів. Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У частині першій статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами. Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства. Відповідно до заявлених позовних вимог позивач оскаржує рішення житлової комісії Національної академії та наказ начальника Національної академії в частині перенесення черги на отримання ним жилого приміщення шляхом зарахування його на квартирний облік терміном після п`яти років з моменту зарахування на надстрокову службу з 15.12.1998. Судом встановлено, що у січні 2022 року позивач ОСОБА_1 звертався з даним позовом в порядку адміністративного судочинства до Львівського окружного суду. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 17 січня 2022 року у справі №380/600/22 суд відмовив у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного про визнання протиправним та скасування протоколу, наказу та зобов`язання вчинити дії, дійшовши висновку, що цей спір належить вирішувати в порядку цивільного судочинства. При цьому, суд врахував правові висновки, висловлені Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 04 вересня 2019 року у справі №826/17556/16 щодо питання поновлення прав позивача у сфері житлових відносин. Разом з тим, згідно із правовими висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі № 362/643/21 (провадження № 14-32 цс 22) та постановах Верховного Суду від 14 липня 2022 року у справі № 359/10656/18 (провадження № 61-11574 св 20), від 14 вересня 2022 року у справа № 331/3641/21 (провадження № 61-5521 св 21), від 09 листопада 2022 року у справі № 336/4583/21 (провадження № 61-7337 св 22), спори з приводу соціального захисту військовослужбовців (включно зі спорами з військовими частинами щодо реалізації гарантій забезпечення військовослужбовців житловими приміщеннями), належать до юрисдикції адміністративних судів, оскільки у спірних правовідносинах відповідач наділений повноваженнями приймати рішення, що впливають на можливість реалізації позивачем соціальних гарантій забезпечення жилими приміщеннями у силу його особливого статусу, визначеного Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», тобто внаслідок проходження ним публічної служби, різновидом якої є військова служба. З огляду на існування юрисдикційного конфлікту, з метою забезпечення права позивача на доступ до суду та на ефективний засіб юридичного захисту, колегія суддів вважає, що ця справа має бути розглянута за правилами цивільного судочинства лише тому, що позивачу має бути забезпечено доступ до правосуддя, навіть в іншому, ніж це передбачено законом, судочинстві, оскільки перешкоди до розгляду в належному (адміністративному) судочинстві виникли у зв`язку з процесуальною діяльністю суду. Згідно із ст. 47 Конституції України, держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Однією з гарантій соціального захисту військовослужбовців є право на забезпечення їх та членів їхніх сімей жилими приміщеннями, закріплене частиною першою статті 31 Житлового кодексу України, відповідно до якої громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, мають право на одержання у користування жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду в порядку, передбаченому законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства України. Жилі приміщення надаються зазначеним громадянам, які постійно проживають у даному населеному пункті, як правило, у вигляді окремої квартири на сім`ю. Згідно із статтями 34 та 37 ЖК України, потребуючими поліпшення умов визнаються громадяни, забезпечені житловою площею нижчою за рівень, визначений чинним законодавством, а облік таких осіб здійснюється за їх місцем роботи або за їх місцем проживання. Статтею 43 ЖК України встановлено, що громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, жилі приміщення надаються в порядку черговості. Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначаються Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», який також встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі. Частиною першою статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», в редакції, чинній на момент зарахування позивача на квартирний облік, встановлено, що військовослужбовці забезпечуються жилими приміщеннями державою. Військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби) та членам їх сімей, які проживають разом з ними, надається жиле приміщення, що має відповідати вимогам статті 50 ЖК України. Прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військовослужбовцям, які вступили на військову службу за контрактом, якщо вони не забезпечені жилою площею за місцем служби, на перші 5 років служби надаються службові приміщення або жила площа в гуртожитку. Протягом цього часу за ними зберігається право на жилу площу, яку вони займали до вступу на військову службу. Вони не можуть бути виключені із списків громадян, взятих на квартирний облік. При продовженні військової служби понад 5 років забезпечення зазначених військовослужбовців жилими приміщеннями за місцем служби провадиться на загальних підставах. Порядок забезпечення жилими приміщеннями осіб офіцерського складу, прапорщиків, мічманів, військовослужбовців надстрокової служби та військової служби за контрактом, військовослужбовців-жінок регулюється житловим законодавством і Положенням про порядок забезпечення жилою площею у Збройних Силах України, введеним в дію наказом Міністра оборони України від 23 грудня 1992 року № 220 з наступними змінами (далі Положення № 220). Згідно з пунктом 34 Положення № 220 всі питання, пов`язані із забезпеченням житлом військовослужбовців, вирішуються за місцем проходження ними служби. При цьому датою постановки на квартирний облік вважається день, коли буде прийняте рішення житловою комісією військової частини про прийняття на квартирний облік. День прийняття на квартирний облік визначає місце військовослужбовця на одержання житлового приміщення. Військовослужбовці беруться на квартирний облік за рішенням житлової комісії військової частини, затвердженим командиром останньої, і перебувають на цьому обліку до одержання жилого приміщення за винятком випадків: поліпшення житлових умов, завдяки якому відпала необхідність у наданні іншого жилого приміщення; переведення до нового місця служби; засудження (крім умовного) до позбавлення волі на строк понад шість місяців; подання таких, що не відповідають дійсності, відомостей, які стали підставою для взяття на облік, або вчинення командуванням неправомірних дій при вирішенні цього питання (пункти 11, 13). Аналогічні положення щодо дати постановки на квартирний облік були визначені наказом Міністерства оборони України від 03 лютого 1995 року №20 «Про внесення змін та доповнень до Положення про порядок забезпечення жилою площею в Збройних Силах України від 23 грудня 1992 року», який втратив чинність у зв`язку з прийняттям Наказу Міністра оборони України від 06 жовтня 2006 року № 577, яким затверджено Інструкцію про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям Збройних Сил України та членам їх сімей житлових приміщень. Наказ Міністра оборони України № 577 втратив чинність на підставі наказу Міністерства оборони України від 30 листопада 2011 року № 737 «Про затвердження Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями». Наказ Міністерства оборони України від 30 листопада 2011 року № 737 втратив чинність на підставі наказу Міністерства оборони України від 31 липня 2018 року № 380 «Про затвердження Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями». На виконання пункту 1 статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» Кабінет Міністрів України постановою від 03 серпня 2006 року № 1081 затвердив Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями. Пункт 4 цього порядку, зокрема, передбачає, що центральні органи виконавчої влади, які здійснюють керівництво Збройними Силами, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями, правоохоронні органи спеціального призначення, Держспецтрансслужба та Держспецзв`язку, посади в яких комплектуються військовослужбовцями, видають нормативно-правові акти з питань забезпечення військовослужбовців житлом. У пункті 2 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону про внесення змін до статті 12 зазначено - військовослужбовці, що перебували на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, до набрання чинності цим Законом забезпечуються жилими приміщеннями для постійного проживання відповідно до раніше встановленого законодавством порядку. Абзац 4 пункту 4 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону про внесення змін до статті 12 покладає зобов`язання на Кабінет Міністрів України забезпечити перегляд і скасування міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону. Спеціальним нормативним актом, що регулює прийняття на облік військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов, та був чинним на момент вирішення відповідачем про зміну дати обліку, є також Інструкція про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затверджена наказом Міністерства оборони України від 31 липня 2018 року № 380 (далі - Інструкція № 380). Пункт 9 розділу VI Інструкції №380 встановлює, що військовослужбовці, які перебували на обліку за попереднім місцем проходження військової служби, на загальних підставах в органах місцевого самоврядування та до набрання чинності цією Інструкцією зараховуються на облік із збереженням попереднього часу перебування на обліку, а також заносяться у списки осіб, що користуються правом першочергового або позачергового одержання житла за наявності підстав. Час перебування військовослужбовців на обліку для поліпшення житлових умов шляхом забезпечення службовими жилими приміщеннями (службовою жилою площею) не враховується. Матеріалами справи підтверджено, що на момент зарахування на квартирний облік - з 26.12.1994 позивач проходив службу у військовій частині « НОМЕР_1 та проживав у гуртожитку. Службовим житлом не забезпечувався. Рішення житлової комісії ВЧ НОМЕР_1 , що оформлене протоколом №12 від 26.12.1994 року, яким ОСОБА_1 поставлено на квартирний облік, не скасовано. Згідно із пунктами 11, 17 Положення про порядок забезпечення жилою площею у Збройних Силах України, датою постановки позивача на квартирний облік є дата винесення рішення житловою комісією військової частини,тобто, як було правильно встановлено місцевим судом, саме з 26.12.1994 має визначатись черговість надання жилого приміщення позивачу за часом прийняття на облік. І саме протягом цього часу за ним зберігається право на жилу площу. Будь-які належні і допустимі докази того, що позивач був зарахований на квартирний облік внаслідок подання ним відомостей, що не відповідають дійсності, або неправомірних дій посадових (відповідальних) осіб при вирішенні питання про прийняття на квартирний облік, у матеріалах справи відсутні. Відтак, на час звернення позивача до суду з позовом щодо визначення дати квартирного обліку нормативно-правові акти забезпечували збереження за військовослужбовцем прав на знаходження на квартирному обліку з дати первинної постановки на такий облік. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставах, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Згідно з частиною першою статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР та іншими нормативно-правовими актами. Оцінюючи обставини справи у взаємозв`язку із наведеними нормами закону, апеляційний суд вважає, що дії відповідача щодо перенесення дати зарахування позивача на квартирний облік із 26.12.1994 на 15.12.1998 призводять до порушення рівності в черговості надання грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення в сторону його відтермінування, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення позову ОСОБА_1 . Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом першої інстанції. Виходячи із наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено із дотриманням норм чинного матеріального та процесуального законодавства, а тому підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги в силу приписів ст. 375 ЦПК України не вбачається. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд,- постановив: Апеляційну скаргу Національної академії сухопутніх військ імені гетьмана Петра Сагайдачного залишити без задоволення. Рішення Франківського районного суду м. Львова від 15 червня 2022 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 26 квітня 2023 року Головуючий А.В. Ніткевич Судді: С.М. Бойко С.М. Копняк