Постанова 4824 № 761/243/22

Справа № 761/243/22 Головуючий 1 інстанція- Волошин В.О. Провадження № 22-ц/824/4869/2023 Доповідач апеляційна інстанція- Савченко С.І. П О С Т А Н О В А іменем України 27 квітня 2023 року м.Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Савченка С.І., суддів Ігнатченко Н.В, Мережко М.В., за участю секретаря Малашевського О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» на рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 30 вересня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, в с т а н о в и в: У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом,який мотивував тим, що за зверненням ТОВ «Вердикт Капітал» приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Київської області Гамзатова А.А. видала 13 серпня 2019 року виконавчий напис, яким стягнула з нього на користь ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованість за кредитним договором № 490939456 від 30 квітня 2015 року, укладеним із АТ «Альфа-Банк» у розмірі 60902,93 грн. На підставі цього виконавчого напису приватний виконавець виконавчого округу м.Києва Клітченко О.А. відкрив виконавче провадження № НОМЕР_1, в межах якого постановою від 19 вересня 2019 року звернув стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та ініші доходи боржника. Вважає, що виконавчий напис вчинено з порушенням закону, оскільки вчинено на підставі договору, який нотаріально не посвідчений, бо станом на13 серпня 2019 року, тобто дату вчинення оспорюваного виконавчого напису, чинне законодавство передбачало можливість вчинення виконавчого напису лише за умови подання оригіналу нотаріально посвідченого договору чи його дублікату, що має силу оригіналу, оскільки постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року визнано нечинними і скасовано пункти 1 та 2 постанови КМ України № 662 від 26 листопада 2014 року, які передбачали можливість вчинення виконавчого напису на підставі кредитного договору, укладеного у простій письмовій формі. У зв`язку з наведеним просив визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 1786 від 13 серпня 2019 року, вчинений приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Гамзатовою А.А., про стягнення з нього на користь ТОВ «Вердикт Капітал» боргу за кредитним договором у розмірі 60902,93 грн., вирішити питання про судові витрати. Рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 30 вересня 2022 року позов задоволено. Визнано виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Броварського - 2 - районного нотаріального округу Київської області Гамзатовою А.А. від 13 серпня 2019року, зареєстрований в реєстрі за № 1786, таким, що не підлягає виконанню. Стягнуто з ТОВ «Вердикт Капітал» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1362 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 10000 грн. Не погоджуючись із рішенням, ТОВ «Вердикт Капітал» подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на незаконність і необгрунтованість судового рішення, порушення судом норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права. Скарга мотивована хибністю висновків суду про відсутність доказів безспірності заборгованості, вказаної у виконавчому написі. Судом не враховано, що вчинення виконавчого напису є нотаріальною дією, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування майна від боржника, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Тобто, право стягувача повинно існувати на момент звернення, бути безспірним та підтверджуватися документами відповідно до Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. Законом не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо розміру боргу, який встановлюється за наслідком перевірки доводів боржника. Суд здійснив хибні висновки та не взяв до уваги, що договір про відступлення прав вимоги на користь ТОВ «Вердикт Капітал» з додатками, де визначено розмір боргу на момент відступлення прав вимоги, є належними і допустимими доказами безспірності боргу, не є нікчемним і не визнаний недійсним, а тому діє його презумпція правомірності. Суд не звернув уваги, що для вчинення виконавчого напису існували підстави, передбачені Законом України «Про нотаріат» та ст.ст.599, 610 ЦК України, які регулюють виконання зобов`язання та його наслідки. Оскільки зобов`язання не виконане і борг не повернутий вчинення виконавчого напису є законним. Суд помилково ототожнив строк давності вчинення виконавчого напису із строком позовної давності, що є різними поняттями і відповідає практиці ВГСУ у постанові від 01 червня 2016 року у справі № 912/3775/15. Висновки суду про те, що п.2 розділу 2 постанови КМ України № 1172 від 29 червня 1999 року втратив чинність є безпідставними та суперечать п.п.9,13,17 Порядку скасування рішення про державну реєстрацію нормативно-правових актів, занесених до державного реєстру, ззатвердженого наказом МЮ України № 32/5 від 31 липня 2000 року, оскільки наказ МЮ про скасування рішення про державну реєстрацію п.2 розділу 2 постанови КМ України № 1172 від 29 червня 1999 року відсутній. Окрім того, справа розглянута в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, а відтак заявлений позивачем розмір витрат у сумі 10000 грн. не є співмірним, оскільки не відповідає складності справи, обсягу виконаних робіт та не відповідає витраченому часу, а заявлені витрати не співмірні із ціною позову та значенням справи для відповідача і стануть надмірним тягарем для позивача. До позову не додано відповідних доказів про витрати. Позивач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Копія ухвали про відкриття апеляційного провадження та копія апеляційної скарги з додатками 17 лютого 2023 року направленазгідно ч.6 ст.128 ЦПК України на офіційну електронну адресу представника позивача адвоката Харчука В.В., що стверджується повідомленням про її доставлення. Учасники належним чином повідомлені про час розгляду справи, що стверджується направленими згідно ч.6 ст.128 ЦПК України на вказані ними електронні адреси судовими повістками і повідомленнями про їх доставлення, до суду не з`явилися, причин неявки не повідомили, що відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи. Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість рішення - 3 - суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав. Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно грунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Відповідно до ст.264 ЦПК України судове рішення має відповідати в тому числі на такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Зазначеним вимогам оскаржуване судове рішення відповідає не в повній мірі. Судом встановлено, що 30 квітня 2015 року між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 490939456, за умовами якого банк надав позичальникукредит в розмірі 21253,81 грн.строком до 05 травня 2020 року із сплатою 39,9 % річних за користування кредитними коштами, а позичальник зобов`язався повернути отриманий кредит та сплатити проценти за його користування. Також, судом встановлено, що 13 серпня 2019 року приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Київської області Гамзатова А.А. вчинила виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 1786, про стягнення з громадянина України, яким є ОСОБА_1 , який є боржником за кредитним договором № 490939456 від 30 квітня 2015 року, який було укладено з АТ «Альфа-Банк», правонаступником всіх прав та обов`язків якого на підставі Договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко Д.Г. 08 грудня 2011 року за реєстровими №2949,2950, є ПАТ «Дельта Банк», правонаступником якого є ТОВ «Кредитні ініціативи», правонаступником якого на підставі договору факторингу від 26 грудня 2018 року є ТОВ «Фінансова компанія «Веста», правонаступником якого на підставі договору про відступлення прав вимоги від 16 січня 2019 року є ТОВ «Вердикт Капітал». Стягнення проводиться за період із 16 січня 2019 року по 31 липня 2019 року. Сума заборгованість складає 60902,93 грн., в тому числі: прострочена заборгованість за тілом кредиту - 20636,50 грн., прострочена заборгованість за процентами 20110,39 грн., строкова заборгованість за сумою кредиту 2117,26 грн., строкова заборгованість за процентами 10238,78 грн., строкова заборгованість за штрафами і пенями 7800 грн. На підставі цього виконавчого напису приватний виконавець виконавчого округу м.Києва Клітченко О.А. відкрила виконавче провадження № НОМЕР_1, в межах якого постановою від 19 вересня 2019 року звернула стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та ініші доходи боржника. Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами. Задовольняючи позов, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки відсутністю належних і допустимість доказів в обґрунтування того, що нотаріусу, були подані відомості про безспірність суми заборгованості позивача за кредитним договором, як і відсутні відомості, що сума заборгованості утворилась у зазначений у виконавчому написі час. Також, суд керувався тим, що зі змісту виконавчого напису не вбачається, що нотаріусом було враховано строки позовної давності. Проте, колегія суддів не може повністю погодитися з такими висновками суду з наступних підстав. - 4 - Доводи апеляційної скарги щодо помилковості висновків суду про відсутність доказів щодо безспірності суми боргу та неврахування строків позовної давності є частково обгрунтованими, оскільки при ухваленні рішеннясуд порушив одну з основних засад (принципів) цивільного судочинства, а саме - диспозитивність цивільного процесу. Принцип диспозитивності цивільного судочинства визначено у ст.13 ЦПК України, згідно якої суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи (ч.1). Збирання доказів не є обов`язком суду (ч.2). Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ч.3). Посилаючись на відсутність доказів щодо безспірності суми боргу та неврахування строків позовної давності, суд першої інстанції не врахував підстави позову ОСОБА_1 , який обгрунтовував свої вимоги тим, що діюче законодавство передбачає можливість вчинення виконавчого напису лише за умови подання оригіналу нотаріально посвідченого договору, оскільки постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року визнано нечинними і скасовано пункти 1 та 2 постанови КМ України № 662 від 26 листопада 2014 року, які передбачали можливість вчинення виконавчого напису на підставі кредитного договору, укладеного у простій письмовій формі. Жодних обгрунтувань щодо недотримання при вчиненні виконавчого напису положень закону про безспірність боргу та позовної давності позовна заява не містить і таких доказів позивачем не надано. Водночас колегія суддів вважає, що неправильність висновків суду щодо підстав задоволення позову не призвела до неправильного вирішення спору і на правовий результат вирішення справи не вплинула з огляду на таке. Позов ОСОБА_1 підлягає до задоволенння з наступних підстав. Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом МЮ України № 296/5 від 22 лютого 2012 року. Згідно ст.2 Закону України «Про нотаріат» правовою основою діяльності нотаріату є Конституція України, цей Закон, інші законодавчі акти України. Згідно ч.1 ст.5, п.1 ст.49 цього Закону нотаріус зобов`язаний відмовити у вчиненні нотаріальної дії якщо її вчинення суперечить законодавству України. Отже, закон чітко покладає на нотаріуса обов`язок дотримуватися вимог закону при вчиненні нотаріальних дій. Згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМ України № 1172 від 29 червня 1999 року (в редакції на час виникнення спірних правовідноси з урахуванням постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року про визнання нечинним і скасування пунктів 1 та 2 постанови КМ України № 662 від 26 листопада 2014 року), п.1 розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами» для одержання виконавчого напису про стягнення заборгованості подаються: а) оригінал нотаріально посвідченої угоди; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання. Тобто, згідно вказаного Переліку виконавчий напис може бути вчинено виключно за наявності нотаріально посвідченої угоди. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2021 року у справі № 910/10374/17 зазначено, що оскільки у судовому порядку постанову № 662 визнано незаконною та нечинною у вказаній вище частині, кредитний договір, який не є нотаріально посвідченим, не входить до переліку документів, за якими може бути здійснено стягнення - 5 - заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса(п.83), а порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису, а саме вчинення на підставі кредитного договору, який нотаріально не посвідчений, є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню (п.п.92-95). Аналогічна позиція викладена у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 158/2157/17, де суд зазначив: «оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом 27 березня 2017 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14. Укладений між банком та позивачем кредитний договір, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника». Оскільки оспорюваний позивачем виконавчий напис вчинено 13 серпня 2019 року для погашення заборгованості за укладеним 30 квітня 2015 року між АТ «Альфа-Банк», правонаступником якого є ТОВ «Вердикт Капітал», та ОСОБА_1 кредитним договором, який не є нотаріально посвідченою угодою, а відтак не відноситься до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМ України № 1172 від 29 червня 1999 року, то вимоги обгрунтовані і позов підлягає до задоволення. Окрім того, колегія суддів частково погоджується із доводами апеляційної скарги про те, що заявлений позивачем розмір витрат у сумі 10000 грн. не є співмірним, оскільки не відповідає складності справи, обсягу виконаних робіт та не відповідає витраченому часу. З матеріалів справи вбачається, що витрати на правничу допомогу включають підготовку заяви про забезпечення позову до його подачі - 4000 грн. та підготовку позову і супровід справи у суді 1 інстанції до винесення рішення по суті - 6000 грн. Встановлено, що заява про забезпечення позову підготована, розглянута і у справі є відповідна ухвала від 20 грудня 2021 року про задоволення заяви адвоката Харчука В.І. В подальшому справа розглянута у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, а відтак супровід справи у суді першої інстанції адвокатом не здійснювався, що судом не враховано при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. Відповідно до ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норми матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. У відповідності до ч.4 ст.376 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин. З огляду на наведене мотивувальна частина рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 30 вересня 2022 року підлягає зміні в частині визначення правових підстав задоволення позову, з урахуванням мотивів, викладених у цій постанові. Також, суд змінює рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 30 вересня 2022 року в частині розміру судових витрат на правничу допомогу. Оскільки супровід справи в суді першої інстанції адвокатом не здійснювався, а також враховуючи відсутність розмежування вартості послуг щодо підготовки і подачі позову та вартості послуг супроводження справи в суді першої інстанції, апеляційний суд зменшує розмір витрат до суми 7000 грн. - 6 - Даючи оцінку доводам відповдіача, викладеним у апеляційній скарзі, зогляду на низку тверджень, що не стали предметом аналізу в даній постанові, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони грунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справах «Серявін та інші проти України», «Трофимчук проти України», «Проніна проти України»). Отже, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо наведення обґрунтування рішення, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. Колегія суддів враховує, що викладені в цій постанові висновки прийнятого рішення та його мотивування єдостатніми і зрозумілими та відповідають вимогам закону. Оскільки апеляційний суд змінює рішення суду першої інстанції, але виключно у частині мотивів його прийняття та щодо судолвих витрат, то новий розподіл судових витрат не здійснюється. Керуючись ст.ст.259, 374, 376, 381 ЦПК України, апеляційний суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» задоволити частково. Рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 30 вересня 2022 року змінити в мотивувальній частині, виклавши її в редакції цієї постанови. Рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 30 вересня 2022 року змінити в частині витрат на правничу допомогу, стягнувши з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 грн. В іншій частині рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 30 вересня 2022 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. У випадку проголошення лише вступної і резолютивної частини, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Головуючий Судді: