Ухвала ККС ВС № 759/22719/20

УХВАЛА 28 квітня 2023 року м. Київ справа № 759/22719/20 провадження № 51-2467 ск 23 Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі: головуючого ОСОБА_1 , суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 15 серпня 2022 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 13 грудня 2022 року, встановив: У касаційній скарзі засуджений порушує питання про перегляд судових рішень першої та апеляційної інстанцій. Перевіривши відповідність касаційної скарги вимогам ст. 427 КПК України, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу засудженого слід залишити без руху, встановивши йому строк для усунення недоліків, з огляду на таке. Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 427 КПК Українив касаційній скарзі зазначається обґрунтування вимог особи, яка подала касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення. Посилаючись на незаконність судових рішень, особа, яка подає касаційну скаргу, повинна вказати на конкретні порушення закону, передбачені у ст. 438 КПК України, що є підставою для їх зміни чи скасування, а також належним чином обґрунтувати свої доводи. Таке обґрунтування має узгоджуватися з положеннями ч. 1 ст. 438 КПК України, згідно з якими підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді в суді касаційної інстанції є: 1) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (ст. 412 КПК України); 2) неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК України); 3) невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого (ст. 414 КПК України). Як убачається із змісту касаційної скарги, засуджений порушує питання про скасування рішень суду першої та апеляційної інстанцій через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, вважаючи неправильною кваліфікацію його дій за ч. 3 ст. 185 КК України. Проте, на обґрунтування своїх вимог щодо незаконності оскаржуваних судових рішень засуджений наводить доводи, які за своїм змістом стосуються лише невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження та неповноти судового розгляду, що відповідно до вимог ст. 438 КПК України, не є підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції. Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Тобто, касаційний суд не перевіряє судові рішення в частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Натомість вказані обставини належать до предмету перевірки суду апеляційної інстанції в межах вимог апеляційних скарг. Проте, посилаючись на незаконність судових рішень, засуджений не зазначає, які конкретно істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, у взаємозв`язку з положеннями ст. 415 КПК України, були б підставами для скасування саме вироку суду та які, не можуть бути виправлені в апеляційному порядку. При цьому, засуджений не зазначає які доводи його апеляційної скарги, у порушення вимог ст. 419 КПК України, суд апеляційної інстанції, належним чином не дослідив, не перевірив та не оцінив. Відповідно до положень п. 5 ч. 2 ст. 427 КПК України, касаційна скарга повинна містити вимоги особи, яка її подала із зазначенням того, яке рішення має прийняти суд касаційної інстанції. Такі вимоги мають узгоджуватися із приписами ст. 436 КПК України, згідно з якими суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право: 1) залишити судове рішення без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення; 2) скасувати судове рішення і призначити новий розгляд у суді першої чи апеляційної інстанції; 3) скасувати судове рішення і закрити кримінальне провадження; 4) змінити судове рішення. Однак, у касаційній скарзі засудженого відсутнє належне формулювання його вимог із зазначенням того, яке конкретно рішення має прийняти суд касаційної інстанції за наслідками розгляду скарги. Зазначення у прохальній частині скарги кілька альтернативних вимог до суду касаційної інстанції про необхідність фактично змінити оскаржувані судові рішення в частині правової кваліфікацію кримінального правопорушення та одночасно скасувати оскаржувані судові рішення, позбавляє можливості Суд встановити дійсну позицію засудженого щодо наслідків розгляду скарги по суті його вимог. Наявність вказаних недоліків унеможливлює відкриття касаційного провадження за скаргою засудженого. Відповідно до ст. 429 КПК України суд касаційної інстанції, встановивши, що касаційну скаргу подано без додержання вимог, передбачених статтею 427 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення касаційної скарги без руху, в якій зазначаються недоліки касаційної скарги і встановлюється строк, необхідний для їх усунення. Враховуючи наведе, колегія суддів касаційного суду дійшла висновку, що касаційну скаргу засудженого слід залишити без руху, надавши йому п`ятнадцятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для усунення зазначених у ній недоліків. При повторному зверненні до суду касаційної інстанції засудженим має бути підтверджено, що він не пропустив цей строк. На підставі викладеного та керуючись вимогами ч. 1 ст. 429 КПК України, Суд постановив: Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 15 серпня 2022 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 13 грудня 2022 року залишити без руху, надавши йому п`ятнадцятиденний строк з дня отримання копії даної ухвали для усунення зазначених в ній недоліків. У разі неусунення недоліків касаційної скарги, залишеної без руху, в установлений строк, така скарга повертається особі, яка її подала. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3